Постанова

від 15.11.2006 по справі 20-7/147

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/147

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

"15" листопада 2006 р.  16:50 справа № 20-7/147

                                                    зал судових засідань № 1

Господарський суд міста Севастополя у складі:

судді - Ілюхіної Г.П.,

при секретарі –Южаніновій Т.В.,

за участю представників:

-          військового прокурора Севастопольського гарнізону –Бучко Р.В., посвідчення № 259 від 17.10.2005;

-          позивача          –          Кравець О.М., довіреність № 9/16-1584 від 04.07.2006 (Севастопольська КЕЧ (морська));

-          відповідачів          –          Барташ А.В, довіреність № 2217/24/2-06 від 07.08.2006 (Севастопольська міська державна адміністрація);

                    –          Царьов В.В., голова, витяг з протоколу № 1 звітно-виборчих зборів членів СТ „Планер” від 08.07.2006, паспорт АР 283386, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 14.12.2001 (СТ „Планер”);

-          третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів          

–          Василенко А.О., довіреність № 617/12 від 17.09.2006 (Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів);

          –          не з'явився (ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Севастопольської міської філії);

          –          Зябочкіна Г.В., паспорт серії АР 022307, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 07.02.1997;

          –          Панченко Н.В., паспорт серії АР 176248, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 01.04.1997;

          –          Клочко Л.Й., особу встановлено;

          –          Кулик С.Г., паспорт серії АР 300781, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 21.05.2002;

          –          Пивоварова О.М., паспорт серії АР 003774, виданий Гагарінським  РВ УМВС України в м. Севастополі 01.09.1995;

          –          Варлашкин В.В., паспорт серії АР 187222, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 31.08.1999;

          –          Очеретина Т.Т., паспорт серії АР 121470, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 18.08.1998;

          –          Куликовський О.А., особу встановлено;

          –          Скубачевська Ю.П., паспорт серії АР 121078, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 14.08.1998;

          –          Волгина Г.Г., паспорт серії АР 299589, виданий Гагарінським  РВ УМВС України в м. Севастополі 23.04.2002;

          –          Ступак В.П., паспорт серії АР 257512, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 21.11.2000;

          –          Залевський П.Л., паспорт серії АР 038427, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 14.06.1996;

          –          Соловйова Л.І., паспорт серії АР 062283, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 26.11.1996;

          –          Безгубенко В.В., паспорт серії АР 266099, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі 16.04.2002;

          –          Романюк Т.А., паспорт серії АР 258168, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі від 01.12.2000;

          –          Муравйова Л.Ф., паспорт серії АР 047124, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 30.08.1996;

          –          Багрій Л.М., паспорт серії АР 360810, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 14.04.2004;

          –          Галкина Г.О., паспорт серії АР 134991, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 27.10.1998;

-          третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

–          Кириченко В.В., довіреність № 795 від 14.11.2006 (в/ч А 1656);

розглянувши матеріали справи

за          Військового прокурору Севастопольського гарнізону

адміністративним          (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 27)

позовом:          в інтересах держави в особі

          Міністерства Оборони України –його структурного підрозділу

          Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини (морської)

          (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60)

до відповідачів:          Севастопольської міської державної адміністрації

          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

          Садівничого товариства “Планер”

          (м. Севастополь, Фіолентовське шосе)

          (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 8-213)

треті особи,          Державне підприємство “Центр державного земельного кадастру

які не заявляють          при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі

самостійних вимог на          Севастопольської міської філії (99011, м.Севастополь, вул.Демидова, 13)

предмет спору, на          

стороні відповідача:          Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів

          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

          Військова частина А1656 (м. Севастополь, вул. Н. Островської, 14)

          Тародайко Олексій Сергійович (99006, м. Севастополь, вул. Косарева, 7-58)

          Ямковий Валерій Леонідович (99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 9-63)

          Пархоменко Ілона В'ячеславівна (99011, м.Севастополь, вул.В.Морська, 33-16)

          Зябочкіна Ганна Володимирівна (99040, м.Севастополь, пр.Ген.Острякова, 89-61)

          Фоміна Світлана Миколаївна (99040, м.Севастополь, вул.Хрустальова, 73-21)

          Панченко Наталя Василівна (99038, м.Севастополь, пр.Ж.Революції 13-47)

          Клочко Лілія Йосифівна (99028, м. Севастополь, вул. Н. Островської, 18-24)

          Куриндаш Катерина Дмитрівна (99057, м.Севастополь, вул.Фадеєва 13 б–40)

          Тародайко Зоя Василівна (м. Донецьк, вул. Куйбишева, 45-10)

          Ткачук Олександр Анатолійович (99028, м.Севастополь, вул.Н.Островської, 18-53)

          Галкина Ганна Олександрівна (99028, м.Севастополь, вул.Н.Островської, 18-10)

          Кулик Сергій Григорович (99059, м.Севастополь, вул.Гер.Сталінграда, 21-14)

          Бубякина Тамара Миколаївна (99001, м.Севастополь, вул.2-а Бастіонна, 1 А–3)

          Пивоварова Олена Миколаївна (99058, м.Севастополь, вул.Пролетарська, 27-15)

          Куликов Вадим Миколайович (99058, м.Севастополь, вул.Крилова, 8 –27/3)

          Кабанова Лариса Георгіївна (99059, м. Севастополь, вул. Гер. Бресту, 31-17)

          Сафонова Наталя Володимирівна (99038, м.Севастополь, пр.Ж.Революції, 40/1–8)

          Варичев Лев Яківлійович (99006, м. Севастополь, вул. Косарева, 14-156)

          Варлашкин Віталій Васильович (99028, м.Севастополь, вул.Н.Островської, 18-55)

          Очеретина Тетяна Тихонівна (99028, м.Севастополь, вул.Н.Островської, 18-35)

          Куликовський Олександр Артемович (99028, м.Севастополь, вул.Репіна, 18-28)

          Скубачевська Юлія Петрівна (99059, м.Севастополь, вул.Гер.Сталінграда, 37-43)

          Волгина Ганна Григорівна (99014, м. Севастополь, вул. Корчагіна, 34-144)

          Ступак Володимир Петрович (99038, м.Севастополь, пр.Ж.Революції, 85-37)

          Динец Тетяна Григорівна (99038, м. Севастополь, вул. Колобова, 21-609)

          Залевський Петро Леонідович (99059, м. Севастополь, б. Омега, 1-29)

          Соловйова Лідія Іванівна (99028, м. Севастополь, вул. Н. Островської, 18-68)

          Безгубенко Валерій Вікторович (99038, с.Красногвардейське, вул.Вокзальна, 29-2)

          Тародайко Сергій Сергійович (99038, м.Севастополь, пр.Ж.Революції, 22/4–11)

          Маликова Валентина Вікторівна (99028, м.Севастополь, вул.Н.Островської, 10 А–33)

          Погосян Жана Размиківна (99028, м. Севастополь, вул. Н. Островської, 17-50)

          Романюк Тамара Аркадіївна (99038, м.Севастополь, пр.Ж.Революції, 85-30)

          Муравйова Лідія Феофанівна (99028, м.Севастополь, вул.Гер.Підводників, 10-87)

          Багрій Людмила Миколаївна (99058, м.Севастополь, вул.Гер.Бресту, 7-27)

третя особа,          Військова частина А1656 (м. Севастополь, вул. Н. Островської, 14)

яка не заявляє          

самостійних вимог на          

предмет спору, на          

стороні позивача:          

про          визнання недійсним розпорядження Голови Севастопольської міської державної адміністрації № 572-р від 13.04.1998 “Про погодження місця розташування і дозвіл на складення проекту відводу земельної ділянки, запитуваної СТ “Планер” для ведення садівництва”;

визнання недійсним розпорядження Голови Севастопольської міської державної адміністрації № 1171-р від 29.06.1998 „Про надання СТ „Планер” в постійне користування земельної ділянки площею 2,7137 га для ведення садівництва”;

встановив:

14.06.2005 Військовий прокурор Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України –його структурного підрозділу Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини (морської) звернувся до господарського суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації, Садівничого товариства “Планер” про визнання недійсними розпорядження Голови Севастопольської міської державної адміністрації № 572-р від 13.04.1998 “Про погодження місця розташування і дозвіл на складення проекту відводу земельної ділянки, запитуваної СТ “Планер” для ведення садівництва та розпорядження Голови Севастопольської міської державної адміністрації № 1171-р від 29.06.1998 „Про надання СТ „Планер” в постійне користування земельної ділянки площею 2,7137 га для ведення садівництва”, з посиланням на статті268, 324, 393 Цивільного кодексу України, статті 21, 29, 31, 34, 70 Земельного кодексу УРСР, статті 1, 2, 3, 10, 14 Закону України „Про Збройні Сили України”, статті 2, 10 Закону України “Про оборону України”, статтю1 Закону України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” (т.1 а.с.3-7).

Військовий прокурор вважає, що зазначені в позові розпорядження суперечать Земельному кодексу України та не відповідають діючому законодавству; крім того, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1171-р від 29.06.1998 „Про надання СТ „Планер” в постійне користування земельної ділянки площею 2,7137 га для ведення садівництва” наносить шкоду державним інтересам, що полягає в незаконному вилученні земель оборони, заподіянні шкоди обороноздатності країни; цим розпорядженням змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 15.06.2006 відкрито провадження по справі, прийнято рішення про призначення підготовчого провадження та проведення попереднього судового засідання з метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку в порядку статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України (т.1 а.с.1-2).

Ухвалою від 04.07.2006 суд за клопотанням відповідача в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України  залучив до участі у справі  в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів та Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Севастопольської міської філії (т.1 а.с.46-48).

В попередньому судовому засіданні військовий прокурор заявив клопотання (вх.№29536) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Військову частину А1656 Міністерства Оборони України (м. Севастополь, вул. Н. Островської, 14) (т.2 а.с.77).

Клопотання військового прокурора задоволено ухвалою суду 24.10.2006 (т.2 а.с.113-117).

Оспорюваними розпорядженнями Голови Севастопольської міської державної адміністрації № 572-Р від 13.04.1998  та № 1171-Р від 29.06.1998 садівничому товариству “Планер” надано в постійне користування спірну земельну ділянку для ведення садівництва, але фактичними користувачами спірної земельної ділянки є фізичні особи –члени садівничого товариства „Планер” (Згідно списку, наданому відповідачем –СТ „Планер” - 34 особи); матеріали щодо земельних ділянок 18 членів садівничого товариства „Планер” знаходяться в процесі приватизації, що було підставою для залучення ухвалою від 24.10.2006 за ініціативою суду  до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, цих 34 фізичних осіб, так як між відповідачем, позивачем та фізичними особами існують правові відносини по землекористуванню фізичних осіб та рішення по справі може вплинути на їх права та охоронювані законом інтереси (т.2 а.с.113-117).

Ухвалою суду від 06.11.2006 закінчено підготовче провадження по справі та призначено судовий розгляд в порядку статей 121, 165 Кодексу адміністративного судочинства  України (т. 3 а.с. 49-53).

Відповідач (Севастопольська міська державна адміністрація) у відзиві на позов (вх.№25696) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що ця земельна ділянка розміром 2,7137га передана по діючому в той час законодавству командиром в/ч 95105 наказом № 87 від 10.07.1991 під городи військовослужбовцям військової частини і при передачі військової частини Збройним Силам України вимога про її повернення не надходила; розпорядження видані на підставі позитивних висновків відповідних служб на підставі статей 13, 16, 140, пункту 10 Розділу 15 Конституції України, статей 19, 34 Земельного кодексу УРСР при узгодженні земельної ділянки, проекту відводу садовим товариством з суміжними землекористувачами (т.1 а.с.75-76).

Відповідач (СТ “Планер”) в відзиві на позов (вх.№26044) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що командир в/ч 95105 діяв на підставі відповідних наказів Міністерства Оборони СРСР, на земельній ділянці було створено городнє товариство “Планер-2”, яке об'єднали з садівничим товариством “Планер” в установленому порядку; земельна ділянка знаходилась за огорожею військового містечка № 408, являла собою вид міського звалища, що заросло бур'яном, ділянка по цільовому призначенню не використовувалась, члени садового товариства понесли значні матеріальні витрати по освоєнню цієї земельної ділянки, командування військової частини 95105 подавало в Севастопольську міську Раду клопотання про прирізці цієї ділянки до садівничого товариства “Планер”, з 1994 року органи місцевого самоврядування вимагали від садівничого товариства узаконення землекористування цією  земельною ділянкою, що було здійснено в установленому порядку, створена 41 садова ділянка, більш як 15 років члени товариства відкрито, добросовісно і безперервно користуються земельною ділянкою № 3, що статтею 119 Земельного кодексу України дає право вважати їх такими, що обґрунтовано придбали на них право (т.1 а.с.92).

Треті особи: Панченко Н.В., Пивоварова О.М., Очеретіна Т.Т., Волгіна Г.Г., Куліковський О.А., Соловйова Л.І., Зябочкіна Г.В., Варлашкін В.В., Кулік С.Г. в письмових поясненнях на позовні вимоги проти позову заперечують, просять у його задоволенні відмовити, пояснили, що СТ "Планер-2" було організоване на міській землі, яка належить державі і не є територією військового містечка №408, де на теперішній час розміщена в/ч А-1656; земельна ділянка СТ "Планер" не належить Севастопольській квартирно-експлуатаційній частині (морській), у якої відсутні правовстановлюючі документи на неї (т.3 а.с.29-37; т.4 а.с.1-5).

Третя особа (в/ч А 1656) в відзиві на позов пояснила, що в 2001 році військова частина А 1656 отримала Державний акт на право постійного користування землею, виданий Севастопольською міською державною адміністрацією, в Додатку № 5 до Акту зазначений план меж землекористування військового містечка № 408, який відповідав дійсному розташуванню території військового містечка № 408; реальна територія військового містечка відповідала плану зовнішніх меж згідно Державного акту; документи, які підтверджують право  користування землею до 2001 року у в/ч А 1656 відсутні; згідно історичного формуляру радіотехнічної бригади, Директивою Командувача Чорноморського Флоту № 00363 від 12.03.1952 утворено радіотехнічний полк, до складу якого увійшла військова частина 95105 (управління полку); місце дислокації –Кача; з 1962 року військова частина 95105 дислокується в м. Севастополі; Директивою Міністерства Оборони України № 115/1/057 від 06.01.1993 військова частина 95105 перейменована у військову частину А-1656; в історичному формулярі відомості щодо землекористування не ведуться;  історичний формуляр має гриф „Таємно”, тому надати його не представляється можливим; до моменту утворення військової частини 95105 в м. Севастополі дислокувалась військова частина 03119 (дивізія ППО), яка була вищестоящим штабом військової частини 95105; в 1989 році військова частина 03119 реорганізована в корпус ППО та передислокована до м. Одеса (т.3 а.с.42-43).

Документів, що підтверджують ці пояснення третя особа не надала.

Третя особа (Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів) в поясненні на позов з позовними вимогами не погодилась; пояснила, що, за даними Земельного кадастру земельна ділянка, загальною площею 2,7137 га, надана СТ „Планер” із земель державної форми власності на підставі Проекту відводу земельної ділянки, який розроблено  відповідно до розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 572-р від 13.04.1998, позитивних висновків відповідних служб та управлінь, в тому числі і міського головного управління земельних ресурсів; крім того, згідно з Актом узгодження встановлених меж землекористування, затвердженого 28.05.1998 зазначена земельна ділянка була узгоджена СТ „Планер” з суміжними землекористувачами, в тому числі з військовою частиною А-1656 та відповідними державними організаціями (т.4 а.с. 6).

Третя особа (Державне підприємство “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Севастопольської філії) явку уповноважених представників в попередні та судові засіданні не забезпечила, вимоги ухвал суду не виконала, витребуваних документів, пояснень на позовні вимоги не надала, про причини неявки суд не повідомила, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно.

Підготовче провадження та попередні засідання по справі відкладалися в порядку, передбаченому статтями 53, 110-121 Кодексу адміністративного судочинства України (т.1 а.с. 46-48, 88-90, 124-126; т.2 а.с.63-65, 113-117).

Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення  ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

При викладених обставинах, враховуючи те, що треті особи викликались в попередні та судові засідання, зобов'язувались надати письмові пояснення на позовні вимоги, але в суд не з'явились та не надали письмових пояснень на позов, суд вважає можливим  розглянути справу по наявним матеріалам, наданим іншими сторонами у справі, що в достатній мірі характеризують правовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши прокурора, представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

З'ясовані наступні обставини:

16.04.1991 рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради № 9/671 „Про надання земельних ділянок кооперативам громадян для ведення колективного садівництва” надані земельні ділянки для ведення колективного садівництва кооперативам громадян у постійне володіння відповідно до Додатку; кооперативам громадян оформлено відводи земельних ділянок в натурі через Управління архітектури та містобудування міського виконавчого комітету в установленому законом порядку (т.1 а.с.31).

10.07.1991 наказом командира в/ч 95105 № 87 на підставі наказів Міністерства Оборони СРСР № 1079-89 № 95 від 1998, Указу Президента СРСР від 05.01.1991, виділено на території об'єкту №408  в/ч 95105 земельну ділянку площею 2,6 га для городництва відповідно до положень Земельного кодексу УРСР, як землю несільськогосподарського призначення та як таку, що тимчасово використовується з метою, встановленою державою; городні ділянки розміром до 200 м2 виділені офіцерам та прапорщикам, яки проходять дійсну військову службу та знаходяться в запасі або відставці, а також службовцям Радянської Армії, з них у першу чергу надано тим, хто не має садової ділянки, або має площу садової ділянки менш 450 м2 та які мають двох або більш дітей; всім членам городнього товариства роз'яснено, що ділянки під городи надаються зі складу земель Міністерства Оборони СРСР та у тимчасове користування без права будівлі та посадки дерев на закріпленій ділянці (т.1 а.с.13-14).

15.11.1994 рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради № 4/86 затверджені результати інвентаризації землекористувань військовими частинами і інших воєнізованих формувань, які розташовані в адміністративних межах м. Севастополя та встановлено фактичне землекористування на всіх земельних ділянках, визначені і уточнені межі землекористування, складена відповідна технічна документація у вигляді інвентарних справ по кожній військовій частині, установі, зокрема, було встановлено, що військові формування займають 775 окремих об'єктів загальною площею 6210,86га, з яких:

-          50,52га підлягають переводу в землі запасу;

-          на 16,00га необхідно проведення відповідних заходів по усуненню порушень, що призводять до екологічних порушень;

-          на 133,87га розміщені об'єкти, які неефективно використовуються землекористувачами і які необхідно передати на баланс Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради;

-          на 114,05га необґрунтовано розміщені об'єкти в береговій зоні лінії Чорного моря на землях оздоровчого, рекреаційного, історично-культурного, природоохоронного призначення, а також в зонах житлової забудови;

-          на 996,4га розміщені об'єкти, які несуть загрозу життю та здоров'ю мешканців міста.

Встановлено, що військові частини не мають державних актів на право землекористування, технічна документація військових частин на право землекористування не відповідає встановленим вимогам, тому їх право землекористування підлягає переоформленню на підставі натурного обміру ділянок (т.2 а.с.3-14).

27.12.2001 в/ч А-1656 Міністерства Оборони України отримала Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою реєстраційний № 1210 площею 13,7448га № 7 для обслуговування технічної зони, яка входить до військового містечка № 408 на підставі рішення Севастопольської міської Ради № 4/86 від 15.11.1994 (т.1 а.с.66).

17.09.1991, 23.10.1991, 27.01.1993, 28.01.1993  (вих.№№ 230, 460, б/н, 36) командир в/ч 95105 заявляв клопотання про приєднання земельної ділянки городнього товариства „Планер-2” до садівничого товариства „Планер” та включення в цих цілях 3 га землі зі складу об'єкту № 408 (т.1 а.с.98,  99, 100, 101).

09.08.1996 розпорядженням № 1816-р СТ „Планер” надано в постійне користування земельну ділянку площею 12,9571 га для ведення колективного садівництва (т.1 а.с.22).

02.12.1996 садівниче товариство “Планер” оформило Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою І-КМ 005310 14,2471га.

17.05.1997 (вих.№ 1150) Гагарінська районна державна адміністрація направила на адресу Севастопольської міської державної адміністрації  клопотання про додатковий відвід земельної ділянки площею 2,6 га садівничому товариству „Планер”, посилаючись на те, що ця земельна ділянка впритул примикає до СТ „Планер”, раніше входила до складу військової частини 95105, використовується військовослужбовцями та службовцями військової частини під городи; за результатами інвентаризації земель в 1993 та 1994 роках ця земельна ділянка переведена до складу земель запасу міста (т.4 а.с.9).

25.06.1997 (вих.№ 1047) Севастопольське міське головне управління по земельних ресурсах у відповіді на лист СТ „Планер” повідомило, що відповідно до Постанови Верховної Ради України „Про земельну реформу” та рішення міської Ради народних депутатів № 61 від 26.10.1994, садівничому товариству „Планер” необхідно виконати інвентаризацію земельної ділянки, що фактично освоєна, та оформити документи на право користування землею; однак, у зв'язку з відсутністю у СТ „Планер” юридичного права користування земельною ділянкою, необхідно, відповідно до статі 34 Земельного кодексу УРСР, виконати попереднє узгодження місця розташування земельної ділянки з відповідними управліннями для оформлення документів у встановленому порядку (т.4 а.с.10).

13.04.1998 Севастопольською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 572-р  „Про узгодження місця розташування та дозволу на складання проекту відводу земельні ділянки, за яким звернулось СТ „Планер” для ведення колективного садівництва” (т.1 а.с.80).

29.06.1998 Севастопольською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 1171-р „Про надання СТ „Планер” в постійне користування земельної ділянки площею 2,7137 га для ведення садівництва” (т.1 а.с.21, 81).

28.05.1998 узгоджено Акт встановлення меж земельної ділянки в натурі, який, зокрема, узгоджений з командиром в/ч А 1656 –Юшкявичус А.Г. (т. а.с.15-18).

29.06.1998 в Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою СТ „Планер” внесені зміни в частині її розміру: 16,9608га (т.1 а.с.18).

23.09.2005 Актом прийому-передачі казармено-житлового фонду, комунальних споруд, обладнання, квартирного майна та територій військових містечок №№ 372, 146, 301, 408, 384, 812, військової частини А 1656 (Севастопольський гарнізон) передано Євпаторійською КЕЧ району Севастопольській КЕЧ району (морській), зокрема, земельні ділянки загальною площею 116,41 га, в яких розташовані військові містечкі згідно з наказом начальника головного Квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 58 від 12.07.2005 та розпорядженням начальника Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління № 154/23/3-2109 від 06.09.2005 (т.1 а.с.9-10).

15.11.2005 (вих.303/24/3-700) Кримське територіальне квартирно-експлуатаційне управління повідомило військового прокурора Севастопольського гарнізону, що в ході проведення прийому-передачі військових містечок від Євпаторійської КЕЧ району до Севастопольської КЕЧ (морської) згідно з наказом начальника головного Квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 58 від 12.07.2005 щодо перерозподілу фондів між КЕЧ за територіальним принципом була проведена позачергова інвентаризація земельних ділянок деяких військових містечок та виявлено, що поряд з військовим містечком № 408 за адресою: Фіолентовське шосе, на території якого була розташована в/ч 95105 (на цей час в/ч А 1656) знаходиться утворене в 1970 році садівниче товариство “Планер”, яке з 1991 року використовує земельну ділянку площею 2,7137га, яка впритул прилягає до садівниче товариства, який в 1996 році оформив на неї Державний акт на право постійного користування для ведення садівництва без законних підстав (т.1 ас.14).

18.09.2006 Голова садівниче  товариства “Планер” надав список членів садового товариства земельної ділянки № 3, згідно з яким у 18 членів зібрані повні пакети документів для приватизації земельних ділянок, що  знаходяться у відповідних органах приватизації, яка триває рік, півтора, згідно його пояснень в судовому засіданні (т.1 а.с.104).

Спір виник в зв'язку з тим, що прокурор вважає, що спірна земельна ділянка була виділена під потреби Міністерства Оборони СРСР, правонаступником якого є Міністерство Оборони України, рішенням Севастопольського міського виконавчого комітету б/н від 29.08.1962, яке не може бути надано суду, так як знаходиться в Державному архіві м. Севастополя з грифом “Цілком таємно”, суду надано з нього витяг.

Правовідносини сторін виникли в період дії Земельного кодексу УРСР (1990 року), який введений в дію з 15.03.1991, і продовжують існувати в період дії Земельного кодексу України (2001 року), який введений в дію з 01.01.2002.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельний кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею –право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено підстави виникнення права користування земельної ділянки, а саме –одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, та виникнення права оренди земельної ділянки, а саме –укладення договору оренди і його державна реєстрація.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені в статтях 123, 124 Земельного кодексу України та статтею 16 Закону України „Про оренду землі”.

Відповідно до зазначених норм, юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки, має звернутись з відповідним клопотанням до повноважного органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, додавши до цього відповідні матеріали, передбачені статтею 151 Земельного кодексу України. В свою чергу, повноважений орган державної влади розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розробку Проекту відведення земельної ділянки.

Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.

Тобто, виходячи із зазначеного, право ініціювати одержання земельної ділянки у користування надано юридичній особі, а розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строк, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган.

Земельна ділянка надана СТ „Планер” в постійне користування з видачею Державного акту до введення в дію Земельного кодексу України.

Крім того, правовідносини сторін регулюються статтями 13, 19, 118, 119, 140, пунктом 10 Розділу 15 Конституції України, статтею 324  Цивільного кодексу України, статтями 7, 19, 23, 29, 31, 34, 70 Земельного кодексу УРСР, статтями 116, 119, 149 Земельного кодексу України, статтями 1, 2, 3, 10, 14 Закону України „Про Збройні Сили України”.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статей 118, 119 Конституції України, виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують, зокрема:

- виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

- законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

Статтею 324 Цивільного кодексу України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

Відповідно до статей 7, 19, 23 Земельного кодексу УРСР, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;  громадським об'єднанням; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам.

У тимчасове користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема:

- громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства;

- організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони;

- житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам.

У випадках, передбачених законодавством України і Республіки Крим, земля може надаватися в користування іншим організаціям та особам.

Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Статтею 29 Земельного кодексу УРСР передбачені випадки припинення права власності на землю або права користування землею:

- у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача - за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

- у разі виявлення випадків використання землі не за цільовим призначенням, нераціонального використання або способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів і забруднення, систематичного невнесення платежів за землю.

Згідно статей 31, 34 Земельного кодексу УРСР, вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Вилучення земель (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) у межах міста для усіх потреб провадиться за рішенням міської Ради народних депутатів, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу.

Підприємства, установи і організації, заінтересовані у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування попередньо погодити із власниками землі і землекористувачами та місцевими Радами народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те органами державного управління по охороні і використанню земель місце розташування об'єкта, розмір ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх інших об'єктів, умови проживання населення і охорону навколишнього середовища.

Попереднє погодження місць розташування об'єктів, розмірів намічуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться місцевими Радами народних депутатів, які мають право вилучати ці ділянки.

Статтею 70 Земельного кодексу УРСР визначені землі для потреб оборони: землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.

Згідно з частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 119 Земельного кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 149 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

СТ „Планер” та його члени користуються спірною земельною ділянкою в установленому законом порядку з 1991 року.

Згідно статей 1, 2, 3, 10, 14 Закону України “Про Збройні Сили України”, Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Міністерство оборони України, зокрема:

- здійснює військово-політичне та адміністративне управління Збройними Силами України;

- всебічно забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань та застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна, згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль їх ефективного використання, організує виконання робіт в інтересах Збройних Сил України і надання послуг;

- взаємодіє з органами державної влади та громадськими організаціями, контролює дотримання законодавства у Збройних Силах України;

- розглядає звернення, здійснює прийом громадян з питань, що належать до компетенції Міністерства оборони України;

- здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України може проводитися державними підприємствами, що створюються у встановленому порядку Міністерством оборони України.

Організація діяльності Міністерства оборони України визначається законами України та Положенням, яке затверджує Президент України.

Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом.

Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Позивач не надав доказів правонаступництва за в/ч 03119 у в/ч 95105 та у в/ч А 1656. Більш того матеріали справи свідчать про те, що в/ч 95105 (СРСР) знаходилась в військовому містечку № 408 і після 1991 року до 1993 року. В/ч А 1656 має статус юридичної особи з 1999 року, оформила в 2001 році Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, яка фактично була в її  користуванні на підставі рішення Севастопольської міської Ради № 4/86 від 15.11.1994  на своє ім'я,  а не на Міністерство Оборони України. Доказів свого юридичного статусу до 1999 року не надала.

В Акті про правонаступництво від 11.08.1989 мова йде про взаємовідносини садівничого товариства „Планер”, створеного при в/ч 03121 та в/ч 95105, яка є правонаступником в/ч 03121, тому цей документ не може підтвердити правонаступництво в/ч 03121 за в/ч 03119 (т.4 а.с.23).

Матеріали справи дають суду право для висновку, що і СТ „Планер”, і ГТ „Планер-2” створювались при військових частинах, так СТ „Планер” створено при військовій частині 03121, правонаступником якої є військова частина 95105, при якій в 1991 році створено ГТ „Планер-2”.

Витяг з Акту № 1 відводу в натурі ліній та меж ділянки від 25.08.1962 та витяг б/н від 29.08.1992 з рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради “Про відвід земельної ділянки в/ч 03119” не можуть бути прийняті судом в якості доказів відведення земельної ділянки позивачу, так як в них мова йде про земельну ділянку площею 30,5га, яка знаходиться в 300 м східніше населеного пункту “Робоче селище”, з яких 30,5 га з земель міста і 5,5 га з земель Чорноморського Флоту. Прокурором і позивачем не надано доказів правонаступництва вказаних військових частин. (т.1 а.с.108-110).

Спірна ділянка на період інвентаризації в 1994 році була в користуванні городнього товариства “Планер-2” в/ч 95105; мали місце звернення командира військової частини 95105 про її приєднання до садівничого товариства “Планер”. Військова частина А 1656 оформила на себе, так як є самостійною юридичною особою, земельну ділянку, яка фактично в натурі використовувалась нею без врахування спірної земельної ділянки, яка була в користуванні членів спочатку городнього товариства, потім садівничого товариства.

Із матеріалів справи вбачається, що Міністерству Оборону України, військовій частині А-1656, Севастопольській КЕЧ (морській) спірна земельна ділянка не виділялась, право користування спірною земельною ділянкою не оформлялось та не надавалось, що підтверджується відсутністю відповідного державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Оскільки, Міністерству Оборону України, військовим частинам 03121, 95105, А-1656, Севастопольській КЕЧ (морській) право користування земельною ділянкою оформлено не було, доказів виділення земельної ділянки їм прокурор не надав.

Своє право на земельну ділянку, яка є предметом даного спору, прокурор не обґрунтував та не довів.

Одним із принципів практики Європейського Суду з прав людини є покладення обов'язку та тягаря надання доказів на того, хто стверджує, а не заперечує.

Посилання прокурора на Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 по справі № 1-17/2005 щодо конституційності положень статті 92, пункту 6 Розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) безпідставне, так як в ньому мова йде про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положень пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Рішення стосується тих, хто безпосередньо користуються земельною ділянкою, але не оформив право користування у встановленому законом порядку. Ні Міністерство Оборони України, ні військові частини 95105, А-1656, ні Севастопольська КЕЧ (морська) спірною ділянкою не користуються з 1991 року.

Все вищеперелічене дає суду право для висновку що позовні вимоги прокурора незаконні та необґрунтовані і підстави для їх задоволення відсутні.

При прийнятті розпоряджень № 572-р від 13.04.1998 “Про погодження місця розташування і дозвіл на складення проекту відводу земельної ділянки, запитуваної СТ “Планер” для ведення садівництва” та № 1171-р від 29.06.1998 „Про надання СТ „Планер” в постійне користування земельної ділянки площею 2,7137 га для ведення садівництва” Севастопольська міська державна адміністрація діяла на підставі повноважень і у спосіб, передбачений законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 19, 118, 119, 140, пунктом 10 Розділу 15 Конституції України, статтею 324  Цивільного кодексу України, статтями 7, 19, 23, 29, 31, 34, 70 Земельного кодексу УРСР, статтями 15, 116, 124, 125, 149 Земельного кодексу України, статтями 1, 2, 3, 10, 14 Закону України „Про Збройні Сили України”, статтями 8, 9, 50, 51, 69, 70, 71, 87, 89, 94, 98, 110, 111, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1.          У задоволенні позовних вимог військовому прокурору відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення або з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення або з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або поданням апеляційної скарги в 10-денний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                              Г.П. Ілюхіна

Постанова складена

в повному обсязі

20.11.2006 о 17-00