Постанова

від 29.11.2012 по справі 2а/0270/4600/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

29 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4600/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представника позивача: Мельника А.С.

представників відповідача: Василика Р.А., Бондарчука Є.С., Іскри І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Маяк"

до: Державної податкової інспекції у Шаргородському районі

про: скасування рішень

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Маяк" (далі - ПП "Маяк") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі (далі - ДПІ у Шаргородському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної ДПІ у Шаргородському районі позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року відповідачем складено акт № 182/23/03713339705 від 02.08.2011 р. Зазначеним актом встановлено порушення податкового законодавства, в зв'язку з чим були винесені податкові повідомлення-рішення від 17.08.2011 р. № 0000212301, від 17.08.2011 р. № 0000192301, від 17.08.2011 р. № 0000202308, від 17.08.2011 р. № 0034281701, від 17.08.2011 р. № 0000202301, від 17.08.2011 р. № 0000222301, від 17.08.2011 р. № 0000172301, від 17.08.2011 р. № 0000182301, які позивач вважає протиправними та просить скасувати.

В ході судового розгляду представник позивача уточнив позовні вимоги та просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.08.2011 р. № 0000212301, від 17.08.2011 р. № 0000192301, від 17.08.2011 р. № 0000202308, від 17.08.2011 р. № 0034281701, від 17.08.2011 р. № 0000202301, від 17.08.2011 р. № 0000222301, від 17.08.2011 р. № 0000172301, від 17.08.2011 р. № 0000182301, від 28.10.2011 р. № 0000402301, від 28.10.2011 р. № 0000392301, від 28.10.2011 р. № 0000382301, від 28.10.2011 р. № 0000372301.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували з підстав, що викладені в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

ПП "Маяк" зареєстровано Шаргородською районною державною адміністрацією Вінницької області, за адресою вул. Леніна, 83, с. Перепільчинці, Шаргородський район, Вінницька область, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13339705, взяте на облік в органах державної податкової служби 26.09.1993 р. за № 120 у Шаргородському районі, станом на 02.08.2011 р. перебувало на обліку у ДПІ у Шаргородському районі.

На підставі направлень від 06.07.2011 року № 126 та №127, виданих ДПІ у Шаргородському районі, посадовими особами згідно ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) № 2755-VIVI від 02.12.2010 року та відповідно до наказу ДПІ у Шаргородському районі від 06.07.2011 р. № 207, проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Маяк" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2011 р. відповідно до затвердженого плану перевірки. Направлення пред'явлено 06.07.2011 р. під розписку головному бухгалтеру ПП "Маяк" Мельник Т.О.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено акт № 182/23/03713339705 від 02.08.2011 р., у якому перевіряючими зроблені висновки, а саме:

- порушення ст. 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 р. № 320-ХІV , в результаті чого завищено суму фіксованого с/г податку у загальній сумі 7490,45 грн.;

- порушення п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4, п.п 5.2.5, 5.2.9 п. 5.2 п. 5.6, п.п. 5.7.1, п. 5.7, п. 5.9 ст.5, ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1503787,00 грн.;

- порушення п.4.1 ст.4, п.п 7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, ст. 7, п.8-1.1, п.8-1.6, п.8-1.7 ст. 8-1 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1364992,00 грн.;

- порушення п.п. 19.2.а п. 19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІУ від 22.05.2003 року, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 165,00 грн.;

- порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1.ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003 року ТОВ "Маяк" несвоєчасно перераховувало в бюджет податок з доходів фізичних осіб, керуючись п.п. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України "про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в результаті чого підприємству нараховано 20028,00 грн. пені.;

- порушення ст. 2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 р., в результаті чого занижено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в періоді, що перевірявся на загальну суму 16266,00 грн.;

- в порушення абзац "в" п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" суб'єктом не подано до ДПІ у Шаргородському районі розрахунку суми податку на прибуток підприємства за звітні періоди 1-й квартал 2009 року, півріччя 2009 року, 3 квартали 2009 року, 2009 рік, 1-й квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року, 2010 рік (8 випадків);

- в порушення п. 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 12.04.2004 р. № 637 суб'єкт господарювання здійснював видачу підзвітним особам готівкових коштів без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 115,00 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 17.08.2011 р. № 0000222301, яким ПП "Маяк" донараховано податкових зобов'язань податку на додану вартість за штрафними санкціями - 1216302,00 грн.; від 17.08.2011 р. № 00000212301, яким застосовано штрафні санкції в сумі 340,00 грн.; від 17.08.2011 р. № 0000192301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за основним платежем - 16266,00 грн. та штрафними санкціями - 4066,50 грн.; від 17.08.2011 р. № 00000202308, яким застосовано штрафні санкції в сумі 115,00 грн.; від 17.08.2011 р. № 0034281701, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 165,00 грн. та штрафними санкціями - 41,25 грн.; від 17.08.2011 р. № 00000172301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 1364992,00 грн. та штрафними санкціями - 341248,00 грн.; від 17.08.2011 р. № 00000202301, яким застосовано штрафні санкції в сумі 1360,00 грн.; від 17.08.2011 р. № 00000182301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток - 1503787,00 грн. та штрафними санкціями - 375946,75 грн.

В подальшому позивач звернувся з первинною скаргою до ДПА України у Вінницькій області.

За результатами скарги на підставі рішення ДПА України від 21.10.2011 р. ДПІ у Шаргородському районі складено та направлено приватному підприємству "Маяк" податкові повідомлення-рішення від 28.10.2011 р. № 0000402301, від 28.10.2011 р. № 0000392301, від 28.10.2011 р. № 0000382301, від 28.10.2011 р. № 0000372301.

31.10.2011 р. ПП "Маяк" звернулось з вторинною скаргою до ДПА України за результатами розгляду якої податкові повідомлення-рішення Шаргородської ДПІ з урахуванням рішення ДПА у Вінницькій області залишені без змін.

Так, на думку податкового органу, ПП "Маяк" неправомірно користувалося пільгами платника фіксованого сільськогосподарського податку, так як у своїй діяльності використовував земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина яких не пройшла державної реєстрації, що в свою чергу є порушенням вимог Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Підставою для таких висновків стало те, що на запит ДПІ у Шаргородському районі надано інформацію від 14.07.2011 р. № 01-02-10/2001 про те, що згідно даних державного земельного кадастру в користуванні ПП "Маяк" знаходяться земельні ділянки державної власності: 23,8552 га - договір оренди, зареєстрований 13.05.2010 р., на термін 30 років (кадастровий номер земельної ділянки 0525386100:01:003:0045) та 17,3683 га - договір оренди, зареєстрований 23.05.2010 р. на термін 15 років (кадастровий номер земельної ділянки 0525386100:01:003:0001). Інші договори оренди земельних ділянок (паїв) не реєструвалися. В акті перевірки зазначено, що враховуючи наведену інформацію з відділу Держкомзему у Шаргородському районі про відсутність у підприємства земельних ділянок, підприємством не дотримано вимог статті 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", а тому підстави для реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку у ПП "Маяк" відсутні.

Суд не погоджується із такою позицією податкового органу з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з акту перевірки з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. ПП "Маяк" було платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" не містить визначення понять: сільськогосподарське підприємство, сільськогосподарська продукція, сільськогосподарська продукція власного виробництва та продукти її переробки тощо.

Поняття сільськогосподарської продукції визначено Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24.06.2004 р. №1877-IV. Згідно з частиною 1 статті 1 даного Закону він визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.

Згідно ч. 2, 3 ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Згідно ст. 8-1.1, 8-1.2 "Про податок додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Статтею 8-1.6 Закону України "Про податок додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно положень ст. 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), від сплати податку звільняються особи, які згідно із законодавством є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, - за трактори колісні (код 8701, крім сідельних тягачів - код 8701 02) та вантажні автомобілі (код 8704).

Із аналізу вищезазначених норм податкового законодавства вбачається, що основним критерієм для визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку є наявність у платника частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік , що дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Як було встановлено у судовому засіданні, позивач на протязі 2009, 2010 років займався виключно виробництвом сільськогосподарської продукції, вирощеної на орендованих землях, питома вага якої у складі товаровиробництва становить понад 75%, що підтверджується "Розрахунками питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства".

У судовому засіданні представник відповідача, пояснив суду, що свої висновки податковий органи ґрунтував виключно на тих обставинах, що позивач у своїй діяльності використовував земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина яких не пройшла державної реєстрації.

Проте, як вбачається із аналізу вищезазначених норм, такий висновок податкового органу є безпідставним, так як законодавець ніяким чином не ставить в залежність надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку від реєстрації договорів оренди землі у органах ДЗК. Крім того, від збільшення або зменшення у платника кількості орендованих земель, питома вага частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік у нього не змінюється, так як він іншими видами діяльності не займається.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач є сільськогосподарським підприємством, та продукція, що ним виробляється (вирощується), є сільськогосподарською продукцією.

Пункт 8-1.12 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню у разі, якщо:

а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника цього податку на загальних підставах;

б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником цього податку на загальних підставах;

в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації;

г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з цього податку протягом останніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів.

Однак, питання про анулювання або скасування спеціального режиму для підприємства з підстав недотримання умов виробництва сільськогосподарської продукції не розглядалось.

Крім того, перевіркою не встановлено факту придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб; сільськогосподарська продукція про яку йдеться у акті перевірки є продукцією власного виробництва позивача.

Таким чином, сумніви відповідача щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них позивачем власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування.

Разом із тим, податковим органом в основу розрахунку визначення питомої ваги вартості поставлених позивачем сільськогосподарських товарів протягом 2009-2010 років покладено співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок (площ) до кількості земельних ділянок, договори по яких не пройшли державну реєстрацію.

Однак, такий підхід не ґрунтується на законі, оскільки п.8-1.6 ст.8-1 ЗУ "Про ПДВ" визначають питому вагу як вартість поставлених сільськогосподарських товарів, що має становити не менше 75% загальної кількості поставлених товарів, а не як кількість орендованої землі, яка пройшла етап державної реєстрації по відношенню до загальної кількості орендованих земельних ділянок.

Використана ДПІ у Щаргородському районі методика вирахування податкових зобов'язань з ПДВ та формування податкового кредиту не може бути застосована, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачена, що суперечить вимогам ст. 19 Конституції України. При цьому, податковим органом жодним чином не досліджено об'єми продажу та види сільськогосподарської продукції, джерела її отримання, земель, на яких вона вирощена, зокрема, відповідно до договорів, які зареєстровані в ДЗК та тих, які не пройшли процедуру державної реєстрації. Також, відповідачем не досліджено хронологічного циклу, починаючи від року початку виробництва (вирощування) продукції та року, в якому здійснено її поставку.

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема для виготовлення власної сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації, ПП "Маяк" використовує земельні ділянки фізичних осіб (пайовиків) та рад.

Суд погоджується з тим, що використання позивачем при виробництві власної продукції земельних ділянок, договори по яких не пройшли державну реєстрацію, не є підставою вважати вироблену сільськогосподарську продукцію, продукцією не власного виробництва. Водночас, причини, через які окремі договори оренди землі не були зареєстровані, не залежали від позивача.

Крім того, представниками відповідача були надані суду довідки виконавчого комітету Перепільчинецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області, де зазначено, що приватним підприємством "Маяк" в 2009 р. будуть використовуватися земельні ділянки площею 748,5 га, а в 2010 р. - 781,5 га.

Наведене свідчить про наявність у використані (на праві оренди) у ПП «Маяк» сільськогосподарських угідь, що є ще однією із дотриманих позивачем умов ФСП.

Державна податкова адміністрація України листом від 06.12.2005 р. №11924/6/15-0616 надала роз'яснення щодо питань оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, в якому зокрема, зазначено, що платниками ФСП не можуть бути господарства, які не мають об'єкту оподаткування, визначеного статтею 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", але відповідають вимогам абзацу першого статті 2 цього ж Закону.

Державна податкова адміністрація України листом від 06.12.2005 р. №11924/6/15-0616 надала роз'яснення щодо питань оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, в якому зокрема, зазначено, що платниками ФСП не можуть бути господарства, які не мають об'єкту оподаткування, визначеного статтею 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", але відповідають вимогам абзацу першого статті 2 цього ж Закону.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що зазначеним Законом не передбачено інших вимог до підприємства для того, щоб набути статус платника ФСП, окрім того, що юридична особа повинна бути сільськогосподарським підприємством, у якого в наявності є сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду - об'єкт обкладення ФСП - та у якого сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства.

З викладеного слідує, що аргументація викладена податковим органом у Акті перевірки стосовно того, що позивачем не дотримано умов, які є достатніми правовими підставами для сплати ФСП не знайшла свого підтвердження.

Також в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення № 637). Так, ПП "Маяк" здійснювало видачу підзвітним особами готівкових коштів без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 115,00 грн. Видача здійснена відповідно до видаткового касового ордера № 10 від 11.02.2009 р. підзвітній особі Мельник Т.О. в сумі 55,00 грн. на підставі поданого звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 12.02.2009 р., до якого була надана накладна в якій відсутня інформація про одержувача готівкових коштів. Аналогічно зазначено, що видача здійснена відповідно до видаткового касового ордера № 14 від 24.02.2009 р. підзвітній особі Мельник А.С. в сумі 60,00 грн. на підставі поданого звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 24.02.2009 р., до якого була накладна в якій відсутня інформація про одержувача готівкових коштів.

Проте, суд не погоджується із висновками податкового органу в цій частині з огляду на наступне.

Згідно з п. 3.1 Положення № 637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Крім того, суд звертає увагу на п. 7.43. Положення № 637, де зазначено, що під час проведення перевірки щодо дотримання порядку видачі готівки під звіт на відрядження встановлюється наявність розпорядчих документів (наказу, розпорядження) на службові відрядження, правильність ведення записів у журналі реєстрації посвідчень на відрядження, дотримання граничної тривалості службового відрядження, наявність позначок у посвідченні про відрядження, своєчасність звітування за витрачені під час відрядження кошти, правильність відшкодування витрат працівникам тощо.

В свою чергу, відповідно до преамбули Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (далі - Указ № 436/95), метою його видання є вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті в Україні.

Статтею 1 Указу № 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Зокрема, абзацом 6 статті 1 Указу № 436/95 передбачено, що за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються штрафні санкції у розмірі сплачених коштів.

Зазначена норма Указу передбачає застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій за порушення ним порядку відображення в облікових документах каси підприємства витраченої підзвітними особами готівки без подання ними підтверджуючих документів (товарного або касового чеку, квитанції до прибуткового ордера, інших письмових документів).

В даному випадку, підзвітні особи ПП "Маяк" подавали до звітів накладні на витрачання коштів, що не суперечить положенням абз. 6 ст. 1 Указу № 436/95.

Отже, з огляду на диспозицію статті 1 Указу № 436/95, у позивача були наявні оригінали письмових документів, що підтверджували факт витрачання виданої під звіт готівки. Крім того, податковим органом не зазначено також і нормативно-правового акт, якому не відповідають зазначені накладні. Тому, накладення санкцій у розмірі 115,00 грн. в даному випадку є протиправним та не ґрунтується на нормах законодавства.

Також податковим органом встановлено порушення п.п. 19.2.а п. 19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІУ від 22.05.2003 року, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 165,00 грн.

Згідно п.п. 9.10.1. п. 9.10 ст. 9 податковим агентом платника податку при оподаткуванні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ); б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Разом з тим, як доходи фізичних осіб було зазначено кошти видані відповідно до видаткового касового ордера № 10 від 11.02.2009 р. в сумі 55,00 грн. та видані відповідно до видаткового касового ордера № 14 від 24.02.2009 р. в сумі 60,00 грн. на відрядження підзвітним особам до звіту про використання яких були надані накладні.

Таким чином суд приходить до висновку, що податковим органом було невірно розраховано суму податку на доходи фізичних осіб, яку не було перераховано позивачем.

Що стосується податкових повідомлень-рішень від 17.08.2011 р. № 0000222301, від 17.08.2011 р. № 0000172301, від 17.08.2011 р. № 0000182301, то вимога про визнання їх протиправними та скасування не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, позивач звертався з первинною скаргою до ДПА України у Вінницькій області.

Рішенням ДПА у Вінницькій області від 21.10.2011 р. № 21878/10/25-009 було частково скасовано податкові повідомлення-рішення № 17.08.2011 р. № 0000222301, від 17.08.2011 р. № 0000172301, від 17.08.2011 р. № 0000182301 та було збільшено на 3600,00 грн. суму податку на прибуток, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 17.08.2011 р. № 0000182301.

За результатами скарги на підставі рішення ДПА України від 21.10.2011 р. ДПІ у Шаргородському районі складено та направлено приватному підприємству "Маяк" податкові повідомлення-рішення від 28.10.2011 р. № 0000402301, яким ПП "Маяк" донараховано податкових зобов'язань податку на прибуток за основним платежем в сумі 3600,00 грн., від 28.10.2011 р. № 0000392301, яким ПП "Маяк" донараховано податкових зобов'язань податку на прибуток за основним платежем в сумі 1503787,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 355791,75 грн., від 28.10.2011 р. № 0000382301, яким ПП "Маяк" донараховано податкових зобов'язань податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1350826,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 311243,00 грн., від 28.10.2011 р. № 0000372301, яким ПП "Маяк" донараховано податкових зобов'язань податку на додану вартість за штрафними санкціями в сумі 1214280,00 грн.

Згідно п.п. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також звертає увагу на те, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Норми частини 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 цього Кодексу).

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи положення зазначеної статті, суд приходить до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути половину сплачених ним судових витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шаргородському районі від 17.08.2011 р. № 0000212301, від 17.08.2011 р. № 0000192301, від 17.08.2011 р. № 0000202308, від 17.08.2011 р. № 0034281701, від 17.08.2011 р. № 0000202301, від 28.10.2011 р. № 0000402301, від 28.10.2011 р. № 0000392301, від 28.10.2011 р. № 0000382301, від 28.10.2011 р. № 0000372301.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Маяк" витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три грн.) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Державної податкової інспекції у Шаргородському районі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович