Рішення

від 03.01.2013 по справі 5015/5053/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.13 Справа№ 5015/5053/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Паптранс" (Львівська обл., м. Бібрка) до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Львів" (м. Львів) про:про стягнення заборгованості у розмірі 17359,50 грн.

Суддя:Пазичев В.М. Секретар:Мельник Р. Представники:

від позивача:Лаба Р.Я. -директор, наказ №01 від 27.10.2011 року від відповідача:Не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судових засіданнях, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть справи : На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Паптранс" (Львівська обл., м. Бібрка) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Львів" (м. Львів) про стягнення заборгованості в розмірі 17359,50 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.11.2012 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 06.12.2012 року. Ухвалою від 06.12.2012 року розгляд відкладено до 03.01.2013 року, у зв'язку із клопотанням відповідача та у зв'язку із неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 29.11.2012 року, про відкладення розгляду справи від 06.12.2012 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

24.12.2012 року за вх.№29347/12 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 29.11.2012 року, про відкладення розгляду справи від 06.12.2012 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, , хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи.

05.12.2012 року за вх.№27671/12 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 03.01.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паптранс»(позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Львів»(відповідачем) укладено Замовлення б\н від 21.06.2012 року на виконання транспортних послуг автомобілем MAN (державний номерний знак ВС0774КМ), причіпом (державний номерний знак ВС8465ХТ), по маршруту 41301 Roudnice nad Labem (Чехія) - Львівська обл., Камянка-Бузький р-н, с. Стрептів, вул. Свободи, 73; дата завантаження - 25.06.2012 року.

Позивач зазначає, що вартість фрахту (послуг) 15000,00 грн, але, в зв'язку із понаднормативним простоєм автомобіля при розвантажені, вартість послуги зросла на 750,00 грн. і кінцева, погоджена з Замовником вартість становить 15 750,00 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень), про що свідчить підписаний Акт № 33 здачі приймання виконаних робіт від 05.07.2012 року, в якому термін оплати конкретно не визначений.

На думку позивача, зазначене Замовлення по суті та правовій природі є договором транспортного перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні з елементами транспортного екпедитування (ст. 929 ЦК України), за яким позивач зобов'язаний був виконати визначені договором послуги, пов'язані з перевезенням вантажу.

Позивач вказує, що названий вище Договір - замовлення складений у письмовій формі (ч. 2 ст. 909 ЦК України), підписаний повноважними представниками двох сторін, оскільки їх підписи засвідчені печатками сторін, відповідно до ст. 207 ЦК України; у цьому Договорі-замовленні сторонами визначені усі істотні умови договору перевезення (ст. 638, ст. 909 ЦК України), а відтак - договір, що є підставою даної позовної заяви, є укладеним і дійсним.

Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна (CMR)- є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

За твердженням позивача, ним належним чином були виконані усі умови Замовлення б\н від 21.06.2012 року, що підтверджується наступними первинними документами :

1. Міжнародною товарна-транспортною накладною (CMR) № 001201 від 28.06.2012 року, яка складена і оформлена у повній відповідності до ст.4, ч.1.ст.5, ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року), до якої згідно Статусу Конвенції приєднані Україна - 16.12.2007 року і Чехія - 02.06.1993 року. У накладній відзначений Перевізник (п.18), Одержувач (п.2), Відправник (п.2), відмітка Львівської митниці та інші дані, які встановлюють, що ця господарська операція була здійснена саме на виконання укладеного між сторонами Замовленню б\н від 21.06.2012 року, невиконання якого відповідачем в частині оплати послуг з перевезення, є предметом даного позову. Копія накладної додається - додаток № 2.

2. Виставленим позивачем відповідачу Рахунком № 33 від 05.07.2012 року, в якому вказано, що загальна вартість виконаних робіт (послуг) без ПДВ становить 15750,00 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.).

3. Підписаним представниками сторін та засвідченим їх печатками Актом № 33 здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 05.07.2012 року, на суму 15 750,00грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень).

В зв'язку з не оплатою відповідачем грошових коштів за надані транспортні послуги, з метою вирішення питання в рамках цивілізованого провадження бізнесу керівництвом відповідача в позасудовому порядку, позивач 12.07.2012 року направив відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням про вручення претензію на загальну суму 30 750,00 грн. Названа претензія була пред'явлена позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем умов двох договорів на транспортне перевезення, а саме: за Замовленням б\н від 21.06.2012 року, (що є предметом даного позову) і за Договором-замовленням б\н від 01.06.2012 року, (у зв'язку з невиконанням якого, як зазначено у позовній заяві, позивачем заявлено інший окремий позов до суду). Згідно відміток на повідомленні про вручення, названа претензія була отримана відповідачем 17.07.2012 року і була залишена без відповіді.

Як зазначає позивач, відповідач своїх зобов'язань за договором перевезення не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 15550 грн. 00 коп., що підтверджується підписаним повноважними представниками та завіреним печатками юридичних осіб - сторін за договором Актом звіряння розрахунків станом на 29.11.2012 року, оригінал якого долучений до матеріалів справи.

Відповідач відзиву на позов, а також належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення його від відповідальності суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У ст. 307 ГК України та ст. 909 ЦК України зазначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Предметом зазначеного Договору є перевезення Перевізником (позивачем) вантажу Замовнику - Вантажоодержувачу (відповідачу) згідно замовлення.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов"язання, що виникає між суб"єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб"єкт (зобов"язана сторона, в тому числі боржник) зобов"язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб"єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов"язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частиною 5 статті 222 ГК України передбачено, що претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна (CMR)- є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надав транспорті послуги згідно договору-заявки на перевезення вантажу від 21.06.2012 року, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною №001201 від 28.06.2012 року, в зв'язку з чим, 05.07.2012 року позивачем виставлено відповідачу до оплати Рахунок № 33 за надані транспортні послуги, на суму 15750 грн. 00 коп.

Незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за договором з оплати транспортних послуг, згідно ст. 610 ЦК України, відповідач не подав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 15550 грн. 00 коп., про що свідчить підписаний повноважними представниками та завірений печатками юридичних осіб - сторін за договором Акт звіряння розрахунків станом на 29.11.2012 року на суму 15550 грн., оригінал якого залучений до матеріалів справи.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою належного виконання господарських зобов'язань останнього згідно умов договору, позивачем надана суду претензія на загальну суму 30 750,00 грн. Названа претензія була пред'явлена позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем умов двох договорів на транспортне перевезення, а саме: за Замовленням б\н від 21.06.2012 року, (що є предметом даного позову) і за Договором-замовленням б\н від 01.06.2012 року, (у зв'язку з невиконанням якого позивачем заявлено інший окремий позов до суду). Згідно відміток на повідомленні про вручення, названа претензія була отримана відповідачем 17.07.2012 року і була залишена без відповіді.

Разом з тим, незважаючи на вимоги суду, позивачем не надано доказів та не надано письмового нормативно та документально підтвердженого обґрунтування наявності правових підстав звернення з вимогою про стягнення суми боргу в розмірі 15750 грн., хоча позивачем надано суду оригінал акту звіряння розрахунків станом на 29.11.2012 року на суму 15550 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паптранс" (Львівська обл., м. Бібрка) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Львів" (м. Львів) в частині стягнення заборгованості в розмірі 15550,00 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №125 від 29.11.2012 року на суму 1609,50 грн. про сплату судового збору.

Оскільки спір виник з вини відповідача, згідно ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на нього, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги -задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Львів" (79024 м. Львів, вул.Богдана Хмельницького,176 р/р 2600083615 в ПАТ ЕКБ Львів МФО 325268, ЄДРПОУ 31362298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паптранс" (81220, Львівська область, Перемишлянський район, м. Бібрка, вул. Тарнавського, 8; р/р 26005350065 АТ «Райффайзен банк Аваль»м. Київ, МФО №380805, код ЄДРПОУ 36848476) - 15 550 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. основного боргу та 1 589 грн. (одна тисяча шістсот дев"ять гривень) 06 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог -відмовити.

4. Наказ видати в порядку статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.