Постанова

від 14.12.2010 по справі 2-а-4060/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 р. Справа № 2-а-4060/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича ,

при секретарі судового засідання: Олійник Вікторії Валентинівні

за участю представників сторін:

позивача : Каленюк Т.А. - представник за довіреністю;

відповідача : Солоненко Л.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Липовецького районного центру зайнятості

до : ОСОБА_1

про : стягнення 10 452 грн. 48 коп.

ВСТАНОВИВ :

В жовтні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Липовецький районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на випадок безробіття з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у зв`язку із встановленням центром зайнятості недостовірності даних, надбаних безробітним в розмірі 10452 грн. 48 коп.

Позов мотивовано тим, що 04.09.2007р. ОСОБА_1 зареєструвалась у Липовецькому РЦЗ, як така, що шукає роботу. 11.09.2007р. їй надано статус безробітної. 10.08.2010р. внаслідок проведеної перевірки виявлено, що ОСОБА_1 припинила діяльність як фізична особа-підприємець 19.11.2007 р. Дана інформація умисно була прихована від центру зайнятості під час реєстрації так як ОСОБА_1 підписана заява про те, що на час звернення до служби зайнятості вона не була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності. Оскільки ОСОБА_1 під час перебування у статусі безробітної отримала допомогу по безробіттю на суму 10452 грн. 48 коп., позивач просить стягнути з неї дану суму.

Представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити, так як на її думку він є безпідставним і не може підлягати задоволенню, виклавши свою позицію в письмових запереченнях, які надійшли до суду 25.10.2010р. (а.с. 16).

Заслухавши пояснення сторін, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

У статті 19 цього Закону визначено обов`язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-Ш "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357, якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була зареєстрована в Липовецькому районному центрі зайнятості як така, що шукає роботу, у зв`язку із чим їй було надано статус безробітного, про що свідчить відповідна заява (а.с. 5).

11.09.2007р. ОСОБА_1 , яка перебувала на обліку у Липовецькому районному центрі зайнятості як безробітна, було призначено допомогу по безробіттю.

З акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 196 від 03.09.2010р. вбачається, що матеріальна допомога по безробіттю виплачувалася відповідачу відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в період одночасного перебування його на обліку в центрі зайнятості та реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності (а.с. 9-10).

Вказана обставина також підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 17-18).

Відповідно ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов`язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Абзацом 1 ч. 3 цієї статті Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Водночас із розрахунку виплати матеріального забезпечення вбачається, що сума матеріального забезпечення, яка підлягає поверненню у зв`язку із встановленням центром зайнятості недостовірних даних, які впливають на умови виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за період з 11.09.2007р. по 31.08.2008р., становить 10452 грн. 48 коп.

ОСОБА_1 було запропоновано повернути отримані кошти в сумі 10452 грн. 48 коп. добровільно, про що свідчить лист центру зайнятості № 02-18/2508 від 08.09.2010р. (а.с. 12-14), з яким вона ознайомлена, що підтверджується її підписом з відміткою про ознайомлення, однак кошти так і не були повернуті.

Посилання позивача на те, що вона була лише зареєстрована як фізична особа-підприємець та не отримувала доходів ні в грошовій, ні іншій формі, не може братись судом до уваги, оскільки, відповідно до ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення": зайнятість - це діяльність громадян, пов`язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Відповідно до п. б ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Тобто, сам факт реєстрації ОСОБА_1 як фізична особа підприємець відносить її до зайнятого населення, що в свою чергу автоматично виключає можливість віднесення її до категорії безробітних осіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить також із того, що факт подання ОСОБА_1 рішення про припинення підприємницької діяльності та відсутність реєстрації припинення підприємницької діяльності не змінює її статусу фізичної особи - підприємця.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про те, що Липовецькому районному центру зайнятості підлягає поверненню сума матеріального забезпечення, яка підлягає поверненню у зв`язку зі встановленням центром недостовірних даних або неподання даних, які впливають на умови виплати допомоги по безробіттю по ОСОБА_1 в розмірі 10452 грн. 48 коп.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , Закону України «Про зайнятість населення» , Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Липовецького районного центру зайнятості (вул. Леніна, 53, м. Липовець, Вінницька область, 22500, р/р 37171304900273 УДК у Вінницькій області, МФО 802015, код платежу 50040400, код отримувача 34701099, код ЄДРПОУ 20088161) допомогу по безробіттю в сумі 10 452 грн. 58 коп. (десять тисяч чотириста п`ятдесят дві грн. 58 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови можливо отримати: 20.12.10

Суддя Свентух Віталій Михайлович

14.12.2010