Ухвала

від 09.04.2012 по справі 2а-4492/11/0170/10

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4492/11/0170/10

09.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Каптусаров С.Д.

за участю сторін:

представника позивача, Купрєєва Антона Володимировича, довіреність б/н від 10.01.12р.

представника відповідача, Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи, сповіщався належним чином,

за апеляційної скаргою Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 23.06.11 у справі № 2а-4492/11/0170/10,

за позовом Приватного підприємства "Мясной магнат" (вул. Виноградна, буд. 38, с. Новоселівка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97550)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Бєлова, 2-а, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.06.2011 у справі №2а-4492/11/0170/10 задоволений позов Приватного підприємства «Мясной магнат»до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК про скасування податкових повідомлень-рішень №0000352301 від 05.04.2011 року і №0000342301 від 05.04.2011 року.

Не погодившись з постановою суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.06.2011 скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та не повного з 'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. А саме, відповідач посилається на те, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит та валові витрати по податку на прибуток по операції поставки товару від ПП «Компанія Укрбізнес», оскільки, на думку податкової інспекції, правочин між позивачем та ПП «Компанія Укрбізнес»є нікчемним .

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання представник Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим в період з 28.02.2011 року по 14.03.2011 року проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "Мясной магнат»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.09.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №457/23-02/36647835 від 28.03.2011 року.

У висновках даного акту зазначено про порушення позивачем, зокрема, вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зазначений акт перевірки став підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень:

- №0000342301 від 05.04.2011 року (а.с.49, 118), яким позивачу збільшено суму грошового зобов' язання по податку на прибуток в сумі 13333,00грн. та штрафним санкціям в сумі 3333,25грн., а взагалі 16666,25грн. за порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР;

- №0000352301 від 05.04.2011 року (а.с.50, 119), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 10667,00грн. та штрафним санкціям в сумі 2666,75грн., а взагалі 13333,75грн. за порушення вимог пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Отже, норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів. Однак у позивача всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товару були у наявності та подані під час перевірки, що відображено у акті перевірки.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»чітко визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку -постачальником товарів (послуг).

Положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону повністю кореспондуються із положеннями підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, відповідно до якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В матеріалах справи наявний лист Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова №3883/23-416/1154 від 21.03.2011 року (а.с.114), згідно з яким станом на вказану дату свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, ПП «Компанія Укрбізнес»не анульовано (дата початку дії свідоцтва 06.02.2010 року); згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року вказаним підприємством було задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 4414223,00грн, податковий кредит в сумі 4410304,00грн., нараховано ПДВ до сплати в бюджет в розмірі 3919,00грн. По податку на прибуток ПП за 1 квартал 2010 року вказано валові доходи в розмірі 40265296,00грн., валові витрати в сумі 40249041,00грн., сума податку на прибуток до сплати 4064,00грн. Таким чином, задекларовані ПП «Компанія Укрбізнес»податкові зобов'язання з ПДВ та валові доходи значно перевищують суми по укладеній з позивачем угоді.

Також, судова колегія не погоджується з висновками відповідача про нікчемність укладеної позивачем з Приватним підприємством «Компанією Укрбізнес»угоди як такої, що порушує публічний порядок, з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; частиною 5 зазначеної статті передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат і несплату сум податків до бюджету контрагентів позивача.

Разом з тим, факт здійснення господарської операції пов'язаної з формуванням податкового кредиту та валових витрат по податку на прибуток, при виконанні позивачем по договорам поставки з придбання у контрагента свинини мороженої півжирної тримінг 50/50, підтверджуються договорами та первинними документами бухгалтерського обліку і податкової звітності, а саме договором поставки №025 від 11.03.2010 (а.с.66), рахунок-фактура №СФ-00000006 від 10.03.2010 (а.с.72), видаткова накладна №РН-0067 від 11.03.2010 року (а.с.73), податкова накладна №0067 від 11.03.2010 року (а.с.74), платіжні доручення №41 від 10.03.2010 року на суму 40000,00грн. та №57 від 31.03.2010 року на суму 24000,00грн. (а.с.75-76), свідоцтво про державну реєстрацію Приватного підприємства «Компанія Укрбізнес»(код ЄДРПОУ 35968467), довідка з ЄДРПОУ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100265865 від 06.02.2010 року (а.с.69-71).

Щодо відсутності товарно-транспортної накладної, відповідач фактично посилається на відсутність поставки товару, однак під час перегляду даної справи судом встановлено, що факт проведення поставки підтверджено також ветеринарним свідоцтвом Ї-13 №898977 (а.с.134), виданим ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»в тому, що пред'явлено до огляду та підлягає відправленню з с. Комарів Сокальского району до м. Сімферополь ПП «Мясной магнат»через ПП «Компанія Укрбізнес»4 палети мороженої свинини півжірної 50/50; на зворотному боку в розділі «відомості про ветеринарний огляд при навантаженні, на шляху транспортування і на місці вивантаження»зазначено с. Комарів, кількість 4 штуки, вага 4000кг, наявний підпис та печатка лікаря. Суд зазначає, що вказане ветеринарне свідоцтво видано ветеринарним лікарем Районної лікарні ветмедицини Сокальського району 11.03.2010 року, завірено печатками та підписано лікарем.

Судова колегія зазначає, що правочин між позивачем та ПП «Компанія Укрбізнес»не може вважить нікчемним, покладаючись лише на висновки акту перевірки щодо аналізу податкової звітності, оскільки висновки податкової інспекції повинні бути доведеними. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що дійсно у ПП «Компанія Укрбізнес»відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та інше і саме це робило би неможливим здійснення фактичного виконання умов правочину.

Проте в матеріалах справи є докази - первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які свідчать не тільки про фактичне отримання товару позивачем товару, але і про використання товару у власній господарській діяльності позивача.

Оцінивши усі наявні в матеріалах письмові докази у їх сукупності, судова колегія вважає, що висновок податкової інспекції про нікчемність правочину між позивачем та ПП «Компанія Укрбізнес»у зв'язку із відсутністю фактичного виконання договору -є недоведеним.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.06.2011 у справі №2а-4492/11/0170/10 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук