Рішення

від 06.04.2012 по справі 5011-32/739-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/739-2012 06.04.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного підприємства «ПАЛ -ТРАНС», м. Рівне

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ЗАХІД», м. Київ

про стягнення 17 638,33 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Вітошко Ю.Г. -юрисконсульт, Лукащик А.П. - юрисконсульт

від відповідача: Охріменко В.В. -юрисконсульт

За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні з 12 год. 00 хвил. 06.04.12р.по 12 год. 10 хвил. 06.04.12р. згідно вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву, без винесення процесуального документа суду, за наслідком якого було складено протокол відповідно до вимог ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «ПАЛ -ТРАНС»звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ЗАХІД» про стягнення з останнього основного боргу в сумі 14 100 грн., пені в сумі 2 269,33 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та три процента річних в сумі 1 269 грн. за прострочення грошового зобов'язання відповідно до Договору транспортного експедирування № ДГ-7-167 від 04.08.2007року.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що надані позивачем докази у справі у вигляді заявок та товарно-транспортних накладних належним чином не оформлені, суми зазначені в них прописані від руки, а дані - змазані. Надані послуги не відображені у бухгалтерських документах, відсутні акти виконаних робіт, рахунки на підтвердження проведених між сторонами операцій щодо наданого позивачем транспортно-експедиційного обслуговування. Жодних заперечень, та претензій на адресу відповідач не надходило, що свідчить про безпідставність заявлених вимог.

Додатково відповідачем заявлено клопотання про застосування до спірних відносин сторін строків позовної давності відповідно до вимог ст.ст. 257, 258 ЦК України на стягнення суми боргу в розмірі 4 500 грн. згідно заявки на перевезення № 0000002931 від 19.12.08р. за товарно-транспортною накладною від 20.12.2008року за №12128, оскільки до вимог, що випливають із договорів перевезення вантажу застосовується позовна давність в один рік ( стаття 925 ЦК України), а позов було пред'явлено за період з грудня 2008року по січень 2009року, і вказаний строк пропущений позивачем без поважних причин.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

До прийняття рішення по справі від позивача згідно вимог статті 22 ГПК України надійшла заява від 06.11.2012року про відмову від позову у частині стягнення з відповідача пені в сумі 2 269,33 грн. Позивачеві роз'яснені процесуальні наслідки його дій,і господарським судом перевірено заяву на предмет відповідності її чинному законодавству, а також чи не порушує така відмова інтереси інших осіб. Оскільки відмова від позову не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, є волевиявлення позивача - вона прийнята судом.

За таких обставин провадження у справі щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 2 269,33 грн., слід припинити за ознаками пункту 4 статті 80 ГПК України, позивач відмовився віл позову і відмову прийнято господарським судом. Щодо решти частини позовних вимог, то спір вирішується по суті.

Дослідивши правову норму, яка застосовується у спірних відносинах сторін суд встановив, що позов обґрунтовано тим, що 04.08.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СХІД ЗАХІД», далі Експедитор, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватним підприємством «ПАЛ -ТРАНС», далі Перевізник, було укладено Договір транспортного експедирування №7-167, далі Договір.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 предметом Договору є обов'язок Експедитора від свого ім'я або ім'я вантажовласника виконати та організувати надання встановлених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а також інших послуг, необхідних для постачання вантажу згідно заявок та замовлень. Відповідно до умов організації перевезення Експедитор надсилає на адресу Перевізника за факсом за 1(одну) добу напередодні перевезення вантажу заявку, яка обов'язково повинна містити :

· найменування пунктів навантаження та вивантаження вантажу;

· найменування вантажу та його кількість;

· дата та час навантаження, в тому числі в період доставки та вивантаження вантажу;

· вартість транспортних послуг.

Права та обв'язки сторін визначені у Розділах 3 та 4 Договору, де у пункті 3.1 передбачено обов'язок Експедитора своєчасно надавати Перевізнику заявку, забезпечувати правильне оформлення товарно-транспортних накладних, сплачувати Перевізнику вартість наданих послуг, передбачених Договором та заявками. На Перевізника покладається обов'язок забезпечити своєчасне пред'явлення транспортних засобів до перевезення, надавати на вимоги Експедитора інформацію про стан вантажу, в його збереження з моменту прийняття до перевезення та моменту видачі у пункті призначення тощо.

Пунктами 5.1,5.2 Договору сторони встановили вартість послуг перевезення та порядок оплати. Так, вартість послуг узгоджується сторонами напередодні до подачі заявки, в якої зазначається вартість перевезення вантажу. Крім того, Перевізник пред'являє на адресу Експедитора для оплати рахунок, оригінали товарно-транспортних накладних з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акт виконаних робіт.

На виконання вимог суду представник позивача надав оригінали заявок: № 0000002931 від 19.12.2008року, № 0000003005 від 25.12.2008року, № 0000000065 від 17.01.2009року, № 0000000169 від 30.01.2009року а також копії товарно-транспортних накладних завірені належним чином від 20.12.2008року за № 12128 від 26.12.2008року за № 12477п, від 17.01.2009року за №367, від 31.01.2009року. Вказані документи можливо ідентифікувати, як первинні документи на відображення наданих послуг з перевезення.

Згідно пункту 2 заявок оплата наданих послуг здійснюється через 14 банківських днів після приходу оригіналів: товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, листів повідомлення або довіреностей, рахунків, податкових накладних, актів виконаних робіт тощо. У зв'язку з невиконанням умов Договору щодо сплати наданих експедиційних послуг у відповідача утворився основний борг в сумі 14 100 грн., який позивач і намагається стягнути з відповідача. Оскільки мало місце прострочення грошового зобов'язання позивач з посиланням на приписи статті 625 ЦК України наполягає на стягнення з відповідача додатково трьох процентів річних в сумі 1 269 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір транспортного експедирування. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, уклали його у письмовій формі, на підтвердження склали транспортні накладні, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 546, 638, 909, 929, 930, 931 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України, тому до спірних відносин сторін слід застосувати також приписи статті 316 ГК України

Так, стаття 929 ЦК України встановлює, що за транспортного експедирування одна сторона ( Експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони ( Клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, що кореспондується з приписами статті 909 ЦК України та спеціальної норми права зазначеної у статті 12 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність».

Стаття 929 ЦК України та вимоги статті 316 ГК України встановлюють обов'язки експедитора за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Судом досліджене клопотання відповідача щодо застосування до спірних відносин сторін строку позовної давності, докази того коли позивач довідався або міг довідатися про своє порушене право, і дійшов до наступного:

Ш будь-яке порушене право підлягає захисту, з урахуванням строку позовної давності про застосування якого клопочуть учасники судового процессу;

Ш законодавець встановлює, що коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача про захист якого він просить відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності;

Ш якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності, а у випадку визнання причин пропуску цього строку поважними - порушене право має бути захищене;

Ш з введенням нового ЦК України 2003р. суд застосовує строк позовної давності тільки за заявою сторони у спорі (частина 4 ст. 267 ЦК України). Така заява стане підставою для відмови у позові, коли суд не визнає причину пропуску строку поважною. По старому ЦК України 1963р. суд був зобов'язаний застосувати строк позовної давності незалежно від заяв та волевиявлення сторін. Це прагнення наскільки можливо не втручатися у приватні відносини сторін на підставі статті 42 ГК України;

Пунктом 3 статті 925 ЦК України встановлено, що позовна давність до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу застосовується в один рік. При цьому, момент, з якого починається обчислення строку позовної давності, визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів). Наприклад, на автомобільному транспорті вказаний строк обчислюється: а) по стягненню штрафу за непред'явлення вантажу, передбаченого погодженим завданням на перевезення або разовим замовленням, - з дня закінчення строку, встановленого Правилами для звірення записів в обліковому документі по виконанню плану і разового замовлення; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для пред'явлення позову (п. 168 САТ УРСР).

Подією, що стала підставою для непред'явлення позову є -невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати заборгованості як це зазначено в пункті 2 заявок (через 14 банківських днів після надання оригіналів документів), і які є невід'ємними частинами Договору. Тобто, про порушення своїх прав позивач довідався 02.01.2009року, а саме у зв'язку з несплатою відповідачем вартості наданих послуг за спірний період згідно умов Договору та заявки.

Позивачем пропущений строк позовної давності на стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 4 500 грн. згідно № 0000002931 від 19.12.2008року за товарно-транспортною накладною від 20.12.2008року за №12128, тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4 500 грн., слід відмовити, у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

Виходячи із змісту пункту 5 статті 267 ЦК України суд може поновити строк позовної давності на стягнення заборгованості за наявністю поважних причин. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов'язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій. До поважних причин також слід віднести причини, за якими кредитор проявляв належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не міг своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежать та не знаходилися під його контролем.

Згідно усних пояснень сторін вбачається про наявність між ними тривалих правовідносин з приводу надання такого виду послуг, втім далека відстань, утворює причини несвоєчасного надання або передання ( факсом) документів на підтвердження наданих та отриманих експедиційних послуг з перевезення вантажів у сполученні та за маршрутами погодженими між ними ( заявки, рахунки, накладні тощо). Обов'язки за договором виконанні позивачем проти чого відповідач не заперечує, однак посилається на пропуск строку позовної давності на стягнення суми основного боргу в розмірі 9 600 грн. На підставі вказаних обставин, суд вважає за необхідність поновити строк позовної давності на стягнення з відповідача решти частини основного боргу в сумі 9 600 грн., який виник під час надання послуг за Договором.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що свої зобов'язання за договором Перевізник виконав, а саме надав Експедитору послуги з перевезення вантажу. Натомість, Експедитор не перерахував у повному обсязі на рахунок Експедитора суму заборгованості за надані послуги. Зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з нього боргу в сумі 9 600 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З урахуванням пропуску строку позовної давності на стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9 600 грн., розрахунку трьох процентів річних проведених судом, наявністю прострочення грошового зобов'язання з відповідача підлягає стягненню три процента річних в сумі 423 грн. У задоволенні решти частини трьох процентів річних в сумі 846 грн., слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог згідно статті 44, частини п'ятої статті 49 ГПК України. Позивач згідно платіжного доручення № 1020 від 13.12.2011року,оригінал якого знаходиться в матеріалах справи зайво перерахував до державного бюджету судовий з бір в сумі 94,50 грн. Тому відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір» вказаний судовий збір підлягає поверненню на його адресу.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.04.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 267, 257, 258, 625, 627, 546, 638, 909, 925, 929, 930, 931 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202, 316 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, ст. ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Приватного підприємства «ПАЛ -ТРАНС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ЗАХІД» про стягнення з останнього пені в сумі 2 269,33 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до Договору транспортного експедирування № ДГ-7-1676 від 04.08.2007року -припинити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ЗАХІД», 02225, м. Київ, вул. Архітектора Ніколаєва, 7, код ЄДРПОУ 31980480, на користь:

- Приватного підприємства «ПАЛ -ТРАНС», 33000, м. Рівне, провулок Робітничий, 1, код ЄДРПОУ 34580863, основний борг в сумі 9 600 грн., три процента річних в сумі 423 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 802,09 грн., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ПАЛ -ТРАНС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ЗАХІД» про стягнення з останнього основного боргу в сумі 4 500 грн. - відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ПАЛ -ТРАНС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ЗАХІД» про стягнення з останнього трьох процентів річних в сумі 846 грн. за прострочення грошового зобов'язання відповідно до Договору транспортного експедирування № ДГ-7-1676 від 04.08.2007року -відмовити.

5. Повернути на адресу Приватного підприємства «ПАЛ -ТРАНС», 33000, м. Рівне, провулок Робітничий, 1, код ЄДРПОУ 34580863, судовий збір в сумі 94,50 грн, перерахований згідно платіжного доручення № 1020 від 13.12.2011року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи. Підставою повернення судового збору є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 11.04.2012р.