Ухвала

від 22.01.2013 по справі 2а/0270/4600/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4600/12

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шаргородському районі на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Маяк" до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі про скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Маяк" (далі - ПП "Маяк") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі (далі - ДПІ у Шаргородському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада даний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду - без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України колегія суддів визнала за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ПП "Маяк" зареєстровано Шаргородською районною державною адміністрацією Вінницької області, за адресою вул. Леніна, 83, с. Перепільчинці, Шаргородський район, Вінницька область, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13339705, взяте на облік в органах державної податкової служби 26.09.1993 р. за № 120 у Шаргородському районі, станом на 02.08.2011 р. перебувало на обліку у ДПІ у Шаргородському районі.

На підставі направлень від 06.07.2011 року № 126 та №127, виданих ДПІ у Шаргородському районі, посадовими особами згідно ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) № 2755-VIVI від 02.12.2010 року та відповідно до наказу ДПІ у Шаргородському районі від 06.07.2011 р. № 207, проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Маяк" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2011 р. відповідно до затвердженого плану перевірки. Направлення пред'явлено 06.07.2011 р. під розписку головному бухгалтеру ПП "Маяк" ОСОБА_5

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено акт № 182/23/03713339705 від 02.08.2011 р., у якому перевіряючими зроблені висновки, а саме:

- порушення ст. 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 р. № 320-ХІV , в результаті чого завищено суму фіксованого с/г податку у загальній сумі 7490,45 грн.;

- порушення п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4, п.п 5.2.5, 5.2.9 п. 5.2 п. 5.6, п.п. 5.7.1, п. 5.7, п. 5.9 ст.5, ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1503787,00 грн.;

- порушення п.4.1 ст.4, п.п 7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, ст. 7, п.8-1.1, п.8-1.6, п.8-1.7 ст. 8-1 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1364992,00 грн.;

- порушення п.п. 19.2.а п. 19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІУ від 22.05.2003 року, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 165,00 грн.;

- порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1.ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003 року ТОВ "Маяк" несвоєчасно перераховувало в бюджет податок з доходів фізичних осіб, керуючись п.п. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України "про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в результаті чого підприємству нараховано 20028,00 грн. пені.;

- порушення ст. 2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 р., в результаті чого занижено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в періоді, що перевірявся на загальну суму 16266,00 грн.;

- в порушення абзац "в" п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" суб'єктом не подано до ДПІ у Шаргородському районі розрахунку суми податку на прибуток підприємства за звітні періоди 1-й квартал 2009 року, півріччя 2009 року, 3 квартали 2009 року, 2009 рік, 1-й квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року, 2010 рік (8 випадків);

- в порушення п. 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 12.04.2004 р. № 637 суб'єкт господарювання здійснював видачу підзвітним особам готівкових коштів без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 115,00 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 17.08.2011 р. № 0000222301, яким ПП "Маяк" донараховано податкових зобов'язань податку на додану вартість за штрафними санкціями - 1216302,00 грн.; від 17.08.2011 р. № 00000212301, яким застосовано штрафні санкції в сумі 340,00 грн.; від 17.08.2011 р. № 0000192301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за основним платежем - 16266,00 грн. та штрафними санкціями - 4066,50 грн.; від 17.08.2011 р. № 00000202308, яким застосовано штрафні санкції в сумі 115,00 грн.; від 17.08.2011 р. № 0034281701, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 165,00 грн. та штрафними санкціями - 41,25 грн.; від 17.08.2011 р. № 00000172301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 1364992,00 грн. та штрафними санкціями - 341248,00 грн.; від 17.08.2011 р. № 00000202301, яким застосовано штрафні санкції в сумі 1360,00 грн.; від 17.08.2011 р. № 00000182301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток - 1503787,00 грн. та штрафними санкціями - 375946,75 грн.

В подальшому позивач звернувся з первинною скаргою до ДПА України у Вінницькій області.

За результатами скарги на підставі рішення ДПА України від 21.10.2011 р. ДПІ у Шаргородському районі складено та направлено приватному підприємству "Маяк" податкові повідомлення-рішення від 28.10.2011 р. № 0000402301, від 28.10.2011 р. № 0000392301, від 28.10.2011 р. № 0000382301, від 28.10.2011 р. № 0000372301.

31.10.2011 р. ПП "Маяк" звернулось з вторинною скаргою до ДПА України за результатами розгляду якої податкові повідомлення-рішення Шаргородської ДПІ з урахуванням рішення ДПА у Вінницькій області залишені без змін.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив із його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту перевірки з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. ПП "Маяк" було платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Згідно ч. 2, 3 ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 8-1.1, 8-1.2 Закону України "Про податок додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Статтею 8-1.6 Закону України "Про податок додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), від сплати податку звільняються особи, які згідно із законодавством є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, - за трактори колісні (код 8701, крім сідельних тягачів - код 8701 02) та вантажні автомобілі (код 8704).

Із аналізу вищезазначених норм податкового законодавства вбачається, що основним критерієм для визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку є наявність у платника частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік , що дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Позивач на протязі 2009, 2010 років займався виключно виробництвом сільськогосподарської продукції, вирощеної на орендованих землях, питома вага якої у складі товаровиробництва становить понад 75%, що підтверджується "Розрахунками питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства".

У апеляційній скарзі податковий орган обґрунтовував свої висновки виключно на тих обставинах, що позивач у своїй діяльності використовував земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина яких не пройшла державної реєстрації.

Проте, як вбачається із аналізу вищезазначених норм, такий висновок податкового органу є безпідставним, так як законодавець ніяким чином не ставить в залежність надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку від реєстрації договорів оренди землі у органах ДЗК. Крім того, від збільшення або зменшення у платника кількості орендованих земель, питома вага частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік у нього не змінюється, так як він іншими видами діяльності не займається.

Таким чином, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач є сільськогосподарським підприємством, та продукція, що ним виробляється (вирощується), є сільськогосподарською продукцією.

Пункт 8-1.12 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню у разі, якщо:

а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника цього податку на загальних підставах;

б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником цього податку на загальних підставах;

в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації;

г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з цього податку протягом останніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів.

Однак, питання про анулювання або скасування спеціального режиму для підприємства з підстав недотримання умов виробництва сільськогосподарської продукції не розглядалось.

Разом з тим, перевіркою не встановлено факту придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб; сільськогосподарська продукція про яку йдеться у акті перевірки є продукцією власного виробництва позивача.

Таким чином, сумніви відповідача щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них позивачем власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування.

Податковим органом в основу розрахунку визначення питомої ваги вартості поставлених позивачем сільськогосподарських товарів протягом 2009-2010 років покладено співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок (площ) до кількості земельних ділянок, договори по яких не пройшли державну реєстрацію.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такий підхід не ґрунтується на законі, оскільки п.8-1.6 ст.8-1 ЗУ "Про ПДВ" визначають питому вагу як вартість поставлених сільськогосподарських товарів, що має становити не менше 75% загальної кількості поставлених товарів, а не як кількість орендованої землі, яка пройшла етап державної реєстрації по відношенню до загальної кількості орендованих земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема для виготовлення власної сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації, ПП "Маяк" використовує земельні ділянки фізичних осіб (пайовиків) та рад.

Суд погоджується з тим, що використання позивачем при виробництві власної продукції земельних ділянок, договори по яких не пройшли державну реєстрацію, не є підставою вважати вироблену сільськогосподарську продукцію, продукцією не власного виробництва. Водночас, причини, через які окремі договори оренди землі не були зареєстровані, не залежали від позивача.

Державна податкова адміністрація України листом від 06.12.2005 р. №11924/6/15-0616 надала роз'яснення щодо питань оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, в якому зокрема, зазначено, що платниками ФСП не можуть бути господарства, які не мають об'єкту оподаткування, визначеного статтею 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", але відповідають вимогам абзацу першого статті 2 цього ж Закону.

Державна податкова адміністрація України листом від 06.12.2005 р. №11924/6/15-0616 надала роз'яснення щодо питань оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, в якому зокрема, зазначено, що платниками ФСП не можуть бути господарства, які не мають об'єкту оподаткування, визначеного статтею 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", але відповідають вимогам абзацу першого статті 2 цього ж Закону.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із тим, що зазначеним Законом не передбачено інших вимог до підприємства для того, щоб набути статус платника ФСП, окрім того, що юридична особа повинна бути сільськогосподарським підприємством, у якого в наявності є сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду - об'єкт обкладення ФСП - та у якого сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства.

З викладеного слідує, що аргументація викладена податковим органом у Акті перевірки стосовно того, що позивачем не дотримано умов, які є достатніми правовими підставами для сплати ФСП не знайшла свого підтвердження.

Окрім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення № 637). Так, ПП "Маяк" здійснювало видачу підзвітним особами готівкових коштів без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 115,00 грн. Видача здійснена відповідно до видаткового касового ордера № 10 від 11.02.2009 р. підзвітній особі ОСОБА_5 в сумі 55,00 грн. на підставі поданого звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 12.02.2009 р., до якого була надана накладна в якій відсутня інформація про одержувача готівкових коштів. Аналогічно зазначено, що видача здійснена відповідно до видаткового касового ордера № 14 від 24.02.2009 р. підзвітній особі ОСОБА_2 в сумі 60,00 грн. на підставі поданого звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 24.02.2009 р., до якого була накладна в якій відсутня інформація про одержувача готівкових коштів.

Згідно з п. 3.1 Положення № 637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Крім того, суд звертає увагу на п. 7.43. Положення № 637, де зазначено, що під час проведення перевірки щодо дотримання порядку видачі готівки під звіт на відрядження встановлюється наявність розпорядчих документів (наказу, розпорядження) на службові відрядження, правильність ведення записів у журналі реєстрації посвідчень на відрядження, дотримання граничної тривалості службового відрядження, наявність позначок у посвідченні про відрядження, своєчасність звітування за витрачені під час відрядження кошти, правильність відшкодування витрат працівникам тощо.

В свою чергу, відповідно до преамбули Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (далі - Указ № 436/95), метою його видання є вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті в Україні.

Статтею 1 Указу № 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Зокрема, абзацом 6 статті 1 Указу № 436/95 передбачено, що за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються штрафні санкції у розмірі сплачених коштів.

Зазначена норма Указу передбачає застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій за порушення ним порядку відображення в облікових документах каси підприємства витраченої підзвітними особами готівки без подання ними підтверджуючих документів (товарного або касового чеку, квитанції до прибуткового ордера, інших письмових документів).

В даному випадку, підзвітні особи ПП "Маяк" подавали до звітів накладні на витрачання коштів, що не суперечить положенням абз. 6 ст. 1 Указу № 436/95.

Отже, з огляду на диспозицію статті 1 Указу № 436/95, у позивача були наявні оригінали письмових документів, що підтверджували факт витрачання виданої під звіт готівки. Крім того, податковим органом не зазначено також і нормативно-правового акт, якому не відповідають зазначені накладні. Тому, накладення санкцій у розмірі 115,00 грн. в даному випадку є протиправним та не ґрунтується на нормах законодавства.

Також податковим органом встановлено порушення п.п. 19.2.а п. 19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІУ від 22.05.2003 року, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 165,00 грн.

Згідно п.п. 9.10.1. п. 9.10 ст. 9 податковим агентом платника податку при оподаткуванні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ); б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Разом з тим, як доходи фізичних осіб було зазначено кошти видані відповідно до видаткового касового ордера № 10 від 11.02.2009 р. в сумі 55,00 грн. та видані відповідно до видаткового касового ордера № 14 від 24.02.2009 р. в сумі 60,00 грн. на відрядження підзвітним особам до звіту про використання яких були надані накладні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що податковим органом було невірно розраховано суму податку на доходи фізичних осіб, яку не було перераховано позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шаргородському районі, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 січня 2013 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович