Ухвала

від 12.09.2012 по справі 2а-5353/11/0170/2

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5353/11/0170/2

12.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

розглянувши матеріали справи №2а-5353/11/0170/2 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 28.03.12 у справі

за позовом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Приватного підприємства "Савол" (вул. 1-й Конної Армії, 74-А, кв. 212, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про стягнення 827264,70 грн. податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.12 адміністративний позов - задоволено частково.

Стягнуто з розрахункових рахунків Приватного підприємства «Савол»на користь Державного бюджету м. Сімферополя податку на додану вартість в сумі 912,00грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.12, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

У судове засідання 12.09.2012 сторони не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з частиною 4 статті 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія, суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовою особою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим 30.07.2010 року проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства "Савол" з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень-квітень 2010 року, за результатами якої складений акт №10164/15-20/33849388.

У зазначеному акті перевірки зафіксовано порушення підприємством п.п.7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(що діяв на момент перевірки), що призвело до заниження податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті у сумі 551829,00 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки податковим органом 11.08.2010 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011451502/0, згідно з яким підприємству нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 827743,50 грн., в тому числі 551829,00 грн. - за основним платежем, 275914,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду від 06.06.2011 року у справі № 2а-12519/10/2/0170, що набрала законної сили згідно з ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 року, адміністративний позов Приватного підприємства "Савол" задоволений, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0011451502/0 від 11.08.2010 р.

Ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Приймаючи до уваги факти, які були встановлені під час розгляду справи № 2а-12519/10/2/0170, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 551829,00 грн. основного податку та 275914,50 грн. штрафних санкцій повинно бути відмолено, оскільки податкове повідомлення-рішення, на підставі якого позивач просить стягнути вказану суму, визнано протиправним та скасовано.

Судова колегія зазначає, що підприємство в період часу, що перевірявся, використовувало для ведення статутної діяльності орендовані автомобілі, його працівники придбавали паливо за готівкові кошти, отримані під звіт в касі підприємства, під час находження у відряджені. Доказами проведення платежів були касові чеки, в яких визначалась сума платежу, сума ПДВ, податковий номер постачальника, який підтверджував факт його реєстрації платником ПДВ.

Підприємство зазначило, що суми ПДВ, сплачені ним під час проведення розрахунків за паливо готівковими коштами, були віднесені до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зазначені у податковій звітності. Підприємством надані копії чеків, в яких зазначені суми ПДВ, сплачені ним під час розрахунків за паливо, що в подальшому віднесені ним до податкового кредиту за січень 2010р . у розмірі 72172,00 грн., за лютий 2010р. -143435,76 грн., березень 2010р. -117996,40 грн., квітень 2010 р. - 223025,00 грн., та податкові номера постачальників.

Виходячи з загального змісту п.п. 7.2.6. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на час проведення перевірки), товарні чеки, інші платіжні чи розрахункові документи, що підтверджували прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів, які мали інформацію про загальну суму такого платежу, суму ПДВ, податковий номер постачальника, були, як виняток, підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної, при поставці товарів за готівку у межах граничної суми, встановленої НБУ для готівкових розрахунків, а саме у розмірі не більш 10000 грн., визначеної Постановою НБУ №32 від 09.02.2005 р. «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку». У разі проведення розрахунків за готівкові кошти з отриманням чеку, який не мав інформації щодо податкового номеру постачальника, платник податків мав право використовувати його як підставу для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної лише тоді, коли сума поставлених товарів (наданих послуг) не перевищувала 200 грн. за день (без урахування ПДВ). Але в матеріалах справи № 2а-12519/10/2/0170 були відсутні докази формування підприємством податкового кредиту з ПДВ по таким чекам.

Суд під час розгляду вказаної справи встановив, що викладений в акті перевірки №10164/15-20/33849388 від 30.07.2010 р. висновок про завищення позивачем в період часу, що перевірявся, податкового кредиту з ПДВ у сумі 551829,00 грн. зроблений при неповному вивчені матеріалів справи, в наслідок чого визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0011451502/0 від 11.08.2010 р.

Ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Приймаючи до уваги факти, встановлені під час розгляду судом першої інстанції справи № 2а-12519/10/2/0170, суд дійшов правильного висновку , що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 551829,00 грн. основного податку та 275914,50 грн. штрафних санкцій повинно бути відмолено, оскільки податкове повідомлення-рішення, на підставі якого позивач просить стягнути вказану суму, визнано протиправним та скасовано.

Крім того, відповідачем на адресу позивача подано:

27.08.2010 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 153281 на суму 88,00 грн. основного податку та 4,00 грн. штрафної санкції;

27.08.2010 року податкову декларацію з податку на додану вартість № 153265 на суму 137,00 грн. основного податку та 1,00 грн. штрафної санкції;

17.09.2010 року податкову декларацію з податку на додану вартість № 160222 на суму 125,00 грн. основного податку;

19.10.2010 року податкову декларацію з податку на додану вартість № 192089 на суму 48,00 грн. основного податку;

19.11.2010 року податкову декларацію з податку на додану вартість № 218846 на суму 104,00 грн. основного податку;

02.12.2010 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 221508 на суму 24,00 грн. основного податку та 1,00 грн. штрафної санкції;

02.12.2010 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 221524 на суму 103,00 грн. основного податку та 5,00 грн. штрафної санкції;

20.12.2010 року податкову декларацію з податку на додану вартість № 228751 на суму 131,00 грн. основного податку;

30.12.2010 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 231421 на суму 39,00 грн. основного податку та 2,00 грн. штрафної санкції;

10.01.2011 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 22 на суму 44,00 грн. основного податку та 2,00 грн. штрафної санкції;

10.01.2011 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 25 на суму 11,00 грн. основного податку та 1,00 грн. штрафної санкції.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції, яка діяла на момент подання декларацій та уточнюючих розрахунків) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) були юридичні особи, на яких відповідно до Законів України був покладений обов'язок сплачувати податки і збори.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Підприємство було зобов'язане самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент подання декларацій та уточнюючих розрахунків) платники податку, відповідали за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податковий борг з податку на додану вартість, який виник до 01.01.2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, та був узгоджений в порядку встановленому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" становить 912,00грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Судова колегія зазначає, що висновок суду першої інстанції про обґрунтованість у цієї частині вимог позивача є правильним.

Рішення судом першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

Згідно статті 200 КАС України суд, апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.12 у справі № 2а-5353/11/0170/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва