Рішення

від 14.12.2012 по справі 53/198-17/029-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2012 р. Справа № 53/198-17/029-12

За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

до першого відповідача Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України

та другого відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4

про визнання договору недійсним

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. від 22.02.2012р.);

від першого відповідача Носко Ю.Ю. (дов. від 23.01.2012р.);

від другого відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Ухвалою господарського суду міста Києва № 53/9758 від 08.04.2011р. (суддя Грєхова О.А.) заяву Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 задоволено, витребовано у Асоціації Міжнародних Автомобільних перевізників України оригінали: листа від 12.09.2010 від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому викладено прохання перерахувати кошти фінансової гарантії ФОП ОСОБА_4, угоду про уступку права вимоги від 04.11.2011р., укладену між Асоціацією Міжнародних Автомобільних перевізників України, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_4, акт звірки взаєморозрахунків станом на 04.11.2010 між Асоціацією Міжнародних Автомобільних перевізників України і ФОП ОСОБА_2, яким порушується його право.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2011р. порушено провадження у справі 53/198, розгляд справи призначено на 13.05.2011р.

14.05.2012р. до господарського суду Київської області за встановленою територіальною підсудністю з господарського суду міста Києва передана справа № 53/198-17/029-12 за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач) до Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (далі -перший відповідач) та Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (далі -другий відповідач) про визнання недійсною угоди про уступку права вимоги від 04.11.2010р., укладеної між Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України, Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки позивач угоди уступки права вимоги від 04.11.2010р. не підписував, просив визнати її недійсною на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2012р. (суддя Горбасенко П.В.) справу прийнято до провадження, присвоєно їй № 53/198-17/029-12, розгляд справи призначено на 25.06.2012р.

25.06.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 16/16/1725п від 25.06.2012р. (вх. № 10049 від 25.06.2012р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, який прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2012р. призначено судову почеркознавчу експертизу у справі № 53/198-17/029-12, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, зупинено провадження у справі до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом Київської області висновків експертів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2012р. поновлено провадження у справі № 53/198-17/029-12, розгляд справи призначено на 14.12.2012р.

У судовому засіданні 14.12.2012р. представник позивача позов підтримав повністю, представник першого відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Другий відповідач в судове засідання 14.12.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка другого відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності другого відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва, виданого Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників 08.09.2008р. (а.с. 21) позивач є асоційованим учасником АсМАП України за реєстраційним № 71732.

Суд встановив, що 01.09.2008р. та 03.09.2008р. позивач перерахував на рахунок першого відповідача 10 769,60грн. та 9 300грн., всього 20 069,60грн. фінансової гарантії, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 22).

Як вбачається з листа ФОП ОСОБА_2 від 07.02.2011р. (а.с. 20) позивач звернувся до Асоціації міжнародних автомобільних перевізників щодо здійснення переходу з організаційно-правової форми Фізичної особи -підприємця на Приватне підприємство з переводом фінансової гарантії, на що йому було сказано, що він виключений з членів АсМАП по причинам заборгованості та просив надати роз'яснення щодо вказаного виключення.

Листом № 486/42 від 24.02.2012р. (а.с. 20 на звороті) перший відповідач повідомив позивача, що своїм листом № 548/4-2 від 18.03.2010р. інформував позивача, що останній має заборгованість по сплаті членський внесків та підлягає виключенню із учасників Асоціації, питання про виключення ФОП ОСОБА_2 з учасників Асоціації за несплату членських внесків було погоджено Радою Асоціації 06.05.2010р. та затверджено на Конференції учасників АсМАП 13.05.2010р.

Водночас як вбачається з листа ФОП ОСОБА_2 № 12 від 12.09.2010р. (а.с. 49), позивач звернувся до першого відповідача з проханням виключити його з учасників АсМАП Україна, а суму фінансової гарантії повернути ФОП ОСОБА_4, так як позивач є його боржником згідно рішення суду, справа № 12-03/2393 від 15.10.2009р., визнано цей борг.

Крім того, 04.11.2010р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (Кредитор), Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (Новий кредитор) та Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України (Боржник) укладено угоду про уступку права вимоги, за умовами якої кредитор зобов'язався передати, а новий кредитор -прийняти право вимоги першого і стати кредитором по відношенню до боржника, згідно ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України.

Згідно п.п. 2., 3. угоди кредитор підтверджує, що на момент уступки права вимоги, його майно не знаходиться у податковій заставі, а грошові кошти в сумі 17 891,60грн., що є фінансовою гарантією перед АсМАП за здійснені перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполучені і не можуть бути витребувані від боржника протягом 27 місяців з дня отримання кредитором останньої книжки МДП. Новий кредитор одержує право замість кредитора в установленому порядку вимагати від боржника повернення кредиторської заборгованості в сумі 17 819,60грн.

Відповідно до п. 5 угоди новий кредитор та боржник дійшли згоди провести розрахунок шляхом заліку суми фінансової гарантії допуску в рахунок фінансової гарантії нового кредитора.

04.11.2010р. між позивачем та першим відповідачем складено акт звірки взаєморозрахунків від 04.11.2010р. (а.с. 51), заборгованість АсМАП України перед ФОП ОСОБА_2 становить 17 819,60грн.

Як вбачається з висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 5352/11-33 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів у справі № 53/198 від 27.12.2011р. (а.с. 97-98) відтиски печатки від імені ФОП ОСОБА_2 в листі від ОСОБА_2 за № 12 від 12.09.2010р. на ім'я президента АсМАП України Костюченка Л.М. (а.с. 49), угоді про уступку права вимоги (а.с. 50) та акті звірки взаєморозрахунків станом на 04.11.2010р. (а.с. 51) нанесені не тією печаткою, експериментальні зразки якої надані для порівняльного дослідження.

Водночас, висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 6681/6682/12-32 судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів у справі № 53/198-17/029-12 від 31.10.2012р. (а.с. 177-181) встановлено, що підписи від імені Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, які містяться в угоді про уступку права вимоги від 04.11.2010р., акті звірки взаєморозрахунків станом на 04.11.2010р. та листі від імені Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 від 12.09.2010р. виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його підпису.

Предметом позову є вимога про визнання недійсною угоди про уступку права вимоги від 04.11.2010р., укладеної між Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України, Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 з підстав того, що позивач лист № 12 від 12.09.2010р., угоду про уступку права вимоги від 04.11.2010р. та акт звірки взаєморозрахунків від 04.11.2010р. не підписував.

Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Абзацом першим п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р. правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999р.).

Отже, з наведених норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

З огляду на те, що підписи від імені Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, які містяться в угоді про уступку права вимоги від 04.11.2010р., акті звірки взаєморозрахунків станом на 04.11.2010р. та листі від імені Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 від 12.09.2010р. виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його підпису та скріплені підробленою печаткою, що підтверджується висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 5352/11-33 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів у справі № 53/198 від 27.12.2011р. (а.с. 97-98) та висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 6681/6682/12-32 судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів у справі № 53/198-17/029-12 від 31.10.2012р. (а.с. 177-181) cуд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсною угоди про уступку права вимоги від 04.11.2010р., укладеної між Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України, Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Cуд критично оцінює посилання представника першого відповідача на те, що висновок експерта № 6681/6682/12-32 від 31.10.2012р., за результатами проведення почеркознавчої експертизи у справі № 53/198-17/029-12, де встановлено факт підробки підпису позивача на угоді про уступку права вимоги від 04.11.2010р. не може братися судом як доказ доводів позивача, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим, і оцінюється господарським судом поряд з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 43 Кодексу, оскільки першим відповідачем, належними та допустимими у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, не доведено суду протилежного.

З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи представника першого відповідача на те, що єдиний примірник угоди про уступку права вимоги від 04.11.2010р., який наявний у Асоціації, відповідає усім вимогам діючого законодавства України, зокрема ст.ст. 626-637 Цивільного кодексу України.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача (ч. 5 ст. 49 ГПК України).

Суд встановив, що позивачем - Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 за проведення судових експертиз у справі сплачено 5 007,84грн. (2 476,32грн. + 2 531,52грн.), що підтверджується актами здачі-приймання висновків експерта (а.с. 114, 176).

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати за проведення судової експертизи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною угоду про уступку права вимоги від 04.11.2010р., укладену між Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 3; код ЄДРПОУ 16307261), Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

3. Стягнути з Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 3; код ЄДРПОУ 16307261) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2 503 (дві тисячі п'ятсот три гривні) 92 коп. витрат за проведення експертизи, 42 (сорок дві гривні) 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2 503 (дві тисячі п'ятсот три гривні) 92 коп. витрат за проведення експертизи, 42 (сорок дві гривні) 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 18.12.2012р.

Суддя П.В. Горбасенко