Постанова

від 08.01.2013 по справі 2а/2370/4622/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

08 січня 2013 року Справа № 2а/2370/4622/2012

09 год. 50 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Бабич А.М.,

при секретарі -Сидорець І.С.,

за участю сторін:

представника позивача -Литвина Б.О. (довіреність від 07.12.12 № б/н),

представника відповідача -Білоуса В.Ю. (довіреність від 10.04.12 № 780/10-017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра ЛТД»до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

04.12.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Квіра ЛТД»(далі-позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі-відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 10.09.2012: № 0004182301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток в розмірі 79271 грн. 00 коп. за основним платежем та 19818 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0004192301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача податку на додану вартість в розмірі 63417 грн. 00 коп. за основним платежем та 15855 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідач перевищив свої службові повноваження та дійшов помилкових висновків щодо укладання договору позивачем з приватним підприємцем ОСОБА_3 (далі - ПП ОСОБА_3.) у період правовідносин з 01.01.2009 до 31.12.2010 без мети настання реальних економічних наслідків, відповідно до чого на підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Обгрунтованість формування валових витрат та взяття податкового кредиту за рахунок правовідносин з відповідним контрагентом позивач мотивував наявністю рахунків, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що мають всі необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарської операції, а також чітку вказівку на те, яку саме роботу виконано ПП ОСОБА_3; посиланням на те, що вирок у кримінальній справі стосовно контрагента позивача не може ставитися у вину позивачу та враховуватися для прийняття висновків про нереальність господарських відносин.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи це тим, що між позивачем та ПП ОСОБА_3 правовідносини, відповідно до яких позивач формував валові витрати та податковий кредит у 2009-2010 роках, реально не відбувалися, оскільки обвинувальним вироком суду підтверджено фіктивне підприємництво цим контрагентом; на момент податкової перевірки позивач не надав повного пакету документів (договорів, товарно-транспортних накладних), якими би підтверджувалися факти реального вчинення правочинів, акти здачі прийняття робіт не мають всіх необхідних реквізитів (місця складання акту, виду прийнятих робіт, пунктів відправлення/прибуття, кількість та вид вантажу, вид транспорту, яким контрагент надавав транспортні послуги); контрагент позивача не мав матеріальних засобів, трудових ресурсів для виконання робіт; податкові накладні підписані різними особами без повноважень.

Дослідивши докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що позивач зареєстрований як юридична особа 25.01.1994 (ідентифікаційний код 21358119), є платником ПДВ з 15.09.1997, що підтверджується відповідним (свідоцтвом № 100073077.

З 30.07.2012 до 01.08.2012 головним державним податковим ревізором-інспектором Кот Є.І. на підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 24.07.2012 № 603 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правовідносин у період з 01.01.2009 до 31.12.2010 з ПП ОСОБА_3 За результатами вказаної перевірки був складений акт від 01.08.2012 № 151/22-12/21358119 (далі -акт перевірки), яким встановлено порушення вимог п. 5.1 пп. 5.2.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивач занизив податок на прибуток в сумі 79271,00 грн. у 2010 році, а також порушення вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивач занизив податок на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 63417 грн. 00 коп. за лютий-серпень 2010 року.

Відповідно до даних акту перевірки позивач не надав всіх документів, що підтверджували би реальність вчинення правочинів з ПП ОСОБА_3, а саме: не надав акт виконаних послуг від 15.03.2010 на суму 30000,00 грн.; податкову накладну від 15.03.2010 №124 на суму ПДВ - 5000,00 грн., що була включена до податкового кредиту позивачем на вартість послуг 63416,65 грн. та відображена у реєстрі отриманих накладних та податковій декларації з ПДВ; товарно-транспортні накладні. Суд звернув увагу, що вищевказаних документів, у т.ч. письмового договору з ПП ОСОБА_3, доказів оплати послуг, погодження маршрутів та погодження складових вартості послуг позивач, не зважаючи на зобов'язання суду, не надав.

За результатами співставлення податкових зобов'язань контрагента позивача та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відхилення в лютому-серпні 2010 року в сумі 63417,00 грн. За даними податкової перевірки валових витрат позивача встановлено наступні відхилення: згідно з уточнюючим розрахунком за перший квартал 2010 року - 136500,00 грн., згідно зі звітною декларацією за півріччя 2010 року - 224250,00 грн., декларацією за 3 квартали 2010 року - 317083,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються даними податкової звітності позивача за цей період (а.с.195-201)

На підставі акту відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 10.09.2012 №0004182301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 9989,00 грн. (79271,00 грн. - основна сума платежу та 19818,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція); № 0004192301, яким збільшено зобовязання позивача з ПДВ на суму 79272,00 грн. (63417,00 грн. - за основним платежем і 15855,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Висновки акту перевірки та ці рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку, однак вони були залишені в силі.

Для вирішення спору суд виходив з наступного.

На спірні відносини поширюються норми діючих на момент складання актів приймання послуг та оформлення податкових накладних: законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року у відповідній редакції (далі -Закон України № 334/94-ВР), «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року (далі -Закон України № 168/97-ВР); наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(далі - Порядок заповнення податкової накладної); Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з поясненнями представника позивача між ТОВ «Квіра»та приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено усну угоду про надання транспортних послуг із перевезення вантажу. Суд звернув увагу на те, що таке пояснення не узгоджується з вимогами діючого законодавства, оскільки відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) для правочинів між юридичними особами письмова форма є обов'язковою. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1 ст. 207 ЦК України). Жодних доказів позивач з цього приводу не надав.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. (ч.1 ст.206 ЦК України)

Суд звернув увагу на те, що позивач не надав жодних доказів щодо того, що чи хто перевозився на виконання транспортних послуг (автоперевезення). У будь-якому разі, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Цивільне законодавство передбачає види договорів перевезення за предметом: перевезення вантажу, багажу, пасажирські перевезення тощо. Щодо кожного встановлено певні особливості.

В силу вимог ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Для цього виду встановлено обов'язкову письмову форму. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором, відповідно до ч.1 ст. 917 ЦК України, а сам процес завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Водночас, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення, що передбачено ст.910 ЦК України. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Позивач не надав доказів досягнення згоди зі всіх істотних умов договору та підтверджуючих їх виконання документів, передбачених цивільним законодавством. Тому суд дійшов висновку, що фактично договір між сторонами не був укладений, а позивач безпідставно формував валові витрати на підставі лише актів надання послуг, що підтверджується також наступним.

Відповідно до підп.3.7 п.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми (додаток 4 до Договору). Основними документами на перевезення вантажів відповідно до пункту 11 цього Порядку є товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри: перший екземпляр - залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 ТТН).

Пунктом 13 вищевказаного Порядку встановлено правила здачі вантажів, зокрема, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з ТТН у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.). Водночас, відповідно до підп.6.3-6.4 п.6 Порядку при перевезенні вантажів у критих автомобілях і причепах, окремих секціях автомобілів, контейнерах і цистернах, опломбованих Замовником, визначення маси вантажу виконується Замовником. При навантаженні вантажу здійснюється його зважування або рахування місць (чи штук). Вантаж приймається без перевірки ваги, якщо він поданий для перевезення у спеціальних кузовах чи контейнерах при наявності на них пломб.

Вищевказані документи позивач не надав ні до перевірки податковому органу, ні суду, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що ці документи відсутні, а правочини з ПП ОСОБА_3 реально не відбувалися.

На підтвердження фактичного виконання послуг позивач надав наступні підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.76-117):

з посланням на рахунки-фактури: транспортні послуги - №ОУ-0000097 від 18.02.2010, №ОУ-0000101 від 22.02.2010, №ОУ-0000116 від 26.02.2010; транспортні послуги Червона Слобода - Миронівка - №ОУ-0000147 від 16.03.2010; транспортні послуги Червона Слобода - Миколаїв - №ОУ-0000151 від 17.03.2010; транспортні послуги Ростмистрівка - Миронівка - №ОУ-0000154 від 20.03.2010; транспортні послуги Чорнобай - Миронівка - №ОУ-0000158 від 24.03.2010, №ОУ-0000157 від 23.03.2010, №ОУ-454 від 29.05.2010; транспортні послуги Лубни - Миколаїв - №ОУ-0000162 від 30.03.2010; автоперевезення с.Руська Поляна - с.Вітово - №ОУ-00094 від 21.04.2010, №ОУ-222 від 22.04.2010; автоперевезення с.Новомиколаївка (Драбівський район) - м.Миронівка - №ОУ-236 від 23.04.2010; автоперевезення с.Новоукраїнка (Чорнобаївський район) - м.Миронівка - №ОУ-266 від 24.04.2010; автоперевезення с.Бавбасівка (Полтавська обл.) - с.Вітово (Чигиринський р-н) - №ОУ-267 від 29.04.2010; автотранспортні послуги за маршрутом с.Кононівка Драбівського р-ну - м.Миронівка - №ОУ-0447 від 08.05.2010, №ОУ-449 від 18.05.2010; автотранспортні послуги за маршрутом с.Юснівці - м.Миронівка - №ОУ-450 від 21.05.2010, №ОУ-452 від 23.05.2010; автоперевезення за маршрутом м.Драбів - м.Миронівка - №ОУ-490/1 від 05.06.2010; автотранспортні послуги за маршрутом Чорнобаївський район - м.Миронівка - №ОУ-453 від 28.05.2010; автоперевезення за маршрутом Переяслав-Хмельницький р-н - м.Миронівка - №ОУ-510 від 11.06.2010, №ОУ-508 від 10.06.2010; автоперевезення за маршрутом Полтавська обл.с.Семенівка - Катеринопіль - №ОУ-513 від 16.06.2010; автоперевезення с.Водяно Шполянський р-н - Одеса - Миколаїв - №ОУ-1328 від 29.07.2010, №ОУ-1346 від 30.07.2010; автоперевезення с.Кононівка Драбівського р-ну - м.Миронівка - №ОУ-268 від 30.04.2010; автотранспортні послуги за маршрутом с.Кононівка Драбівського р-ну - м.Миронівка - №ОУ-451 від 22.05.2010; автотранспортні послуги за маршрутом Оржицький р-н - м.Миронівка - №ОУ-455 від 31.05.2010;

без посилань на підставу, відповідно до якої засвідчується факт виконання послуг (на рахунок-фактуру, договір тощо): автоперевезення за маршрутом с.Водяно Шполянський р-н - с.Вітово Чигиринський р-н - №ОУ-1408 від 04.08.2010; автоперевезення с.Руська Поляна - с.Вітово - №ОУ-1441 від 06.08.2010, №ОУ-1454/1 від 07.08.2010, №ОУ-1605/1 від 21.08.2010, №ОУ-1454/2 від 08.08.2010, №ОУ-1501 від 12.08.2010, №ОУ-1519 від 13.08.2010, №ОУ-1530/1 від 14.08.2010, №ОУ-1532 від 16.08.2010, №ОУ-1548 від 17.08.2010, №ОУ-1562 від 18.08.2010, №ОУ-1578 від 19.08.2010, №ОУ-1594 від 20.08.2010.

Суд звернув увагу на те, що ці акти прийнятих послуг не містять вказівок на місце складання, конкретні пункти відправлення/прибуття, будь які вказівки на об'єкти, що переміщувалися; підписані зі сторони контрагента позивача в два різні способи, що візуально істотно відрізняються і дають підстави вважати, що вони виконані різними особами, у т.ч. - не уповноваженими на такий підпис. Таким чином, дані акту податкової перевірки знайшли своє підтвердження в суді, а посилання позивача на наявність всіх реквізитів в документах - не відповідають обставинам справи.

Доказів відправлення та/або прийняття об'єктів, що переміщувалися, позивач не надав.

Суд зауважує, що наявність лише актів виконаних послуг, оформлених таким чином, що не дають підстави ідентифікувати конкретний вид послуг, що ними посвідчуються, є недостатнім доказом обґрунтованості формування валових витрат та підтвердження реальності вчинених правочинів. У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за цими документами не відбувалися.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України № 334/94-ВР валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає, у т.ч. загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (підпункт 4.1.1 цієї статті).

Згідно з абзацом 2 п.1.31 ст.1 цього Закону продажем результатів робіт (послуг) вважалися будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Щодо податкових накладних, на підставі яких позивач взяв податковий кредит за правовідносинами з ПП ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Суд звернув увагу, що надані до матеріалів справи копії податкових накладних (а.с.30-71) згідно з даними заповнених реквізитів є фактично копіями, що залишаються у продавця (контрагента позивача), а не оригіналу; заповнені без посилань на реквізити договору; одиниці виміру послуг (пункти, гривні, штуки) не дають змоги ідентифікувати на яку кількість послуг вони виписані; підписані зі сторони контрагента в чотири візуально різні способи, що дають підставу вважати, що вони підписані різними, у т.ч. не уповноваженими, особами. Рахунок-фактура та акти виконаних послуг, вказані в графі про умови поставки, є лише посвідченням про вартість запропонованих послуг та інструментом підтвердження факту виконаних послуг відповідно, тобто не підміняють собою письмову форму договору.

Згідно з пунктом 6 Порядку заповнення податкової накладної податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (непотрібне виділяється поміткою "Х"). Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу. Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків. Копія податкової накладної залишається у продавця товарів (послуг) як звітний розрахунковий податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податку (підпункт 6.3 пункту 6 цього Порядку).

Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця відповідно до вимог 18 Порядку заповнення податкової накладної. Водночас, відповідно до пункту 5 цього Порядку Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (особою, яка її складає, зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові накладні складені з порушеннями і разом із вищезазначеним підставами щодо необґрунтованості формування валових витрат не надавали права позивачу формувати за їх рахунок податковий кредит.

Суд взяв до уваги, що обвинувальним вироком Соснівського районного суду міста Черкаси від 05.07.2012, що набрав законної сили, встановлено вину ОСОБА_3 в умисних діях з корисливих мотивів щодо підробки документів господарських правовідносин, безпідставного завищення у 2009-2010 роки валових витрат та заниження оподатковуваного доходу, внесення неправдивої інформації у податкову звітність. (а.с.169) Відповідно до даних акту позапланової перевірки ПП ОСОБА_3 від 14.06.2011 №953/17-21/НОМЕР_3 за період 01.01.2008-31.12.2010 під час розслідування кримінальної справи встановлено, що ця особа не надала жодного документа на підтвердження взятих податкових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, позивач не спростував дані та висновки акту перевірки, на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не обгрунтував правомірності формування валових витрат з ПП ОСОБА_3 та взяття податкового кредиту на відповідну суму, отже позовні вимоги суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159 -163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ТОВ «Квіра ЛТД»до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р»від 10.09.2012: № 0004182301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток в розмірі 79271 грн. 00 коп. за основним платежем та 19818 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0004192301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача податку на додану вартість в розмірі 63417 грн. 00 коп. за основним платежем та 15855 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, -відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання постанови, складеної у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Копію постанови направити сторонам у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 08.01.13