Постанова

від 25.12.2012 по справі 2а-1870/8734/12

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 р. Справа № 2a-1870/8734/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представників позивача - Фесенка М.І., Лисенка С.М.,

представника відповідача - Сіренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумирайтепломережа" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумирайтепломережа» (далі - позивач, ТОВ Сумирайтепломережа») звернулось до суду з позовною заявою до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Сумська МДПІ), в якій просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012р. №0000422300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 47770грн.

В обґрунтування своєї позиції, позивач зазначив, що їх підприємство правомірно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені їхнім підприємством, у зв'язку з придбанням товару у ФОП ОСОБА_5, оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними накладними та розрахунковими документами. Отриманий товар використаний у власній господарській діяльності. Просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав письмове заперечення (т.1, а.с.144-147). Свою позицію мотивував тим, що позивачем протиправно було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по операції з ФОП ОСОБА_5, оскільки згідно акта зустрічної звірки, ФОП ОСОБА_5 провадив операції, які не створювали юридичних наслідків, у даного контрагента відсутні складські приміщення, виробничі потужності, у зв'язку з чим відповідач робить висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, з метою штучного формування податкового кредиту. У зв'язку з цим, на думку посадових осіб податкового органу, позивачем протиправно завищено податковий кредит, зокрема, за серпень-листопад 2009р., внаслідок віднесення до його складу суми по вказаним операціями. Тому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.1, а.с.144-147), в задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що позивач, ТОВ «Сумирайтепломережа», зареєстрований юридичною особою (код 34135001), взятий на податковий облік 20.02.2006р., у спірний період часу був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (т.1, а.с.8), копією статуту (т.1, а.с.9-16), копією довідки з ЄДРПОУ (т.1, а.с.17), та про що зазначено в акті про результати позапланової виїзної перевірки від 26.07.2012р. №71/22/34135001/61 (т.1, а.с.39).

У період з 17.07.2012р. по 19.07.2012р. спеціалістами Сумської МДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сумирайтепломережа» по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 з податку на додану вартість за період з 01.03.2008р. по 30.11.2009р. та податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2008р., 2009р.

В ході перевірки були виявлені порушення позивачем вимог серед іншого, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі по тексту постанови - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ч. 1 ст. 203, ст. 207 Цивільного кодексу України, щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину за період з 01.03.2008р. по 30.11.2009р. підприємством занижено податок на додану вартість на суму 96034грн. 98коп., в тому числі за період серпень 2009р.- листопад 2009р. у сумі 38216грн.

За результатами перевірки, висновки якої зафіксовані в акті від 26.07.2012р. №71/22/34135001/61 (т.1, а.с.39-49), 09.08.2012р. Сумською МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000422300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 47770грн., в тому числі за основним платежем - 38216грн. та з штрафними (фінансовими) санкціями 9554грн. (т.1, а.с.18).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішення позивачем було подано скаргу до ДПС в Сумській області, однак, за результатами оскарження рішенням ДПС в Сумській області від 11.10.2012р. №15175/10/10-105-249-250/267,268ск (т.1,а.с.19-21) зазначене вище податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

З акта перевірки вбачається (т.1, а.с.45-47), що підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем стало насамперед визнання угоди між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_5 нікчемною, однак, варто зазначити, що відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За приписами ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Проте ДПІ у м. Сумах не надано суду належних доказів того, що правочин, укладений ТОВ «Сумирайтепломережа» з ФОП ОСОБА_5 порушує публічний порядок, а саме: спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини чи громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Акт перевірки, на переконання суду, не містить жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність в діяльності платника податків обставин, передбачених ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, як ознак нікчемного правочину.

Також відповідач, як на підставу для нарахування позивачу зобов'язання з податку на додану вартість за період серпень 2009р.- листопад 2009р. у сумі 38216грн., посилається на акт зустрічної перевірки ФОП ОСОБА_5, складеного Сумською МДПІ від 13.04.2012р. №72/1700/НОМЕР_1 (т.1, а.с.156-164), відповідно до якого даний контрагент за місцем реєстрації не знаходиться. В ході даної перевірки працівниками Сумської МДПІ на підставі матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, зроблено висновок про здійснення нікчемних правочинів. Разом з тим, суд відмічає, що такий висновок фактично зроблено, у зв'язку з не отриманням від контрагентів ФОП ОСОБА_5 документів на підтвердження взаємовідносин, через відсутність ФОП ОСОБА_5 за місцем реєстрації, відсутність складських приміщень, виробничих потужностей. З такою позицією суд погодитись не може, оскільки відсутність ФОП ОСОБА_5 за місцем реєстрації, не отримання відповідей від контрагентів ФОП ОСОБА_5 у 10-денний строк, неможливість проведення перевірки не свідчить про недійсність договору між позивачем та ФОП ОСОБА_5, або про відсутність у сторін договорів наміру виконати їх умови, створивши тим самим підстави для виникнення податкових зобов'язань, формування податкового кредиту та валових витрат. Варто відмітити, що ухвалою господарського суду Сумської області від 21.05.2012р. було припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_5 у справі про банкрутство, порушеної за заявою ініціюючого кредитора - саме Сумської МДПІ (т.1, а.с.62). Крім того, відповідачем неодноразово проводились перевірки ФОП ОСОБА_5 за спірні періоди, однак, будь-яких порушень по операціям з ТОВ «Сумирайтепломережа» виявлено не було (т.1, а.с.56-61). А тому, доводи відповідача про неможливість провести перевірку з підстав відсутності за місцем реєстрації ФОП ОСОБА_5 є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

При цьому ФОП ОСОБА_5, на момент укладення договору та здійснення операцій був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2, а.с.60-61).

Дані комп'ютерних автоматизованих систем податкового органу щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за якими значиться розбіжність ТОВ «Сумирайтепломережа», а саме завищення податкового кредиту в сумі 96034грн. 98коп. по контрагенту ФОП ОСОБА_5 (т.1, а.с.43), та акт перевірки контрагента позивача від 13.04.2012р. №72/1700/НОМЕР_1 (т.1, а.с.156-164), за яким ФОП ОСОБА_5 у період березень 2008р.-листопад 2009р. здійснював діяльність без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а також відсутність трудових ресурсів, основних фондів, у тому числі транспортних засобів, виробничих та складських приміщень, не може розцінюватися судом як доказ безтоварності та нікчемності операцій, так як розбіжність у звітності контрагентів не порушує публічний порядок, не спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також варто зазначити, що згідно приписів Закону України «Про податок на додану вартість» виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно такої операції та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Європейський Суд з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В акті перевірки позивача Сумська МДПІ, вказує також на порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині безпідставного включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за придбані товари від ФОП ОСОБА_5 за операціями, які є нікчемними.

Проте, насамперед слід зазначити, що відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення правових відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення правових відносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 цього ж Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення правових відносин, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності до вказаних норм закону, підприємством позивача до складу податкового кредиту, зокрема, за серпень-листопад 2009р. було віднесено суми податку на додану вартість в розмірі 38216грн., сплачені в ціні придбаного товару від ФОП ОСОБА_5, який фактично поставлявся за господарськими операціями, які мали реальний характер. Реальність виконання вищезазначених господарських операцій підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, в судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 було укладено усну угоду про постачання будівельних матеріалів. При цьому, ні під час перевірки (т.1, а.с.43-46), ні в письмових запереченнях (т.1,а.с.144-147), відповідачем не ставилась під сумнів форма укладеного договору між позивачем та ФОП ОСОБА_5 При цьому суд вважає необхідним відмітити, що згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, ще вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. В даному випадку, враховуючи наявність видаткових, податкових накладних, доказів оплати виконаних робіт, доказів транспортування придбаного товару (т.1, а.с.169-250, т.2, а.с.1-78), можна вважати що така операція була укладена з дотриманням форми.

На підтвердження виконання усної домовленості щодо придбання у ФОП ОСОБА_5 будівельних матеріалів, інструментів, запасних частин у серпні-листопаді 2009р., позивачем надано копії видаткових та податкових накладних на загальну суму 229298грн.83коп. (в т.ч. ПДВ 38216грн.), (т.1, а.с.216-250, т.2, а.с.1-24), виписки банку та копії платіжних доручень (т.1, а.с.178-215, т.2, а.с.66-73).

Вказаний товар поставлявся на підприємство позивача власним транспортом, на підтвердження чого надано копії подорожніх листів (т.2, а.с.33-50,74-78), витяг з журналу реєстрації довіреностей (т.2, а.с.51-55), копії технічних паспортів на транспортні засоби (т.2, а.с.56-57).

Товар від ФОП ОСОБА_5, який був поставлений позивачу, був оприбуткований на підприємстві ТОВ «Сумирайтепломережа», та в подальшому використаний у власній господарській діяльності в ремонтно-будівельній діяльності, на підтвердження чого надані акти приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в, підсумкові відомості ресурсів (видатки по факту), (т.1, а.с.63-132), акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.2, а.с.25- 32), копію дозволу на початок виконання роботи підвищеної небезпеки (т.2, а.с.58), копію ліцензії на право здійснення будівельної діяльності (т.2, а.с.59).

Вказані обставини в своїх сукупності свідчать про реальність виконання господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_5 Отже, у ТОВ «Сумирайтепломережа» були всі законні підстави для формування податкового кредиту за вищевказаною господарською операцією.

Таким чином в судовому засіданні підтверджено виконання позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який сплатив податок на додану вартість в ціні товару (послуг), придбаного у безпосереднього постачальника товару ФОП ОСОБА_5, який в свою чергу, виконав вимоги п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - видав покупцю, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Відповідно до акта перевірки в ході її проведення ніяких зауважень щодо змісту або оформлення податкових накладних відповідачем не зроблено. За таких обставин, суд вважає, що у позивача були підстави для включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару і послуг у контрагента до складу податкового кредиту, що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.

Що стосується санкцій (т.1, а.с.168), то враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, застосування санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 09.08.2012р. №0000422300 в розмірі 9554,00грн. є безпідставним.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, враховуючи реальність вчинення угоди між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012р. №0000422300 суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сумирайтепломережа" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 09.08.2012року №0000422300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 47770грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 29.12.2012року.