Постанова

від 03.12.2012 по справі 2а-12238/10/5/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-12238/10/5/0170

03.12.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Кучерука О.В. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Юг"- Петрова Людмила Володимирівна, довіреність № б/н від 22.10.12

представник відповідача - Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Юг" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 26.04.12 у справі № 2а-12238/10/5/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Юг" (вул. Грушова, буд. 24-а, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

до Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби (вул. Белова, 2, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26 квітня 2012 року у справі № 2а-12238/10/5/0170 у задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Юг»до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26 квітня 2012 року, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на неправильну юридичну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи та неправильним застосуванням судом першої інстанції законодавства України, що регулює спірні правовідносини у справі. Крім того, позивач вказує на фактичне виконання між ним та його контрагентами договорів та використання отриманих товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. У судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення до апеляційної скарги у яких, зокрема посилався на висновок експерта, який судом першої інстанції не був прийнятий до уваги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із визначенням позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 290457 грн., у тому числі за основним платежем -у сумі 206472 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 83983 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2010 року за № 0001072301/0 та у зв'язку із визначенням суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 141296 грн., у тому числі 94197 грн. -за основним платежем та 47099 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2010 року за № 0001082301/0.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі висновків Акту ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 08.09.2010 року за № 1613/23-02/34471506 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолит-Юг»ЄДРПОУ 34471506 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09р. по 30.06.10р.», яким було встановлено заниження позивачем податку на прибуток всього у сумі 206472 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року у сумі 46661 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 19647 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 76794 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 42016 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 21354 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 94197 грн., в тому числі за травень 2009 року у сумі 6437 грн., за грудень 2009 року у сумі 37260 грн., за січень 2010 року у сумі 8833 грн., за лютий 2010 року у сумі 41667 грн.

Як вбачається з Акту перевірки від 08.09.2010 року підставою до висновку податкової інспекції про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток стався висновок податкової інспекції про завищення позивачем валових витрат за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року на загальну суму 825887 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року у сумі 364959 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 207450 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 252500 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 978 грн., а висновок про заниження податкових зобов'язань з ПДВ ґрунтується на висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року у сумі 164991 грн., в тому числі за травень 2009 року у сумі 66433 грн., за червень 2009 року у сумі 6558 грн., за грудень 2009 року у сумі 41500 грн., за січень 2010 року у сумі 8833 грн., за лютий 2010 року у сумі 41667 грн.

Під час апеляційного розгляду справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Юг»(ідентифікаційний код 34471506) є юридичною особою, яке 23.06.2006 року зареєстроване Сімферопольською районною адміністрацією АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія А00 № 690821, довідкою з ЄДРПОУ АА №683037.

Товариство виконує свою діяльність відповідно до Статуту в редакції затвердженої загальними зборами учасників №1 від 21.06.2006 р. з урахуванням змін та доповнень. ТОВ «Моноліт-Юг»має ліцензію, видану Міністерством регіонального розвитку та будівництва України Державною архітектурно -будівельною інспекцією на право провадження будівельної діяльності, дійсної на момент перевірки та за перевірений період.

Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.07.2006 року за №12 є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва №725561 про реєстрацію виданого ДПІ в Сімферопольському районі, з 12.10.2006 р. і до цього часу.

Висновок податкової інспекції про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ ґрунтується на тому, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат вартість експедиторських та інформаційно-консультаційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_3, автопослуг, отриманих від ТОВ «Седа Ресурси», витрат на купівлю у ПП «Мамед»будівельних матеріалів і надання послуг трудових ресурсів для виконання будівельно-монтажних робіт.

Але матеріали справи містять первинні бухгалтерські документи та Висновок №27 судово-економічної експертизи за адміністративною справою ТОВ «Научно - дослідницька лабораторія судової експертизи», що вказує на правомірність формування ТОВ «Моноліт-Юг»податкового кредиту та валових витрат.

Відповідно до відомостей Акту перевірки Відповідач поставив під сумнів податкові накладні, видані :

- ПП ОСОБА_3 №251 від 24.04.2009 року на суму 85000 грн. в т.ч. ПДВ -14166,67 грн.,

- ПП ОСОБА_3 №253 від 27.04.2009 року на суму 27600 із яких ПДВ -4600 грн.,

- ПП ОСОБА_3 №252 від 30.04.2009 року на суму 286000 грн. в т.ч. ПДВ -47666,67 грн.,

- ТОВ «Седа Ресурси»№72 від 30.06.2009 року на суму 39350 грн.,в т.ч. ПДВ -6558,33 грн.,

- ПП «Мамед»№7 від 15.12.2009 року на суму 248999,66 грн., в т.ч. ПДВ -41500 грн.,

- ПП «Мамед»№4 від 31.01.2010р. на суму 53000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8833,33 грн.,

- ПП «Мамед»№16 від 26.02.2010р. на суму 250000,00 грн. в т.ч. ПДВ 41666,67 грн.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4,3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послу), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послу) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.214 пункту 7.2 статті 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ «Моноліт-Юг»отримував послуги від приватного підприємця ОСОБА_3 по автоперевезенням, залучення до виконання робот трудовими ресурсами та інформаційно-консультаційні послуги.

ТОВ «Моноліт-Юг»у приватного підприємця ОСОБА_3, який на момент вчинення угоди був платником податку на додану вартість, свідоцтво НОМЕР_2, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, набув послуги з найму автотранспорту для перевезення матеріалів та обладнання в розмірі 27600 грн., в т.ч. ПДВ 4600 грн. Підставою для цього у Відповідача згідно з первинними бухгалтерськими документами, долученими до матеріалів справа є: Договір транспортного експедирування №б/н від 25.04.2009 року (Т. 2 арк.справ.157), відповідно до якого приватний підприємець ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання за плату виконати послуги, факт отримання яких підтверджується актом виконаних робіт, а ТОВ «Моноліт-Юг»сплатити надані послуги; акт сдачи-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №А-0000008 від 27.04.2009 року; рахунок №А-00000250 від 27.04.2009р. (т.1, а.с.168); податкова накладна №253 від 27.04.2009 року на загальну суму 27600 грн., в т.ч. ПДВ -4600,00 грн. (т.1. а.с.169). Відповідно до реєстру послуг фактично наданих приватним підприємцем ОСОБА_3 для ТОВ «Моноліт-Юг»виконані послуги по перевезенню піску по маршруту м.Миколаїв -м.Сімферополь: 25.04.2009 в кількості 33,500 тонн вартість послуги -6834 грн., 26.04.2009 -33,800 тонн, вартістю -6895,20 грн., 27.04.2009 -33,900 тонн, вартістю -6915,60 грн., 27-04.2009 -34,095 тонн, вартістю -6955,38 грн. за договірною ціною перевезення 1 тони -204 грн.

Крім того, 01.04.2009 р. між ТОВ «Моноліт-Юг»(Замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір №б/н про надання послуг трудових ресурсів для виконання вантажно-розвантажувальних робіт (т.1 а.с.163-164), відповідно до умов якого, вартість договору складає 85000,00 грн. з ПДВ. Фактом виконання робіт став акт здачі-приймання №А-00000006 про проведення вантажно-розвантажувальних робіт піску на маршруті м.Миколаїв (пункт навантаження) -м.Сімферополь (пункт розвантажування) на загальну суму 85000 грн., в т.ч. ПДВ -14166,67 грн. (т.1 а.с.165),відповідно до реєстру послуг. Роботи приватним підприємцем виконувалися протягом квітня за договірною ціною навантаження та розвантаження 1 тони вантажу (піску) - 205 грн. з ПДВ. З 01.04.2009 року по 21.04.2009 року вхідна вага вантажу зафіксована сторонами складає 414,600 (т.1 а.с.167). На здійснені роботи (послуги) ПП ОСОБА_3 виписана податкова накладна №251 від 24.04.2009р. на суму 85000,00 грн. , в т.ч. ПДВ 14166,67 грн., що відображена в реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «Моноліт-Юг»за травень 2009 року, а ПДВ в розмірі 14166,67 грн. включений до складу податкового кредиту за травень 2009р. Вартість послуг в розмірі 85000 грн. була сплачена ТОВ «Моноліт-Юг»на адресу ПП ОСОБА_3 .в повному обсязі: 14.05.2009р. за платіжним дорученням №60 в розмірі 15885 грн., 02.10.2009р. за платіжним дорученням №141 в розмірі 8500 грн., 06.10.2009р. за платіжним дорученням №143 в розмірі 660 грн., 06.11.2009р. за платіжним дорученням №169 в розмірі 8945грн., 20.11.2009р. за платіжним дорученням №181 в розмірі 42000 грн., 02.12.2009р. за платіжним дорученням №192 в розмірі 9010 грн.

Суд дослідив ці документи та надає їм правової оцінки в якості доказів існування операцій між ТОВ «Моноліт-Юг»та ПП ОСОБА_3 у зв'язку з наявністю бухгалтерської довідки ТОВ «Моноліт-Юг»(т.2 а.с. 83) про використання отриманих від приватного підприємця ОСОБА_3 послуг для виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті ЦВС «Европа», розташованого у смт. Партеніт, відповідно до Договору підряду №10 від 02.04.2009, укладеного ТОВ «Моноліт -Юг»з ТОВ «БК «Спецтехнологія»(т.2 а.с.169-171). Перелік робіт та послуг, зазначених в акті приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в) за серпень 2009 року (т.2 а.с.146-156), на погляд суду, свідчить про включення вартості отриманих від ПП ОСОБА_3 послуг у вартість реалізованих в подальшому робіт для ТОВ «БК «Спецтехнологія»та сплаті їх останнім.

Також, 01.06.2008 року між ТОВ «Моноліт-Юг»(Замовник) і ПП ОСОБА_3 (Виконавець) був укладений договір №б/н про надання інформаційних послуг (т.1 а.с.158-159), відповідно до якого ПП ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання надавати інформаційні послуги з питань економічно-правового характеру, перелічені в Додатку №1 до Договору, а Замовник (ТОВ Моноліт-Юг») прийняти їх та сплатити. Відповідно до умов договору результат виконаних робіт оформлюється актом про надання послуг, що обумовлює кінцеву ціну договору. На підтвердження фактично виконаних робіт (надання послуг) до матеріалів справи долучені: звіт від 30.04.2009 року про виконані за період дії договору роботи (т.1 а.с.172), на підставі якого ТОВ «Моноліт-Юг»та ПП ОСОБА_3 підписаний акт №А-00000007 здачі приймання виконаних робіт про надання інформаційно-консультаційних послуг на суму 238333,33 грн., ПДВ-47666,67 грн., всього на загальну суму 286000,00 грн. Із додатку №7 до Акту приймання послуг слідує, що результатом консультаційної роботи ПП ОСОБА_3 є укладення договору на надання послуг по укладанню тротуарної плитки (№18 від 18.05.2009 з ТОВ «Модуль-Т»), договору підряду на будівництво у п.Партеніт (№10 від 02.04.2009 з ТОВ «БК «Спецтехнологія»), договору на виконання робіт (№б/н від 28.07.2009 з підприємством «Укртраснефтегазпром»), договір купівлі-продажу зернових (№МП9СО15.ЯЗ від19.06.2009р. з «Сіейчес Україна»). На вказану операцію ПП ОСОБА_3 була виписана податкова накладна №252 від 30.04.2009р. на загальну суму 286000,00 грн. в т.ч. ПДВ-47666,67 грн. (т.1 а.с.161). Послуги сплачені авансами в повному обсязі -286000 грн. відповідними платіжними дорученнями від: 10.03.2009р. у сумі 11000, 09.04.2009 - 30000 грн., 24.04.2009 -20 000,00 грн., 14.05.2009 -52700 грн., 11.06.2009 -100 000,00 грн., 15.06.2009 -43000 грн., 08.09.2009 -29300 грн.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що виконання інформаційно-консультаційних послуг ФОП ОСОБА_3 посприяло безпосередньому укладенню та виконанню ТОВ «Моноліт-Юг»Договору підряду №18 від 18.05.2009р., Договору підряду №10 від 02.04.2009р. з ТОВ «БК «Спецтехнологія», Договору б/н від 28.07.2009 з підприємством «Укртраснефтегазпром», договору купівлі-продажу зернових №МП9СО15.ЯЗ від 19.06.2009р. з «Сіейчес Україна», тому висновки відповідача, що придбані послуги не використовувалися у діяльності ТОВ «Моноліт-Юг», а діяльність проводилася без мети реального набуття наслідків укладених угод є недоведеними.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Питання щодо реального виконання умов договорів між позивачем та ФОП ОСОБА_3 податковою інспекцією під час здійснення документальної перевірки не досліджувалося.

Що стосується зазначення у акті перевірки про те, що ФОП ОСОБА_3 є пов'язаною особою відносно ТОВ «Моноліт-Юг», судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.26. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

У акті перевірки зазначено, що засновником ТОВ «Моноліт-Юг»у періоді, що перевірявся, був не ФОП ОСОБА_3 а громадянин ОСОБА_3

Положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі здійснення операцій платниками податку із пов'язаними особами, застосовуються у контексті визначення питання звичайних цін за договором, і не є підставою для виключення із складу валових витрат виробництва та обігу суми витрат за договорами із пов'язаними особами. Але, податкова інспекція не визначала ніяких звичайних цін за господарськими правовідносинами між позивачем та ФОП ОСОБА_3, а всупереч вимогам пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»виключила зі складу валових витрат позивача вартість послуг ФОП ОСОБА_3 Тобто встановила додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону.

Крім того, податковою інспекцією не встановлено яким чином ОСОБА_3 впливав на умови та економічні результати ТОВ «Моноліт-Юг»при виконанні укладених договорів, не зазначена норма закону яка забороняє укладення угод, відсутні відомості про визнання цих угод недійсними. Враховуючи що пріоритетним є норма ст.6 Господарського кодексу України, свобода підприємницької діяльності, рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб в господарські правовідносини.

У акті перевірки податкова інспекція дійшла до висновку про те, що укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_3 договори не спричиняють реального настання правових наслідків, вважав, що правочини порушують публічний порядок. Такі твердження податкового органу повинні бути доведеними.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України «Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину»зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та ФОП ОСОБА_3 суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, податкова інспекція, яка є заінтересованою особою та заперечує дійсність правочину між позивачем та ФОП ОСОБА_3 у судовому порядку не оспорила дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Жодних доказів щодо наміру порушити публічний порядок суду не наведено.

При цьому судом першої інстанції не досліджено та не враховано, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат вплинули операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно зі ст..1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПКУ. Усі господарські операції, які були проведені, спричинили реальні зміни майнового стану позивача -вказаний факт є визнаним і відповідачем не спростовується.

Також, суд зазначає, що документи, визнані судом першої інстанції первинними бухгалтерськими документами, які обов'язкові для визначення проведення робіт по перевезенню вантажу -товарно-транспортна накладна, шляхові листи вантажного автомобіля, талон замовника. Але відповідно до ст..48 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 року N 2344-III зі змінами та доповненнями, товарно-транспортна накладна обов'язкова для водія, як документ супроводжуючий вантаж.

Як вказувалося вище, підпункт 5.1 статті 5 Закону №334 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 цього Закону, а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, подорожній лист вантажного автомобіля і товарно-транспортна накладна можуть застосовуватись у відносинах між перевізником та вантажовідправником.

Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Тож відносини між позивачем і приватним підприємцем ОСОБА_3 не потребують оформлення товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Також на показники податкового кредиту та валових витрат ТОВ «Моноліт-Юг»вплинули взаємовідносини з ТОВ «Седа-Ресурси». Останній надавав позивачу послуги по перевезенню плитки тротуарної. Між сторонами був укладений письмовий Договір №б/н від 03.06.2009 року(т.1 а.с.84) про доставку вантажу з обов'язком навантаження за рахунок Виконавця (ТОВ «Седа-Ресурси»). Послуги, відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт (виконаних послуг) №СР-0000066 від 30.06.2009 р. ТОВ «Моноліт -Юг»прийняв на загальну суму 39350 грн., в т.ч. ПДВ 6558,33 грн. Із акту приймання робіт виходить, що позивачу були надані послуги по перевезенню тротуарної плитки, в кількості - 787,0 кв.м. на адресу отримувача -ТОВ «Модуль-Т». На указану операцію ТОВ «Седа-Ресурси»виписана податкова накладна №72 від 30.06.2009р. на загальну суму 39350,00 грн., в т.ч. ПДВ -6558,33 грн. Указана податкова накладна відображена у реєстрі отриманих накладних ТОВ «Моноліт-Юг»за червень 2009 р., а ПДВ в розмірі 6558,33 грн. включений до складу валового кредиту за травень 2009, відповідно до даних податкової декларації за відповідні податкові періоди. Розрахунки між сторонами проведені належним образом, через касу ТОВ «Седа-Ресурси»на загальну суму 40000,00 грн. квитанціями від: 05.05.2010р. в сумі 10 000,00 грн., 30.04.2010р. -10 000,00 грн., 27.04.2010р. -10 000,00 грн., 26.04.2010р.-10 000,00 грн.(т.1 арк.89-92).

Відповідно до довідки ТОВ «Моноліт-Юг»(т.2 а.с.83) доставка тротуарної плитки на адресу ТОВ «Модуль-Т»виконана в рамках Договору підряду №18 від 18.05.2009 року укладеному між ТОВ «Модуль-Т»(Замовник) і ТОВ «Моноліт-Юг»(Підрядник), відповідно до умов якого Підрядник у строки і за завданням Замовника зобов'язується на власний ризик чи залученими силами і коштами, з використанням власник матеріалів виконати комплекс робіт з доставки та укладенню плитки тротуарної на об'єкті Замовника: АРК, м.Алупка, вул. Леніна, 29 «санаторій профілакторій»(т.2 а.с.167). В долучених до справи актах приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в) за червень 2009 року відображено, як списання на витрати вартості плитки тротуарної «старий город»в розмірі 1212 кв.м. так і транспорті послуги. Що відповідно свідчить про відшкодування сплачених транспортних послуг, придбаних у ТОВ «Седа-Ресурси»(т.2, а.с.138-145).

Суд першої інстанції помилково відмовив позивачу в задоволенні вимог відносно правомірності включення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 6558,33 грн. і вартості послуг отриманих від ТОВ «Седа-Ресурси», що вплинули на прибуток та податок на додану вартість зазначаючи обставину відсутності товарно-транспортної накладної, шляхових листів вантажного автомобіля, талону замовника, інше.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно частини другої статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Частиною 2 статті 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що при проведенні господарських операцій щодо придбання послуг з транспортного експедирування позивач оформив необхідні первинні документи- акти прийому передачі, доводи відповідача щодо недостатності наданих документів для підтвердження факту використання наданих послуг у межах господарської діяльності платника податку суд до уваги не приймає, оскільки ці доводи не є нормативно обґрунтованими.

Крім того, суд враховує, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі №334, не дозволяється; обов'язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстрованих Міністерством юстиції України (п. 5.11. ст. 5, п. 21.5 ст. 21 вказаного Закону), а центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю витрат на придбання послуг транспортного експедирування.

Відповідно до підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

По взаємовідносинам ТОВ «Моноліт-Юг»та ПП «Мамед»відповідач зазначає, що внаслідок стану у постачальника -ПП «Мамед»«9»- відсутність за місцезнаходження, - ТОВ «Моноліт-Юг»протиправно включено витрати в сумі 207499,66 грн. за податковою накладною №7 від 15.12.2009р. по придбанню будівельних матеріалів, витрати у сумі 44166,67 грн. за податковою накладною №4 від 31.01.2010р. і у сумі 208333,33 грн. за податковою накладною №16 від 26.02.2010р. по наданню ПП «Мамед»трудових ресурсів на виконання будівельно-монтажних робіт.

Але с такими висновками суд погодитися не може. Так, 03.12.2009 року між ТОВ «Моноліт-Юг»та ПП «Мамед»укладений договір купівлі-продажу №б/н (т.1 а.с.54) відповідно до якого Продавець (ПП «Мамед») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Моноліт-Юг») товари у власність. Також ТОВ «Моноліт-Юг»укладено угоди №б/н від 11.01.2010р. та №б/н від 01.02.2010р. з ПП «Мамед», відповідно до яких ПП «Мамед»надає послуги трудових ресурсів для виконання будівельно-монтажних робіт. По факту отримання активів в вигляді виконаних робіт та отримання ТМЦ ПП «Мамед»були виписані податкові накладні: №7 від 15.12.2009р. на суму отриманих будівельних матеріалів - 248999,66 грн., в т.ч. ПДВ -41500 грн., №4 від 31.01.2010р. на суму виконаних послуг по наданню робочої сили 53000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8833,33 грн., №16 від 26.02.2010р. на суму виконаних послуг по наданню робочої сили 250000,00 грн. в т.ч. ПДВ 41666,67 грн. Суду також надані Акт сдачи приймання робіт (надання послуг) №ПМ -0000013 від 26.02.2010р. у якому зазначено, що ПП «Мамед»виконані роботи у вигляді надання робочої сили 280 часів. Вартість робіт склала 250 000 грн. Також актом перевірки податкова досліджувала документи, що підтверджують розрахунки між цими сторонами у готівковому порядку, а до матеріалів справи надані копії цих документів (т.1 а.с.58-83): квитанції до прибуткового касового ордеру №1152 від 15.12.2009р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1153 від 16.12.2009р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1155 від 17.12.2009р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1155 від 18.12.2009р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1156 від 21.12.2009р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1157 від 22.12.2009р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1158 від 23.12.2009р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1159 від 24.12.2009р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1160 від 25.12.2009р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1161 від 28.12.2009р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1162 від 29.12.2009р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1163 від 30.12.2009р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №3 від 12.01.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №4 від 13.01.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №5 від 14.01.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №6 від 15.01.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №7 від 18.01.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №8 від 19.01.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №9 від 20.01.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №10 від 21.01.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №11 від 22.01.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №3 від 12.01.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №12 від 25.01.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №13 від 26.01.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №14 від 27.01.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №15 від 28.01.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №16 від 29.01.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1204 від 01.02.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1205 від 02.02.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1206 від 03.02.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1207 від 04.02.2010р. у сумі 10000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру №1208 від 05.02.2010р. у сумі 10000 грн.. Заборгованість по розрахункам на момент перевірки відсутня.

Укладені ТОВ «Моноліт-Юг»з ПП «Мамед»договори о наданні трудових ресурсів від 11.01.2010р. та 01.02.2010р. , відповідно до яких виконавець (ПП «Мамед») прийняв зобов'язання надати трудові ресурси, а ТОВ «Моноліт-Юг»(замовник) -сплатити надані послуги. Відповідно до розділу 3 Договорів вартість послуг склала 53000 грн. та 250 000,00 грн. в тому числі ПДВ. Сума договору може змінюватися. Розрахунки здійснюються через касу чи на поточний рахунок виконавця. 31.01.2010р. і 26.02.2010р. між ТОВ «Моноліт-Юг»та ПП «Мамед»були підписані акти виконаних робіт №ПМ-0000006 -про надання послуг в вигляді робочої сили в кількості 120 годин на суму 53000 грн., в т.ч. ПДВ-8833,33 грн. (т.1 а.с.123) та №ПМ-0000013 -про надання послуг в вигляді робочої сили в кількості 280 годин на суму 250000 грн., в т.ч. ПДВ-41667,67 грн. (т.1 а.с.94). На ці господарські операції ПП «Мамед»для ТОВ «Моноліт-Юг»були виписані податкові накладні: №4 від 31.01.2010р. на суму 53000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8833,33 грн., №16 від 26.02.2010р. на суму 250000,00 грн. в т.ч. ПДВ 41666,67 грн. Розрахунки проведені в повному обсязі, відповідно до первинних документів - РКО, перелічених вище.

Відповідно до бухгалтерській довідки ТОВ «Моноліт-Юг»(т.2 а.с. 83) будівельні матеріали, придбані у ПП «Мамед»за накладною №ПМ-0000007 від 15.12.2009 р. були використані при виробництві будівельно-монтажних робіт за договором №24.07.09/2 від 28.07.2009, укладеному з Підприємством «Укртранснефтегазпром». Відповідно до цього договору ТОВ «Моноліт-Юг»(підрядник) зобов'язався виконати роботи за натужними загально будівельних робіт на об'єкті за адресою: ЦВС «Європа»в пгт. Партеніт, а Підприємство «Укртранснефтегазпром»(замовник) зобов'язується надати Підряднику об'єкт для проведення робіт, прийняти виконані роботи і сплатити їх на умовах, визначених договором (т.1 а.с.237-250, т.2 а.с.163-166). Фактичне виконання цих робіт відображено в актах виконаних робіт (ф. КБ-2в), а використання придбаних у ПП «Мамед»будматеріалів відображено у підсумкових відомостях ресурсів до даних актів, наданих до матеріалів справи, а саме: акт ф.КБ-2в №№17-22 за грудень 2009 р., акт ф.КБ-2в №№23-28 за січень 2010 р., акт ф.КБ-2в №№29-33 за лютий 2010 р. (т.2 а.с.1-78, 84-104).

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання -п. 2.3.4.

Тому, на погляд суду, зазначені відповідачем обставини, які вказують на нікчемність укладених правочинів про те, що у ПП «Мамед»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби -базуються на припущеннях ревізорів податкової, а не на підставі документальних чи фактичних даних.

Висновком № 27 судово-економічної експертизи від 31 січня 2012 року не було підтверджено висновки податкової інспекції у частини не донарахування податку на прибуток у сумі 206227,00 грн. та ПДВ у сумі 94197,00 грн.

Судова колегія оцінила вказаний висновок експерта у сукупності із іншими доказами по справі в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухала пояснення експерта, що були надані ним у суді першої інстанції, та не знаходить підстав не довіряти йому. При цьому судова колегія приймає до уваги, що висновок експерта було підготовлено на підставі повного дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача із застосуванням методу співставлення та документальної перевірки, експертом було досліджено рух товарів (робіт, послуг), які були отримані позивачем від вищевказаних контрагентів та дослідження питання використання отриманих товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача.

Враховуючи, що податкова інспекція не надала суду належних доказів, які б спростовували факт реального виконання договорів між позивачем та його контрагентами, у судової колегії відсутні підстави до висновку про завищення позивачем сум валових витрат виробництва та податкового кредиту по господарським взаємовідносинами з контрагентами.

Але, суд першої інстанції на вищевказані обставини увагу не звернув, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що за клопотанням позивача ухвалою суду першої інстанції від 12 квітня 2012 року позовні вимоги ТОВ «Моноліт-Юг»в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001072301/0 від 13.09.2010 року на суму 244,00 грн. було залишено без розгляду, судова колегія вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим від 13 вересня 2010 року за № 0001072301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 206228 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 83815 грн. підлягають задоволенню. Також підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим від 13 вересня 2010 року за № 0001082301/0.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Юг" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.12 у справі № 2а-12238/10/5/0170 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26 квітня 2012 року у справі № 2а-12238/10/5/0170 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі АР Крим від 13 вересня 2010 року № 0001072301/0 в частині визначення ТОВ «Моноліт-Юг»податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 206228 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 83815 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі АР Крим від 13 вересня 2010 року № 0001082301/0.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 грудня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська