Постанова

від 13.12.2012 по справі 17/5014/1777/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.12.2012 р. справа №17/5014/1777/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 -за дов., від відповідача: від третьої особи:Волчанська І.В. -за дов., не з'явився, розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відділення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Луганського регіонального управління, м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 25.10.2012 року у справі№17/5014/1777/2012 (головуючий суддя -Фонова О.С., судді -Секірський А.В., Якушенко Р.Є. ) за позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_6 м. Луганськ до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача про публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відділення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Луганського регіонального управління, м. Луганськ товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСО", м. Луганськ стягнення 72 450 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.10.2012 року по справі №17/5014/1777/2012 позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 м. Луганськ задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 72450 грн. 00 коп.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, в зв'язку з чим апелянт просить в апеляційній інстанції призначити вказану судову експертизу. Також заявник наполягає на тому, що строк суборенди почався з о1.02.2009 року, а закінчився 31.12.2011 року, тому відсутні підстави для нарахування суборендної плати за спірний період.

Заявлене відповідачем клопотання про призначення почеркознавчої експертизи колегія суддів відхиляє, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції йому була надана належна правова оцінка та обґрунтовано відмовлено в його задоволенні. Крім того, колегія суддів зазначає про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В судовому засіданні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів та заперечень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.04.2008 між ТОВ "ЛСО" та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_7 (далі -ФОП ОСОБА_7) був укладений договір б/н оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, строком до 31.12.2010 року.

Факт передання об'єкту в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 15.04.2008.

В свою чергу, між ФОП ОСОБА_7 та ВАТ "КБ "Надра"(відповідач у справі) 17.04.2008 було укладено договір суборенди вищевказаного приміщення.

Додатковою угодою від 02.01.2009 ТОВ „ЛСО" та ФОП ОСОБА_7 розірвали договір оренди (т.2, а.с.12).

30.04.2009 відповідач повернув ФОП ОСОБА_7 за актом приймання-передачі орендоване приміщення, та тією ж датою це приміщення було повернуто орендодавцеві, тобто ТОВ "ЛСО".

02.01.2009 між ТОВ "ЛСО" та ФОП ОСОБА_6 (позивач у справі) було укладено договір оренди вказаних нежитлових приміщень № 12/9, згідно якого ФОП ОСОБА_6 орендувала у ТОВ "ЛСО" нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, строком до 31.12.2010.

Вказане приміщення отримане позивачем від ТОВ "ЛСО" за актом приймання-передачі від 30.04.2009 (а.с.14).

Додатковою угодою від 31.12.2010 до договору № 12/9 сторони продовжили строк дії вказаного договору до 31.12.2012.

Довід апелянта щодо підписання вищевказаної додаткової угоди не уповноваженою особою до уваги судовою колегією не приймається, оскільки цим доводам суд першої інстанції надав належну правову оцінку та правомірно відхилив з огляду на те, що відповідачем здійснені фактичні дії на виконання спірної угоди (сплата орендної плати), з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

20.01.2009 між ТОВ "ЛСО"(власник приміщення), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендар), та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (суборендар) був підписаний Договір суборенди нежитлового приміщення, загальною площею 322,69 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Договір).

Строк дії договору суборенди сторони визначити як 2 роки 11 місяців з дня передачі суборендованого майна, яким є дата підписання Акту приймання-передачі в суборенду.

Згідно пункті 4.1 та 4.3 Договору суборенди, орендна плата на місяць складає 24150,00 грн. без ПДВ та вноситься щомісячно до 05 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунку, виставленого позивачем.

Орендоване майно було передано за актом-приймання передачі, дата якого за даними позивача є 30.04.2009, а за даними відповідача 01.02.2009. (а.с.15).

Суд першої інстанції, з'ясовуючи вказані розбіжності в даті отримання орендованого майна на виконання умов договору суборенди від 20.01.2009, встановив наступне.

До матеріалів справи позивачем надано акт приймання-передачі до договору суборенди, в якому надрукована дата 01.02.2009, яка виправлена кульковою ручкою на 30.04.2009 (т.1, а.с.15).

Водночас, з аналізу всіх орендних правовідносин, що склались між ТОВ "ЛСО", ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_6 та ВАТ КБ „Надра" вбачається те, що орендоване приміщення не могло бути передане позивачем відповідачу 01.02.2009 з огляду на наступне.

За договором суборенди між ФОП ОСОБА_7 та відповідачем орендоване приміщення ФОП ОСОБА_7 було повернуто 30.04.2009, про що свідчить акт приймання-передачі від 30.04.2009, підписаний з боку обох сторін їх уповноваженими особами. Зокрема, з боку відповідача акт підписано ОСОБА_8, що діяв на підставі довіреності від 18.03.2009 за реєстровим номером 2388. При цьому господарський суд попередньої інстанції вірно відхилив доводи відповідача щодо відсутності повноважень у даної особи підписувати акти приймання-передачі орендованого майна, оскільки вони спростовуються змістом вказаної довіреності.

Водночас, в матеріалах справи також міститься акт приймання-передачі орендованого майна від відповідача ФОП ОСОБА_7, який датовано 31.01.2009, однак суд першої інстанції вірно оцінив його як доказово неспроможний, з огляду на наступне.

Окрім наявності іншого акту приймання-передачі орендованого майна від відповідача ФОП ОСОБА_7, датованого 30.04.2009, на підтвердження факту користування відповідачем орендованим приміщенням за договором суборенди з ОСОБА_7 та повернення їй вказаного приміщення саме 30.04.2009 є те, що відповідач за квітень 2009 року ще сплачував ФОП ОСОБА_7 орендну плату за договором від 17.04.2008 у сумі 24150,00 грн. з призначенням платежу: „За аренду согл. дог. б/н от 17.04.2008. без НДС за апрель 09 ." Про зазначене свідчить виписка по рахунку ФОП ОСОБА_7 (т.2, а.с.10)

Крім того, здійснювати оплату позивачу за оренду цього ж самого нежитлового приміщення відповідач почав з червня 2009 року, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться платіжні доручення та акт звірення розрахунків, підписаний з боку відповідача директором та його головним бухгалтером (т.1,а.с.74, 75).

Отже, з огляду на викладене вище, суд вважає належним доказом акт приймання-передачі орендованого майна від відповідача ФОП ОСОБА_7, що датований 30.04.2009.

Водночас, приміщення за адресою: АДРЕСА_1, було повернуто ФОП ОСОБА_7 власнику - ТОВ "ЛСО"також 30.04.2009 згідно акту приймання-передачі від 30.04.2009 (т.2, а.с.28).

Підстав вважати його підписаним неповноважною особою у суду не має, оскільки на час підписання даного акту ОСОБА_9 була директором ТОВ „ЛСО", що не заперечується обома сторонами та 3-ю особою.

Таким чином, оскільки орендоване майно було самим відповідачем повернуто ФОП ОСОБА_7 тільки 30.04.2009 , ФОП ОСОБА_7 повернула майно власнику також 30.04.2009 , та власник -ТОВ „ЛСО" надав вказане майно позивачу в оренду також 30.04.2009 , тому отримати це приміщення в оренду від позивача 01.02.2009 відповідач не міг.

Суд першої інстанції, оцінивши фактичні обставини справи, правомірно прийняв в якості доказу акт приймання-передачі майна від позивача відповідачеві від 30.04.2009 та враховуючи, що строк договору суборенди від 20.01.2009 становить 2 роки 11 місяців з дня передачі суборендованого майна, яким є дата підписання Акту приймання-передачі в суборенду, дійшов правомірного висновку про припинення дії цього договору 30.03.2012 року.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу в сумі 72450,00 грн., що виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором суборенди від 20.01.2009 року.

Відносини найму (оренди) регулюються главою 58 ЦК України. Згідно з частиною 3 статті 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до змісту статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі статей 525, 526 цього ж Кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання пункту 4.3 Договору суборенди від 20.01.2009, позивач направив супровідними листами № 12/1 від 15.03.2012, № 12/3 від 23.04.2012 (т.1, а.с.21) відповідачу рахунки-фактури № СФ-01 від 31.01.2012, № СФ-02 від 29.02.2012, № СФ-03 від 31.03.2012, факт отримання яких відповідач підтверджує у відповідях на вказані листи (т.2, а.с.5,7).

З огляду на те, що сторони в договорі суборенди від 20.01.2009 (п.п.4.1,4.3) встановили, що орендна плата на місяць складає 24150,00 грн. без ПДВ та вноситься щомісячно до 05 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунку, виставленого позивачем, строк виконання зобов'язання по внесенню орендної плати за січень-березень 2012 року вже настав, у відповідача виникла заборгованість у сумі 72450,00 грн.

Беручи до уваги те, що вищезазначені факти порушення умов договору суборенди від 20.01.2009 відповідачем не спростовано та суду як першої, так і апеляційної інстанції не надано доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором щодо сплати заборгованості у повному обсязі, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості на загальну суму 72450,00 грн.

На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2012 року по справі №17/5014/1777/2012 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відділення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Луганського регіонального управління м. Луганськ - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано:6 прим.:

1. позивачу;2. відповідачу;3. третій особі. 4. у справу; 5 ДАГС; 6.ГСЛО.