Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а-2667/12/0170/3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2012 р. Справа №2а-2667/12/0170/3

(15:27) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача - Мачулян Н.М., дов.,

від відповідача - Казанцева З.Т., дов.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005922301 від 20.02.12 р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 132000,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправне збільшення відповідачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з огляду на висновків акту перевірки про нікчемність правочину позивача з контрагентами, вказаним в акті перевірки, зазначаючи на підтвердження господарської операції в повному обсязі, зокрема, придбання, перевезення, сплата, використання товару у власній господарській діяльності.

Ухвалами суду від 10.05.2012 р. у справі призначено судову експертизу, провадження у справі зупинено.

Відповідачем надані письмові заперечення проти позову за тих підстав, що контрагент позивача не мав можливості здійснити транспортно-експедиторське обслуговування з перевезення товару позивачу.

Представником позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.

З урахуванням вищевикладеного, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Новатор" є юридичною особою, ЄДРПОУ 00443737, зареєстровано 28.11.1996 р. Виконавчим комітетом Джанкойської міської ради за адресою місцезнаходження: 96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Першотравнева, буд. 62, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії довідки статистики, Виписки з ЄДР.

06.02.2012 р. Джанкойською ОДПІ в АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Новатор" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період травень 2011 року, висвітлених в довідці про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Новатор" щодо правомірності формування податкового кредиту за травень 2011 року, про що складено акт № 559/23-1/00443737.

Згідно з висновками акту перевірки від 06.02.2012 р. № 559/23-1/00443737 перевіркою встановлені порушення ТОВ "Новатор" п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у травні 2011 року на загальну суму 132000,00 грн., в т.ч. по: податковій декларації з податку на додану вартість на суму ПДВ 132000,00 грн., податковій декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства) спеціального режиму оподаткування переробного підприємства на суму ПДВ 0,00 грн.

Зокрема, у вказаному акті перевірки відповідачем зроблені численні посилання на:

- результати зустрічних звірок контрагента позивача, ТОВ "Інсайт-Груп", з власними контрагентами, відомості про яких та про матеріальні, виробничі, транспортні ресурси яких є непідтвердженими; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг);

- наявність дефектів в оформленні товарно-транспортних накладних,

з урахуванням чого відповідачем зроблені висновки про нікчемність правочинів, укладених позивачем.

Подані позивачем заперечення до акту перевірки вих.№ 356/10/25-1 від 21.02.2012 р. залишені відповідачем без задоволення.

20.02.12 р. на підставі акту перевірки № 559/23-1 від 27.12.2011 р. за порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Джанкойською ОДПІ збільшено ТОВ "Новатор" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 132000,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0005922301.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто визначальною (обов'язковою) ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України, згідно з п.198.2 ст. 198 якого датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 N 969, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696, в редакції на час оформлення податкових накладних, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Отже право на нарахування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування ПДВ виникає у разі підтвердження фактичного здійснення витрат на придбання певного товару належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознаками останньої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

Тобто реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Тобто, підтвердження постачання товару від контрагента позивача на адресу позивача за перевіряємий період, підтвердження факту отримання вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період, -свідчить про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводить правильність визначення податкового зобов'язання та нарахування податкового кредиту.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

З урахуванням викладеного, посилання відповідача в акті перевірки на дефекти в оформленні товарно-транспортних накладних, зокрема:

- відсутність номеру подорожнього листа;

- зазначення у "відомостях про вантаж" видаткової та податкової накладної, сертифікату якості, який є відсутнім;

- відсутність підпису водія про приймання вантажу;

- відмінність пункту навантаження від місця реєстрації контрагента,

суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на те, що товарно-транспортні накладні є одними з первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій суб'єктом господарювання, проте не єдиним та виключним; вказані дефекти в оформленні товарно-транспортних накладних не є однозначним та єдиним доказом непідтвердження транспортування товару.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

В матеріалах справи наявні наступні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійсненого правочину у господарських взаємовідносинах ТОВ "Новатор" та ТОВ "Інсайт-Груп":

- договір № 01/03/11 від 01.03.2011 р. про постачання продукції виробництва ЗАТ "Запорізький масложиркомбінат", ЗАТ "Львівський жиркомбінат", АТЗТ "Харківський жиркомбінат";

- податкова накладна № 1 від 01.05.2011 р. на суму 144000,00 грн., в тому числі ПДВ 24000,00 грн. з придбання товару жир зам. мол. жиру "Феттімилк сир Ак" 20 у кільк. 10000 т.; видаткова накладна №РН-0000019 від 01.05.2011 р. на суму 144000,00 грн., в тому числі ПДВ 24000,00 грн.;

- податкова накладна № 2 від 07.05.2011 р. на загальну суму 144000,00 грн., в тому числі ПДВ 24000,00 грн. з придбання товару жир зам.мол.жиру "Феттимилк сир 01 Ак" 20; видаткова накладна № РН-0000020 на загальну суму 144000,00 грн., в тому числі ПДВ 24000,00 грн.;

- податкова накладна № 3 від 11.05.2011 р. на загальну суму 72000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 12000,00 грн. з придбання товару жир зам.мол.жиру "Феттимилк сир 01 Ак" 20; видаткова накладна № РН-0000021 від 11.05.2011 р. на загальну суму 72000,00 грн., в тому числі ПДВ 12000,00 грн.,

- видаткова накладна № РН-0000022 від 15.05.2011 р. на загальну суму 144000,00 грн., в тому числі ПДВ 24000,00 грн.,

- податкова накладна № 5 від 20.05.2011 р. на загальну суму 144000,00 грн., в тому числі ПДВ 24000,00 грн. з придбання товару жир зам.мол.жиру "Феттимилк сир 01 Ак" 20; видаткова накладна № РН-0000023 від 20.05.2011 р. на суму 144000,00 грн., в тому числі ПДВ 24000,00 грн.,

- податкова накладна № 6 від 26.08.2011 р. на загальну суму 288000,00 грн., в тому числі 48000,00 грн. з придбання товару жир зам.мол.жиру "Феттимилк сир 01 Ак" 20; видаткова накладна № РН-0000024 від 26.05.2011 р. на загальну суму 288000,00 грн., в тому числі ПДВ 48000,00 грн.

Всього в загальній сумі позивачем отримано товару на 936000,00 грн., в тому числі ПДВ 156000,00 грн.

Згідно з висновком судової експертизи № 137-15/05 від 29.11.2012 р., проведеної по даній справі, отриманий товар "Жир. Замінник молочного жиру" оприбутковано у бухгалтерському обліку підприємства

Оприбуткування на склад товару - жир замінник молочного жиру "Феттимилк сиир 01АК" 20 кг. підтверджується прибутковими ордерами ТОВ "Новатор" за травень 2011 року.

В бухгалтерському обліку ТОВ "Новатор" відомості про отримання товарів від ТОВ "Інсайт-Груп" та їх перевезення до місця зберігання і використання відображені.

Сплата вказаного товару ТОВ "Новатор" підтверджується виписками банку, зокрема: № 2236 від 11.05.2011 р. на суму 80000,00 грн., № 2282 від 12.05.2011 р. на суму 100000,00 грн., № 2238 від 16.05.2011 р. на суму 26000,00 грн., № 2357 від 16.05.2011 р. на суму 44000,00 грн., № 2414 від 18.05.2011 р. на суму 50000,00 грн., № 2510 від 23.05.2011 р., на суму 100000,00 грн., № 2644 від 25.05.2011 р. на суму 100000,00 грн., № 2780 від 01.06.2011 р. на суму 80000,00 грн., № 2801 від 01.06.2011 р. на суму 140000,00 грн., № 2912 від 06.06.2011 р. на суму 200000,00 грн., №3060 від 08.06.2011 р. на суму 158000,00 грн., - всього на суму 579000,00 грн., в тому числі ПДВ 96500,00 грн.

Згідно з висновком судової експертизи № 137-15/05 від 29.11.2012 р., проведеної по даній справі, в бухгалтерському обліку ТОВ "Новатор" взаєморозрахунки з ТОВ "Інсайт-Групп" за травень 2011 року відображено наступним чином:

заборгованість станом на 01.05.2011 року - 79000,00 грн.,

отримано товарів - 936000,00 грн.,

сплачено 579000,00 грн.,

заборгованість станом на 31.05.2011 року - 436000,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються:

- факти придбання ТОВ "Новатор" товару - жиру замінника жиру рослинного "Феттимилк 01 АК", про що свідчать податкові та видаткові накладні;

- факти транспортування вказаного товару, про що свідчать товарно-транспорті накладні;

- факти сплати ТОВ "Новатор" придбаного товару, відображення відповідного залишку заборгованості по сплаті в документах первинного бухгалтерського обліку, про що свідчать відповідні платіжні доручення, банківські виписки, рахунки.

З податкових накладних, наявних в матеріалах справи, вбачається, що контрагентом позивача, ТОВ "Інсайт-Груп" при заповненні останніх вказано власне місцезнаходження за адресою: вул. Привозна, буд.1, м. Одеса, Застава-2, Одеська обл.

Вказана адреса збігається з адресою, вказаною ТОВ "Інсайт-Груп" в договорі № 01/03/11 від 01.03.11 р., укладеному з ТОВ "Новатор" про постачання продукції.

Доказів відсутності виробничих потужностей контрагента позивача, ТОВ "Інсайт-Груп", за адресою, вказаною в податкових накладних, на момент вчинення господарських операцій з позивачем у перевіряємий період, що могло створювати перешкоди в погруженні та перевезенні товару, відповідачем в матеріали справи не надано.

В матеріалах справи докази відсутності у ТОВ "Інсайт-Груп" на час вчинення спірних господарських операцій з позивачем статусу платника ПДВ -відсутні.

Зокрема, згідно офіційних даних, розміщених на сайті ДПС України, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Інсайт-Груп" - 02.09.2011 р., тобто після здійснення господарської операції.

Отже порушення в частині оформлення податкових накладних за наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються; відсутні докази того, що постачальник товарів, придбання яких було підставою сформування податкового кредиту позивачем у вказаному в акті перевірки періоді, не був зареєстрований як платник ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій. Останнє виключає одну з ознак нікчемності укладеного позивачем правочину з огляду на підтвердження податкового статусу постачальника товарів.

Придбання певного виду товару суб'єктом господарської діяльності повинно бути характерним для виробничої діяльності такого платника податку, що є однією з ознак підтвердження реальності вчинення господарських операцій, підтвердження використання в господарській діяльності відповідних товарів; наявність відповідної господарської мети при придбанні певного виду товару.

Згідно з довідкою статистики до основних видів діяльності ТОВ "Новатор" за КВЕД відносяться:

- перероблення молока та виробництво сиру;

- виробництво маргарину та аналогічних харчових жирів;

- оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом і жирами та інш.

Використання у власній господарській діяльності позивачем придбаного продукту жир зам.мол.жиру "Феттимилк сир 01 Ак" 20 підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про витрати основних матеріалів у співставленні з виробничим нормами за період травень-серпень 2011 року.

Згідно з висновком судової експертизи № 137-15/05 від 29.11.2012 р., проведеної по даній справі, відповідно до рецептури ТОВ "Новатор" до складу продукції власного виробництва входить "Жир замінник молочного жиру "Феттимилк сир 01 АК".

Крім того, в матеріалах справи наявні сертифікати відповідності продукції "Жири. Замінники молочного жиру" ВАТ "Запорізький оліжиркомбінат", Висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.12.2010 р. № 05.03.02-04/101150 ВАТ "Запорізький оліяжиркомбінат".

Відповідно до висновку судової експертизи № 137-15/05 від 29.11.2012 р., проведеної по даній справі, станом на 01.05.2011 р. залишок жирозамінювача молочного жиру "Феттимилк сир 01 АК" складав 2064,81 кг.,

надходження - 65000 кг (придбано протягом травня) + 15038,28 грн. (отримано зі складу);

використання - 82103,09 кг.;

залишок на 31.08.2011 - 0 кг.,

виготовлено сирного продукту - 366023 кг.

В матеріалах справи наявні рецептури позивача на продукти сирні: "Асканійський 50% жирності", "Гауда", "Едам", "Московський", "Київський", "Премєрський", - 50% жирності, в тому числі рослинного жиру 80% (на 1000 кг. готового продукту).

Згідно з висновком судової експертизи № 137-15/05 від 29.11.2012 р., проведеної по даній справі, згідно зі звітами про витрату основних матеріалів у співставленні з виробничими нормами ТОВ "Новатор" за період травень-серпень 2011 року списано для вироблення сирної продукції в кількості 82103,08 кг.:

витрата за нормою - 82103,08 кг.,

фактична витрата - 82103,08 кг.,

економія або перевитрата- 0,00 кг.,

списано в собівартість - 82103,08 кг.

Матеріалами справи підтверджується подальша реалізація позивачем виробленого товару з використанням жиру замінника жиру рослинного, про що свідчать, зокрема, відповідні податкові та видаткові накладні про реалізацію товару кінечному покупцеві, митні декларації.

Крім того, згідно з висновком судової експертизи № 137-15/05 від 29.11.2012 р., проведеної по даній справі, складські приміщення ТОВ "Новатор" складають 3300 кв.м. Цех з виробництва сира займає 6 приміщень, а саме:

1. цех з виробництва сиру 1 поверх - 511 м.кв.,

2. цех з виробництва сиру 2 ярус над кабінетом майстрів 52 м. кв.,

3. прессова 54 м. кв.,

4. солільня 345 м.кв.,

5. коридор від солільні до виходу до воріт 35 кв.м.,

6. Клипсаторна 63 кв.м.

Станом на 01.09.2012 р. первісна вартість основних засобів ТОВ Новатор", які знаходяться в сирному цеху, становить 1133981,18 грн., залишкова вартість 642795,87 грн.

Згідно з висновком судової експертизи № 137-15/05 від 29.11.2012 р., проведеної по даній справі, ТОВ "Новатор" мав виробничі та матеріальні ресурси для виробництва сирної продукції та використання у виробництві отриманого товару від ТОВ "Інсайт-Груп".

У ТОВ "Новатор" достатньо виробничих та матеріальних ресурсів для використання товару, придбаного у ТОВ "Інсайт-Груп" у власній господарській діяльності.

Крім того, надані відомості про наявність у ТОВ "Новатор" нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Джанкой, вул. Першотравнева, 27, про що зокрема, свідчать:

- наказ фонду майна АР Крим "Про створення ВАТ "Новатор" від 22.11.1996 р.,

- Додаток до наказу Фонду майна АР Крим № 1891 від 22.11.1996 р.;

- звіт про необоротні активи станом на 01.04.2011 р., зокрема, про наявність обладнання у сирному цеху.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Взаємовідносини ТОВ "Новатор" та ТОВ "Інсайт-Груп" у перевіряємому періоді не містять в собі ознак нікчемності правочину та відсутності відповідної господарської мети, а відтак, правовий кредит позивачем за вказаний в акті перевірки період сформований правомірно.

Згідно з висновком судової експертизи № 137-15/05 від 29.11.12 р., проведеної по даній справі, висновки, викладені в акті Джанкойської ОДПІ № 559/23-1 від 06.02.12 р., стосовно заниження ТОВ "Новатор" податку на додану вартість на загальну суму 132000,00 грн. за травень 2011 року первинними документами бухгалтерського і податкового обліку позивача не підтверджено.

Наданими документами бухгалтерського і податкового обліку ТОВ "Новатор" використання у власній господарській діяльності товарів, отриманих у ТОВ "Інсайт-Групп", сплата позивачем цих товарів контрагенту, транспортування, зберігання товарів підтверджуються.

Використання у власній господарській діяльності ТОВ "Новатор" товарів, отриманих у ТОВ "Інсайт-Групп", підтверджено звітами про витрату основних матеріалів, жураналами-ордерами по рахункам 201 "Сировина й матеріали", 23 "Виробництво" за період травень-серпень 2011 р.

Транспортування товарів, отриманих від ТОВ "Інсайт-Групп", підтверджено товарно-транспортними накладними; зберігання цих товарів - прибутковими ордерами, видатковими накладними, звітами про витрату основних матеріалів.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача, тобто, матеріалами справи та наявними доказами підтверджується: постачання товару від контрагента позивача ТОВ "Інсайт-Групп" на адресу позивача за перевіряємий період; підтверджується факт отримання вказаного товару за перевіряємий період; підтверджується факт сплати за вказаний товар за перевіряємий період; підтверджується використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної перевірки ТОВ "Новатор" висновків щодо порушення останнім вимог податкового законодавства в частині сформування податкового кредиту у травні 2011 року.

Взаємовідносини ТОВ "Новатор" та ТОВ "Інсайт-Групп" у перевіряємому періоді не містять в собі ознак нікчемності правочину та відсутності відповідної господарської мети, а відтак, правовий кредит позивачем за вказаний в акті перевірки період сформований правомірно.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В акті перевірки № 559/23-1 від 06.02.12 р. відповідач посилається на нікчемність правочину ТОВ "Новатор" з ТОВ "Інсайт-Групп", зазначаючи на акти зустрічних звірок контрагентів ТОВ "Інсайт-Групп", за якими відсутні відомості про підтвердження наявності у власних контрагентів ТОВ "Інсайт-Групп" матеріальних, виробничих та інш. ресурсів для реалізації господарської мети.

Згідно зі ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні ст. 9 Конституції України.

Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (далі - Шоста Директива).

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18.03.2004 р. № 1629 визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії, а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати.

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Відповідно до п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Отже орган Державної казначейської служби зобов'язаний стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Вказана позиція висловлена також Вищим адміністративним судом України в листі від 21.11.2011 р. № 2135/11/13-11.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до п.3) ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

У судовому засіданні 17.12.12 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. У повному обсязі постанову складено 21.12.12 р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 20.02.2012 р. № 0005922301.

Стягнути з Державного бюджета України в особі розпорядника бюджетних коштів Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" (ЄДРПОУ 00443737) 16338,51 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.