Постанова

від 21.12.2012 по справі 2а-13703/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2012 року № 2а-13703/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магік Україна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Магік Україна», (далі -позивач), з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, (далі -відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2012 р. № 0002072250 і № 0002082250.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки, викладені в Акті перевірки від 25.05.2012 № 183/22-511/32620909 є необґрунтованими, оскільки позивачем було надано відповідачу письмові пояснення щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ «Торговий дім «Альянс 3»та первинні документи на їх підтвердження, представник позивача звертав увагу суду, що реальність укладення і виконання умов договору поставки автомобільних аксесуарів від 01.04.2010 № ВМУ-04-01, укладеного між ТОВ «Магік Україна»(у договорі покупець) і ТОВ «Торговий дім «Альянс 3»(у договорі - постачальник) підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, господарські операцій з поставки товарів відображені у документах бухгалтерського обліку позивача; в період укладення та виконання зазначеного договору поставки кожна із сторін була зареєстрована як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відповідно, позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.06.2012 р. № 0002072250 і № 0002082250 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачем порушено вимоги п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результатів чого, занижено податок на прибуток на суму 140 102, 00 грн., пп. 7.7.1 п. 7.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 112 082, 00 грн., а також, що позивачем неправомірно завищено суму валових витрат за перше півріччя та три квартали 2010 року та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за квітень, червень-вересень 2010 року суму податку на додану вартість 112 082, 00 грн. на підставі первинних документів, оформлених за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Торговий дім «Альянс 3», яке має ознаки фіктивності. Відповідач звертав увагу суду на те, що відповідно до вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 № 0417/1-298/2011 громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, які, діючи у складі злочинної групи здійснили фіктивне підприємництво, а саме з метою прикриття незаконної діяльності створили/придбали ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Торговий дім «Альянс 3», просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання 27.11.2012 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «Магік Україна»(ідентифікаційний код 32620909) було зареєстровано як юридичну особу 10 вересня 2003 року Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про видачу свідоцтва про державну реєстрацію 1 071 120 0000 004383).

ТОВ «Магік Україна»було взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 23 вересня 2003 року за № 6255, станом на час складання Акту перевірки та на час розгляду справи позивач перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.03.2010 р. № 100272097 (видано нове у зв'язку зі зміною місцезнаходження) ТОВ «Магік Україна»є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 326209026561).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 076474 від 24.09.2012 до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема: 46.19. Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 46.47 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Магік Україна»(код ЄДРПОУ 32620909) по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Альянс 3»(код ЄДРПОУ 36365974) за весь період діяльності, за результатами якої було складено Акт від 25.05.2012 № 183/22-511/32620909.

У вказаному Акті перевірки від 25.05.2012 № 183/22-511/32620909 відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 140 102, 00 грн., в т.ч. за перше півріччя 2010 року на суму 58 014, 00 грн., за три квартали 2010 року - на суму 140 102, 00 грн.; пп. 7.7.1 п. 7.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 112 082, 00 грн., в тому числі. за квітень 2010 року -23 585, 00 грн., за червень 2010 року -22 827, 00 грн., за липень 2010 року -20 928, 00 грн., за серпень 2010 року -23 557, 00 грн., за вересень 2010 року -21 185, 00 грн.

14 червня 2012 року відповідачем на підставі вказаного Акту перевірки від 25.05.2012 № 183/22-511/32620909 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002072250, яким згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 175 128, 00 грн., в тому числі 140 102, 00 грн. -основний платіж, 35 026, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції; та податкове повідомлення-рішення № 0002082250, яким згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог пп. 7.7.1 п. 7.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 140 102, 00 грн., в т.ч. 112 082, 00 грн. -основний платіж, 28 020, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

У вказаному Акті перевірки також зазначено, що згідно вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 р. у справі № 0417/1-298/2011, громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 3, 205 ч. 2, 366 ч. 2 Кримінального кодексу України, які, діючи у складі однієї злочинної групи, здійснили фіктивне підприємництво, з метою прикриття незаконної діяльності, провели створення та придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Торговий дім «Альянс 3».

На підставі вищевикладеного відповідач прийшов до висновків, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Торговий дім «Альянс 3»договору та, що податкові накладні та первинні документи, виписані на виконання Договору поставки, укладеного між ТОВ «Магік Україна»та ТОВ «Торговий дім «Альянс 3», не мають юридичної сили первинних документів, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88), а тому не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Відповідно до положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), (далі -Закон № 334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із нормами підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З викладеного вбачається, що платник податків повинен формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У відповідності до положень п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), (далі -Закон № 168/97-ВР), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, (в цій частині застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/, абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Законом України «Про податок на додану вартість»визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин), (далі -Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на час існування спірних правовідносин), (далі -Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно норм п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредиту формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 01 квітня 2010 року між ТОВ «Магік Україна»(у договорі - покупець), в особі директора Апанасовича О.О., та ТОВ «Торговий дім «Альянс 3»(у договорі - постачальник), в особі директора Поволоцького М.В., був укладений договір поставки № ВМУ-04-01, згідно якого постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами п. 2 цього договору. Кількість, ціна (а також загальна сума договору) та асортимент товару визначаються в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до Специфікацій від 26.04.2010 р. № 1, від 22.06.2010 р. № 2, від 22.07.2010 р. № 3, від 03.08.2010 р. № 4 та від 15.09.2010 р. № 5, ТОВ «Торговий дім «Альянс 3»поставив на адресу позивача товари (автомобільні аксесуари в асортименті) на загальну суму 672 490, 74 грн. (в тому числі ПДВ -112 081, 79 грн.).

Відповідно до п. 2 зазначеного Договору поставки, поставка кожної партії товару здійснюється на підставі і у відповідності до узгодженого сторонами замовлення, в якому зазначаються найменування кожного продукту, його кількість, ціна і загальна сума замовлення. Доставка товару здійснюється на умовах ДДУ (Правила Інкотермс 2000) на склад покупця за адресою: вул. Пироговського, 19/8. Всі витрати, пов'язані з доставкою товару, включені до вартості товару. Після доставки товару і виписки всіх необхідних документів відповідальність за схоронність товару несе покупець. Для отримання товару від постачальника, покупець оформляє довіреність на отримання товару у встановленому порядку.

Покупець зобов'язаний розрахуватися за кожну партію товару протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару. Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок на підставі виставлених рахунків-фактур.

Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 жовтня 2010 року.

Факт виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки та оплати партій товару) за вказаним договором поставки підтверджуються окрім вказаного договору наступними первинними і розрахунковими документами дослідженими судом:

- специфікаціями від 26.04.2010 р. № 1, від 22.06.2010 р. № 2, від 22.07.2010 р. № 3, від 03.08.2010 р. № 4 та від 15.09.2010 р. № 5;

- видатковими накладними від 26.04.2010 р. № 4350 на суму 141 507,30 грн. (в т.ч. ПДВ -23 584,55 грн.), від 22.06.2010 р. № 6241 на суму 136 960,44 грн. (в т.ч. ПДВ -22 826,74 грн.), від 22.07.2010 р. № 7249 на суму 125 568, 60 грн. (в т.ч. ПДВ -20 928,10 грн.), від 03.08.2010 р. № 8017 на суму 141 343,80 грн. (в т.ч. ПДВ -23 557,30 грн.) та від 15.09.2010 р. № 9194 на суму 127 110,60 грн. (в т.ч. ПДВ -21 185,10 грн.); - висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи та сертифікатами відповідності (на поставлений товар);

- товарно-транспортними накладними щодо перевезення зазначеного товару;

- рахунками-фактурами від 26.04.2010 р. № 260401, від 22.06.2010 р. № 220601, від 22.07.2010 р. № 220701, від 03.08.2010 р. № 030801 та від 15.09.2010 р. № 150901;

- банківськими виписками з рахунку позивача № 26000200130001 в Київській філії ПАТ «ЧБРР»у м. Києві (МФО 380203) за 28.09.2010 р., 18.10.2010р., 15.09.2010 р., 27.09.2010 р., 12.08.2010 р., 08.06.2010 р., 29.07.2010 р., 22.06.2010 р.

На виконання вказаного договору ТОВ «Торговий дім «Альянс 3»були виписані податкові накладні: № 4350 від 26.04.2010 р. на суму 141 507,30 грн. (в т.ч. ПДВ -23 584,55 грн.), № 6241 від 22.06.2010 р. на суму 136 960,44 грн. (в т.ч. ПДВ -22 826,74 грн.), № 7249 від 22.07.2010 р. на суму 125 568, 60 грн. (в т.ч. ПДВ -20 928,10 грн.), № 8017 від 03.08.2010 р. на суму 141 343,80 грн. (в т.ч. ПДВ -23 557,30 грн.) та № 9194 від 15.09.2010 р. на суму 127 110,60 грн. (в т.ч. ПДВ -21 185,10 грн.), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та вказаного Положення і містять всі реквізити, необхідні для первинних документів.

Судом також встановлено, що придбані у ТОВ «Торговий дім «Альянс 3»товари були використанні позивачем у своїй господарській діяльності, а саме: реалізовані іншим суб'єктам господарської діяльності (Підприємству з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна», АТ «Українська автомобільна корпорація», Концерну «ВіДі Автомаркет», ДО «Автобаза Державного управління справами», ТОВ «Автосимметрія»та ін.), що підтверджується наступними документами: договором поставки від 03.02.2010 за № МУ-05/03-02-10, договором поставки від 05.05.2010 за № МУ-06, договором поставки від 01.11.2010 за № ИфА-00006/305, договором поставки від 01.04.2010 за № МУ-06/01-04-10, договором від 20.08.2010 за № МУ-09/20-08-10, договором купівлі-продажу від 26.01.2010 за № МУ-10/03, договором купівлі-продажу від 01.12.2009 за № МУ-16, договором від 05.01.2009 за № 13-01/МУ-01; специфікаціями, видатковими накладними до вказаних договорів; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-покупців, актами звірок взаєморозрахунків складених між позивачем (як постачальником) та контрагентами-покупцями); виписками з банківського рахунку позивача на підтвердження отримання коштів від покупців за реалізовані товари; податковою звітністю ТОВ «Магік Україна з ПДВ і податку на прибуток підприємства за 2010 -2011 роки, дослідженими судом.

Відповідачем не надано доказів відсутності у ТОВ «Торговий дім «Альянс 3»спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в 2010 році. Відтак, досліджені судом податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за квітень, червень-вересень 2010 року, відповідають вимогам, встановленим п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Торговий дім «Альянс 3»умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Чинне законодавство не містить правових норм, в силу яких на платника податку (покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (продавцем) шляхом позбавлення його права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу, що Вищим адміністративним судом України в листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», зазначалось, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було надано суду доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем і безпосереднім постачальником товару -ТОВ «Торговий дім «Альянс 3».

Зокрема, безпосередньо в Акті перевірки від 25.05.2012 № 183/22-511/32620909 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам позивача за фактом ухиляння від сплати податків, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Приймаючи до уваги викладене, судом не приймається до уваги посилання відповідача на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 р. по кримінальній справі № 0417/1-298/2011, за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 3, 205 ч. 2, 366 ч. 2 Кримінального кодексу України, як належний доказ нікчемності правочину, укладеного ТОВ «Магік Україна»з його контрагентом ТОВ «Торговий дім «Альянс 3», оскільки, під час розгляду вказаної кримінальної справи Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська не досліджувались господарські операції ТОВ «Торговий дім «Альянс 3»з ТОВ «Магік Україна», вироком не були встановлені факти нереальності (безтоварності) господарських операцій ТОВ «Торговий дім «Альянс 3»безпосередньо із позивачем.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, а також здійснення позивачем у повному обсязі оплати за товар згідно із вказаним договором, суд дійшов висновку про протиправність збільшення відповідачем сум грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік Україна»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 14.06.2012 р. № 0002072250 і № 0002082250.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік Україна»(ідентифікаційний код 32620909) судові витрати в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко