Постанова

від 28.03.2013 по справі 2а-1670/7334/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 р. Справа № 2а-1670/7334/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Спіріної О.С.

представників позивача Денисенко В.В., Попенко Б.В.

представника відповідача Близнюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Об'єднання "Автолегпром" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.2013р. по справі № 2а-1670/7334/12

за позовом Приватного підприємства "Об'єднання "Автолегпром"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

22 листопада 2012 року позивач, Приватне підприємство "Об'єднання "Автолегпром", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач), в якому просив:

- визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0012862301/1713 та № 0012872301/1714 від 14.11.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами проведення невиїзної позапланової перевірки Приватного підприємства "Об'єднання "Автолегпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Печерський міст ЛТД" за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, яка відображена у формі акту від 31.10.2012 року № 4524/22-209/13966595. Вважав помилковими висновки акту перевірки від 31.10.2012 року № 4524/22-209/13966595 про порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за результатами господарських операцій з ТОВ "Печерський міст ЛТД", оскільки право на формування валових витрат та податкового кредиту підтверджується письмовим договором, податковими та видатковими накладними, подорожніми листами та банківськими виписками. ТОВ "Печерський міст ЛТД" на момент здійснення господарських операцій мало свідоцтво платників податку на додану вартість. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.13 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Об'єднання "Автолегпром" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача підтримала апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Об'єднання "Автолегпром", ідентифікаційний код 13966595, є юридичною особою та у періоді, що перевірявся, було зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 23703390, індивідуальний податковий номер 139665916035.

У термін з 29.10.2012 року по 30.10.2012 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби проведено невиїзну позапланову перевірку Приватного підприємства "Об'єднання "Автолегпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Печерський міст ЛТД" за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 31.10.2012 року № 4524/22-209/13966595 (том 1 а.с. 31-44).

За висновками перевірки позивачем порушено п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за результатами господарських операцій із ТОВ "Печерський міст ЛТД", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 40243 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2011 року - в сумі 27422 грн.; за ІІІ квартал 2011 року - в сумі 12821 грн., а також занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 34994 грн., в тому числі, за червень 2011 року - на суму 23846 грн. та за липень 2011 року - на суму 11148 грн.

Встановлені порушення податковий орган пов'язує з безтоварністю господарських операцій позивача з ТОВ "Печерський міст ЛТД".

14.11.2012 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 31.10.2012 року № 4524/22-209/13966595 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0012862301/1713, яким Приватному підприємству "Об'єднання "Автолегпром" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 40243 грн., з них: за основним платежем - у сумі 40243 грн. ( том 1 а.с. 11);

- № 0012872301/1714, яким Приватному підприємству "Об'єднання "Автолегпром" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 37782 грн., з них: за основним платежем - у сумі 34994 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 2788 грн. ( том 1 а.с. 12).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення № 0012862301/1713 від 14.11.2012 року та № 0012872301/1714 від 14.11.2012 року прийнятні на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства. Крім того, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Колегією суддів встановлено, що 01.06.2011 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Печерський міст ЛТД" (постачальник) укладено договір № 12 (том 3 а.с. 134-135), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, систематично поставляти товар, а покупець зобов'язується приймати його та своєчасно здійснювати оплату.

Найменування товару, асортимент, загальна сума, ціна за одиницю, кількість, якість та інше визначаються у специфікаціях та (або) у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 1.4. договору, якість та комплектність товару, упаковка та маркування повинні відповідати: нормативно-технічній документації, або (та) державним стандартам, або (та) технічним умовам, або (та) сертифікату якості та умовам покупця. Обсяг (кількість) та строки поставки визначається згідно листів-замовлень покупця (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору, поставка товару виконується автомобільним транспортом покупця. Цей договір набуває чинності з 01 червня 2011 року і діє до 31 грудня 2011 року (пункт 9.1 договору).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано до матеріалів справи копії рахунків - фактур №1/0806 від 08.06.2011р. (том 1, а.с. 121), №1/0107 від 01.07.2011р. (том 1, а.с. 125), №1/3008 від 30.08.2011р. (том 1, арк.127); податкових накладних №5 від 08.06.2011р. (том 1, а.с. 122), №1 від 01.07.2011р. (том 1, а.с.126); видаткові накладні №1/2106 від 21.06.2011р. (том 1, а.с. 123), №1/1807 від 18.07.2011р. (том 1, а.с. 125), №1/3108 від 31.08.2011р. (том 1, а.с. 128), рахунки-фактури №1/0806 від 08.06.2011р. (1 том, а.с.125), №1/0107 від 01.07.2011р. (том 1, а.с.125), №1/3008 від 30.08.2011р. (том 1, 127 арк.); прибутковими ордерами №40 від 10.06.2011р. (том 1, а.с. 145), №42 від 21.06.2011р. (том 1, а.с. 144), №47 від 18.07.2011р. (том 1, а.с.143), №58 від 31.08.2011р. (том 1, а.с. 142).

Доставка товару здійснювалась власним транспортом Позивача, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями звітів про використання коштів від 10.06.2011р. (том 1, а.с. 140), від 18.07.2011р. (том 1, а.с. 138-139), від 31.08.2011р. (том 1, а.с. 136-137); подорожніх листів №529156 від 21.06.2011р. (том 1, а.с.130), №529170 від 18.07.2011р. (том 1, а.с.129), № 529151 від 10.06.2011р. (том 1, а.с.131); посвідчень про відрядження на ім'я ОСОБА_4 (том.1, а.с. 132, 134,135) та на ім'я ОСОБА_5 (том 1, а.с.133).

ТОВ "Печерський міст ЛТД" виписано позивачу податкові накладні № 5 від 08.06.2011 р. на суму ПДВ 23845,50 грн. та № 1 від 01.07.2011 р. на суму ПДВ 11148,40 грн., копії яких наявні у матеріалах справи (том 3 а.с. 166, том 4 а.с. 20).

ТОВ "Печерський міст ЛТД" було зареєстровано платником ПДВ з 25.10.2007 р., свідоцтво платника ПДВ № 100073586 анульовано 16.12.2011 р. (том 3 а.с. 137, том 5 а.с. 66).

Вказані податкові накладні внесені позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року та липень 2011 року (том 3 а.с. 110, 123). На підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Печерський міст ЛТД", до складу податкового кредиту червня 2011 року позивачем включено податок на додану вартість на суму 23845,50 грн., до складу податкового кредиту липня 2011 року - на суму 11148,40 грн. (том 5 а.с.57, 61).

Вказуючи на безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ "Печерський міст ЛТД", податковий орган, з яким погодився суд першої інстанції, посилається на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б могли підтвердити перевезення та відвантаження товару. При цьому, відповідач посилається на порушення позивачем п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363), який передбачає наявність екземпляра ТТН у вантажоодержувача.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 року, подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Враховуючи зазначене положення, колегія суддів зазначає, що, оскільки позивач здійснював перевезення власним транспортом, то подорожній лист і є належним документом, що підтверджує факт здійснення перевезень товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач виконав всі вимоги закону, які надають право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції від 03.01.2013 року не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню з підстав, визначених п.1, п.2, п.3, ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись , ч.1 ст.94, ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п.п. 3 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Об'єднання "Автолегпром" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.2013р. по справі № 2а-1670/7334/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства "Об'єднання "Автолегпром" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби № 0012862301/1713 від 14.11.2012 року;

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби № 0012872301/1714 від 14.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Об'єднання "Автолегпром" судові витрати у розмірі 1171 (одна тисяча сто сімдесят одна) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.

Повний текст постанови виготовлений 02.04.2013 р.