Ухвала

від 05.03.2007 по справі 20-7/147

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 05 березня 2007 року 

 Справа № 20-7/147

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                 

Латиніна О.А.,

суддів                                                                     

Заплави Л.М.,

Лисенко В.А.,

секретар судового засідання                                        Суровикіна М.С.

за участю представників сторін:

                    Військова прокурора

Севастопольського гарнізону: Бучко Р.В. посвідчення № 284 від 24.11.2006

року; Пархоменко Д.П., дов. № 229 від 24.11.2004 року;

                    позивача: (Севастопольська

квартирно-експлуатаційна частина) - Кравець О.М., дов. б/н від 05.02.2007 року;

відповідача: Барташ

А.В., дов. № 3977/24/216 від 19.12.2006 року;

третіх осіб: ОСОБА_23

- паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1 року; ОСОБА_32 - паспорт ІНФОРМАЦІЯ_2 року; ОСОБА_34 -

паспорт ІНФОРМАЦІЯ_3 року; ОСОБА_35 - дов. б/н від 19.02.2007 року; ОСОБА_19 -

паспорт ІНФОРМАЦІЯ_4 року; ОСОБА_26 - паспорт ІНФОРМАЦІЯ_5 року; ОСОБА_27 -

паспорт ІНФОРМАЦІЯ_6 року; ОСОБА_14 - паспорт ІНФОРМАЦІЯ_7 року; ОСОБА_22 -

паспорт ІНФОРМАЦІЯ_8 року;

Садівниче товариство

"Планер" - 

Царев В.В. - паспорт АР 283386 від 14.12.2001 року  - голова Садівничого товариства

"Планер";

                    розглянувши апеляційну

скаргу Військового прокурора Севастопольського гарнізону на

постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна А.П.) від 15

листопада 2006 року у справі № 20-7/147

за позовом

Військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова, 27,

м.Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Севастопольської

квартирно-експлуатаційної частини (морської) (99040, м.Севастополь, вул.

Хрусталева, 60)

до          Севастопольської

міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2, м.Севастополь, 99011)

3-ті особи:

1. Державне підприємство Центр

державного земельного кадастру при Державному комітеті України з земельних

ресурсів  (вул. Хрещатик, 32а, м.Київ,

01001)

2. Державне підприємство

"Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по

земельних ресурсах" Севастопольська міська філія  (вул. Демідова, 13-519, м.Севастополь, 99011)

3. Севастопольське міське головне

управління земельних ресурсів  (вул.

Леніна, 2, м.Севастополь, 99011)

4. Військова частина А-1656 (вул.

Н.Островської, 8, м.Севастополь, 99000)

5. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

6. ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

7. ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)

8. ОСОБА_4 (АДРЕСА_4)

9. ОСОБА_5 (АДРЕСА_5)

10. ОСОБА_6 (АДРЕСА_6)

11. ОСОБА_7 (АДРЕСА_7)

12. ОСОБА_8 (АДРЕСА_8)

13. ОСОБА_9 (АДРЕСА_9)

14. ОСОБА_10 (АДРЕСА_10)

15. ОСОБА_11 (АДРЕСА_11)

16. ОСОБА_12 (АДРЕСА_12)

17. ОСОБА_13 (АДРЕСА_13)

18. ОСОБА_14 (АДРЕСА_14)

19. ОСОБА_15 (АДРЕСА_15)

20. ОСОБА_16 (АДРЕСА_16)

21. ОСОБА_17 (АДРЕСА_17)

22. ОСОБА_18 (АДРЕСА_18)

23. ОСОБА_19 (АДРЕСА_19)

24. ОСОБА_20 (АДРЕСА_20)

25. ОСОБА_21 (АДРЕСА_21)

26. ОСОБА_22 (АДРЕСА_22)

27. ОСОБА_23 (АДРЕСА_23)

28. ОСОБА_24 (АДРЕСА_24)

29. ОСОБА_25 (АДРЕСА_25)

30. ОСОБА_26 (АДРЕСА_26)

31. ОСОБА_27 (АДРЕСА_27)

32. ОСОБА_28 (АДРЕСА_28)

33. ОСОБА_29 (АДРЕСА_29)

34. ОСОБА_30 (АДРЕСА_30)

35. ОСОБА_31 (АДРЕСА_31)

36. ОСОБА_32 (АДРЕСА_32)

37. ОСОБА_33 (АДРЕСА_33)

38. ОСОБА_34 (АДРЕСА_34)

                    про визнання

недійсним розпорядження Голови Севастопольської міської державної адміністрації

НОМЕР_1 від 13.04.1998 "Про погодження місця розташування і дозвіл на

складення проекту відводу земельної ділянки, запитуваної СТ "Планер"

для ведення садівництва";

ВСТАНОВИВ:

                    Постановою господарського

суду м.Севастополя від 15.11.2006 року у справі № 20-7/417 у задоволенні позову

військового прокурора Севастопольського гарнізону про визнання недійсними

розпоряджень Голови Севастопольської міської державної адміністрації НОМЕР_1

від 13.04.1998 року "Про погодження місця розташування і дозвіл на

складення проекту відводу земельної ділянки, запитуваної СТ "Планер"

для ведення садівництва" та від 29.06.1998 року НОМЕР_2 „Про надання СТ

„Планер” в постійне користування земельної ділянки площею 2,7137 га для ведення

садівництва” відмовлено.

                    При прийнятті постанови,

суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що земельна

ділянка, виділена у 1991 році військовою 

частиною 95105 під городницьке товариство „Планер-2”, на момент інвентаризації

у 1994 році знаходилась у фактичному користуванні цього товариства, збоку

командира військової частини 95105 мали місце неодноразові клопотання про

приєднання ділянки городнього товариства „Планер-2” до раніше створеного

городнього товариства „Планер” та виключення в цих цілях 3 га землі із складу

земель оборони. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що прокурором не

доведено факту порушення прав Міністерства Оборони України на спірну земельну

ділянку.      

          Не погодившись з постановою

господарського суду м.Севастополя, військовий прокурор Севастопольського

гарнізону звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати,

як винесену при неповному дослідженні обставин справи та з порушенням норм

матеріального права, позов задовольнити.

Представник відповідача -

Севастопольської міської державної адміністрації, у судовому засіданні з

доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в

якому вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції законною та

обгрунтованою.

З причини відпустки судді Заплава

Л.М., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського

апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено

заміну на суддю Видашенко Т.С. У зв`язку з відпусткою судді Видашенко Т.С. у

складі судової колегії також було здійснено заміну на суддю Заплава Л.М.

У судовому засіданні оголошувались

перерви: з 19 по 26 лютого 2007 року та з 26 лютого по 05 березня 2007 року.

Переглянувши постанову суду першої

інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України,

вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників прокуратури,

сторін та третіх осіб, перевіривши правильність застосування судом першої

інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції

приходить до висновку, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає

скасуванню виходячи з наступного.

16.04.1991 року рішенням

виконавчого комітету Севастопольської міської Ради НОМЕР_3 „Про надання

земельних ділянок кооперативам громадян для ведення колективного садівництва”

надані земельні ділянки для ведення колективного садівництва кооперативам

громадян у постійне володіння відповідно до Додатку; кооперативам громадян

оформлено відводи земельних ділянок в натурі через Управління архітектури та

містобудування міського виконавчого комітету в установленому законом порядку

(т.1 а.с.31).

10.07.1991 року наказом командира

в/ч 95105 НОМЕР_4, на підставі наказів Міністерства Оборони СРСР № 1079-89, №

95 від 1988 року, Указу Президента СРСР від 05.01.1991 року, на території

об'єкту № 408 в/ч 95105 виділено земельну ділянку площею 2,6 га для городництва

відповідно до положень Земельного кодексу УРСР, як землю

несільськогосподарського призначення та як таку, що тимчасово використовується

з метою, встановленою державою зі складу земель Міністерства Оборони СРСР та у

тимчасове користування без права будівлі та посадки дерев на закріпленій

ділянці (т.1 а.с.13-14).

15.11.1994 року рішенням

виконавчого комітету Севастопольської міської Ради НОМЕР_5 затверджені

результати інвентаризації землекористувань військовими частинами і інших

воєнізованих формувань, які розташовані в адміністративних межах м.Севастополя

та встановлено фактичне землекористування на всіх земельних ділянках, визначені

і уточнені межі землекористування, складена відповідна технічна документація у

вигляді інвентарних справ по кожній військовій частині, установі, зокрема, було

встановлено, що військові формування займають 775 окремих об'єктів загальною

площею 6210,86 га, з яких: 50,52 га підлягають переводу в землі запасу; на

16,00 га необхідно проведення відповідних заходів по усуненню порушень, що

призводять до екологічних порушень; на 133,87 га розміщені об'єкти, які

неефективно використовуються землекористувачами і які необхідно передати на

баланс Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради; на 114,05 га

необґрунтовано розміщені об'єкти в береговій зоні лінії Чорного моря на землях

оздоровчого, рекреаційного, історично-культурного, природоохоронного

призначення, а також в зонах житлової забудови; на 996,4га розміщені об'єкти,

які несуть загрозу життю та здоров'ю мешканців міста.

Інвентаризацією також встановлено,

що військові частини не мають державних актів на право землекористування,

технічна документація військових частин на право землекористування не

відповідає встановленим вимогам, тому їх право землекористування підлягає

переоформленню на підставі натурного обміру ділянок (том 2 а.с.3-14).

Однак, матеріали справи не містять

доказів виконання приписів зазначеної вище інвентаризації, а саме -  переоформлення права землекористування на

підставі натурних обмірів земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що

17.09.1991 року, 23.10.1991 року, 27.01.1993 року та 28.01.1993  року (вих. ІНФОРМАЦІЯ_9) збоку командира в/ч

95105 мали місце клопотання про приєднання земельної ділянки городнього

товариства „Планер-2” до садівничого товариства „Планер” та виключення в цих

цілях 3 га землі зі складу об'єкту № 408, тобто вилучення земельної ділянки із

складу земель оборони (том1 а.с.98-101).

09.08.1996 року садівниче

товариство „Планер” отримало в постійне користування земельну ділянку площею

12,9571 га для ведення колективного садівництва (т.1 а.с.22). 02.12.1996 року

садівниче товариство “Планер” оформило Державний акт на право постійного

користування земельною ділянкою ІНФОРМАЦІЯ_10 площею 14,2471 га.

17.05.1997 року (вих.НОМЕР_6)

Гагарінська районна державна адміністрація направила на адресу Севастопольської

міської державної адміністрації 

клопотання про додатковий відвід земельної ділянки площею 2,6 га

садівничому товариству „Планер”, посилаючись на те, що ця земельна ділянка впритул

примикає до СТ „Планер”, раніше входила до складу військової частини 95105,

використовується військовослужбовцями та службовцями військової частини під

городи; за результатами інвентаризації земель в 1993 та 1994 роках ця земельна

ділянка переведена до складу земель запасу міста (т.4 а.с.9).

25.06.1997 року (вих. НОМЕР_7)

Севастопольське міське головне управління по земельних ресурсах у відповіді на

лист СТ „Планер” повідомило, що відповідно до Постанови Верховної Ради України

„Про земельну реформу” та рішення міської Ради народних депутатів № 61 від

26.10.1994, садівничому товариству „Планер” необхідно виконати інвентаризацію

земельної ділянки, що фактично освоєна, та оформити документи на право

користування землею; однак, у зв'язку з відсутністю у СТ „Планер” юридичного

права користування земельною ділянкою, необхідно, відповідно до статі 34

Земельного кодексу УРСР, виконати попереднє узгодження місця розташування

земельної ділянки з відповідними управліннями для оформлення документів у

встановленому порядку (том 4 а.с.10).

Статтею 7 Земельного кодексу УРСР

встановлено, що у постійне користування земля надається Радами народних

депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам

України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого

підсобного господарства;  громадським

об'єднанням; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб

оборони; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним

кооперативам.

У тимчасове користування земля

надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній

власності, зокрема: громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання

худоби, ведення селянського (фермерського) господарства;  організаціям, зазначеним у статті 70 цього

Кодексу, для потреб оборони; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним

і дачно-будівельним кооперативам.

Відповідно до статті 19 Земельного

кодексу УРСР, міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі

і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб

у межах міста.

Надання земельних ділянок

здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Розробку проектів відведення

земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення

документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та

інші землевпорядні організації

З матеріалів справи вбачається, що

13.04.1998 року Севастопольською міською державною адміністрацією прийнято

розпорядження НОМЕР_1 „Про узгодження місця розташування та дозволу на складання

проекту відводу земельні ділянки, за яким звернулось СТ „Планер” для ведення

колективного садівництва” (том 1 а.с.80).

Згідно зі статтею 23 Земельного

кодексу УРСР, право власності або право постійного користування землею

посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими,

селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної

власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству,

сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному

товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності

підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До

державного акта додається список цих громадян.

29.06.1998 року Севастопольською

міською державною адміністрацією прийнято розпорядження НОМЕР_2 „Про надання СТ

„Планер” в постійне користування земельної ділянки площею 2,7137 га для ведення

садівництва” (том 1 а.с.21, 81). 29.06.1998 року до Державного акту на право

постійного користування земельною ділянкою СТ „Планер” було внесено зміни в

частині її розміру та встановлено новий розмір - 16,9608га (т.1 а.с.18).

Фактично предметом спору у даній

справі є правомірність надання Севастопольською міською державною

адміністрацією у постійне користування садівничому товариству „Планер”

земельної ділянки площею 2,7137 га, яка раніше знаходилась в користуванні

військової частини 95105.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним

розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації НОМЕР_1 від

13.04.1998 року "Про погодження місця розташування і дозвіл на складення

проекту відводу земельної ділянки, запитуваної СТ "Планер" для

ведення садівництва" та від 29.06.1998 року НОМЕР_2 суд апеляційної

інстанції виходить з наступного.

Статтею 70 Земельного кодексу УРСР

встановлено, що землями для потреб оборони визнаються землі, надані для

розміщення та постійної діяльності військових частин, установ,

військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України,

інших військових формувань та внутрішніх військ.

Відповідно до частини 1 статті 14

Закону України "Про Збройні Сили України", земля, води, інші природні

ресурси, а також майно, закріплені за 

військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та

організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві

оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Статтею 29 Земельного кодексу УРСР

передбачені випадки припинення права власності на землю або права

користування землею:

- 

у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача - за

його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

- у разі виявлення випадків

використання землі не за цільовим призначенням, нераціонального використання або

способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів і забруднення,

систематичного невнесення платежів за землю.

Згідно статей 31, 34 Земельного

кодексу УРСР, вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у

власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і

організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів

на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Вилучення земель (крім ріллі і

земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) у межах міста для усіх

потреб провадиться за рішенням міської Ради народних депутатів, за винятком

випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу.

Підприємства, установи і

організації, заінтересовані у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані

до початку проектування попередньо погодити із власниками землі і

землекористувачами та місцевими Радами народних депутатів, а також спеціально

уповноваженими на те органами державного управління по охороні і використанню

земель місце розташування об'єкта, розмір ділянки та умови її вилучення

(викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував

нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх інших

об'єктів, умови проживання населення і охорону навколишнього середовища.

У даному випадку, суд першої

інстанції посилається на ту обставину, що 28.05.1998 року мало місце узгодження

Акту встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 2,6 га та даний Акт

узгоджено спеціально уповноваженими на те органами державного управління по

охороні і використанню земель, а саме: Управління земельних ресурсів, Головне

управління у справах архітектури та містобудівництва, Гагарінською районною

державною адміністрацією, Міською СЕС, а також безпосередньо землекористувачем

- командиром в/ч А 1656 -Юшкявичус А.Г. (том 1 а.с.15-18).

          Однак, судовою колегією встановлено,

що Наказом Міністерства Оборони України від 22.12.1997 року № 483 було

затверджено „Положення про порядок надання в користування земель (земельних

ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування

наданими землями”.

          Так, відповідно до пункту 44

вказаного Наказу, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою

Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування

військ та капітального будівництва - начальником Головного управління

розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

          Відповідно до статті 69 Кодексу

адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві

є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або

відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, які беруть

участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення

справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб

та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів,

висновків експертів.   

          Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу

адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. 

          Судова колегія виходить з того, що

суду не надано доказів існування згоди Міністра оборони України або його

доручення начальнику розквартирування військ та капітального будівництва на

передачу земель місцевим органам влади з подальшою передачею цієї ділянки

садівничому товариству "Планер".

          Таким чином, відсутні підстави для

ствердження про те, що спірна земельна ділянка вилучалась в один із способів,

передбачених статтею 29 Земельного кодексу УРСР, а саме шляхом припинення права

власності на землю у разі добровільної відмови власника землі або

землекористувача - за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних

депутатів. 

При цьому, суд апеляційної

інстанції не може визнати обгрунтованими посилання суду першої інстанції на те,

що за результатами інвентаризації земель в 1993 та 1994 роках спірна земельна

ділянка переведена до складу земель запасу міста.

Частиною 4 статті 70 Кодексу

адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом

повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо

таких обставин не виникає спору.

Таким чином, єдиним належним

доказом переведення спірної земельної ділянки з категорії земель оборони до

земель запасу міста є відповідне рішення місцевої ради. Однак, доказів

наявності такого рішення суду не надано. 

Статтею 19 Конституції України

встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх

посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд першої

інстанції зробив невірний висновок про те, що при прийнятті розпоряджень

НОМЕР_1 від 13.04.1998 “Про погодження місця розташування і дозвіл на складення

проекту відводу земельної ділянки, запитуваної СТ “Планер” для ведення

садівництва” та НОМЕР_2 від 29.06.1998 „Про надання СТ „Планер” в постійне

користування земельної ділянки площею 2,7137 га для ведення садівництва”

Севастопольська міська державна адміністрація діяла на підставі повноважень і у

спосіб, передбачений законом.

Частиною 2 статті 71 Кодексу

адміністративного судочинства України закріплено, що а адміністративних справах

про протиправність рішень, дій чи 

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

відповідача,  якщо він заперечує проти

адміністративного позову.

Севастопольською міською державною

адміністрацією належним чином не доведено правомірність винесення постанов

НОМЕР_1 та НОМЕР_2. 

             Відповідно до пунктів 1, 4 статті

202 Кодексу адміністративного судочинства України, неповне з`ясування судом

обставин, що мають значення для справи, а також 

порушення норм матеріального або процесуального права,  що призвело до неправильного вирішення справи

або питання є підставами для скасування постанови суду першої інстанції та

ухвалення нового рішення.

          Дослідивши обставини справи, судова

колегія приходить до  висновку про

необхідність скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 198 п.3,

202 п.п.1, 4, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                        ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військового

прокурора Севастопольського гарнізону задовольнити.

Постанову господарського суду міста

Севастополя від 15 листопада 2006 року по справі № 20-7/147 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Військового прокурора

Севастопольського гарнізону задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження

Севастопольської міської державної 

адміністрації НОМЕР_1 від 13.04.1998 року "Про погодження місця

розташування і дозвіл на складання проекту відводу земельної ділянки,

запитуваної СТ "Планер" для ведення садівництва".

Визнати недійсним розпорядження

Севастопольської міської державної 

адміністрації від 29.06.1998 року НОМЕР_2 „Про надання СТ „Планер” в

постійне користування земельної ділянки площею 2,7137 га для ведення

садівництва”.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює

сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи

касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України

набирають законної сили з моменту проголошення.

                    Постанову суду апеляційної

інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211,

212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                       

О.А.Латинін

Судді                                                                     

Л.М. Заплава

                                                                      В.А.

Лисенко