Постанова

від 27.11.2008 по справі 2/409

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025, 

м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

м.

Київ

 27.11.2008 р.                                        

11:47                                                 

№ 2/409 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Келеберда В.І. при секретарі судового

засідання Миколаєнко І.О.

розглянув

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України

в Святошинському районі м. Києва

про зобов'язання вчинити дії

Обставини справи:

Позов

заявлено про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Святошинському

районі м. Києва провести з 22 травня 2008 року перерахунок призначеної ОСОБА_1.

пенсії, в зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів

прокуратури.

В

обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України та ст.

50-1 Закону України «Про прокуратуру»та зазначає, що відповідач безпідставно

відмовляє здійснити перерахунок, посилаючись на постанову КМУ № 530 від

28.05.08р., що суперечить рішенню Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від

22.05.08р.

Відповідач

в судове засідання не з'явився, будь-яких пояснень чи заперечень щодо суті

позову до суду не надіслав, клопотань про відкладення судового засідання не

подав.

Враховуючи,

що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення всіх учасників

судового розгляду, суд на підставі ст. 128 КАС України вирішує справу за

наявними у ній доказами та без участі відповідача.

Розглянувши

подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини,

на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

перебуває на пенсійному обліку в Управлінні ПФУ в Святошинському районі м.

Києва з 23.07.02р. та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону

України «Про прокуратуру». Номер пенсійної справи № 832525.

Враховуючи

строк служби позивача призначено пенсію довічно з 23.07.02р.

Відповідно

до ст. 46 Конституції України право на соціальний захист особи гарантується

загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових

внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та

інших джерел соціального забезпечення.

Встановивши

в законі правові підстави призначення пенсії, їх розміри, порядок обчислення і

виплати, законодавець може визначити як загальні умови їх призначення, так і

особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян

пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно  значущих 

обставин,  що  характеризують  трудову 

діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції,

кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець

повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі

принципів рівності та справедливості.

Відповідно

до ч.17 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру»призначені працівникам

прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати

відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених

пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали

обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Пунктом

38 Закону України від 28.12.2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та

про внесення змін до деяких законодавчих актів України»доповнено ч.14 вказаної

статті Закону України «Про прокуратуру»нормою, згідно з якою максимальний

розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової

грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та

інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати

десяти тисяч гривень на місяць.

Конституційний

Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на

соціальний захист громадян України. Зокрема, в рішенні у справі № 1-21/2005 від

11.10.2005р. № 8-рп/2005 зазначено, що пенсійне забезпечення громадян, які

виконують або виконували державні функції на посадах із спеціальним статусом, є

важливим елементом державних гарантій матеріального і соціального  захисту відповідних осіб з метою належного

виконання ними особливих професійних обов'язків, пов'язаних у тому числі з

певними обмеженнями конституційних прав і свобод.

Як

вбачається з зазначеного рішення Конституційного Суду України, право та

пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами

України, є таким, що не підлягає звуженню або обмеженню згідно з вимогами

статей 22 та 64 Конституції України.

Для

окремих категорій осіб передбачено особливий порядок пенсійного забезпечення з

урахуванням їх правового статусу, професійних обов'язків, підвищених вимог до

дисципліни, обмежень та інших особливостей, пов'язаних з ризиком для життя та

здоров'я, що й зумовило встановлення додаткових гарантій соціального

забезпечення таких осіб. Обмеження цих гарантій суперечить вимогам ст.ст. 3,

22, 48 Конституції України.

22.05.2008р.

Конституційним Судом України ухвалено рішення № 10-рп у справі за

конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності

Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу І,

пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону «Про Державний

бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100

розділу II Закону України «Про Державний України на 2008 рік та про внесення

змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту

закону про Державний бюджет України).

Даним

рішенням (п. 2) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є

неконституційними), положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу ІІ «Внесення

змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний

бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України» від 28.12.07р. № 107-VІ та положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4,

6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12

пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих

актів України»та пункту 3 розділу ІІІ 

«Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на

2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів 

України».

Розглядаючи

дану справу, Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що «зупинення

на 2008 рік оспорюваними положеннями Закону України «Про Державний бюджет

України на 2008 рік та про внесення змін деяких законодавчих актів України»дії

окремих норм правових актів (ст. 67 розділу І цього Закону), внесення до деяких

законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність

(розділ II цього Закону), призвело до фактичного скасування чи звуження змісту

і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина, оскільки однією з

конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх

скасування (ч. 2 ст. 22 Конституції України)».

Тлумачення

словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина»,

що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав

у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 (справа про постійне користування

земельними ділянками), згідно з яким «конституційні права і свободи

гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або

внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу

існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх

офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і

свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними

поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини,

необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини -

це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей

людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними».

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що «загальновизнаним є правило,

згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути

порушена»(абзац 4 підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

Отже,

визнання Законом України «Про Державний бюджет України 2008 рік та про внесення

змін до деяких законодавчих актів України»правових актів такими, що втратили

чинність, зупинення їх дії, внесення до змін і доповнень стосовно закріплених у

них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України визначив як

скасування або обмеження цих прав і свобод.

Відповідно

до п. 6 рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення

для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з

правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані

неконституційними.

Окрім

того, з метою забезпечення правильного та однакового застосування судами

законодавства Пленум Верховного Суду України своєю постановою №8 від

13.06.2007р. «Про незалежність судової влади»(п. 19) роз'яснив, що відповідно

до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони

та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і

свободи людини та громадянина, а також: нові закони, які звужують зміст та

обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод».

Відповідно

до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики

Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію

про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з

прав людини як джерело права.

Як

свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у справі ОСОБА_2 v. Home

Office (Case 41/74) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені

особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть

якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має

автоматичної прямої дії.

Така

дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави,

який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення

зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган

публічної влади схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться

такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи

поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в

такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки

дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно

додержання державою чи органами публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким

чином, відмовляючи позивачу у перерахуванні пенсії без обмеження її розміру та

посилаючись при цьому на вище вказану постанову КМУ №530, управління Пенсійного

фонду України у Святошинському районі м. Києва фактично порушило права

позивача, які передбачені ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», оскільки

цим Законом визначено, що перерахунок пенсії провадиться виходячи з розміру

місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які

нараховуються страхові внески, але не більше 90% від її розміру.

Враховуючи

вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення

позову, а тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись

ч. 3 ст. 160, ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста

Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Задовольнити адміністративний позов.

2.          Зобов'язати управління Пенсійного

фонду України в Святошинському районі м. Києва (03148, м. Київ, вул. Корольова,

5-а) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1(АДРЕСА_1 ) з 22.05.08р. відповідно до

Закону України «Про прокуратуру».

Постанова

суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження (ст.254 КАС України).

Заява

про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10 днів з дня її

проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до

статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на

постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне

оскарження.

Суддя                                                                                         

В.І. Келеберда