Ухвала

від 22.10.2012 по справі 2а-9285/11/0170/23

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9285/11/0170/23

22.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" - Мачулян Наталія Миколаївна, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій Області, 01.08.2006, довіреність № б/н від 16.08.12,

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В.) від 26.03.12 по справі № 2а-9285/11/0170/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" (вул. Первомайская, 62, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, буд.30, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби, - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній республіці Крим від 15.07.2011 №0014661502 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4652,50 грн., з яких 3722,00 грн. - основний платіж, 930,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній республіці Крим від 15.07.2011 № 0014671502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16795,00 грн., з яких 13436,00 грн. - основний платіж, 3359,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" 28 грн. 11 коп. судових витрат (арк.с. 209-213).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що невизнання декларації контрагента позивача, податкової звітності та несплата ним обов'язкових податків не може бути підставою для невизнання податкової декларації позивача та зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ позивача, оскільки, реальність проведення операцій підтверджена відповідними первинними документами, що є належним та достотним доказом, а отже наявні підстави для задоволення позовних вимог, а також спростовуються висновком судово-економічної експертизи.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим Державної податкової служби, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк.с. 219-224).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні 22.10.2012 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу (арк. с. 239-242).

В судове засідання, 22.10.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність (арк.с. 237).

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача, за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор" є юридичною особою, зареєстрованою рішенням виконавчого комітету Джанкойської міської ради від 28.11.1996 (арк. с. 104).

Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим здійснена документальна невиїзна перевірка позивача з питань щодо правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерговосток" за травень-червень 2010 року.

За результатами документальної невиїзної перевірки позивача, щодо правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерговосток" за травень-червень 2010 року складено Акт №2042/1502/00443737 від 23.06.2011 "Про результати документальної невиїзної перевірки ВАТ "Новатор" щодо правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерговосток" за травень-червень 2010 року" (арк.с. 16-27).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем ч.ч.1,5 ст. 203, ст.ст. 215, 228 Цивільного Кодексу України, в результаті чого правочин, укладений з контрагентом ТОВ "Енерговосток" визнано нікчемними в силу припису закону, як такий, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб; п. 14.1.181 ст. 14, п.201.10 ст. 201, п. 198.1, п.198.2, п.198.6, п.198.3 ст. 198, пункт 1 підрозділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу від 02.12.2010 №2755-Vl, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 17158,00 грн., у т.ч. у травні 2010 року по декларації № 9821 від 18.06.2010 на суму 2292,00 грн. по декларації (переробного підприємства) № 9839 від 18.06.2010 на суму 9344,00 грн., у червні 2010 року по декларації № 13025 від 20.07.2010 на суму 1430,00 грн., по декларації (переробного підприємства) № 12989 від 20.07.2010 на суму 4092,00 грн. від постачальника ТОВ "Енерговосток", який проведено на підставі нікчемних правочинів. В результаті чого, ВАТ "Новатор" занизило зобов'язання до сплати ПДВ у розмірі 3722,00 грн. та до спеціального фонду Державного бюджету 13436,00 грн. (відповідно до пункту 1 підрозділу 2 розділ XX "Перехідні положення").

Крім того, зазначеним Актом встановлено, що згідно даних Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "Енерговосток" (ЄДРПОУ 36648598), основний вид діяльності - оптова торгівля паливом надавало до ДПІ в Орджонікідзевьскому районі м. Запоріжжя декларації з ПДВ за травень- червень 2010 року (вх. № 58727 від 21.06.2010 за травень та № 75637 від 22.07.2010 за червень) у додатках № 5 до декларації з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту, в розрізі контрагентів" за травень-червень 2011 pоку, у розділі І - податкові зобов'язання вказано підприємство ТОВ "Новатор". Однак податкові декларації за травень-червень 2010 року визнані ДПІ в Орджонікідзевьскому районі м. Запоріжжя недійсними.

Згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2010 року (вх. № 81757 від 09.08.2010 року), яка надана з прочерками свідчить про те, що ТОВ "Енерговосток"не декларує наявність у підприємства основних засобів. Відсутні необхідні економічні умови для здійснення поставок (основні фонди, запаси, транспорт, складські приміщення тощо), що свідчить про відсутність доказів фактичного відвантаження, транспортування та отримання товару, тобто про безтоварність операції.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 15.07.2011 № 0014661502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4052,50 грн., з яких 3722,00 грн. - основний платіж, 930,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції, які в сумі дають іншу суму: 4652,50 грн. та від 15.07.2011 № 0014671502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16795,00 грн., з яких 13436,00 грн. - основний платіж, 3359,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (арк. с. 37, 39).

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач вважає що суми, включені позивачем до податкового кредиту не підтверджені належним чином, що тягне за собою зменшення сформованого платником податку податкового кредиту, позивач проти цього заперечує, так як вважає, що він документально підтвердив реальну господарську діяльність та господарські операції даними податкового та бухгалтерського обліку, а за дії контрагента відповідальності не несе.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків актів перевірки.

Пунктом 14.1.181. ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вказаним розділом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пунктом 198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. ПК України, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 46.1. статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. У пункті 46.5 статті 46 ПК України зазначається, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Відповідно до частини другої пункту 48.1 статті 48 ПК України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з пунктом 48.2 статті 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити податкової декларації - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно пункту 203.1. статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За змістом статті 198 ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту податку на додану вартість.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже реальність здійснення господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами: видатковими накладними постачальника та товарно-транспортними накладними перевізника, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ травень - червень 2010 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Енерговосток" та висновком судово-економічної експертизи №156/11 від 16.02.2012 (арк. с . 180-189).

При цьому відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування обставин, що свідчать про незаконність операцій, на підставі яких виникло право на бюджетне відшкодування, покладається на податкові органи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу відбулось відповідачем на тих підставах, що суми податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування не можливо підтвердити у контрагента позивача.

Таким чином, позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виданих постачальником товару.

Отже, сума бюджетного відшкодування є правомірно визначеною, якщо це зроблено на підставі належним чином сформованого податкового кредиту.

Судом не встановлена обізнаність позивача про протиправний характер діяльності його контрагента при здійсненні господарської діяльності, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, судова колегія, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.12 по справі № 2а-9285/11/0170/23 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.12 по справі № 2а-9285/11/0170/23 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна