Ухвала

від 29.10.2012 по справі 2а-407/12/0170/20

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-407/12/0170/20

29.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Курапової З.І. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного акціонерного товариства клінічний санаторій "Парус"- Федосова Оксана Григорівна, довіреність № 01-336 від 26.10.12

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 30.03.12 по справі № 2а-407/12/0170/20

за позовом Закритого акціонерного товариства клінічний санаторій "Парус" (вул. Алупкіське шосе, буд. 4, Гаспра, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98664)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30 березня 2012 року у справі № 2а-407/12/0170/20 адміністративний позов Закритого акціонерного товариства клінічний санаторій «Парус»до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 22.12.2011 року № 0034412301.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 30 березня 2012 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову позивача -відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на нікчемність правочину між позивачем та ПП «Фірма «Володар».

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений шляхом надіслання тексту повістки електронною поштою.

Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою на адресу електронної пошти, який міститься в Єдиній базі даних електронних адрес. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується і приєднується секретарем судового засідання до справи. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.

До матеріалів справи долучена Довідка секретаря судового засідання від 26 жовтня 2012 року про те, що протягом двох робочих днів на електронну адресу судді Дадінської Т.В. не надійшло підтвердження від Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про отримання повістки та процесуальних документів, надісланих електронною поштою відповідно до статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, відповідач сповіщений належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні 29 жовтня 2012 року судова колегія за клопотанням Приватного акціонерного товариства Клінічний санаторій «Парус»здійснила заміну позивача по справі, а саме: Закритого акціонерного товариства клінічний санаторій «Парус»на його правонаступника -Приватне акціонерне товариство Клінічний санаторій «Парус».

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із зменшенням позивачу розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 86143 грн., про що було прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АР Крим від 22 грудня 2011 року № 0034412301.

З вказаного повідомлення-рішення вбачається, що воно прийнято на підставі висновків акту «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Закритого акціонерного товариства «Клінічний санаторій «Парус», ЄДРПОУ 02650630 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Фірма «Володар» ЄДРПОУ 31988783 за квітень 2011 року»від 12.12.2011 року № 3701/23-4/02650630 про заниження позивачем податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2011 року на суму 86143 грн. у зв'язку із завищенням позивачем суми податкового кредиту на суму 86143 грн. за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ПП «Фірма «Володар», у зв'язку з чим податковою інспекцією було зменшено показник рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду»по декларації з ПДВ за квітень 2011 року на суму 86143 грн.

Судова колегія не погоджується з вказаними висновками податкової інспекції з наступних підстав.

З акту перевірки та доводів апеляційної скарги вбачається, що єдиною підставою до висновку податкової інспекції про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року на суму 86143 грн. стався висновок податкової інспекції про нікчемність правочину між позивачем та ПП «Фірма «Володар».

Так, між позивачем та ПП «Фірма «Володар»був укладений договір підряду № 1104-05/10 від 17.02.2011 року щодо проведення ремонту санвузлів у 44-х номерах корпусу № 2 вартістю робіт 430717,00 грн., ПДВ 86143,40 грн. та терміном їх виконання до 01.05.2011.

22 квітня 2011 року платіжним дорученням № 159 позивач перерахував на рахунок ПП «Фірма «Володар»суму 516860,40 грн., у т.ч. ПДВ 86143,40 грн. за ремонт санвузлів згідно договору № 1104-05/10 від 17.02.2011.

Підставою для перерахунку коштів стався Акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року від 20 квітня 2011 року та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року від 20 квітня 2011 року, згідно яких ПП «Фірма «Володар»здійснила ремонтно-будівельні роботи позивачу -ремонт санвузлів в 44-х номерах 2-го корпусу санаторію згідно умов договору № 1104-05/10 від 17.02.2011 вартістю 516860,40 грн., в т.ч. ПДВ 86143,40 грн.

В акті перевірки від 12 грудня 2011 року зазначено, що ДПІ у м. Ялта АР Крим від ДПІ у Вишгородському районі Київської області був отриманий акт від 15.06.2011 № 388/23-1/31988783, яким визначено нікчемність правочинів ПП «Фірма «Володар»(ЄДРПОУ 31988783) за квітень 2011 року. ПП «Фірма «Володар»не знаходиться за юридичною адресою м. Вишгород, «Карат»промисловий майданчик № 5-А, № 1, про що складено довідка про відсутність підприємства за юридичною адресою від 15.05.2011 № 15256, основні засоби у ПП «Фірма «Володар»відсутні, кількість працюючих на підприємстві складає "0" осіб у штаті, у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Остання податкова звітність ПП «Фірма «Володар»- декларація з ПДВ за квітень 2011 року, декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, податковий розрахунок комунального податку за ІУ квартал 2010 року.

Тобто, висновок відповідача щодо нікчемності правочину між позивачем та ПП «Фірма «Володар»ґрунтується виключно на висновку іншого податкового органу про нікчемність взагалі усіх правочинів ПП "Фірма "Володар" за квітень 2011 року.

Але, судова колегія зазначає, що висновок відповідача щодо нікчемності правочину між позивачем та ПП «Фірма «Володар»за договором підряду № 1104-05/10 від 17.02.2011 повинен бути доведеним належними доказами. При цьому судова колегія зазначає, що податкова інспекція повинна була при здійсненні перевірки позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Фірма «Володар»здійснити перевірку щодо реального виконання умов договору від 17.02.2011, але не зробила цього. Акт перевірки не містить у собі відомостей щодо дослідження відповідачем питання щодо реального виконання умов договору від 17.02.2011. Акт перевірки містить лише правові висновки щодо нікчемності вказаного правочину.

Крім того, ані під час судового розгляду справи у суді першої інстанції ані під час апеляційного розгляду справи податкова інспекція не надала суду акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 15.06.2011 № 388/23-1/31988783, на який йдеться посилання у акті перевірки № 3701/23-4/02650630 від 12.12.2011.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України «Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину»зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та ПП «Фірма «Володар»суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, податкова інспекція, яка є заінтересованою особою та заперечує дійсність правочину між позивачем та ПП «Фірма «Володар»у судовому порядку не оспорила дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Судова колегія зазначає, що податкова відповідальність має індивідуальний характер і при відсутності належних доказів щодо не здійснення між позивачем та ПП «Фірма «Володар»реального виконання умов договору, у суду немає правових підстав до висновку про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ 86143 грн. у квітні 2011 року.

При таких обставинах справи судова колегія дійшла до висновку про повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи та відповідності висновків суду фактичним обставинам справи при правильному застосуванні судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги та залишенню судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.03.12 по справі № 2а-407/12/0170/20 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис З.І.Курапова

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська