Постанова

від 03.01.2013 по справі 2а-1670/7334/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7334/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представників позивача - Денисенка В.В., Попенка Б.В.,

представника відповідача - Чирви Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Об'єднання "Автолегпром" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2012 року Приватне підприємство "Об'єднання "Автолегпром" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0012862301/1713 від 14.11.2012 року та № 0012872301/1714 від 14.11.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами проведення невиїзної позапланової перевірки Приватного підприємства "Об'єднання "Автолегпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Печерський міст ЛТД" за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, що набрала форму акта від 31.10.2012 року № 4524/22-209/13966595. Вважає помилковими висновки акту перевірки від 31.10.2012 року № 4524/22-209/13966595 про порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за результатами господарських операцій з ТОВ "Печерський міст ЛТД", оскільки право на формування валових витрат та податкового кредиту підтверджується письмовим договором, податковими та видатковими накладними, подорожніми листами та банківськими виписками. ТОВ "Печерський міст ЛТД" на момент здійснення господарських операцій мало свідоцтво платників податку на додану вартість. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач посилався на висновки акту перевірки від 31.10.2012 року № 4524/22-209/13966595 та висновки довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 4 від 27.04.2012 р. Зазначав про безтоварність господарських операцій з ТОВ "Печерський міст ЛТД", яку пов'язує з ненаданням позивачем до перевірки документів на підтвердження транспортування товару від продавця до покупця, придбаного згідно договору № 12 від 01.06.2011 р., із внесенням до ЄДР запису про відсутність ТОВ "Печерський міст ЛТД" за зареєстрованим місцезнаходженням та відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Об'єднання "Автолегпром", ідентифікаційний код 13966595, є юридичною особою та у періоді, що перевірявся було зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 23703390, індивідуальний податковий номер 139665916035.

У термін з 29.10.2012 року по 30.10.2012 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби проведено невиїзну позапланову перевірку Приватного підприємства "Об'єднання "Автолегпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Печерський міст ЛТД" за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 31.10.2012 року № 4524/22-209/13966595 (том 1 а.с. 31-44).

За висновками перевірки позивачем порушено п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за результатами господарських операцій із ТОВ "Печерський міст ЛТД", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 40243 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2011 року - в сумі 27422 грн.; за ІІІ квартал 2011 року - в сумі 12821 грн., а також занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 34994 грн., в тому числі, за червень 2011 року -на суму 23846 грн. та за липень 2011 року -на суму 11148 грн.

Встановлені порушення податковий орган пов'язує з безтоварністю господарських операцій позивача з ТОВ "Печерський міст ЛТД".

14.11.2012 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 31.10.2012 року № 4524/22-209/13966595 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0012862301/1713, яким Приватному підприємству "Об'єднання "Автолегпром" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 40243 грн., з них: за основним платежем - у сумі 40243 грн. ( том 1 а.с. 11);

- № 0012872301/1714, яким Приватному підприємству "Об'єднання "Автолегпром" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 37782 грн., з них: за основним платежем - у сумі 34994 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 2788 грн. ( том 1 а.с. 12).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями № 0012862301/1713 від 14.11.2012 року та № 0012872301/1714 від 14.11.2012 року, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства. Крім того, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що 01.06.2011 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Печерський міст ЛТД" (постачальник) укладено договір № 12 (том 3 а.с. 134-135), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, систематично поставляти товар, а покупець зобов'язується приймати його та своєчасно здійснювати оплату.

Найменування товару, асортимент, загальна сума, ціна за одиницю, кількість, якість та інше визначаються у специфікаціях та (або) у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 1.4. договору якість та комплектність товару, упаковка та маркування повинні відповідати: нормативно-технічній документації, або (та) державним стандартам, або (та) технічним умовам, або (та) сертифікату якості та умовам покупця. Обсяг (кількість) та строки поставки визначається згідно листів-замовлень покупця (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору поставка товару виконується автомобільним транспортом покупця. Цей договір набуває чинності з 01 червня 2011 року і діє до 31 грудня 2011 року (пункт 9.1 договору).

ТОВ "Печерський міст ЛТД" виписано позивачу податкові накладні № 5 від 08.06.2011 р. на суму ПДВ 23845,50 грн. та № 1 від 01.07.2011 р. на суму ПДВ 11148,40 грн., копії яких наявні у матеріалах справи (том 3 а.с. 166, том 4 а.с. 20).

ТОВ "Печерський міст ЛТД" було зареєстровано платником ПДВ з 25.10.2007 р., свідоцтво платника ПДВ № 100073586 анульовано 16.12.2011 р. (том 3 а.с. 137, том 5 а.с. 66).

Вказані податкові накладні внесені позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року та липень 2011 року (том 3 а.с. 110, 123). На підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Печерський міст ЛТД", до складу податкового кредиту червня 2011 року позивачем включено податок на додану вартість на суму 23845,50 грн., до складу податкового кредиту липня 2011 року - на суму 11148,40 грн. (том 5 а.с.57, 61).

На підтвердження виконання умов укладеного з ТОВ "Печерський міст ЛТД" договору № 12 від 01.06.2011 року позивачем надано до суду копії специфікації (том 3 а.с. 136), копії рахунків-фактур (том 3 а.с. 162, том 4 а.с. 19), копії видаткових накладних (том 3 а.с. 163, 165, том 4 а.с. 19), копії подорожніх листів (том 5 а.с. 35-39) та реєстрів платіжних документів (том 4 а.с. 221-238).

Однак, позивачем не надано до суду копій листів-замовлень з доказами їх направлення контрагенту за договором № 12 від 01.06.2011 року з обсягами та строками поставки товарів, необхідність складення яких встановлено пунктом 2.1 договору.

Позивачем не надано документів на підтвердження відповідності якості товарів, отриманих від ТОВ "Печерський міст ЛТД", нормативно-технічній документації, або (та) державним стандартам, або (та) технічним умовам, або (та) сертифікату якості та умовам покупця, наявність яких передбачена пунктом 1.4. договору.

Суд не бере до уваги надані позивачем копії прибуткових ордерів та витягу з Журналу реєстрації виданих довіреностей, оскільки вказані документи не надавалися податковому органу та були надані лише до суду, хоча листом Кременчуцької ОДПІ № 22690/10/22-112 від 11.08.2012 р. відповідач просив позивача надати відповідні документи та вказаний лист отриманий представником позивача 15.08.2012 р. (том 5 а.с. 51).

Згідно пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568, (далі Правила перевезення) товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезення основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Пунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Представники позивача у судовому засіданні пояснили, що перевезення товару здійснювалося виключно з оформленням подорожніх листів без оформлення товарно-транспортних накладних.

Подорожні листи не надавалися позивачем до перевірки, хоча листом Кременчуцької ОДПІ № 22690/10/22-112 від 11.08.2012 р. відповідач просив надати відповідні документи та вказаний лист отриманий представником позивача 15.08.2012 р. (том 5 а.с. 51).

Суд також враховує, що подорожні листи, як і прибуткові ордери, не вилучалися слідчим СВ ОДПІ Полтавської області ДПС згідно протоколу обшуку від 05.07.2012 р. (том 5 а.с. 45-46).

У подорожніх листах зазначено, що вантаж необхідно забрати з м. Київ, проте, не вказані повні адреси пунктів навантаження та розвантаження товарів, не зазначено точного найменування вантажу. Із вказаних подорожніх листів взагалі неможливо встановити, що товар, який перевозився згідно даних документів, перевозився саме від ТОВ "Печерський міст ЛТД".

Таким чином, відсутні докази на підтвердження перевезення товару від ТОВ "Печерський міст ЛТД" до позивача.

Графа "супроводжуючі особи" подорожніх листів не містить жодних записів про супроводжуючих осіб, разом з тим, із видаткових накладних вбачається, що товар отримувався не водіями, а працівником ОСОБА_4 Докази того, що водіям видавалися довіреності на отримання товарів від ТОВ "Печерський міст ЛТД" у матеріалах справи відсутні.

Суд відхиляє доводи позивача про реальність господарських операцій з посиланням на копії посвідчень про відрядження та звітів про використання коштів, оскільки вказані документи, складені самим позивачем, не надавалися до перевірки податковому органу та позивачем не надано до суду наказів, які вказані у посвідченнях як підстава для відряджень.

Надані позивачем копії меморіальних звітів та заборних карт не можуть бути беззаперечними доказами того, що товари, зазначені у даних звітах та заборних картах, були отримані позивачем саме від ТОВ "Печерський міст ЛТД".

Разом з тим, у наданих копіях акту списання № СпТ-000021 від 30.06.2011 р. та № СпТ-000022 від 31.07.2011 р. (том 3 а.с. 169, том 4 а.с. 22) відсутні відомості про списання поролону 20 мм та плівки ПХВ.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених у ціні товарно-матеріальних цінностей, можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Позивач не надав належних доказів реальності постачання товару від ТОВ "Печерський міст ЛТД".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, за умови здійснення безтоварної операції, копії видаткових та податкових накладних не мають сили первинних документів.

Копії видаткових та податкових накладних, виписаних позивачем Холдинговій компанії "АвтоКРАЗ" не є беззаперечними доказами, що матеріали, використані при виробництві проданого Холдинговій компанії "АвтоКРАЗ" товару, були отримані від спірного контрагента ТОВ "Печерський міст ЛТД".

Крім того, на вимогу суду позивачем не повідомлено та не надано доказів того, при виробництві яких саме товарів із загального асортименту товарів, які виробляються на підприємстві позивача, використовувався поролон 20мм та плівка ПХВ.

Таким чином, суд приходить до висновку про безтоварність господарських операцій щодо придбання у ТОВ "Печерський міст ЛТД" поролону 20 мм та плівки ПХВ згідно укладеного договору № 12 від 01.06.2011 р., що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту червня 2011 року на суму 23846 грн. та липня 2011 року на суму 11148 грн., а також заниження податку на прибуток на загальну суму 40243 грн.

З огляду на викладене, податкові повідомлення - рішення № 0012862301/1713 від 14.11.2012 року та № 0012872301/1714 від 14.11.2012 року прийнятні на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Об'єднання "Автолегпром" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 січня 2013 року.

Суддя С.С. Сич