Рішення

від 12.11.2012 по справі 5023/4348/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р.Справа № 5023/4348/12 вх. № 4348/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю

позивача -Флінт В.І. відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Інлай", м. Харків

до ПП "Інтерпро", м. Харків

про стягнення коштів вс умі 21 974,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року ТОВ "Інлай" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ПП "Інтерпро" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути суму заборгованості в розмірі 21 974,44 грн., а також суму витрат зі сплати судового збору - 1 609,50 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачаем умов договору поставки № 0206-02 від 02.06.2009 року.

У призначеному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити, через канцелярію суду надав супровідним листом додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне, що 02.06.2009 року між сторонами був укладений господарський договір поставки № 0206-02. ( а.с.9-17). У відповідності до предмету договору позивач зобов*язався поставити другій стороні товар, а відповідач зобов*язався прийняти та оплатити товар ( п.1.1. договору).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач зобов*язався оплатити поставлений товар не пізніше 90 днів з моменту поставки ( п.8.1.договору). Приймання товару сторони домовились здійснювати при централізовано-кільцевих перевезенннях, замість довіреностей на отримання товару.

Довіреність на отримання цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати ТМЦ від імені суб'єкта господарювання. У свою чергу, для постачальника довіреність є підставою для відпуску ТМЦ одержувачу. По суті, довіреність є гарантією доставлення цінностей за призначенням.

У відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99.

Сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба,насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній,акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Що стосується безпосередньо поняття "централізовано-кільцеві перевезення", то його роз'яснено в листі Мінфіну України від 05.03.2002 р. N 053-2930 (2930201-02 ). Централізовано-кільцеві перевезення -це перевезення, за якими вантажовідправником (товаровиробником, товаропостачальником тощо) здійснюється систематичне завезення товарно-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент,час тощо) за адресою одного чи більше замовників (юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філій). Водночас будь-які роз'яснення щодо тлумачення таких критеріїв, як "систематичне завезення" та "узгодження на певний період", на сьогодні відсутні. Через таку невизначеність, наприклад, уже третя поставка цінностей через певний проміжок часу може розглядатися як систематичне завезення.

В обгрунтування позовних вимог, позивач надає листи ,якими сторонами погоджують централізовані кільцеві перевезення, які містять печатку та штамп аптеки, яка мала право отримувати продукцію позвивача.( а.с.50-51).

Так в судовому засіданні 12.11.2012 року , позивачем надані оригінали листів за вих. № 182 від 27.07.2010 року, № 144 від 16.09.2009 року та № 64/1 від 02.06.2009 року, яким сторони погодили зразок печатки, штампа та зразка підпису як доказ належної передачі товару.

Але такі листи не стосуються товару по яким передавалась наступна продукція, а саме:

накладна за № 220209 від 22.02.2012 року на суму 56,40 грн. ( а.с.18).

накладна за № 220208 від 22.02.2012 року на суму 1094 грн. ( а.с.19).

накладна за № 1402212 від 14.02.2012 року на суму 56,40 грн. ( а.с.20)

накладна за № 140213 від 14.02.2012 року на суму 954,50 грн. ( а.с.21)

накладна за № 111101 від 11.11.2011 року на суму 56,40 грн ( а.с.22)

накладна за № 111102 від 11.11.2011 року на суму 1134,50 грн ( а.с.23)

накладна за № 111105 від 11.11.2011 року на суму 1533,50 грн. ( а.с.26).

накладна за № 111106 від 11.11.2011 року на суму 302,50 грн ( а.с.27)

накладна за № 111107 від 11.11.2011 року на суму 56,40 грн. ( а.с.28)

накладна за № 101003 від 10.10.2011 року на суму 762,30 грн ( а.с.30)

накладна за № 061005 від 06.10.2011 року на суму 494,33 грн ( а.с.32)

накладна за № 010304 від 01.03.2012 року на суму 426,50 грн. ( а.с.42)

накладна за № 010305 від 01.03.2012 року на суму 739,30 грн ( а.с.43)

накладна за № 020301 від 02.03.2012 року на суму 673,70 грн ( а.с.44)

Таким чином, сторони не погодили письмово право одержання продукції на загальну суму 8 340,73грн. , оскільки листів зі зразками штампів та печатками на право одержання не мають згоди обох сторін .

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена сума основного боргу в розмірі 13 633,71 грн. стягується з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ІНТЕРПРО" ( м.Харків,вул.Матросова, 20 п/р 2600006162434 у АКБ"Правекс-банк" м.Київ, МФО 321983, код ЄДРПОУ 33481141) на користь ТОВ"ІНЛАЙН" ( м.Харків, вул.Вернадського,2 р/р 26009840726910 в ХОФ АКБ"Укрсоцбанк" МФО 351016, код ЄДРПОУ 33818150) суму основного боргу 13 633,71 грн., судовий збір 1609,50 грн.

В частині стягнення 8 340,73 грн.- відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 13.11.2012 р.

Суддя Лаврова Л.С.