Ухвала

від 06.05.2015 по справі 2а-3674/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року Справа № 876/1581/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Коломийської об"єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано- Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 січня 2013р. по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коломиясільмаш" до Коломийської об"єднаної державної податкової інспекції Івано- Франківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

27.11.2012р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції форми «В4» №0000432200 від 08.11.2012 року, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 19768 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 9884 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що виявлені під час проведення перевірки порушення ґрунтуються виключно на висновку перевірки щодо недійсності договору укладеного між ПП «Інтер-Буд-Комфорт» та ВАТ «Коломиясільмаш», оскільки вказаний договір є таким, що не направлений на реальне настання правових наслідків обумовлених у них та суперечать інтересам держави і суспільства. Фактично вказаний висновок ґрунтується на тих обставинах, що листом від 06.02.2012 року ДПІ у Київському районі м.Харкова направлено на адресу Коломийської оДПІ акт від 16.12.2011 року про результати зустрічної звірки щодо господарських відносин ПП «Інтер-Буд-Комфорт», згідно з яким підприємство має стан 10 (запит на встановлення місцезнаходження), власних основних засобів немає, власних транспортних засобів немає, найманих працівників немає.

Оскільки угода укладена між ВАТ «Коломиясільмаш» та ПП «Інтер-Буд-Комфорт», не визнана судом недійсною і її недійсність прямо не встановлена законом, то у зв'язку з цим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такою угодою.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 січня 2013р. позов задоволено.

Податковий орган оскаржив дану постанову з підстав неповного з»ясування обставин справи, порушення норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ПП "Інтер-Буд-Комфорт", код 35702465, відсутній факт реального вчинення господарських операцій за жовтень місяць 2011 року по взаємовідносинам з контрагентами.

Крім податкових накладних та накладних на оприбуткування товарно-матеріальних цінностей (запасних частин та обладнання) на підтвердження оприбуткування товарно- матеріальних цінностей не представлено ні дорожніх листів, ні товарно-транспортних накладних, ні дорожньої відомості та квитанції про приймання вантажу (при перевезенні залізницею), тобто не має первинних документів, які підтверджують перевезення товару.

В ході проведення перевірки не встановлено відповідні документи, що підтверджують факт відвантаження товарно-матеріальних цінностей з ПП „Інтер-Буд-Комфорт» чи отримання товарів ВАТ „Коломиясільмаш".

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями).

Враховуючи те, що всі первинні бухгалтерські документи, що стосуються ПП „Інтер-Буд- Комфорт" у перевіряємому періоді складені з порушенням вимог ст.3 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) вимог «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, вимог п.18 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 року за №165 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97р. за №233/2037 (зі змінами та доповненнями), - не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ.

Відповідно до ст.215 ЦК України (зі змінами та доповненнями) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, п.5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України (зі змінами та доповненнями) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій підприємством, що перевіряється, та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Таким чином, правочин, укладений між ПП „Інтер-Буд-Комфорт" та ВАТ „Коломиясільмаш", не спричиняє реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Відсутність повної інформації щодо фактичних обставин здійснених фінансово- господарських операцій не дає можливості зробити висновки про зв'язок таких операцій із господарською діяльністю підприємства.

Враховуючи вищенаведені факти, проведеною перевіркою встановлено, що ВАТ „Коломиясільмаш", відобразило господарські операції, щодо придбання товарів (робіт, послуг), які фактично не відбувались, а отже є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що операції по реалізації товарів від ПП „Інтер-Буд-Комфорт на ВАТ „Коломиясільмаш" проведені з метою зменшення ВАТ „Коломиясільмаш" належних до сплати в бюджет платежів шляхом включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних виписаних від імені ПП „Інтер-Буд-Комфорт.

На запит Коломийської ОДПІ №1160/231/114-328 від 13.02.2011 року керівником ВАТ "Коломиясільмаш" було надано надано відповідь за №1/510 від 13.09.2012р. (вх. № 12032/10 від 13.09.2012р.). В наданій відповіді керівником не підтверджено факту віднесення до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування декларації з податку на прибуток придбаних товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, якщо придбані товарно-матеріальні цінності знайшли своє відображення у витратах, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування декларації з податку на прибуток за відповідний період, то підприємству необхідно самостійно провести відповідні коригування витрат.

Проведеною перевіркою встановлено, що ВАТ "Коломиясільмаш" до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по податкових накладних, виписаних від імені ПП „Інтер-Буд- Комфорт" в сумі 19768,00 грн. в деклараціях по ПДВ: за жовтень 2011 року в сумі 19768,00 грн.

Виходячи з вищенаведеного та на порушення п.198.6 ст.198 ПК України, а також ч.1 ст.203, 215, 216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ПП „Інтер-Буд-Комфорт" завищено податкові зобов'язання за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, які не є дійсними з покупцем ВАТ „Коломиясільмаш".

В результаті вище описаних порушень даного акту перевірки встановлено, що ВАТ „Коломиясільмаш" завищено податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 19768 грн. за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.55 КАС України Коломийську об"єднану державну податкову інспекцію Івано- Франківської області ДПС замінено на Коломийську об"єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу. розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Коломийською оДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ «Коломиясільмаш» з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Май-СП» та ПП «Інтер-Буд-Комфорт», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 року по 29.02.2012 року, про що складено Акт за №1663/220/00238180 від 26.10.2012 року.

Перевіркою не встановлено документального підтвердження реальності здійснення господарських відносин ВАТ «Коломиясільмаш» із ПП «Інтер-Буд-Комфорт» на загальну суму 118608 грн. Підприємством порушено вимоги п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено ряд. 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту» та р.20.1 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість» за жовтень 2011 року в сумі 19768 грн.

В акті перевірки зазначено, що договір, укладений між ВАТ «Коломиясільмаш» та ПП «Інтер-Буд-Комфорт» не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та суперечить інтересам держави. З посиланням на положення ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України, податковим органом зроблено висновок, що вказаний правочин має протиправний характер, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Вказаний висновок зроблено податковим органом з урахуванням відомостей, які містяться в листі ДПІ у Київському районі м. Харкова від 06.02.2012 року, згідно з яким направлено на адресу Коломийської оДПІ акт від 16.12.2011 року про результати зустрічної звірки щодо господарських відносин ПП «Інтер-Буд_Комфорт», відповідно до якого, підприємство має стан 10 (запит на встановлення місцезнаходження), власних основних засобів немає, власних транспортних засобів немає, найманих працівників немає.

Крім того, висновок податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ВАТ «Коломиясільмаш» та ПП «Інтер-Буд-Комфорт», ґрунтується на тому, що позивачем до перевірки не представлено товаро-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування та доставки товару, який був предметом договору.

За результатами виявлених порушень Коломийською оДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000432200 від 08.11.2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, виходячи з наступного:

Відповідно до договору ПП «Інтер-Буд-Комфорт» - Постачальник, з одного боку, та ВАТ «Коломиясільмаш» - Покупець, заключили договір поставки товару №061011 від 06.10.2011 року. Згідно договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, згідно з його заявками, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Покупець надає Постачальнику заявку на товар, після чого останній на протязі 20 днів поставляє товар відповідно до отриманої заявки. Асортимент, найменування, кількість та ціна товару зазначається у накладних які є невід'ємною частиною даного Договору. Покупець повинен оплатити вартість отриманого товару на протязі 180 днів після поставки товару. Розрахунок проводиться у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Підтвердження передачі товару є накладна на відвантаження товару.

Реальність господарської операції стверджується договором про надання послуг з перевезення вантажу №4ВР-1743 від 25.07.2011 року, декларацією про прийняття вантажу, реєстром декларацій, прихідними ордерами.

Відповідно до договору ВАТ «Коломиясільмаш» - Постачальник, з однієї сторони, та ТзОВ «Ін-Тайм» - Перевізник, з іншої сторони, заключили договір надання послуг з перевезення вантажу №4ВР-1743 від 25.07.2011 року. Згідно договору Замовник надає для перевезення вантаж, а Перевізник організовує та забезпечує його транспортування та видачу вантажоодержувачу на умовах, передбачених договором. Прийом вантажу до перевезення від Замовника оформлюється декларацією про прийняття вантажу, в якій наводяться відомості про тип та кількість вантажу, пункту призначення, строк доставки, відомості про відправника та одержувача вантажу, платника послуг Перевізника. Розрахунки між Перевізником та Замовником здійснюються в безготівковій формі. Готівкова оплата послуг приймається уповноваженою Перевізником особою (СПД), яка самостійно перераховує прийняті кошти на розрахунковий рахунок Перевізника.

Вантаж, який визначений як предмет договору укладеного між ВАТ «Кломиясільмаш» та ПП «Інтер-Буд-Комфорт», доставлено в м.Коломия та прийнято уповноваженою особою одержувача.

Факт отримання ВАТ «Коломиясільмаш» товару підтверджується, також, прихідними ордерами за №713, 713/1, 713/2, 713/3 від 30.11.2011 року, де вказано номер та дату, відправника та товар (а.с.72, 73)

Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Жодних зауважень щодо їх оформлення податковий орган не пред»являв.

Закон України «Про автомобільний транспорт» не містить вимоги до обов'язкової наявності товарно-транспортної накладної.

Дотримання наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 року за №363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом» є обов'язковим при здійснені транспортування вантажів. Вказані правила регламентують виключно порядок здійснення вантажних перевезень та не можуть встановлювати правила ведення податкового та бухгалтерського обліку платників податків.

Товарно-транспортні накладні є документами, які регламентують винятково взаємовідносини перевізника та замовника як учасників транспортного процесу.

Отже, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансовий облік в Україні» товарно - транспортна накладна не є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію, здійснену позивачем.

На підтвердження транспортно-експедиційних витрат до перевірки представлено копії декларацій про прийняття вантажу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Позивач, як і його контрагент, на час укладення спірного правочину, були зареєстровані платниками ПДВ.

Висновки податкового органу про неможливість реального здійснення фінансово-господарської операції ПП «Інтер-Буд-Комфорт» та ведення господарської діяльності не заслуговують на увагу, оскільки колегія суддів вважає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані в акті висновки є суто суб»єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатись до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом - нікчемний правочин. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ВАТ «Коломиясільмаш» документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій із ПП «Інтер-Буд-Комфорт», тобто, правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість кошти в розмірі 19768 грн.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Коломийської об"єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано- Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 січня 2013р. по справі №2а-3674/12/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець

Повний текст виготовлено 08.05.2015р.