Ухвала

від 10.12.2012 по справі 2а-10727/11/0170/16

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10727/11/0170/16

10.12.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Курапової З.І. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Бром"- Дерев'янко Олександр Михайлович, довіреність № б/н від 03.01.12

представник відповідача - Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим- Павлюкова Олена Валеріївна, довіреність № 904/10/10-0 від 19.03.12

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 18.01.12 по справі № 2а-10727/11/0170/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна, 1, Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

до Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна, 2, Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

заявник апеляційної скарги Красноперекопська об'єднана Державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби (вул. Північна, 2, Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 січня 2012 року у справі № 2а-10727/11/0170/16 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Бром»до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим № 0001012304 від 17.08.2011 року про відмову в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість Публічному акціонерному товариству «Бром»в сумі 590688,00 грн. за травень 2011 року, в частині 590623,84 грн. В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим № 0001012304 від 17.08.2011 року про відмову в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість Публічному акціонерному товариству «Бром»в сумі 590688 грн. за травень 2011 року, в частині 64,16 грн. було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Красноперекопська об'єднана Державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.01.2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на положення Податкового кодексу України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та вказує на те, що контрагент позивача ТОВ «Дніпрохімальянс»не знаходиться за юридичною адресою та не має відповідних основних фондів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарг та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального а процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із відмовою позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 590688,00 грн., про що відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.серпня 2011 року за № 0001012304.

Підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення сталися висновки акту Красноперекопської ОДПІ в АР Крим від 08.08.2011 року № 909/23-04/05444552 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Бром», код ЄДРПОУ 05444552, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за травень 2011 року»про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2011 року внаслідок завищення суми податкового кредиту (залишку від'ємного значення попереднього (податкового) кредиту).

Судом першої інстанції було встановлено, що 20.06.2011р. до Красноперекопської ОДПІ позивачем була подана податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2011р., відповідно до якої було визначено платником податків -1 001 084 грн. -залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 21.1 -рядок 18), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню -592426 грн. (рядок 23, Д3). До декларації також були додані довідка про залишок суми відємного значення попередніх податкових періодів (додаток 2) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) -Додаток 3 до декларації.

13.07.2011р. позивачем до відповідача був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправлянням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого залишок від'ємного значення був задекларований у сумі 590688 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних податкових періодах задекларована позивачем в розмірі 590688 грн. (рядок Д3, 24).

Відповідно до акту перевірки, були встановлені розбіжності між показниками, задекларованими позивачем та відомостями системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів на рівні ДПА України за наступними контрагентами:

-ПП „Алексгрупп", з яким 18.04.2011р. був укладений договір поставки за №18/04-11, відповідно до якого ПП „Алексгрупп" прийняв на себе зобов'язання з виготовлення та поставки позивачеві (покупцю) піддонів у кількості 3000 грн. вартістю 52 грн. кожний із урахуванням ПДВ. Загальна вартість товару була визначена в суму 156 000 грн. У зв'язку з чим була видана податкова накладна №16 від 16.05.2011р. на суму 13520 грн., в т.ч. й ПДВ в розмірі 2 253,33 грн. Проте, враховуюче невідображення в податковій звітності ПП „Алексгрупп" податкових зобов'язань відносно ПАТ „Бром" на суму ПДВ в розмірі 2253,33 грн., що є з боку контрагента позивача -ПП „Алексгрупп" порушенням п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 187.1 ст. 187, п. 201.4 ст. 201, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, ПАТ „Бром" припущене порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту ПАТ „Бром" на 2253,33 грн.;

-ТОВ „ЕКО Комфорт", за результатами господарських правовідносин з яким до складу податкового кредиту включені наступі податкові накладні постачальника: від 16.05.2011р. за №2 (пульт управління ПУ-4) вартістю 1570 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 261,67 грн. Проте, враховуючи те, що зазначений контрагент позивача має стан „9„ -направлено повідомлення за Ф№18, тобто відсутній за місцезнаходженням, то податкова накладна, на підставі якої був сформований податковий кредит в розмірі 261,67 грн. містить недостовірні відомості стосовно місцезнаходження продавця. А, відтак, внаслідок порушень з боку контрагента позивача п. 201.1, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем було припущене порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту ПАТ „Бром" на 261,67 грн.;

-ПП „Хімтяжбуд", до податкового кредиту за право чинами з яким позивачем були включені наступні податкові накладні: від 31.05.2011р. №133 на суму 1960 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 326,67 грн.; від 31.05.2011р. №132 на суму 5060 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 843,33 грн. Оскільки за відомостями органів державної податкової служби зазначений контрагент має стан „10" (спрямований запит на встановлення місцезнаходження), то й відомості щодо місцезнаходження продавця в зазначених накладних є недостовірними. А, відтак, внаслідок порушень з боку контрагента позивача п. 201.1, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем було припущене порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту ПАТ „Бром" на 1170 грн.

З аналогічних підстав не були визнані суми ПДВ, включені до сум податкового кредиту в розмірі 33,33 грн. за наслідками отримання дизельного палива від ТОВ „Універсал-Транзит-Оіл", який за відомостями ДПС має стан „10", на підставі касового чеку №1667 від 24.05.2008р. Так, за висновками відповідача, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту у податковій накладної є, серед іншого, й касові чеки, які містять суму отриманих товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку з визначенням фіскального номеру та податкового номеру постачальника. При цьому, сума нарахування за отримані товари(послуги) не може перевищувати 200 грн. за день без урахування податку. При цьому, Позивачем під час перевірки відповідних фіскальних чеків у підтвердження такої суми надано не було.

Згідно акту перевірки позивача ( т.1 а.с. 43)відповідно до додатку 2 Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2011р. залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду склався як від'ємне значення між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за попередні періоди (квітень 2010р.) та дорівнює 590 688 грн. (за даними перевірки 546 262 грн.). Завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду виникло у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2011р. у розмірі 98234,26 грн. за наслідком взаємовідносин позивача з контрагентами:

- за травень 2011р. з ПП „Алексгруп" в сумі ПДВ 2253,33 грн., ТОВ „Еко Комфорт" в сумі ПДВ 261,67 грн., ПП „Хімтяжбуд" в сумі ПДВ 1170 грн., ТОВ „Універсал-Транзіт-Оіл" в сумі ПДВ 33,33 грн. (разом 3718,33 грн.);

- за квітень 2011р. (акт перевірки №816/23-04/0544542 від 12.07.2011р.) СП ТОВ „Кершер" в сумі 30,83 грн., ТОВ „Універсал-Транзіт-Оіл" в сумі ПДВ 38,96 грн., ДП „Фокстрот" ТОВ „Фокстрот" в сумі ПДВ 270,17 грн., ТОВ „Дніпрохімальянс" в сумі ПДВ 29780 грн. (разом 30119,96 грн.);

- за квітень 2011р. (даною перевіркою) ТОВ „Десо ЛТД" в сумі ПДВ 10579,97 грн., ПБП „Український нафтопродукт" в сумі ПДВ 8,00 грн. (разом 10587,97 грн.);

- за березень 2011р. (Акт перевірки №586/15-02/05444542 від 20.05.11р.) ТОВ „Ліго" на суму ПДВ 20023 грн. (значення залишку відємного значення виникло за липень 2009р. у складі суми 33785 грн.).

Суд першої інстанції правильно надав оцінку обставинам справи стосовно висновків відповідача щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту за квітень 2011 року по взаємовідносинам з СП ТОВ "Кершер", повністю з'ясувавши обставини справи у даній частині та правильно послався на положення на відповідні положення Податкового кодексу України та Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженому наказом ДПАУ №614 від 01.12.2000 року. Висновку суду першої інстанції в даній частині позивачем в апеляційному порядку не оскаржуються.

Не оскаржуються позивачем і висновки суду першої інстанції стосовно необгрунтованості включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 33,33 грн. на підставі касового чеку 1667 від 24.05.2008р. від ТОВ „Універсал-Транзит-Оіл" на загальну суму вартості отриманого позивачем дизельного палива -199,97 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим №0001012304 від 17.08.2011р. про відмову в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 590 688 грн за травень 2011р., в частині вищезазначених сум - 33,33 грн. та 30,83 грн. (разом 64,16 грн.).

Щодо інших висновків суду першої інстанції судова колегія зазначає, що вказані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, судом надана правильна юридична оцінка встановленим обставинам та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 Податкового кодексу України, відповідно до якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 2001 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пунктів 200.2., 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.5. статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно до пунктів 200.6., 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Універсал-Транзіт-Оіл»та висновків відповідача щодо безпідставного включення позивачем до сум податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 38,96 грн. за чеком від ТОВ „Універсал-Транзіт-Оіл", то суд першої інстанції правильно зазначив, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №816/23-04/05444552 від 12.07.2011 року щодо завищення податкового кредиту позивачем за квітень 2011 року, були досліджені судом в рамках адміністративної справи за №2а-9483/11/0170/20 та визнані безпідставними та неправомірними, у зв'язку з чим, судом були задоволені позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 21.07.2011 року №000099230.

Як було встановлено за рішенням суду, висновки відповідача щодо визначення в касовому чеку недостовірних даних про адресу постачальника послуг є хибними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на яку посилається відповідач, платник податку зобов'язаний надати покупцю(отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначається, зокрема, місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Отже норма Податкового кодексу, на яку посилається відповідач, роблячи висновок щодо завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2011 року на суму 38,96 грн. визначає відповідні вимоги до податкової накладної, яку видає постачальник товару.

Тоді як підставою для нарахування позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 38,96 грн. до податкового кредиту за квітень 2011 року без отримання податкової накладної, є касовий чек, що відповідає вимогам п.п.б п.201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, і який відповідно до цієї норми повинен містити в собі суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номеру та податкового номеру постачальника). Як вбачається з вищевказаного чеку в ньому вказано автозаправочну станцію №4 з магазином за адресою: м. Київ, вул. Заболотного. Проте неможливо вважати, що ця адреса є місцезнаходженням юридичної особи ТОВ "Універсал-Транзит-Оіл", оскільки крім того, що в Податковому кодексі не визначено обов'язковість наявності у касовому чеку місцезнаходження платника податку-постачальника, то і Положення про форму та зміст розрахункових документів (п.3.2) зазначає про обов'язковість наявності у касовому чеку назви, адреси господарської одиниці. А господарською одиницею є стаціонарний або пересувний об'єкт, у тому числі транспортний, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції. Таким чином, висновок податкового органу щодо завищення податкового кредиту позивачем за квітень 2011 року в розмірі 38,96 грн. є необґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині обґрунтовані.

Стосовно висновків відповідача щодо неправомірного включення позивачем до податкового кредиту сум за правочинами з ДП "Фокстрот"ТОВ "Фокстрот"в розмірі 270,17 грн., суд визнав такі висновки безпідставними.

Так, у акті перевірки №816/23-04/05444552 від 12.07.2011 зазначено, що позивач включив до податкового кредиту квітня 2011 року по податковим накладним № 152/001 від 18.04.2011 року та № 28/001 від 29.04.2011 року, які виписано ДП "Фокстрот"ТОВ "Фокстрот"необоротні матеріальні активи, які в подальшому не використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, чим порушено п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України і призвело до завищення податкового кредиту вказаного періоду на суму 270, 17 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи податкових накладних № 152/001 від 18.04.2011 року та № 28/001 від 29.04.2011(а.с. 98,103), які виписано на адресу позивача ДП "Фокстрот"ТОВ "Фокстрот", продавцем поставлено покупцю три мікрохвильові печі та чайник. Сума ПДВ за товар складає 163 грн. та 107,17 грн.

Витрати на придбання цієї побутової техніки на думку позивача є обов'язковою умовою безперервної виробничої діяльності товариства, оскільки режими роботи деяких підрозділів на підприємстві є цілодобовими і для обладнання кімнат прийому їжі було придбано цю побутову техніку, тому є підстави для включення до податкового кредиту цих витрат.

Статтею 66 Кодексу законів України про працю встановлено, що на тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Судом встановлено, що вказане вище обладнання (мікрохвильові печі та чайник) передано для використання в окрему команду воєнізованої охорони, диспетчерський пункт та здравпункт, на яких згідно Переліку цехів, виробництв, професій з безперервним графіком роботи, порядок та місце прийому їжі, де по умовам праці перерву для відпочинку та прийому їжі встановити неможливо, затвердженого Головою правління ВАТ "Бром"07.10.2004р. та погодженого з головою профспілки підприємства, встановлено відповідний безперервний режим праці, який передбачає прийом їжі на місці.

На думку суду, витрати на вказану побутову техніку, якою обладнано місця для прийому їжі робітниками на підприємстві, в розумінні наведеної норми Податкового кодексу України, є тими витратами, що підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Як встановлено в акті перевірки №816/23-04/05444552 від 12.07.2011сума ПДВ у розмірі 29780,00 грн., визначена у виписаних податкових накладних ТОВ "Дніпрохімальянс", неправомірно віднесена ПАТ "Бром"до податкового кредиту за квітень 2011 року, оскільки внесені до них дані щодо місцезнаходження постачальника є недостовірними внаслідок незнаходження ТОВ "Дніпрохімальянс"за місцезнаходженням. Також відсутня будь -яка інформація про наявні складські приміщення наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово -господарської діяльності підприємства.

Вказаний висновок зроблено на підставі службової записки від 11.07.2011 року податкової міліції Красноперекопської ОДПІ та складених в зв'язку з цим актів від 09.08.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Бром"було укладений договір постачання з ТОВ "Дніпрохімальянс"№121 від 01.04.2011 року. На виконання зазначеного договору ТОВ "Дніпрохімальянс"виписані податкові накладні від 12.04.2011 року №3 на загальну суму 90000,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 15000грн., від 22.04.2011 року №8 на загальну суму 88680,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 14780,00 грн.

Таким чином, дані з службової записки від 11.07.2011р. ( т.1 а.с. 47) , на яку посилається відповідач в акті перевірки, щодо відсутності контрагента за місцезнаходженням і без визначення часу, яку складено вже після здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Дніпрохімальянс", і дані з акту перевірок, які взагалі складено з цих же обставин, значно раніше часу здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Дніпрохімальянс", крім того, за відсутності інформації щодо анулювання реєстрації ТОВ "Дніпрохімальянс"за наслідками відсутності за місцезнаходженням, не можуть бути достатніми доказами підтвердження неправомірності включення позивачем до податкового кредиту за квітень 2011 року податкових накладних, виписаних також у квітні 2011 року.

Стосовно висновків відповідача, щодо неправомірного включення позивачем сум податкового кредиту за накладними, виданими ПП „Алексгрупп" (контрагент не відобразив в податковій звітності операції з позивачем, за якими видані податкові накладні), ТОВ „Еко Комфорт", ПБП „Український нафтопродукт" (підприємство за місцезнаходженням не перебуває), ПП „Хімтяжбуд", ТОВ „Десо ЛТД" (направлений запит на встановлення місцезнаходження), то суд першої інстанції правильно визнав такі висновки підставними, правильно застосував положення пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2. 198.3 статті 198, статті 200 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що згідно положень Податкового кодексу України сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку, за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги).

Відповідач в матеріалах перевірки, а також під час розгляду справи не навів норму права, яка зобов'язує покупця після отримання податкової накладної перевіряти достовірність вказаного в ній місцезнаходження продавця.

Згідно пункту 184.5 статті 184 Податкового кодексу України особа позбавляється права на виписку податкових накладних з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, однією з підстав для чого п.п. "ж"пункту 184.1. статті 185 Податкового кодексу України передбачає наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання).

Згідно пункту 183.13 статті 183 Кодексу центральний орган державної податкової служби саме для інформування платників податку щодекадно оприлюднює на своєму веб-сайті дані з реєстру платників ПДВ (без відображення місцезнаходження), інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ.

Проте, в порушення приписів статей 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не наддав а ні суду першої інстанції а ні суду апеляційної інстанції належних доказів щодо відсутності у контрагентів позивача права на виписку податкових накладних у зв'язку з анулюванням свідоцтв платників податків на додану вартість на час виписки таких накладних.

Стосовно висновків відповідача щодо підстав неприйняття сум за податковими накладними, які були видані ПП „Алексгрупп", суд першої інстанції правильно зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не може бути підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідне документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Податкова відповідальність має індивідуальний характер.

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів того, що реальне виконання умов господарських операцій не мало місце, то суд не може дійти до висновку про безпідставність формування бюджетного відшкодування позивачем, у тому числі і за фінансово-господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Ліго»на суму ПДВ 20023 грн. за актом камеральної перевірки від 20.05.2011р.

Стосовно висновків відповідача щодо завищення від'ємного значення, яке виникло в липні 2009р. в сумі 33785 грн., суд першої інстанції правильно зазначив, що такі висновки відповідача в цієї частині зроблені без дослідження будь-яких документів, посилання на первинні бухгалтерські документи, тощо, накладні та інші документи, на підставі яких формувалося від'ємне значення в 2009році відповідно до законодавства, яке було чинним на той час.

Судовою колегією встановлено, що висновок відповідача про включення до бюджетного відшкодування травня 2011 року залишку від'ємного значення за липень 2009 року не підтверджується доказами. Згідно додатку 2 до декларації за травень уся заявлена до бюджетного відшкодування сума 590688 грн. становить від'ємне значення за квітень 2011 року.

Разом з цим, у визначенні суми залишку від'ємного значення, яка приймала участь в обчисленні бюджетного відшкодування за травень 2011 року (рядок 22 декларації) приймав участь і залишок від'ємного значення попереднього періоду (рядок 21.2 декларації) з сумою 115484 грн. За рахунок даного від'ємного значення відбулося погашення позитивного значення поточного місця травня (рядку 18 декларації).

Таким чином, рядок 21.2 декларації має вплив на визначення суми бюджетного відшкодування. Даний рядок переноситься з рядку 24 декларації квітня, деталізація якого відображається в додатку 2 до декларації за квітень. Згідно даному додатку 115484 грн. включають і 33785 грн. залишку від'ємного значення за липень 2009 року.

Так, позивач надав декларацію з ПДВ за квітень 2010 року , яка містить додаток 2 з деталізацією суми бюджетного відшкодування та залишку від'ємного значення по періодам виникнення. Під час її перевірки відповідач актом № 655/23-4/05444552/72 від 18.06.2010 року (т.1 а.с.165-167), залишивши незмінним в цілому розмір частини залишку від'ємного значення, сплаченого постачальникам, сам змінив деталізацію по місяцям відносно суми 327883 грн., в тому числі і по липню 2009 року. Тобто відповідач здійснив перерозподіл по податковим періодам, залишивши незмінним підсумкові показники.

Позивач визнав здійснене коригування, надаючи в подальших податкових періодах додаток 2 до декларації з його врахуванням. В додатку 2 до декларації за квітень 2011 року залишок від'ємного значення розподілений по періодам, з яких липень 2009 року співпадає з вищевказаним коригуванням відповідача. Зокрема, визнаний відповідачем залишок з врахуванням вже частково здійсненого його відшкодування по попереднім деклараціям включений зменшеним з 35618 грн. до 33785 грн.

Податкова інспекція всупереч своїм попереднім висновкам наполягає на необхідності врахування залишку від'ємного значення не у відповідності зі здійсненим ним коригуванням по податковим періодам.

Таким чином, позивач в декларації за квітень 2011 року розподіл залишку від'ємного значення здійснив у повній відповідності з вимогою самого відповідача. Надалі цей залишок, в повній відповідності з вимогами законодавства, врахував при обчисленні бюджетного відшкодування за травень 2011 року.

Як вказувалося вище, відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої відповідно до п. 200.1 Кодексу, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні періоди, а в разі відсутності боргу -до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Разом з тим, відповідно до статті 187 Кодексу податкове зобов'язання поточного місяця обраховується за результатами господарської діяльності за місяць на підставі первинних бухгалтерських документів (рядок 17 декларації).

Згідно наданого уточнюючого розрахунку позивачем в рядку 17 задекларовано 1 462 538 грн., 885 600 грн. -в рядку 21.1 (залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду).

З такої суми слід вираховувати суми, розраховані за показниками в рядку 18 -позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного періоду (рядок 8-рядок 16), яка була задекларована позивачем в розмірі 408658 грн.

У зв'язку з чим, при формуванні рядку 22 останні показники були вирахувані з показників рядку 21, у зв'язку з чим, позивач задекларував 590688 грн. залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про те, що врахування податковою інспекцією сум позитивного значення поточного періоду у відриві від інших податкових показників господарської діяльності, які впливають на результат, встановлюваний платником податків в податковій декларації є вибірковим використання наданої платником податків інформації всупереч положення ст. 200 ПК України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються виключно на висновках акту перевірки, яким судом першої інстанції надано правильна юридична оцінку, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.12 по справі № 2а-10727/11/0170/16 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.12 по справі № 2а-10727/11/0170/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 грудня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис З.І.Курапова

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська