Постанова

від 03.01.2013 по справі 2а/2570/3924/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/3924/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2012 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Сучасні Комунікаційні Системи» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Счасні Комунікаційні Системи» (далі - ПП «СКС») звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) від 07.12.2012 № 0004862320 та № 0004872320.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. При цьому, висновки податкового органу про те, що укладені позивачем із контрагентами ТОВ «НВО «МСК - Інвест» (код 34656392) у період вересень 2010 року та лютий 2011 року, ПП «Ікспірієнс» (код 31624326) у період лютий 2011 року, ПП «Кейторг» (код 36144332) у період лютий 2011 року та вересень 2011 року, ТОВ «Альфареалком» (код 34594499) у період вересень 2011 року договори є нікчемними, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про нікчемність договорів позивача з його контрагентами відповідач бере лише наявність актів перевірок контрагентів, а саме:

- акт ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська від 20.06.2012 № 1232/22-6/34656392 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «НВО «МСК - Інвест»;

- акт ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська від 24.05.2011 № 1046/23-4/34656392 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВО «МСК - Інвест»;

- акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 10.06.2011 № 834/233/31624326 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Ікспірієнс;

- довідка ДПІ у м. Чернігові від 06.09.2012 №31/22/36144332 про результати зустрічної звірки ПП «Кейторг»;

- акт ДПІ у м. Чернігові від 20.07.2012 №22/22/36144332 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кейторг»;

- акт ДПІ у м. Дніпродзержинську №5861/374/23-410/34594499 про результати проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Альфапеалком».

У зв'язку з чим встановлено порушення норм цивільного законодавства в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу вбачаються як такі, що мають ознаки нікчемності, у т. ч. з ПП «СКС».

При цьому, ні актами перевірок, ні довідками звірок не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі, оскільки ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «СКС» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з TOB «НВО «МСК - Інвест» (код 34656392) за вересень 2010 року та лютий 2011 року, з ПП «Ікспірієнс» (код 31624326) за лютий 2011 року, з ПП «Кейторн» (код 36144332) за лютий та за вересень 2011 року, а з ТОВ «Альфареалком» (код 34594499) за вересень 2011 року та в податковій звітності з податку на прибуток за відповідні періоди. За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 23.11.2012 № 2475/22/32194620 та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Висновки акту перевірки позивача були зроблені ДПІ у м. Чернігові на підставі:

- акту ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська від 20.06.2012 № 1232/22-6/34656392 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «НВО «МСК - Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ під час здійснення фінансово - господарських відносин з ПП «Техкоплектресурс» (ід. код 33378011) за вересень 2010 року;

- акту ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська від 24.05.2011 № 1046/23-4/34656392 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВО «МСК- Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за лютий 2011 року;

- акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 10.06.2011 № 834/233/31624326 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Ікспірієнс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 01.02.2011 по 28.02.2011;

- довідки ДПІ у м. Чернігові від 06.09.2012 № 31/22/36144332 про результати зустрічної звірки ПП «Кейторг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за березень, червень, липень, вересень-листопад 2010 року та січень-березень, липень, серпень, листопад, грудень 2011 року, а також січень, лютий, квітень 2012 року;

- акту ДПІ у м. Чернігові від 20.07.2012 № 22/22/36144332 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кейторг» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із ПП «Фосстис» за вересень 2011 року;

- акту ДПІ у м. Дніпродзержинську № 5861/374/23-410/34594499 про результати проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Альфареалком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.06.2011 по 31.10.2011.

Вказаними актами та довідками встановлена відсутність контрагентів за їх місцезнаходженням, відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів у підприємств - контрагентів ТОВ «НВО «МСК - Інвест», ПП «Ікспірієнс», ПП «Кейторг», ТОВ «Альфареалком», у зв'язку з чим фінансово - господарська діяльність цих контрагентів здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття ними належним чином цивільної право - та дієздатності, фінансово - господарські взаємовідносини між ними та їх контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що ПП «СКС» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у вказаних періодах по взаємовідносинам з ТОВ «НВО «МСК - Інвест», ПП «Ікспірієнс», ПП «Кейторг», ТОВ «Альфареалком», так як такі накладні не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат, та, в свою чергу, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 07.12.2012 № 0004862320 та № 0004872320 прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ПП «СКС» (ідентифікаційний код 32195137) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради згідно розпорядження від 25.09.2002 № 106412000002888, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взято на облік до ДПІ у м. Чернігові як платника податків від 14.10.2002 за № 6835, є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 10.04.2012 № 13544930 та копією акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 23.11.2012 № 2475/22/32194620 (а.с. 193, 15-57), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлення № 3300 від 12.11.2012 співробітниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «СКС» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з TOB «НВО «МСК -Інвест» (код 34656392) за вересень 2010 року та лютий 2011 року, з ПП «Ікспірієнс» (код 31624326) за лютий 2011 року, з ПП «Кейторн» (код 36144332) за лютий та за вересень 2011 року, а з ТОВ «Альфареалком» (код 34594499) за вересень 2011 року та в податковій звітності з податку на прибуток за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами.

За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 23.11.2012 № 2475/22/32194620, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, всього у сумі 210 973,00 грн, у т. ч. за вересень 2010 року - 40 860,00 грн, за лютий 2011 року - 136 322,00 грн, за вересень 2011 року - 33 791,00 грн;

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 260 337,00 грн, у т. ч. за 9 місяців 2010 року - 51 074,00 грн, за 1 квартал 2011 року - 170 403,00 грн, за 2-3 квартал 2011 року - 38 860,00 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0004862320 від 07.12.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 273 107,00 грн (у т. ч. за основним платежем - 260 337,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12 770,00 грн) та № 0004872320 від 07.12.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 238 085,00 грн (у т. ч. за основним платежем - 210 973,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 27 112,00 грн).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ПП «СКС» є будівництво будівель, діяльність у сфері інжинірингу, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту, будівництво інших споруд, електромонтажні роботи, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 10.04.2012 № 13544930, наявною в матеріалах справи (а.с. 194) та не заперечується сторонами.

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПП «СКС» дійсно здійснювало господарську діяльність із контрагентами ТОВ «НВО «МСК - Інвест», ПП «Ікспірієнс», ПП «Кейторг», ТОВ «Альфареалком». На підтвердження здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами позивач надав до суду наступні документи:

По - перше, по взаємовідносинах з ТОВ «НВО «МСК - Інвест»:

- за вересень 2010 року - договір від 02.08.2010 № 26 (а.с. 80-81) та договір від 02.08.2010 № 27 (а.с. 78-79) на виконання монтажних робіт, податкова накладна від 01.09.2010 № 1092 (а.с. 73), акт приймання виконаних будівельних робіт від 01.09.2010 за вересень 2010 року (а.с. 155-158), довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року (а.с. 154), податкова накладна від 01.09.2010 № 1091 (а.с. 72). До складу валових витрат за 9 місяців 2010 року ПП «СКС» включило суму 204 299,00 грн, до складу податкового кредиту за вересень 2010 року включено суму ПДВ - 40 859,80 грн;

- за лютий 2011 року - договір купівлі продажу від 01.02.2011 № б/н (а.с. 82-83), податкові накладні від 02.02.2011 № 144 та від 03.02.2011 № 145 (а.с. 73,74), видаткові накладні від 02.02.2011 № 144 та від 03.02.2011 № 145 (а.с. 179, 180), договір на виконання комплексу робіт з реконструкції від 23.12.2010 № 48, довідка про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2011 року (а.с. 167) та акт приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2011 № 1 (а.с. 168-178). До складу валових витрат ПП «СКС» включило суму 391 345,79 грн, до складу потактового кредиту по ПДВ за лютий 2011 року включено 78 269,16 грн.

По - друге, по взаємовідносинах з ПП «Ікспірієнс» за лютий 2011 року - договір на виконання комплексу робіт з реконструкції від 21.12.2010 № 40 (а.с. 84-85), акт приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2011 № 3 (а.с. 160-166), довідка про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року (а.с. 167) податкова накладна від 28.02.2011 № 190 (а.с. 70).

По - третє, по взаємовідносинах з ПП «Кейторг»:

- за лютий 2011 року - договір поставки від 05.01.2011 № 8 (а.с. 88-90), видаткові накладні від 07.02.2011 № 12, від 18.02.2011 № 18, від 25.02.2011 № 19 (а.с. 182, 183, 184), податкові накладні від 07.02.2011 № 4, від 16.02.2011 № 9, від 18.02.2011 № 10, від 25.02.2011 № 14 (а.с. 66, 67, 68, 69). До складу валових витрат 1 кварталу 2011 року ПП «СКС» включило витрати на придбання товарно - матеріальних цінностей у сумі 121165,72 грн, до складу податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року - 24 233,16 грн;

- за вересень 2011 року - видаткові накладні від 26.09.2011 № 75 (а.с. 181), податкові накладні від 19.09.2011 № 23, від 22.09.2011 № 31 (а.с. 64, 65). До складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування ПП «СКС» у 3 кварталі 2011 року віднесло суму витрат 5 540,71 грн, до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2011 року - 1 108,15 грн;

По - четверте, по взаємовідносинах з ТОВ «Альфареалком» за вересень 2011 року - договір від 13.09.2011 № 24, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (а.с. 150), акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року № 1 (а.с. 151-153), договір від 20.09.2011 № 27, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (а.с. 145), акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року № 1, договір від 19.09.2011 № 45-П/19/09/2011, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (а.с. 146-158), договір від 19.08.2011 № 19, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (а.с. 139), акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (а.с. 140-144). податкові накладні від 28.09.2011 № 35, від 28.09.2011 № 34, від 29.09.2011 № 36 (а.с. 61, 62).

Між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов вищевказаних договорів, а останні підписано та скріплено печатками підприємств. Зауважень до складання наданих на перевірку підтверджуючих документів ДПІ у м. Чернігові не було висловлено.

Розрахунки між ПП «СКС» та контрагентами відповідно до укладених договорів проводились в безготівковій формі, що також підтверджено ДПІ у м. Чернігові в акті перевірки від 23.11.2012 № 2475/22/32194620 та не заперечується сторонами.

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податків, що підтверджується довідкою що не заперечується сторонами, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «НВО «МСК - Інвест», ПП «Ікспірієнс», ПП «Кейторг», ТОВ «Альфареалком», містять всі реквізити передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) та п. 201.1 ст. 201 ПК України, в залежності від періоду їх підписання платником податків та надання їх покупцю, а тому згідно 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) та п. 201.10 ст. 201 ПК України, в залежності від періоду виникнення права на податковий кредит, вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентами ТОВ «НВО «МСК - Інвест», ПП «Ікспірієнс», ПП «Кейторг», ТОВ «Альфареалком» відповідач посилається на:

- акт ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська від 20.06.2012 № 1232/22-6/34656392 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «НВО «МСК - Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ під час здійснення фінансово - господарських відносин з ПП «Техкоплектресурс» (код 33378011) за вересень 2010 року;

- акт ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська від 24.05.2011 № 1046/23-4/34656392 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВО «МСК- Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за лютий 2011 року;

- акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 10.06.2011 № 834/233/31624326 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Ікспірієнс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 01.02.2011 по 28.02.2011;

- довідку ДПІ у м. Чернігові від 06.09.2012 № 31/22/36144332 про результати зустрічної звірки ПП «Кейторг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за березень, червень, липень, вересень-листопад 2010 року та січень-березень, липень, серпень, листопад, грудень 2011 року, а також січень, лютий, квітень 2012 року;

- акт ДПІ у м. Чернігові від 20.07.2012 № 22/22/36144332 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кейторг» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із ПП «Фосстис» за вересень 2011 року;

- акт ДПІ у м. Дніпродзержинську № 5861/374/23-410/34594499 про результати проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Альфареалком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.06.2011 по 31.10.2011.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача фінансово - господарської діяльності у зв'язку з відсутністю їх за своїм місцезнаходженням, відсутністю у них основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ТОВ «НВО «МСК - Інвест», ПП «Ікспірієнс», ПП «Кейторг», ТОВ «Альфареалком» та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори купівлі продажу, поставки та надання послуг були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов приватного підприємства «Сучасні Комунікаційні Системи», - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 07.12.2012 № 0004862320 та № 0004872320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Сучасні Комунікаційні Системи» судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Д.В. Лобан