Рішення

від 14.12.2012 по справі 17/119-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2012 р. Справа № 17/119-12

За позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

до Житлово-комунального підприємства „Немішаєве"

про стягнення 52 389,51грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Жорова Л.М. (дов. № 108/10 від 26.12.2011р.);

від відповідача Пільчевський А.Є. (дов. від 25.09.2012р.).

Обставини справи:

Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася з позовом до Житлово-комунального підприємства „Немішаєве" (далі - відповідач) про стягнення 52 389,51грн. заборгованості, з яких: 45 770,94грн. основного боргу за поставлений природний газ, 3 452,96грн. пені, 915,66грн. інфляційних втрат та 2 249,95грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2341ТЕ-17 від 20.12.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2012р. порушено провадження у справі № 17/119-12, розгляд справи призначено на 30.11.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2012р. розгляд справи відкладено на 14.12.2012р.

14.12.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20419 від 14.12.2012р.), згідно якого останній визнав суму основного боргу, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, а також просив суд відстрочити стягнення суми основного боргу на 3 місяці, який прийнято судом.

У судовому засіданні 14.12.2012р. представник позивача повністю підтримав позов, представник відповідача визнав суму основного боргу та заперечив проти стягнення штрафних санкцій, а також просив суд відстрочити стягнення суми основного боргу на 3 місяці на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України. Також останній просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, які заявлені до стягнення на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Житлово-комунальним підприємством „Немішаєве" (Покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2341ТЕ-17, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець -прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. договору.

Газ, що постачається за договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом договору. Постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ (надалі -газ) з урахування вартості його транспортування в обсязі до 86 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: січень -15 тис. куб. м., лютий - 15 тис. куб. м., березень -15 тис. куб. м., квітень -8 тис. куб. м., жовтень -8 тис. куб. м., листопад -10 тис. куб. м., грудень -15 тис. куб. м., разом 86 тис. куб. м. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м.), приведений до стандартних умов (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна за 1 000 куб. м. газу становить 840,196грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ -2 %; - податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами -234грн., крім того ПДВ -20 %. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу -1 091грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309,20грн. Загальна вартість договору на дату його укладення становить 93 826грн.

Згідно п.п. 4.1., 4.3., 4.4., 4.5. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за договором. Звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння, з урахуванням вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт.

Пунктами 5.1., 5.2., 5.2.1. договору встановлено, що строк поставки газу: з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно. Місце поставки газу: постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за їх відсутності у покупця -на вузлі/вузлах обліку газотранспортного підприємства (надалі -пункти приймання-передачі). Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно п. 10.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2011р. і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення.

20.12.2010р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Житлово-комунальним підприємством „Немішаєве" (Покупець) укладено додаток № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2341ТЕ-17 від 20.12.2010р., за умовами якого сторони домовились, що покупець зобов'язується укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з транспортними або газодобувними, або газорозподільними підприємствами в пунктах приймання-передачі газу, зазначених у п. 5.2. договору.

Згідно п. 1.3. додатку № 1 до договору від 20.12.2010р. покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку постачальник до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії „Об'єднане диспетчерське управління" ДК „Укртрансгаз" для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. додатку № 1 до договору від 20.12.2010р. обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, з урахуванням п. 1.5.1. додатку. Обсяг газу, визначений згідно п. 2.1. додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу. У разі відмови покупця від надання та/або підписання 3-стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому постачальнику газотранспортним підприємством реєстрі фактично протранспортованих обсягів газу.

28.01.2011р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Житлово-комунальним підприємством „Немішаєве" (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2341ТЕ-17 від 20.12.2010р., за умовами якої сторони погодились викласти назву договору у наступній редакції: „Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання", пункт 3.1.1. договору викласти в наступній редакції: „3.1.1. Загальна вартість договору складається із сум вартості місячних поставок газу", п. 10.1. договору в наступній редакції: „Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01.01.2011р. і діє до 31.12.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення.

04.04.2011р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Житлово-комунальним підприємством „Немішаєве" (Покупець) укладено додаткову угоду № 2 до договору поставки природного газу № 06/10-2341ТЕ-17 від 20.12.2010р., за умовами якої сторони погодились з 01.04.2011р. викласти пункт 3.1. договору в наступній редакції: „3.1. Ціна за 1 000 куб. м. газу становить 815грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ -2 %; - податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами -259,70грн., крім того ПДВ -20 %. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу -1 091грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ -1 309,20грн.".

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2341ТЕ-17 від 20.12.2012р., за період з січня 2011р. по березень 2011р. поставлено, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 45 770,94грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами передачі-приймання природного газу для наданню населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (а.с. 29-31).

Відповідач, за отриманий за період з січня 2011р. по березень 2011р. природний газ, в порушення п. 4.1. договору не розрахувався, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем, на момент судового розгляду справи, склав 45 770,94грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання природного газу для наданню населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (а.с. 29-31), актом звіряння розрахунків від 22.10.2012р. (а.с. 18), підписаним та скріпленим печаткою позивача, а також поясненнями представників сторін.

Предметом позову є вимоги про стягнення 45 770,94грн. основного боргу за поставлений природний газ, 3 452,96грн. пені, 915,66грн. інфляційних втрат та 2 249,95грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач, на виконання п. 1.1. договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2341ТЕ-17 від 20.12.2012р., за період з січня 2011р. по березень 2011р. поставив, а відповідач прийняв - природний газ загальною вартістю 45 770,94грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами передачі-приймання природного газу для наданню населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (а.с. 29-31); відповідач, за отриманий за період з січня 2011р. по березень 2011р. природний газ, в порушення п. 4.1. договору не розрахувався, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем, на момент судового розгляду справи, склав 45 770,94грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання природного газу для наданню населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (а.с. 29-31), актом звіряння розрахунків від 22.10.2012р. (а.с. 18), підписаним та скріпленим печаткою позивача, а також поясненнями представників сторін.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 45 770,94грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 45 770,94грн. основного боргу за поставлений природний газ підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2341ТЕ-17 від 20.12.2012р., позивачем за період з 09.05.2012р. по 09.11.2012р. нарахована пеня в сумі 3 452,96грн. на суму боргу 45 770,94грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3.1. договору сторонами погоджено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п. 9.3. договору).

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 8), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 09.05.2012р. по 09.11.2012р. на суму боргу 45 770,94грн. становить 3 470,34грн. Відтак, вимога про стягнення 3 452,96грн. пені є обґрунтованою у розмірі 3 452,96грн., оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Суд встановив, що враховуючи несвоєчасні розрахунки споживачів з відповідачем за природний газ відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі, у зв'язку з чим відповідачем допущено несвоєчасну оплату переданого позивачем природного газу.

Враховуючи вищевикладене, положення п. 3 ст. 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені на 50 % до 1 726,48грн. пені.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2012р. у справі № 17/006-12.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2341ТЕ-17 від 20.12.2012р., позивачем за період з 01.03.2011р. по 30.04.2012р. нараховано 915,66грн. інфляційних втрат та 2 249,95грн. 3 % річних за період з 21.02.2011р. по 09.11.2012р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.03.2011р. по 30.04.2012р. та 3 % річних, нарахованих за період з 21.02.2011р. по 09.11.2012р. складає 1 693,76грн. інфляційних втрат та 2 258,98грн. 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 915,55грн. інфляційних втрат та 2 249,95грн. 3 % річних підлягають задоволенню повністю з огляду на те, що суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 45 770,94грн. основного боргу за поставлений природний газ, 1 726,48грн. пені, 915,66грн. інфляційних втрат та 2 249,95грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Також представником відповідача подано клопотання про відстрочення виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу на 3 місяці.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначається у абз. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляд судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003р., при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Майновий стан боржника, відсутність у нього на цей час коштів, не може розглядатись тією винятковою обставиною, що надає право на розстрочку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до приписів пунктів 7.1.-7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р. застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке: відстрочка -це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р.).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Заявником належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України не доведено суду наявності підстав для відстрочки виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу. Наявність же скрутного фінансового становища, яке виникло у зв'язку з несвоєчасними розрахунками споживачів свідчить про факт наявності заборгованості населення перед відповідачем, а не про існування виняткових випадків, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання даного судового рішення в частині стягнення основного боргу на 3 місяці у зв'язку з його безпідставністю та необгрунтованістю.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства „Немішаєве" (07853, Київська область, Бородянський р-н., смт. Немішаєве, вул. Чкалова, буд. 42; код ЄДРПОУ 23579528) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, Шевченківський р-н., вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 31301827) 45 770 (сорок п'ять тисяч сімсот сімдесят гривень) 94 коп. основного боргу за поставлений природний газ, 1 726 (одну тисячу сімсот двадцять шість гривень) 48 коп. пені, 915 (дев'ятсот п'ятнадцять гривень) 66 коп. інфляційних втрат, 2 249 (дві тисячі двісті сорок дев'ять гривень) 95 коп. 3 % річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять гривень) 50 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову -відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 18.12.2012р.

Суддя П.В. Горбасенко