Ухвала

від 04.07.2012 по справі 2а-301/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-301/12/2770

04.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Рузова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком-буднафта"- Колягін Віталій Володимирович, довіреність №б/н від 01.03.12,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Дудкіна Т.М.) від 20.04.12 у справі №2а-301/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком-буднафта" (вул. Соловйова, 1-а, м. Севастополь, 99007)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37, м. Севастополь, 99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інком-буднафта" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2011 №0000360234 на суму 225 412,00 грн., №0000370234 на суму 1 289,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент укладання позивачем договору поставки №3/11 від 10.01.2011, з контрагентом -Приватним підприємством "Каднос", сторони договору володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності, укладали договір з метою реального настання правових наслідків; товар, поставка якого є предметом договору, з цивільного обороту не виключений, його доставка покупцю та внутрішнє переміщення підтверджується первинними документами; а отже висновок відповідача про нікчемність укладеної угоди, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованим, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.04.12 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя №0000370234 від 17 жовтня 2011 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інком-буднафта" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1289,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя №0000360234 від 17 жовтня 2011 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інком-буднафта" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 225 412,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, порушення позивачем у правовідносинах з ПП "Каднос" частин першої та п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України відсутні, висновок відповідача про нікчемність укладеної між ПП "Каднос" та ТОВ "Інком-буднафта" угоди № 3/11 від 10.01.2011 спростовується матеріалами справи, а отже наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.04.12, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2012 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальником ПП "Каднос" за період діяльності квітень-травень 2011 року.

30.09.2011 за результатами перевірки складений Акт №113/23-4/36931883/8047/10, яким встановлено порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; порушення п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищений податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 70 700,00 грн., за травень 2011 року на суму 156 001,00 грн., занижений податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 70 700,00 грн., за травень 2011 року на суму 154 712,00 грн., та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за травень 2011 року на 1 289,00 грн.

Висновки Акту перевірки ґрунтуються на тому, що за результатами зустрічної перевірки контрагента позивача, ПП "Каднос" встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість підприємства анульовано, складські приміщення, транспортні засоби, виробничі потужності відсутні, також встановлені порушення ПП "Каднос" за квітень 2011 п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України; п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; ч. 5 ст.203, ч.1, ч. 2 ст. 215, ст. 216, 228 Цивільного кодексу України по правочинах, здійснених ПП "Каднос" з іншими контрагентами -постачальниками, угоди з якими, на думку посадових осіб органу податкової служби є нікчемними.

Отже, на думку відповідача, порушення відбулися внаслідок неможливості фактичного здійснення ПП "Каднос" господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу товарів, відсутність працівників, засобів для транспортування товарів, складських приміщень, що у сукупності вказує на нікчемність укладених з контрагентами правочинів, зокрема, правочинів з постачання товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Інком-буднафта", у зв'язку з чим відповідач вважає всі операції з придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інком-буднафта" товарів у ПП "Каднос" нікчемними.

17.10.2011 на підставі Акту перевірки №113/23-4/36931883/8047/10 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000360234 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 225 413,00 грн., у тому числі 225 413,00 грн. -основний платіж, 1,00 грн. -штрафні санкції /а.с.15/.

- №0000370234 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1 289,00 грн.

10.01.2011 між позивачем та Приватним підприємством «Каднос»укладено Договір поставки №3/11, відповідно до умов якого ПП «Каднос»(постачальник) зобов'язався у встановленні договором строки поставити покупцю (позивачу) паливні матеріали, а покупець -прийняти товар та сплатити його вартість.

На виконання умов договору поставки №3/11 від 10.01.2011 позивачем до матеріалів справи долучені Акти приймання нафтопродуктів від 29.04.2011, 10.05.2011, 11.05.2011, витратні накладні: №79 від 29.04.2011, накладні: №79 від 29.04.2011, №105 від 11.05.2011, №106 від 11.05.2011, №107 від 10.05.2011, №101 від 11.05.2011, платіжні доручення: №508 від 27.04.2011, №509 від 28.04.2011, №510 від 29.04.2011, №521 від 12.05.2011, №519 від 10.05.2011, №530 від 19.05.2011, №531 від 20.05.2011, товарно-транспортні накладні: від 20.05.2011, 21.05.2011, податкові накладні: №34 від 29.04.2011, №17 від 11.05.2011, №8 від 10.05.2011, №19 від 11.05.2011(арк.с. 55, 59, 60-63, 66-69, 74-77).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень набрав чинності Податковий кодекс України, розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником додатку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

- залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку, за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому, в разі наявності у платника податків від'ємного значення за результатами господарських операцій в попередніх до звітного періодах, податковий кредит враховує наявність виданої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки Акту перевірки позивача від 30.09.2011, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на тому, що відповідач вважає всі операції з придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інком-буднафта" товарів у ПП "Каднос" нікчемними, у зв'язку з відсутністю необхідних ресурсів у контрагента позивача, встановленням зустрічною перевіркою порушень податкового законодавства з боку контрагента позивача у відносинах з іншими постачальниками.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких встановлені загальні вимоги дотримання яких необхідне для чинності угоди.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини п'ятої статті 216 цього Кодексу вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, в Акті перевірки №113/23-4/36931883/8047/10 від 30.09.2011 (в постанові суду першої інстанції помилково вказано №2711/23-123/14348190 від 25.06.2011) відомості щодо наявності у первинних документах, якими оформлені фінансово-господарські відносини між ТОВ "Інком-буднафта" та ПП "Каднос", всіх необхідних реквізитів не заперечуються, посилання на документи щодо відсутності у ПП "Каднос" статусу платника податку на податку на додану вартість у квітні 2011 року, та період з 01.05.2011 по 11.05.2011, відсутні. Тобто, на час здійснення господарських операцій з позивачем, вказана особа була зареєстрована у встановленому законом порядку у відповідний період часу у якості платника податку на додану вартість.

Судова колегія зазначає, що до матеріалів справи долучено податкові накладні, докази оплати товару, докази фактичної поставки товару, та використання отриманих товарів, робіт та послуг в господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №113/23-4/36931883/8047/10 від 30.09.2011 про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17.10.2011 №0000370234 та №0000360234.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкових повідомлень-рішень.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування постанови.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.04.12 у справі №2а-301/12/2770 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.04.12 у справі №2а-301/12/2770 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.04.12 у справі №2а-301/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 липня 2012 року

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва