Постанова

від 02.01.2013 по справі 2а-3674/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" січня 2013 р. Справа № 2а-3674/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Андрейчук Л.М.

за участю:

представників позивача - Кіф'як Н.О., Налізьонної Г.С.,

представника відповідача - Пони В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Коломиясільмаш"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000432200 від 08.11.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Коломиясільмаш» звернулось в суд з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000432200 від 08.11.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної Коломийською оДПІ перевірки встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ПП «Інтер-Буд-Комфорт» в результаті чого завищено ряд. 19 та р.20.1 за жовтень 2011 року в сумі 19 768 грн., з податку на додану вартість. За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що виявлені під час проведення перевірки порушення ґрунтуються виключно на висновку перевірки щодо недійсності договору укладеного між ПП «Інтер-Буд-Комфорт» та ВАТ «Коломиясільмаш», оскільки вказаний договір є таким, що не направлений на реальне настання правових наслідків обумовлених у них та суперечать інтересам держави і суспільства. Фактично вказаний висновок ґрунтується на тих обставинах, що листом від 06.02.2012 року ДПІ у Київському районі м. Харкова направлено на адресу Коломийської оДПІ акт від 16.12.2011 року про результати зустрічної звірки щодо господарських відносин ПП «Інтер-Буд-Комфорт», згідно з яким підприємство має стан 10 (запит на встановлення місцезнаходження), власних основних засобів немає, власних транспортних засобів немає, найманих працівників немає.

Позивач вважає, що оскільки угода укладена між ВАТ «Коломиясільмаш» та ПП «Інтер-Буд-Комфорт», не визнана судом недійсною і її недійсність прямо не встановлена законом, то у зв'язку з цим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такою угодою.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. Просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні на позов. Просив суд в задоволенні позову відмовити. Суду пояснив, що фактичною підставою для формування висновків перевірки щодо відсутності реального здійснення операцій позивачем з ПП «Інтер-Буд-Комфорт» стала та обставина, що ВАТ «Коломиясільмаш» на запит Коломийської оДПІ не надано товаросупроводжуючих документів (товаро-транспортних накладних), які б підтверджували факт поставки предмету договору ПП «Інтер-Буд-Комфорт» позивачу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

З 15 по 19 жовтня 2012 року Коломийською оДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ «Коломиясільмаш» з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Май-СП» та ПП «Інтер-Буд-Комфорт», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 року по 29.02.2012 року, за результатами якої складено Акт за №1663/220/00238180 від 26.10.2012 року.

Відповідно до вказаного Акту, перевіркою не встановлено документального підтвердження реальності здійснення господарських відносин ВАТ «Коломиясільмаш» із ПП «Інтер-Буд-Комфорт» на загальну суму 118 608 грн. Підприємством порушено вимоги п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено ряд. 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту» та р.20.1 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість» за жовтень 2011 року в сумі 19 768 грн.

В акті перевірки зазначено, що договір, укладений між ВАТ «Коломиясільмаш» та ПП «Інтер-Буд-Комфорт» не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та суперечить інтересам держави. З посиланням на положення ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, податковим органом зроблено висновок, що вказаний правочин має протиправний характер, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Вказаний висновок зроблено податковим органом з урахуванням відомостей, які містяться в листі ДПІ у Київському районі м. Харкова від 06.02.2012 року, згідно з яким направлено на адресу Коломийської оДПІ акт від 16.12.2011 року про результати зустрічної звірки щодо господарських відносин ПП «Інтер-Буд_Комфорт», відповідно до якого, підприємство має стан 10 (запит на встановлення місцезнаходження), власних основних засобів немає, власних транспортних засобів немає, найманих працівників немає.

Крім того, висновок податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ВАТ «Коломиясільмаш» та ПП «Інтер-Буд-Комфорт», ґрунтується на тому, що позивачем до перевірки не представлено товаро-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування та доставки товару, який був предметом договору.

За результатами виявлених порушень Коломийською оДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0000432200 від 08.11.2012 року яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 19 768 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 9 884 грн.

Судом встановлено, що ВАТ «Коломиясільмаш» на запит Коломийської ОДПІ від 13.02.2012 року було надано копії первинних документів, зокрема: копію договору укладеного з ПП «Інтер-Буд-Комфорт» за №061011 від 06.10.2011 року; копії платіжних доручень № 1347 від 06.12.2011 року на суму 59304 грн.; №1462 від 28.12.2011 року на суму 29652 грн.; №67 від 24.01.2012 року на суму 29652 грн.; копії накладних №РН-281009 від 28.10.2011 року на загальну суму 29652 грн.; №РН-251009 від 25.10.2011 року на загальну суму 29652 грн.; №РН-191011 від 19.10.2011 року на загальну суму 29652 грн.; №РН-141013 від 14.10.2011 року на загальну суму 29652 грн.; копії податкових накладних № 217 від 14.10.2011 року на загальну суму 29652 грн., в т.ч. ПДВ 4942 грн.; №257 від 19.10.2011 року на загальну суму 29652 грн., в т.ч. ПДВ 4942 грн.; № 313 від 25.10.2011 року на загальну суму 29652 грн.. в т.ч. ПДВ 4942 грн.; №382 від 28.10.2011 року на загальну суму 29652 грн., в т.ч. ПДВ 4942 грн.; договір про надання послуг з перевезення вантажу №4ВР-1743 від 25.07.2011 року укладений між ВАТ «Коломиясільмаш» та ТзОВ «Ін-Тайм»; декларації про прийняття вантажу №ХАР-089396 від 03.10.2011 року; № ХАР-100493 від 04.11.2011 року; №ХАР-089396 від 06.12.2011 року (а.с.35-51).

Відповідно до договору ПП «Інтер-Буд-Комфорт» - Постачальник, з одного боку, та ВАТ «Коломиясільмаш» - Покупець, заключили договір поставки товару №061011 від 06.10.2011 року. Згідно договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, згідно з його заявками, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Покупець надає Постачальнику заявку на товар, після чого останній на протязі 20 днів поставляє товар відповідно до отриманої заявки. Асортимент, найменування, кількість та ціна товару зазначається у накладних які є невід'ємною частиною даного Договору. Покупець повинен оплатити вартість отриманого товару на протязі 180 днів після поставки товару. Розрахунок проводиться у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Підтвердження передачі товару є накладна на відвантаження товару.

Для перевірки представлено договір надання послуг з перевезення вантажу №4ВР-1743 від 25.07.2011 року.

Відповідно до договору ВАТ «Коломиясільмаш» - Постачальник, з однієї сторони, та ТзОВ «Ін-Тайм» - Перевізник, з іншої сторони, заключили договір надання послуг з перевезення вантажу №4ВР-1743 від 25.07.2011 року. Згідно договору Замовник надає для перевезення вантаж, а Перевізник організовує та забезпечує його транспортування та видачу вантажоодержувачу на умовах, передбачених договором. Прийом вантажу до перевезення від Замовника оформлюється декларацією про прийняття вантажу, в якій наводяться відомості про тип та кількість вантажу, пункту призначення, строк доставки, відомості про відправника та одержувача вантажу, платника послуг Перевізника. Розрахунки між Перевізником та Замовником здійснюються в безготівковій формі. Готівкова оплата послуг приймається уповноваженою Перевізником особою (СПД), яка самостійно перераховує прийняті кошти на розрахунковий рахунок Перевізника.

Як встановлено судом до перевірки на підтвердження транспортно-експедиційних витрат представлено копії декларацій про прийняття вантажу.

Слід зазначити, що відповідно до поданих декларацій про прийняття вантажу виписаних ТзОВ «Ін-Тайм» вантаж, який визначений як предмет договору укладеного між ВАТ «Кломиясільмаш» та ПП «Інтер-Буд-Комфорт», доставлено в м. Коломия та прийнято уповноваженою особою одержувача (а.с.49-51).

Крім того, факт отримання ВАТ «Коломиясільмаш» товару згідно договору поставки №061011 від 06.10.2011 року та який доставлено згідно договору надання послуг з перевезення вантажу №4ВР-1743 від 25.07.2011 року та декларацій про прийняття вантажу від 03.10.2011 року, 04.11.2011 року та 06.12.2011 року, підтверджується, також, прихідними ордерами за №713, 713/1, 713/2, 713/3 від 30.11.2011 року, де у верхній правій графі вказано номер та дату, вказано відправника та товар, а саме: міст задній Т-150, диск колеса DW 18-24 (а.с.72,73).

Дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно з положенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про недійсність договору поставки укладеного між ВАТ «Коломиясільмаш» та ПП «Інтер-Буд-Комфорт» є безпідставними. Відповідачем також, не надано доказів, що вказані правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із аналізу вищенаведених норм цивільного кодексу вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договір, укладений між ВАТ «Коломиясільмаш» та ПП «Інтер-Буд-Комфорт», укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України його слід вважати нікчемним (ст. 17,18 Акту перевірки, а.с.29,30).

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані па використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває, під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем - ВАТ «Коломиясільмаш» із ПП «Інтер-Буд-Комфорт», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам.

Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірним договором або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представниками Коломийської оДПІ, також суду не надано.

Не доведено також, відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ВАТ «Коломиясільмаш» чи ПП «Інтер-Буд-Комфорт» та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Відповідно до п. 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Окрім того, суд зазначає, що товар, який став предметом поставки (міст задній Т-150, диск колеса DW 18-24) за господарськими операціями щодо яких податковим органом зроблено висновок щодо їх недійсності (нікчемності), не виключено із цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу, поставки.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку перевірки щодо нікчемності договору поставки за №061011 від 06.10.2011 року укладеного між ВАТ «Коломиясільмаш» та ПП «Інтер-Буд-Комфорт» та, як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до пп.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач, як і його контрагент, на час укладення спірного правочину, були зареєстровані платниками ПДВ. Вказана обставина не заперечується відповідачем у справі та відображена в Акті перевірки складеному Коломийською оДПІ.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних первинних документів (накладних, податкових накладних, банківські виписки), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Крім того, слід зазначити, що в судовому засіданні представниками позивача надано суду докази отримання продукції за договором поставки за №061011 від 06.10.2011 року та її транспортування до м. Коломия, а саме: договір надання послуг з перевезення вантажу №4ВР-1743 від 25.07.2011 року, декларації про прийняття вантажу, реєстр декларацій (47-53), прихідні ордери (а.с.72,73).

На думку суду, вказані докази спростовують посилання представника відповідача щодо відсутності факту реальної поставки товару. Вищенаведене дає підстави суду для формування висновку щодо реального використання придбаної продукції позивачем у своїй господарській діяльності.

З огляду на вищевикладене, суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо відсутності у ВАТ «Коломиясільмаш» товаро-транспортних накладних на переміщення придбаної продукції, так як факт поставки та отримання цієї продукції підтверджується доказами, які містяться в матеріалах адміністративної справи та надавались податковому органу під час проведення перевірки.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що ВАТ «Коломиясільмаш» документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій із ПП «Інтер-Буд-Комфорт», та як наслідок, правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість кошти в розмірі 19 768 грн.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом не доведено суду достатніх підстав, які б свідчили про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, та як наслідок, приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області за №0000432200 від 08.11.2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 08.01.2013 року.