Ухвала

від 25.03.2013 по справі 2а-2667/12/0170/3

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2667/12/0170/3

25.03.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Мунтян О.І. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор"- Шаркова Наталія Геннадіївна, довіреність б/н від 16.08.12

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

розглянувши матеріали справи №2а-2667/12/0170/3 за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О.) від 17.12.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" (вул. Первомайская, 62, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, буд.30, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.12р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 20.02.2012 р. №0005922301.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі розпорядника бюджетних коштів Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" (ЄДРПОУ 00443737) 16338,51 грн. судових витрат.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.12 та прийняти нове рішення по справі.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.12р. без змін.

Відповідач у судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. Відповідач наполягає, що позивачем безпідставно задекларовано в податковій декларації з ПДВ податковий кредит за травень 2011 року на загальну суму 132000,00грн..

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005922301 від 20.02.12 р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 132000,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн.

ТОВ "Новатор" є юридичною особою, ЄДРПОУ 00443737, зареєстровано 28.11.1996р. Виконавчим комітетом Джанкойської міської ради за адресою місцезнаходження: 96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Першотравнева, буд. 62, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії довідки статистики, Виписки з ЄДР.

Згідно з довідкою статистики до основних видів діяльності ТОВ "Новатор" за КВЕД відносяться:

- перероблення молока та виробництво сиру;

- виробництво маргарину та аналогічних харчових жирів;

- оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом і жирами та інш.

06.02.2012 р. Джанкойською ОДПІ в АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Новатор" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період травень 2011 року, щодо правомірності формування податкового кредиту за травень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 559/23-1/00443737 від 06.02.2012р..

Згідно з висновками акту перевірки встановлені порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у травні 2011 року на загальну суму 132 000,00 грн., в т.ч. по: податковій декларації з податку на додану вартість на суму ПДВ 132 000,00 грн., податковій декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства) спеціального режиму оподаткування переробного підприємства на суму ПДВ 0,00 грн.

Висновку щодо нікчемності правочинів укладених позивачем, відповідач дійшов зокрема посилаючись на результати зустрічних звірок контрагента позивача, ТОВ "Інсайт-Груп", з власними контрагентами, відомості про яких та про матеріальні, виробничі, транспортні ресурси яких є непідтвердженими; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг); на наявність дефектів в оформленні товарно-транспортних накладних.

20.02.12 р. на підставі акту перевірки № 559/23-1 від 27.12.2011 р. за порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 132 000,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0005922301.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною (обов'язковою) ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України, згідно з п.198.2 ст.198 якого датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до абз.4 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 №969, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за №1401/18696, в редакції на час оформлення податкових накладних, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Сумуючи наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача в акті перевірки на дефекти в оформленні товарно-транспортних накладних суперечать вимогам чинного законодавства оскільки товарно-транспортні накладні є одними з первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій суб'єктом господарювання, проте не єдиним та виключним; вказані дефекти в оформленні товарно-транспортних накладних не є однозначним та єдиним доказом не підтвердження транспортування товару.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В матеріалах справи зокрема наявні податкові накладні та видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження реальності здійсненого правочину у господарських взаємовідносинах ТОВ "Новатор" та ТОВ "Інсайт-Груп", а саме: договір № 01/03/11 від 01.03.2011 р. про постачання продукції виробництва ЗАТ "Запорізький масложиркомбінат", ЗАТ "Львівський жиркомбінат", АТЗТ "Харківський жиркомбінат"; податкова накладна № 1 від 01.05.2011 р. на суму 144000,00 грн., в тому числі ПДВ 24000,00 грн.; видаткова накладна №РН-0000019 від 01.05.2011 р. на суму 144000,00 грн., в тому числі ПДВ 24000,00 грн.; податкова накладна № 2 від 07.05.2011 р. на загальну суму 144000,00 грн., в тому числі ПДВ 24000,00 грн.; видаткова накладна № РН-0000020 на загальну суму 144000,00 грн., в тому числі ПДВ 24000,00 грн.; податкова накладна №3 від 11.05.2011 р. на загальну суму 72000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 12000,00 грн.; видаткова накладна №РН-0000021 від 11.05.2011 р. на загальну суму 72000,00 грн., в тому числі ПДВ 12000,00 грн.; видаткова накладна №РН-0000022 від 15.05.2011 р. на загальну суму 144000,00 грн., в тому числі ПДВ 24000,00 грн.; податкова накладна № 5 від 20.05.2011 р. на загальну суму 144000,00 грн., в тому числі ПДВ 24000,00 грн.; видаткова накладна № РН-0000023 від 20.05.2011 р. на суму 144000,00 грн., в тому числі ПДВ 24000,00 грн.; податкова накладна № 6 від 26.08.2011 р. на загальну суму 288000,00 грн., в тому числі 48000,00 грн.; видаткова накладна № РН-0000024 від 26.05.2011 р. на загальну суму 288000,00 грн., в тому числі ПДВ 48000,00 грн.

У загальній сумі позивачем отримано товару на 936000,00 грн., в тому числі ПДВ 156000,00 грн.

З висновку судової експертизи №137-15/05 від 29.11.2012 р., проведеної по справі вбачається, що отриманий товар оприбутковано у бухгалтерському обліку підприємства.

Оприбуткування на склад товару - жир замінник молочного жиру "Феттимилк сиир 01АК" 20 кг. підтверджується прибутковими ордерами ТОВ "Новатор" за травень 2011 року.

В бухгалтерському обліку ТОВ "Новатор" відомості про отримання товарів від ТОВ "Інсайт-Груп" та їх перевезення до місця зберігання і використання відображені.

Сплата вказаного товару ТОВ "Новатор" підтверджується виписками банку.

Згідно з висновком судової експертизи № 137-15/05 від 29.11.2012 р., матеріалами справи підтверджуються: факти придбання ТОВ "Новатор" товару - жиру замінника жиру рослинного "Феттимилк 01 АК", про що свідчать податкові та видаткові накладні; факти транспортування вказаного товару, про що свідчать товарно-транспорті накладні; факти сплати ТОВ "Новатор" придбаного товару, відображення відповідного залишку заборгованості по сплаті в документах первинного бухгалтерського обліку, про що свідчать відповідні платіжні доручення, банківські виписки, рахунки.

З податкових накладних, наявних в матеріалах справи, вбачається, що контрагентом позивача, ТОВ "Інсайт-Груп" при заповненні останніх вказано власне місцезнаходження за адресою: вул. Привозна, буд.1, м. Одеса, Застава-2, Одеська обл.

Вказана адреса збігається з адресою, вказаною ТОВ "Інсайт-Груп" в договорі № 01/03/11 від 01.03.11 р., укладеному з ТОВ "Новатор" про постачання продукції.

Доказів відсутності виробничих потужностей контрагента позивача, ТОВ "Інсайт-Груп", за адресою, вказаною в податкових накладних, на момент вчинення господарських операцій з позивачем у перевіряємий період, що могло створювати перешкоди в завантажуванні та перевезенні товару, відповідачем в матеріали справи не надано.

Згідно офіційних даних, розміщених на сайті ДПС України, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Інсайт-Груп" - 02.09.2011 р., тобто після здійснення господарської операції.

Судова колегія погоджується з висновком, що порушення в частині оформлення податкових накладних за наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються; відсутні докази того, що постачальник товарів, придбання яких було підставою сформування податкового кредиту позивачем у вказаному в акті перевірки періоді, не був зареєстрований як платник ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій. Останнє виключає одну з ознак нікчемності укладеного позивачем правочину з огляду на підтвердження податкового статусу постачальника товарів.

Згідно з висновком судової експертизи № 137-15/05 від 29.11.2012 р., проведеної по справі, ТОВ "Новатор" мав виробничі та матеріальні ресурси для виробництва сирної продукції та використання у виробництві отриманого товару від ТОВ "Інсайт-Груп".

У ТОВ "Новатор" достатньо виробничих та матеріальних ресурсів для використання товару, придбаного у ТОВ "Інсайт-Груп" у власній господарській діяльності.

Взаємовідносини ТОВ "Новатор" та ТОВ "Інсайт-Груп" у перевіряємому періоді не містять в собі ознак нікчемності правочину та відсутності відповідної господарської мети, а відтак, правовий кредит позивачем за вказаний в акті перевірки період сформований правомірно.

Згідно з висновком судової експертизи № 137-15/05 від 29.11.12 р., проведеної по справі, висновки, викладені в акті Джанкойської ОДПІ № 559/23-1 від 06.02.12 р., стосовно заниження ТОВ "Новатор" податку на додану вартість на загальну суму 132000,00 грн. за травень 2011 року первинними документами бухгалтерського і податкового обліку позивача не підтверджено.

Використання у власній господарській діяльності ТОВ "Новатор" товарів, отриманих у ТОВ "Інсайт-Групп", підтверджено звітами про витрату основних матеріалів, жураналами-ордерами по рахункам 201 "Сировина й матеріали", 23 "Виробництво" за період травень-серпень 2011 р.

Транспортування товарів, отриманих від ТОВ "Інсайт-Групп", підтверджено товарно-транспортними накладними; зберігання цих товарів - прибутковими ордерами, видатковими накладними, звітами про витрату основних матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної перевірки ТОВ "Новатор" висновків щодо порушення останнім вимог податкового законодавства в частині сформування податкового кредиту у травні 2011 року.

Взаємовідносини ТОВ "Новатор" та ТОВ "Інсайт-Групп" у перевіряємому періоді не містять в собі ознак нікчемності правочину та відсутності відповідної господарської мети, а відтак, правовий кредит позивачем за вказаний в акті перевірки період сформований правомірно.

В акті перевірки № 559/23-1 від 06.02.12 р. відповідач посилається на нікчемність правочину ТОВ "Новатор" з ТОВ "Інсайт-Групп", зазначаючи на акти зустрічних звірок контрагентів ТОВ "Інсайт-Групп", за якими відсутні відомості про підтвердження наявності у власних контрагентів ТОВ "Інсайт-Групп" матеріальних, виробничих та інш. ресурсів для реалізації господарської мети.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а не колективний характер. Тому, у разі можливого недодержання контрагентом позивача вимог законодавства, такий факт не може бути підставою для застосування до позивача заходів по донарахуванню податкових зобов'язань.

Згідно зі ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.12р. по справі №2а-2667/12/0170/3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко