Постанова

від 04.01.2013 по справі 28/66-10-2243

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2013 р.Справа № 28/66-10-2243 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Таран С.В.

суддів Бойко Л.І., Величко Т.А.

при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача -участі не брали;

від відповідача -участі не брали;

від органу ДВС-головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області Козюк О.М., посв.№982;

розглянувши апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області

на ухвалу господарського суду Одеської області від 22.10.2012 року

у справі №28/66-10-2243

за позовом: відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „Світанок"

про розірвання договору про надання кредиту та стягнення 4240272,74 гривень.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк" звернулося до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області, в якій просило визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області Козюк О.М., які виявились у винесенні незаконної постанови від 19.06.2012р. про повернення ВАТ „АКБ „Одеса-Банк" наказу господарського суду Одеської області від 19.10.2010р. №28/66-10-2243; скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області Козюк О.М. від 19.06.2012р. про повернення ВАТ „АКБ „Одеса-Банк" наказу господарського суду Одеської області від 19.10.2010р. №28/66-10-2243, а також зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області Козюк О.М. відновити виконавче провадження ВП №30755611 і виконати рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2010р. №28/66-10-2243.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2012р. у справі №28/66-10-2243 (головуючий суддя Гуляк Г.І.) з урахуванням додаткової ухвали від 18.12.2012 р. скаргу ВАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк" задоволено частково: визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області Козюк О.М., які виявились у винесенні незаконної постанови від 19.06.2012р. про повернення ВАТ „АКБ „Одеса-Банк" наказу господарського суду Одеської області від 19.10.2010р. №28/66-10-2243; скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області Козюк О.М. від 19.06.2012р. про повернення ВАТ „АКБ „Одеса-Банк" наказу господарського суду Одеської області від 19.10.2010р. №28/66-10-2243; зобов'язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області Козюк О.М. відновити виконавче провадження ВП №30755611; в задоволенні решти скарги - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Одеської області від 22.10.2012р. у справі №28/66-10-2243 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги ВАТ „АКБ „Одеса-Банк".

В судовому засіданні 04.01.2012 р. представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, позивач та відповідач- участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (том ІІІ а.с.140); власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклали.

Заслухавши пояснення представника органу державної виконавчої служби, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм права, судова колегія дійшла наступних висновків

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.10.2010р. у даній справі задоволено позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк": розірвано договір №298/06 від 09.11.2006 р. про надання кредиту у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії, укладений між закритим акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю „Агропромисловим підприємством „Світанок"", а також стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислового підприємства „Світанок"" на користь відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк" заборгованість за кредитом в сумі 4 059 600 грн., прострочену заборгованість за відсотками в сумі 171 965, 22 грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту за період з 21.01.2009 р. по 24.08.2009 р. в сумі 7 332, 52 грн., заборгованість за комісію розрахункового обслуговування по кредиту в сумі 1 375 грн. (том І а.с. 100-101).

На виконання вказаного рішення господарським судом Одеської області видано наказ №28/66-10-2243 від 19.10.2010р., який був пред'явлений на виконання до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області (том І а.с.104). Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області 23.01.2012р. на підставі заяви ВАТ „АКБ „Одеса-Банк" від 19.01.2012 р., керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №30755611 з виконання вищеназваного наказу (том ІІ а.с.10).

У зв'язку з тим, що у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення суду не виконано та з метою забезпечення реального виконання наказу господарського суду Одеської області від 19.01.2010 р. №28/66-10-2243 постановою від 30.01.2012 р. відділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області накладено арешт на все майно, що належить боржнику, у межах суми звернення стягнення та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить останньому, у межах суми боргу (том ІІІ а.с.135-136).

В подальшому, керуючись пунктом 7 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", 19.06.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Одеській області було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по примусовому виконанню наказу господарського суду Одеської області №28/66-10-2243 від 19.01.2010 р. (том І а.с.109- на звороті).

Дана постанова була отримана позивачем 10.07.2012 р. (том І а.с.109) і 18.07.2012р. ним було подано відповідну скаргу до господарського суду Одеської області. Вказане, свідчить про те, що стягувач звернувся до господарського суду із скаргою на дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби у строк, передбачений статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України .

У відповідності до частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень

Згідно пунктів 1.12, 1.12.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за №489/20802 (далі -Інструкція), основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії є Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (далі - Єдиний реєстр). Відомості вносяться до Єдиного реєстру державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

Згідно інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, державним виконавцем під час проведення виконавчих дій з виконання наказу господарського суду Одеської області від 19.10.2010 р. №28/66-10-2243 (ВП №30755611) не виносилась постанова про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження або про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. В межах виконавчого провадження №30755611 не виносилась також і постанова про розшук майна боржника(том ІІІ а.с.128-139).

У відповідності до частини другої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

В силу статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець для здійснення своєчасного і повного примусового виконання наділений широкими правами, а саме: одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію, але ці права не є вичерпними. Державний виконавець може здійснювати також інші повноваження, зокрема виносити постанову про розшук майна боржника, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом тощо.

Із поданих відділом примусового виконання рішень матеріалів (ухвалами суду від 23.07.2012 р., 09.08.2012 р., 01.10.2012 р., 12.10.2012 р. від органу виконання судових рішень неодноразово витребовувались копії виконавчого провадження №30755611 для залучення до матеріалів справи) вбачається, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Одеській області, окрім надіслання на адресу Головного управління МВС України в Одеській області листа-запиту від 16.03.2012 р., не було здійснено жодного заходу, направленого на розшук майна боржника, в тому числі на виявлення готівкових коштів. Державний виконавець міг та був зобов'язаний з'ясувати наявність (відсутність) закріплених за боржником земельних ділянок, відомостей з державного архітектурно-будівельного контролю, з яких можна було б встановити про наявність (відсутність) ведення боржником будівництва будь-яких споруд, відомостей від реєстраторів акцій чи інших цінних паперів тощо. Не направлявся державним виконавцем і запит до органів державної податкової інспекції з метою виявлення у боржника всіх поточних рахунків, відкритих в банківських установах. Не була отримана державним виконавцем інформація від бюро технічної інвентаризації щодо відсутності або наявності зареєстрованого за боржником нерухомого майна.

Вказане свідчить про те, що органом ДВС не було вжито всіх заходів примусового виконання зазначеного наказу.

При прийняті постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.06.2012 року державний виконавець керувався тим, що в результаті вжитих ним заходів було встановлено факт відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення відповідно до чинного законодавства в рахунок погашення боргу за виконавчим документом, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, крім транспортних засобів, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, та які не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. За таких обставин, на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»органом ДВС було повернуто виконавчий документ стягувачу.

Пунктом 7 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі якого органом виконання судових рішень винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 19.06.2012 р., передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник-фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відтак, необхідними умовами застосування вказаної норми є, по-перше, винесення органом ДВС постанови про розшук, зокрема, майна боржника, по-друге, безрезультатність вжитих органами внутрішніх справ заходів, направлених на розшук майна боржника, протягом року з дня оголошення розшуку.

Як встановлено судом першої інстанції по виконавчому провадженню №30755611 постанова про розшук майна боржника не виносилась.

При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на постанову від 22.12.2010 р., оскільки такі виконавчі дії вчинялись в межах іншого виконавчого провадження №20465472 (том ІІ а.с.7-8).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз'яснено, що при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. №475/97-ВР, Закону №202/98-ВР, Закону №606-XIV, розділ XIV Господарського процесуального кодексу України, іншого законодавства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії виконання рішення.

У відповідності до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Одеській області, прийнявши постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 19.06.2012 р., не вжив усіх передбачених Законом заходів щодо виконання наказу господарського суду Одеської області №28/66-10-2243 від 19.10.2010 р.

Враховуючи вищевикладене, постанова державного виконавця від 19.06.2012 р. про повернення виконавчого документу стягувачеві прийнята ним передчасно, у зв'язку з чим підставно скасована місцевим господарським судом, а дії, які виявилися у винесені постанови про повернення наказу без виконання, - визнані неправомірними.

Місцевий господарський суд також прийшов до правильного висновку щодо необґрунтованості доводів позивача в частині зобов'язання державного виконавця виконати рішення суду від 04.10.2010 р., оскільки суд не вправі зобов'язувати посадових осіб органу виконання судових рішень до вчинення тих дій, які згідно Закону України «Про виконавче провадження»можуть здійснюватись тільки на розсуд зазначених осіб у відповідності до визначеної вказаним Законом процедури.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв'язку з тим, що відділ примусового виконання рішень не може бути відповідачем у даній справі, є безпідставними, оскільки виконання рішення господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу і подання позивачем скарги на дії органу Державної виконавчої служби не змінює процесуального статусу відповідача. Орган, дії якого оскаржуються в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, є учасником судового процесу, проте не має статусу відповідача.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду скарги на дії органу ДВС місцевим господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм права, а тому підстав для скасування ухвали господарського суду Одеської області від 22.10.2012 р. колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 99, 101, 103-106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 22.10.2012 року у справі №28/66-10-2243- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 04.01.2013 р.

Головуючий суддя Таран С.В.

Суддя Бойко Л.І.

Суддя Величко Т.А.