Постанова

від 13.12.2012 по справі 2а-4448/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2012 р. о 15 годині 16 хвилин Справа №2а-4448/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Журенка В.О., довіреність № 16/9/10-00 від 29.02.12р., представника другого відповідача - Терещенко І.С., довіреність № 30/9/10-209 від 27.01.12р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК Державної податкової служби, Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим

про стягнення та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про стягнення 36 932, 20 грн.; зобов'язання відповідно до ст. 117 КЗпП України провести розрахунок та виплату відшкодування за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, про що надати звіт відповідно до ст. 267 КАС України.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що під час роботи в органах державної податкової служби позивач працював понад норму щотижневого робочого часу у вихідні та святкові дні. З розрахунку виплат при звільненні позивач дізнався про невиплату його компенсації за відпрацьований час у вихідні та святкові дні, компенсації за невикористану відпустку за 2012 рік та допомоги на оздоровлення. Всього, позивач вважає, що йому було недоплачено 36 932, 20 грн. при звільненні з органів податкової служби, у зв'язку із чим він звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалами суду від 03.05.2012 року провадження у справі відкрито, до участі у справі залучено тертю особу на стороні відповідача - Державну податкову службу в АР Крим. Після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 26.06.12р. позивачем надано суду заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення з ДПІ у м. Ялта АРК ДПС компенсації за невикористану відпустку за 2012 рік в розмірі 4 553,60 грн., а також матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 1566,00 грн. Відтак, позивач зменшив позовні вимоги до 30 812, 60 грн.

Згідно із ст. 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Судом було задоволено клопотання позивача про прийняття до розгляду заяви про зменшення позовних вимог, у зв'язку із чим змінений позов про стягнення компенсації за відпрацьовані вихідні та святкові дні в сумі 30 812, 60 грн. прийнято до розгляду.

У судовому засіданні 05.07.12р. позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог на суму стягнення компенсації за невикористану відпустку та матеріальної допомоги на оздоровлення, всього на суму 6119, 60 грн. Крім того, вказаною заявою позивачем зменшена сума позовних вимог про стягнення заробітної плати за відпрацьовані вихідні та святкові дні до 21 874,77 грн. та збільшені позовні вимоги в частині стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні до 39 994,92грн. Також зазначеною заявою позивач просив стягнути з відповідача суму компенсації у розмірі 2,132,08грн. у зв'язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати за вихідні та святкові дні у зв'язку із інфляційними процесами.

Керуючись вимогами ст.ст.51, 137 КАС України суд протокольною ухвалою від 11.12.2010р. прийняв до розгляду заяву позивача в частині зменшення позовних вимог про стягнення заробітної плати за відпрацьовані вихідні та святкові дні до 21 874,77 грн. та збільшення позовних вимог в частині стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні до 39 994,92грн., всього у сумі 61869,69грн В іншій частині заява позивача про збільшення позовних вимог повернута позивачу, оскільки судовий розгляд у справі розпочато, а зазначеною заявою позивач змінює предмет та підстави позову, виходячи за рамки стягнення заробітної плати за відпрацьовані вихідні та святкові дні та компенсації у зв'язку зі затримкою розрахунку при звільненні.

Отже, судом розглянуті вимоги позивача про стягнення невиплаченої компенсації за відпрацьовані вихідні та святкові дні, а також відшкодування за затримку розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 05.07.12р. замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Ялта АРК Державної податкової служби в частині позовних вимог про стягнення компенсації за роботу позивача у вихідні та святкові дні за період служби з 10.03.2010р. до 02.08.2010р. на належного відповідача Державну податкову службу в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби.

Ухвалою суду від 05.07.12р. провадження у справі зупинено до отримання результатів судово-економічної експертизи.

У зв'язку із отриманням висновку експерта провадження у справі поновлено з 23.11.12р.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Також позивач зазначив, що погоджується із висновком експерта щодо суми компенсації за роботу у вихідні та святкові дні, а також щодо суми середнього заробітку за весь час затримки невиплати ДПІ у м. Ялта належних позивачу сум.

Представник ДПІ у м. Ялта проти задоволення позову заперечував, пояснивши, що за деякі дні, зазначені позивачем як робочі, розпорядження керівництва не видавались. Крім того, у табелях обліку робочого часу за 2008-2012р., підписаних відповідальними особами, у тому числі самим позивачем, усі вихідні та святкові дні відмічені як «вихідні дні» умовною позначкою «В».

Представник Державної податкової служби в АР Крим також проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що розпорядження про роботу у вихідні та святкові дні підписувались не керівництвом ДПС в АРК, а керівництвом ДПІ у м. Ялта. Відтак, ДПС в АРК не повинно відповідати за цими вимогами позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічною службою визнається діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) у складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну податкову службу» податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з листопада 1999 року до квітня 2012р. проходив державну службу в органах податкової міліції державної податкової служби України (а.с. 116, т. ІІ). При цьому з лютого 2007р. до липня 2008р. ОСОБА_1 займав посаду старшого слідчого податкової міліції ДПІ в м. Ялті; з липня 2008р. до жовтня 2010 року - заступника начальника відділу податкової міліції ДПІ в м. Ялта (начальник слідчого відділення); з березня до серпня 2010р. був заступником начальника слідчого відділу податкової міліції ДПА в АРК; з серпня 2010р. до квітня 2012р. - заступником начальника відділу податкової міліції ДПІ в м. Ялта (начальник слідчого відділення). Наказом ДПС в АР Крим від 03.04.12р. № 121-о ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України за скороченням штатів (а.с. 7, т. І).

Відповідно до розпоряджень ДПІ в м. Ялті АР Крим про організацію роботи співробітників ГВПМ ДПІ в м. Ялті з червня 2008 року до лютого 2012 року для підвищення ефективності діяльності добових нарядів, відділень оперативного реагування, оперативних груп, а так само своєчасного реагування на зміни оперативної обстановки, недопущення надзвичайних подій для ОСОБА_1, як особи керівного складу податкової міліції, майже кожного місяця визначались робочими днями вихідні та святкові (неробочі) дні згідно графіків чергувань особового складу(а.с.15-136, т.І ).

Зазначені розпорядження погоджено із начальником організаційно-розпорядчого відділу ДПІ в м. Ялті та начальником юридичного відділу.

Керівництвом податкової міліції ДПІ в м. Ялті складались графіки чергувань особового складу на кожний місяць, де визначались дати та особи, що виходять на чергування, у тому числі ОСОБА_1 як відповідальний від керівництва (а.с. 137-181, т. І).

В дні чергувань складались постові відомості розстановки нарядів, в яких вказувались співробітники, що заступають на службу, час несення служби, наявність виданої зброї тощо. У постових відомостях за період з червня 2008 року до лютого 2012року (а.с. 182-235, т. І, а.с. 1-22, т. ІІ) ОСОБА_1 значиться як відповідальний за організацію служби, контролю за працею нарядів, а також особою, що проводить інструктаж перед початком чергування.

Зазначені постові відомості затверджені начальником (в.о. начальника) головного відділу податкової міліції ДПІ в м. Ялті.

Про наявність чи відсутність подій під час чергування та проведення перевірки добового наряду ОСОБА_1 складались рапорти на ім'я начальника відділу податкової міліції ДПІ в м. Ялта АРК (а.с. 23-99, т. ІІ).

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 відпрацював 59 днів у вихідні та святкові дні понад місячну норму робочого часу в період з червня 2008 року до лютого 2012 року. Кожний день виходу на роботу ОСОБА_1 підтверджується розпорядженнями керівника податкової міліції ДПІ в м. Ялті, графіками чергувань, постовими відомостями та рапортами прийому-здачі чергувань. До таких днів відносяться: 07.06.08р.; 06.07.08р.; 03.08.08р.; 24.08.08р.; 21.09.08р.; 15.11.08р.; 14.12.08р.; 04.01.09р.; 28.02.09р.; 04.04.09р.; 11.04.09р.; 03.05.09р.; 23.05.09р.; 14.06.09р.; 28.06.09р.; 26.07.09р.; 16.08.09р.; 10.01.10р.; 25.04.10р.; 15.05.10р.; 22.05.10р.; 14.08.10р.; 22.08.10р.; 05.09.10р.; 11.09.10р.; 18.09.11р.; 20.11.10р.; 27.11.10р.; 18.12.09р.; 26.12.10р.; 08.01.11р.;16.01.11р.; 22.01.11р.; 12.02.11р.; 20.02.11р.; 06.03.11р., 19.03.11р.; 26.03.11р.; 03.04.11р.; 09.04.11р.; 04.06.11р.; 07.08.11р.; 21.08.11р.; 27.08.11р.; 03.09.11р.; 11.09.11р.; 17.09.11р.; 25.09.11р.; 01.10.11р.; 13.11.11р.; 27.11.11р.; 04.12.11р.; 17.12.11р.; 01.01.12р.; 14.01.12р.; 29.01.12р.; 04.02.12р.; 19.02.12р.; 25.02.12р.

Картками-довідками із заробітної плати підтверджується, що грошове забезпечення за вказані вихідні та неробочі дні відповідачами позивачу не нараховувалось та не виплачувалось. Зазначені обставини представниками відповідачів не заперечувалися.

Також відповідачами не надано доказів, які підтверджують надання ОСОБА_1 інших днів відпочинку, замість відпрацьованих у вихідні та святкові дні.

Статтею 24 Закону України «Про державну податкову службу» визначається, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про міліцію» форми і розміри грошового утримання працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Згідно частини 11, 12 статті 22 Закону України «Про міліцію» для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата в надурочний час і нічний час, у вихідні та світкові дні провадиться відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991р. № 197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» передбачено, що при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Пунктом 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Із наведених норм слідує, що оплата праці працівнику податкової міліції, у разі несення служби у вихідні та святкові дні понад установлений законодавством робочий час, повинна компенсуватися відповідно до законодавства України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Відповідно до статті 72 Кодексу законів про працю України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

З аналізу пунктів 1, 2 постанови КМ України від 14 вересня 1991р. № 197 та п. 3 ч. 1 ст. 107 КЗпП України суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 як співробітник податкової міліції має право на компенсацію відпрацьованих вихідних та святкових днів у грошовій формі у подвійному розмірі посадового окладу й окладу за спеціальним званням, нарахованих зверх окладу.

При цьому, окрім подвійного посадового окладу й окладу за спеціальним званням, нарахованих зверх окладу, за службу у вихідні та святкові дні позивач має право на оплату грошового забезпечення за один робочий день, тобто позивачу належать до виплати в одинарному розмірі посадовий оклад й оклад за спеціальним званням та усі надбавки, які є обов'язковими та виплата яких передбачена відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Судом встановлено, що згідно штатного розкладу у червні 2008р. посадовий оклад позивача становив 1160,00 грн., а з липня 2008 до лютого 2012р. - 1566,00 грн. на місяць.

Згідно додатку 24 до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» №1294 від 07.11.2007р. були встановлені розміри окладів за спеціальне звання, зокрема 125 грн. за звання майор міліції та 130грн. за звання підполковник міліції.

Наказом ДПА в АРК від 26.10.06р. № 610-о позивачу присвоєне чергове звання «майор податкової міліції», а наказом ДПА в АРК від 29.10.10р. №2020-о ОСОБА_1 присвоєне чергове звання «підполковник податкової міліції» (а.с. 30, т. IV), а відтак розмір окладу за спеціальне звання, який повинен був бути виплачений позивачу у періоді з червня 2008 року до жовтня 2010 року складав 125 грн. на місяць, а у періоді з листопада 2010р. до лютого 2012 року в розмірі 130 грн. на місяць.

Відповідно до пп. 1 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників державної податкової служби» від 31.12.1996р. № 1592 встановлено виплачувати посадовим особам Державної податкової служби, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, державних податкових інспекцій у районах, містах і районах у містах та працівникам податкової міліції винагороду за вислугу років у розмірах від 1 до 2 років - 5%, від 2 до 5 років - 10%, від 5 до 10 років - 20 %, від 10 до 15 років - 25 %, від 15 до 20 років - 30 % тощо.

Згідно наказу ДПА в АРК від 28.04.2007р. №387-о ОСОБА_1 встановлено стаж служби для виплати винагороди за вислугу років, а саме станом на 01.04.2007р. - 13 років 08 місяців 00 днів. (а.с. 32-34т. IV).

Згідно із карток-довідок зі заробітної плати винагорода за вислугу років позивача, з урахуванням вищевказаного наказу ДПА в АРК, встановлювалась за період з червень, липень 2008р. у розмірі 25 відсотків, а з серпня 2008р. до лютого 2012р. у розмірі 30%.

Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996р. № 1592 встановлюється надбавка до посадового окладу за вислугу років на посаді слідчого в таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25 відсотків.

Згідно карток - довідок зі заробітної плати, на підставі наказу ДПА в АРК №61-л від 04.02.2000р., надбавка за вислугу років на посаді слідчого Багаєву Д.В. у періоді з червня 2008р. до лютого 2012р. була встановлена у розмірі 20 відсотків до окладу грошового утримання, який у свою чергу згідно п.1 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996р. складається із посадового окладу та окладу за спеціальне звання.

Відповідно до п.п. «г» п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у межах затвердженого фонду оплати праці керівники органів мають право встановлювати надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

Як вбачається із карток - довідок зі заробітної плати, позивачу на підставі наказів ДПІ в м. Ялта та ДПА в АР Крим, була встановлена надбавка за високі досягнення у праці з червня 2008р. у розмірі 50 % , з січня 2009р. у розмірі 30% та з січня 2011р. - 10%. Копії наказів залучені до матеріалів справи.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007р. № 499, який зареєстрований Міністерством юстиції України 12.03.2008р. за №205/14896, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до п. 2.8 Інструкції встановлено, що особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в умовах режимних обмежень, виплачується надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації:

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що за весь період служби, в якому позивач виходив на службу у вихідні та святкові дні та щодо якого виник спір, позивачу була нарахована надбавка у розмірі 10% посадового окладу за режимні обмеження.

Суд зазначає, що вищевказані види грошового забезпечення є обов'язковими та були встановлені позивачу на підставі відповідних наказів відповідачів, а отже враховані судом при визначенні розміру грошового забезпечення за кожний із вихідних та святкових днів в які позивач виходив на службу згідно наказів відповідача.

Таким чином, судом розрахована сума компенсації позивачу за відпрацьовані вихідні та святкові дні з урахуванням потрійного розміру посадового окладу та окладу за спеціальне звання за кожний відпрацьований день; винагороди за вислугу років, надбавки за вислугу на посаді слідчого, надбавки за високі досягнення у праці та надбавки за режимні обмеження, які у свою чергу розраховані із урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальне звання.

З урахуванням вищевказаного алгоритму розрахунку розмір грошового забезпечення позивача, який відповідачі повинні були сплатити позивачу за несення служби у святкові та неробочі дні складає:

Так, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію відпрацьованих вихідних та святкових днів (59 днів) у розмірі 18 982, 82 гривень.

Ухвалою суду від 05.07.2012р. у справі призначено судово-економічну експертизу. На вирішення експерту поставлені питання: яка сума компенсації за роботу у неробочі та святкові дні повинна була бути виплачена (нарахована) ОСОБА_1 за період служби з червня 2008 року до лютого 2012р. включно?

Відповідно до висновку експерта ТОВ «Інститут експертних досліджень» від 01.11.12р., з урахуванням додаткових пояснень від 04.12.2012р., якщо судом визнано, що ОСОБА_1 в період служби з червня 2008 року до лютого 2012р. працював у неробочі та святкові дні, сума компенсації за роботу у ці дні повинна була бути нарахована в сумі 21 874,77 грн., у тому числі:

- за час роботи у ДПІ в м. Ялті ДПС - 17 083,41 грн.;

- за час роботи у ДПС в АР Крим - 1458,69 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 89 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Розглянувши висновок експерта суд вважає здійснений ним розрахунок помилковим у зв'язку із тим, що по-перше, розрахунок розміру грошового забезпечення за один вихідний або святковий день експерт здійснював із розміру подвійного посадового окладу та окладу за спеціальне звання, без врахування вимоги п. 3 ч. 1 ст. 107 КЗпП України, тобто без врахування того, що позивач виходив у вихідні та святкові дні поза межами норми робочого часу, а відтак оплата повинна здійснюватися у подвійному розмірі денної ставки зверх окладу. По-друге, при розрахунку розміру грошового забезпечення, яке належало до виплати позивачу за один вихідний або святковий день експерт нараховував усі надбавки та доплати на подвійний посадовий оклад і оклад за спеціальне звання.

Такий розрахунок не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.107 КзПП України та постанові Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991р. № 197, оскільки у зазначених нормативно-правових актах не передбачена оплата за роботу у вихідні та святкові дні у подвійному розмірі усіх видів грошового забезпечення, у тому числі додаткових.

Стаття 107 КзПП України оперує поняттям оклад, а п.1 постанови Кабінету Міністрів України №197 від 14.09.1991р. передбачає необхідність врахування оплати праці за вихідні та святкові дні з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальне звання. Вимоги п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №197 від 14.09.1991р. повністю узгоджуються із п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996р. «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби», яка оперує поняттям окладу грошового утримання, який включає в себе посадовий оклад та окладу за спеціальне звання.

Суд зауважує, що не може погодитись із доводами позивача щодо оплати відпрацьованих ним вихідних та святкових днів, відносно яких немає розпоряджень керівництва податкової міліції ДПІ в м. Ялті АРК або розпоряджень ДПА в АР Крим про визнання їх робочими для позивача з наступних підстав.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наказ або розпорядження керівника податкового органу про вихід на роботу у вихідний або святковий день є правовим актом індивідуальної дії, а відтак є обов'язковим для виконання особами, щодо яких його прийнято. Такий акт створює відповідні правові наслідки для таких осіб, а відтак є належним доказом, який підтверджує право позивача на отримання або іншого дня відпочинку або компенсації за роботу у вихідний або святковий день.

Графіки чергувань, постові відомості, рапорти про прийом-здачу чергувань є достатніми доказами виходу позивача на роботу лише у взаємозв'язку із відповідним наказом(розпорядженням), оскільки розпорядження (накази) керівництва є єдиною підставою виходу на роботу та основним документом для отримання відповідно грошової компенсації або іншого дня відпочинку.

З метою реалізації положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991р. № 197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ №530 від 17.12.1991р., яким затверджена Інструкція «Про порядок залучення працівників органів внутрішніх справ України до несення служби понад установлений законодавством час, в дні щотижневого відпочинку та святкові дні і надання відповідних компенсацій» (далі - Інструкція).

У зв'язку із тим, що в Інструкції йдеться про порядок несення служби працівниками органів внутрішніх справ, тому відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну податкову службу» зазначений нормативно-правовий акт розповсюджується на порядок несення служби начальницьким складом органів податкової міліції.

Так, п.п.1, 2 Інструкції передбачено, що до несення служби понад установлений законодавством час, а також несення служби в дні щотижневого відпочинку і святкові дні особи рядового і начальницького складу можуть залучатися в боротьбі зі злочинністю й охороні суспільного порядку при особливих оперативних умовах.

Згідно з п.3 Інструкції підставою залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи служби в дні щотижневого відпочинку й у святкові дні є письмовий наказ, що видається і підписується начальником відповідного районного, міського відділу внутрішніх справ; графіки нарядів, чергувань, затверджені керівництвом органів внутрішніх справ.

Пунктом 5 Інструкції встановлено, що в кожному органі внутрішніх справ наказом або вказівкою керівника призначається працівник, який здійснює персональний облік служби особового складу в надурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні.

Згідно з п. 6 Інструкції облік здійснюється шляхом заповнення щомісячного табеля. Підставами внесення записів в табель є службові документи, зазначені в п. 3 Інструкції. Заповнений табель поточного місяця, підписаний працівником, що веде облік, і затверджений керівником органу, графіки чергувань, накази та подорожні листи з відповідними розпорядженнями є підставою для надання компенсацій і передаються в фінансовий апарат до 5 числа наступного місяця.

Із наведеного слідує, що до табеля обліку робочого часу заносяться відомості на підставі відповідних розпорядчих документів про роботу у вихідний або святковий день.

Враховуючи викладене підставою для нарахування та оплати позивачу проходження ним служби у вихідні та святкові дні є саме наказ, а не табель робочого часу.

В матеріалах справи містяться табелі обліку робочого часу на ОСОБА_1, в яких усі вихідні та святкові дні відмічені як «вихідні та святкові дні» умовною позначкою «В».

У судовому засіданні позивачем надано пояснення, що ним, як відповідальним за ведення табелю робочого часу, подавались саме такі табелі, оскільки заповнені табелі із відміткою про робочі часи у вихідні та святкові дні бухгалтерією не приймались.

Як було встановлено судом з матеріалів справи, а саме: з розпоряджень керівника податкової міліції ДПІ в м. Ялті АРК про організацію роботи співробітників у вихідні та святкові дні, графіків чергувань, постових відомостей розстановки нарядів та рапортів ОСОБА_1 про перевірку добових нарядів - позивач виходив на роботу у вихідні та святкові дні з червня 2008 року до лютого 2012р. протягом 59 днів.

Суд зазначає, що про недійсність вказаних документів відповідачами під час розгляду справи не заявлено, підстав для сумніву у відповідності їх змісту фактичним обставинам суд також не знайшов.

Крім того, відповідачами у підтвердження позиції про відсутність підстав для компенсації позивачу відпрацьованих вихідних та святкових днів не було надано доказів невиконання позивачем розпоряджень керівництва податкової міліції ДПІ у м. Ялті АРК щодо виходу на роботу у ці дні: рапортів, пояснень наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

За таких обставин вбачається, що табелі обліку робочого часу не заповнювались відповідачем у відповідності до відпрацьованих ОСОБА_1 годин у вихідні та святкові дні, тобто в порушення вимог щодо проставлення часів перебування позивача в добовому чергуванні відповідно до розпоряджень керівництва, графіків чергувань, рапортів тощо.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем видавались рішення про визнання для ОСОБА_1 робочими днями днів щотижневого відпочинку та святкових днів, при цьому облік робочого часу у ці дні не здійснювався.

Порушення відповідачем порядку ведення табелів обліку робочого часу не звільнює його від обов'язку або надавати інший день відпочинку, або оплачувати роботу (службу) у вихідний або святковий день відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991р. № 197, ст.107 КзПП України.

Відтак, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності підстав для компенсації за умови відсутності відповідної позначки у табелі.

Відповідно до матеріалів справи позивач у період з червня 2008р. до квітня 2012р. працював у податковій міліції ДПІ в м. Ялта АРК (правонаступником якого є ДПІ у м. Ялті АРК ДПС), а також у Державній податковій адміністрації в АР Крим (правонаступником якого є ДПС в АР Крим).

Статтею 7 Закону України «Про державну податкову службу» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, відповідні бланки, рахунки в установах банків.

Отже, Державна податкова інспекція в м. Ялті АР Крим та Державна податкова адміністрація в АР Крим на момент проходження служби позивачем були різними суб'єктами владних повноважень та різними юридичними особами, незважаючи на підлеглість.

Оскільки позивач з 10.03.2010р. до 02.08.2010р. перебував на посаді заступника начальника слідчого відділу податкової міліції ДПА в АР Крим, відтак, обов'язок щодо компенсації відпрацьованих вихідних та святкових днів у цей період лежить саме на правонаступнику ДПА - Державній податковій службі в АР Крим.

За вказаний період позивач виходив на службу у неділю 25.04.2010р., в суботу 15.05.2010р. та в суботу 22.05.2010р. Згідно із даними розрахунку компенсації, зазначених вище, сума, що підлягає стягненню з ДПС в АРК, становить 1 112,99 гривень.

Відтак, інша сума в розмірі 17 869,83 гривень підлягає стягненню з Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача - ДПС в АР Крим, як на підставу своїх заперечень, на ту обставину, що накази про вихід позивачем на службу у вихідні дні 25.04.2010р., 15.05.2010р. та 22.05.2010р. були видані не ДПА в АР Крим, а ДПІ в м. Ялта, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України Про державну податкову службу в Україні N 509-XII від 04.12.1990р. до складу податкової міліції належать:

Головні управління (управління, відділи), Головне слідче управління, Управління внутрішньої безпеки Державної податкової адміністрації України та підпорядковані йому регіональні підрозділи внутрішньої безпеки при державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління (відділи) (з місцем дислокації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) головних управлінь Державної податкової адміністрації України;

управління (відділи) податкової міліції, слідчі підрозділи податкової міліції відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

підрозділи податкової міліції, слідчі підрозділи (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій в районах, містах, районах у містах, міжрайонних, спеціалізованих та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Із наведеної норми слідує, що позивач при проходженні служби як на посаді заступника начальника слідчого відділу податкової міліції ДПА в АР Крим так і на посаді

заступника начальника головного відділу податкової міліції - начальника слідчого відділення податкової міліції ДПІ в м. Ялта, перебував у складі податкової міліції, та зобов'язаний був виконувати розпорядження як безпосередніх начальників так і начальників відповідних підрозділів податкової міліції.

Згідно наказу ДПА в АР Крим №265-л від 19.04.2010р. у періоді з 19.04.2010р. до 18.05.2010р. ОСОБА_1 перебуваючи на посаді заступника начальника слідчого відділу податкової міліції ДПА в АР Крим, виконував обов'язки заступника начальника головного відділу податкової міліції - начальника слідчого відділення податкової міліції ДПІ в м. Ялта.

За таких обставин, у вказаний період позивач за посадою, обов'язки по який виконував, був підлеглим начальника головного відділу податкової міліції - заступника начальника ДПІ в місті Ялта Корольова О.В., а відтак накази останнього були для позивача обов'язковими для виконання.

Щодо роботи у вихідний день 22.05.2010р. суд зазначає, що оскільки наказ начальника головного відділу податкової міліції - заступника начальника ДПІ в місті Ялта про роботу позивача у цей вихідний день є належним доказом, який підтверджує роботу позивача у цей вихідний день. Більш того, доказів скасування такого наказу або визнання його протиправним відповідачем не надано.

Щодо посилань відповідачів на ту обставину, що розпорядженнями про вихід позивача на службу у вихідні та святкові дні встановлено надати позивачу інший день відпочинку, а відтак позивач не має право на оплату за ці дні, суд вважає такі твердження безпідставними у зв'язку із наступним.

Як зазначалося вище, пунктом 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.1991р. за №197 встановлено, що служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Зазначені приписи дублюють вимоги ст.72 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Із наведених норм слідує, що надання працівнику міліції компенсації за роботу у вихідних день є обов'язковою умовою. Вид компенсації, тобто або оплата у подвійному розмірі або надання іншого дня відпочинку, встановлюється за згодою сторін.

Так, дійсно згідно розпоряджень начальника головного відділу податкової міліції - першого заступника начальника ДПІ в м. Ялта про роботу у вихідні та святкові дні, які були підставою для виходу позивача на службу, передбачено, що вказаним співробітникам з роботу у вихідний день надати інший день відпочинку.

Перед звільненням зі служби позивач рапортами на адресу начальника ДПС в АР Крим від 02.02.2012р., 16.02.2011р. просив вирішити питання про необхідність надання інших днів відпочинку за службу у вихідні та святкові дні.

Листом від 24.02.2012р. за вих.№128/Б/04-0087 Державна податкова служба в АР Крим повідомила позивача про те, що згідно ст.26 Закону України «Про державну податкову службу» та ст.22 Закону України «Про міліцію», ст.21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ для співробітників податкової міліції встановлюється 41 - годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Проте, поставлене у рапортах позивача питання відповідачем вирішено не було. Тобто, із надано листа не можливо зробити однозначний висновок про відмову у наданні позивачу інших днів відпочинку або відповідної оплати за місць них.

Також позивач рапортом від 29.02.2012р. повідомив позивача про те, що у разі прийняття рішення про звільнення його з посади у зв'язку із скороченням штатів, він просив розглянути питання про надання йому інших оплачуваних днів у кількості 70 днів, на підставі відповідних розпоряджень про роботу у вихідні та святкові дні.

Листом ДПС в АР Крим від 28.03.2012р. вих..№306/Б/04-0087 повідомила позивача про те, що рапорти позивача від 28.02.2008р. та 14.03.2012р. розглянуті, позивача буде звільнено у зв'язку із скороченням штатів та останньому буде виплачена грошова компенсація за невикористані відпустки за 2011 та 2012 роки.

Позивача звільнено зі служби наказом голови ДПС в АРК від 03.04.12р. № 121-о.

Доказів надання позивачу інших днів відпочинку відповідачами не надано.

Оскільки відповідач не надав позивачу інших днів відпочинку, він був зобов'язаний оплатити позивачу службу у вихідні та святкові дні відповідно до вимог пунктів 1, 2 постанови КМ України від 14 вересня 1991р. № 197 та п. 3 ч. 1 ст. 107 КЗпП України.

У зв'язку із тим, що відповідач на рапорти позивача не надав однозначної відповіді про відмову у наданні інших оплачуваних днів відпочинку, а відтак позивач дізнався про порушення своїх прав в момент отримання розрахунку при звільненні, із якого він побачив про те, що робота у вихідні та святкові дні оплачена не була.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про додержання позивачем строків звернення із цим позовом суд виходив з того, що строк розрахунку за відпрацьовані дні щотижневого відпочинку та святкові дні або строк отримання іншого дня відпочинку у зв'язку із роботою у вихідні або святкові дні у законодавстві не встановлений, тобто строк коли, позивач дізнався про порушення своїх прав, суд вважає день звільнення та ознайомлення з наказом про нарахування, які належать до виплати при звільненні.

До суду позов надійшов 28.04.2012р. , тобі як позивача звільнено зі служби наказом голови ДПС в АРК від 03.04.12р. № 121-о.

Тобто, встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України місячний строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Відносно позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Проте, згідно ст.1 Кодексу законів про працю України він регулює трудові відносини всіх працівників, тоді як спірні правовідносини виникли у зв'язку із проходження публічної служби в органах податкової міліції, а відтак КзПП України не регулює спірні правовідносини.

Як зазначалося вище, статтею 24 Закону України «Про державну податкову службу» визначається, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Ані вищевказаними законодавчими актами, ані Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991р. не передбачена виплата компенсації у вигляді середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, у разі несвоєчасного або неповного розрахунку.

Отже, викладені норми Кодексу не поширюються на правовідносини проходження служби працівниками податкової міліції, оскільки щодо несення публічної служби в Україні діє спеціальне законодавством, в якому визначаються особливе правове становище посадових осіб податкової міліції, особливий порядок їх прийняття та звільнення зі служби, притягнення до відповідальності, оплати праці тощо.

Відтак, позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення з Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби грошового утримання за роботу ОСОБА_1 у дні щотижневого відпочинку та святкові дні в сумі 17 869,56 грн., а також в частині стягнення з Державної податкової служби в АР Крим суми грошового утримання за роботу ОСОБА_1 у дні щотижневого відпочинку та святкові дні в розмірі 1149,77 грн.

Згідно із ч.1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Статтею 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.

У справі було проведено судово-економічну експертизу. Згідно квитанції Приватбанку №21305.456.1 від 19.10.2012р. позивачем повністю сплачено вартість проведеного експертного дослідження в розмірі 5000,00 грн.

Оскільки позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення 61869,69грн., які задоволені частково на суму 18 982,82 грн., при цьому судові витрати склали 5000,00 грн., суд вважає за необхідне присудити судові витрати з відповідачів на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1534 грн. (18982,82:61869,69 х 100) = 30,68%; 5000х30,68% = 1534грн. Крім того, з кожного із відповідачів підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: 1149,77:17869,56х100 = 6,43%; 1534х6,46% = 98,64грн. Відтак, з ДПС в АР Крим підлягають стягненню судові витрати у розмірі 98,64грн., а з Державної податкової інспекції у м. Ялта підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1435,36 (1534-98,64) грн.

Щодо вимог позивача про стягнення на його користь комісійної винагороди банку за здійснення платежу, суд зазначає, що такі витрати згідно ст. 87 КАС України, не відносяться до судових, а відтак не підлягають врахуванню при розподілі судових витрат.

В судовому засіданні 13.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 18.12.2012р.

Керуючись ст.ст.122, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономній Республіці Крим Державної податкової служби (98600, м. Ялта, вул. Васильєва, б.16, ідентифікаційний номер 23192025) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму грошового забезпечення за роботу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні у розмірі 18 485,32 грн.

Стягнути з Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. О.Невського, б.29, ідентифікаційний номер 01292005) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму грошового забезпечення за роботу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні у розмірі 1149,77 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономній Республіці Крим Державної податкової служби (98600, м. Ялта, вул. Васильєва, б.16, ідентифікаційний номер 23192025) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 1484,49грн.

Стягнути з Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. О.Невського, б.29, ідентифікаційний номер 01292005) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі з 102,01 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.