Ухвала

від 10.02.2011 по справі 2-а-4060/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-4060/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Кожухар Марія Сергіївна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2011 р. м. Вінниця

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Кожухар Марії Сергіївни

суддів: Сторчака Володимира Юрійовича

Смілянця Едуарда Станіславовича

при секретарі: Подолян Наталіії Вікторівни

за участю представників сторін:

позивача: Каленюк Т.А.

відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.10 у справі за адміністративним позовом Липовецького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_4 про стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И Л А :

Липовецький районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, посилаючись на те, що зазначені кошти в сумі 10452,48 грн. отримані відповідачем незаконно, оскільки в цей період вона була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. позов задоволено.

В апеляційні скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалене рішення, скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача (апелянт) підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до центру зайнятості відповідач був зайнятою особою, не мав права на реєстрацію в якості безробітного та на отримання відповідної матеріальної допомоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

11.09.2007р. ОСОБА_4 звернулась до Липовецького районного центру зайнятості з заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій, зокрема, зазначила, що на час подання заяви вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що згідно відповіді до листа Вінницького обласного центру зайнятості №10-11/2761 від 06.08.2010р. позивачем здійснено SQL -запит щодо виявлення осіб (починаючи з 01.01.2007р.), які на день надання статусу безробітного не припинила приватну підприємницьку діяльність або в період перебування у статусі безробіття її зареєстрували, що могло призвести до незаконного отримання матеріальних виплат.

За результатом даного запиту встановлено, що відповідач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 21.07.2006 р. та 19.11.2007р. його діяльність як суб'єкта підприємницької діяльності було припинено. Заява про припинення підприємницької діяльності від відповідача до органу державної реєстрації станом на 11.09.2007р. не надходила. Вказана обставина також підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 17-18). та зафіксована в Акті "розслідування страхових випадків на обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'зкове державне соціальне страхування"" №196 від 03.09.2010р.

Згідно розрахунку виплати матеріального забезпечення, вбачається, що сума яка підлягає поверненню ОСОБА_4 у зв'язку із встановленням центром зайнятості недостовірних даних за період з 11.09.2007р. по 31.08.2008р. становить 10452,48 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02 березня 2000 року №1533-III (далі по тексту -Закон №1533-III) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття -система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.

У статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року № 803-XII (далі -Закон №803-XII) зазначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення (підп. «б»частини третьої ст. 1 Закону № 803-XII).

Якщо особа зареєстрована як приватний підприємець (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Після того як фізична особа -підприємець припинить підприємницьку діяльність, вона може стати на облік у центрі зайнятості і має право на отримання допомоги по безробіттю.

Юридичний факт припинення підприємницької діяльності, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV, потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 46 зазначеного Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем. Лише після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа має право набути в установленому порядку статусу безробітного та отримувати допомогу по безробіттю.

Відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, які містять неправдиві відомості.

Згідно з п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, передбачено, що застраховані особи зобов'язані у повному обсязі повідомляти про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

З наведеного вбачається, що відповідачу було виплачено допомогу по безробіттю на підставі документів, які містили неправдиві відомості, отже, виплата відповідачу коштів в сумі 10452,48 грн. є неправомірною.

Апелянт посилається на те, що про дату втрати нею статусу суб'єкта підприємницької діяльності 19.11.2007р., позивачу стало відомо 25.01.2008р. з наданої нею довідки №04-8/76 від 25.01.2008р. В судовому засіданні оглянуто особову справу та виявлено оригінал довідки №04-8/76 від 25.01.2008р. з ЄДР, копія якої міститься в матеріалах адміністративної справи (а.с.34), де зазначено, що ОСОБА_4 рішення про припинення підприємницької діяльності подала 21.07.2006р. про що було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру, та на даний час ОСОБА_4 у Липовецькій РДА як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрована. Те, що, саме ця довідка була подана ОСОБА_4 в районний центр зайнятості стверджується пояснювальною запискою відповідальної особи останнього (а.с.30) та штампом РЦЗ з вх. №219 від 25.01.2008р., що міститься на цій довідці. Зі змісту цієї довідки не випливає, що позивачу вже на 25.01.2008р. було відомо про надання відповідачем недостовірних даних при реєстрації її в службі зайнятості як безробітної.

Докази, що довідка під таким самим номером та датою про припинення державної реєстрації СПД ОСОБА_4 19.11.2007р. була надана відповідачем до Липовецького РЦЗ відсутні, оригінал її апелянтом не представлений та в матеріалах особової справи ОСОБА_4 не виявлений. У матеріалах адміністративної справи міститься лише незасвідчена ксерокопія цієї довідки (а.с. 19), яка відповідно до ст. 70 КАС України, не приймається судом як доказ по справі.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст.ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15.02.11 .

Суддя-доповідач Кожухар М.С.

Судді Сторчак В.Ю.

Смілянець Е.С.