Постанова

від 03.01.2013 по справі 5027/662/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.13 Справа № 5027/662/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого -судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Кіт М.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинський індустріальний союз" без номера та без дати (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 364 від 03.12.2012 р.)

на рішення господарського суду Чернівецької області від 20.11.2012 р.

у справі № 5027/662/2012 (суддя -Т. І. Ковальчук)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинський Індустріальний Союз", м. Сторожинець Чернівецької області

про стягнення боргу в сумі 51242, 45 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача : не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 20.11.2012 р. у справі № 5027/662/2012 (суддя -Т.І. Ковальчук) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинський індустріальний союз»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмакс»- 49537,04 грн. основного боргу, 711,26 грн. -пені, 948,34 грн. -20% річних та 1608,05 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що на виконання умов Договору поставки № 02/10/01 від 10.01.2012 р. позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних і актів надання послуг з доставки товари загальною вартістю 49537,04 грн., за які відповідач не розрахувався в установлений договором строк, у зв'язку з чим крім основної суми заборгованості, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині нарахованої суми пені в розмірі 711,26 грн. та 948,34 грн. -20 % річних.

В задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення пені і 20% річних суд першої інстанції відмовив, оскільки Договір поставки не містить умови про застосування таких у випадку несвоєчасної оплати вартості транспортних послуг з доставки товару, оскільки остання визначається згідно з видатковими накладними.

Відповідач, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковинський індустріальний союз», - не погодившись з таким рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку. На думку апелянта, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, частково задоволивши позовні вимоги, оскільки не навів вмотивованого обґрунтування для прийняття такого рішення, не взяв до уваги заперечення на позов, а подані до позовної заяви документи, оформленні з порушенням.

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмакс»у відзиві на апеляційну скаргу без номера та дати (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 7849 від 21.12.2012 р.) зазначає, що згідно вимог ст. 94 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, а також підстави , з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали справи, що є у справі або подані додатково. Однак, відповідач в порушення вимог даної статті в своїй апеляційній скарзі не посилається на жодну норму матеріального чи процесуального права, які, на його думку, порушив суд першої інстанції. Крім того, безпосередньо в судовому засіданні 20.11.2012 р. представник відповідача проти вимог позивача не заперечував та пояснив, що підприємство одразу сплатити борг не має можливості, а може погашати заборгованість частинами, чим визнав позовні вимоги. Також, вказує і на той факт, що апеляційну скаргу підписано директором Н. Цвєтковою в той час як за даними веб-сайту Єдиного державного реєстру керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинський індустріальний союз»є Костюк Н.В., а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Чернівецької області від 20.11.2012 р. без змін.

В судове засідання 03.01.2013 р. представники сторін не з'явились, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомленні про час та місце судового засідання ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 р., про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 р. участь представників сторін в судовому засіданні визначено на власний розсуд.

3 січня 2013 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення по справі не поступало, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

10 січня 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальність «Буковинський індустріальний союз»(покупець, відповідач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмакс»(постачальник, позивач у справі) уклали договір поставки, згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язувався передати (поставити) на умовах даного Договору будівельні, меблеві, оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі у власність відповідача, а відповідач зобов'язувався прийняти товар у власність і оплатити його на умовах даного Договору.

Асортимент ціна та кількість товару, що поставляються за даним Договором, визначаються сторонами у накладних на товар, які є невід'ємними частинами договору і формуються на підставі замовлень покупця з урахуванням можливостей постачальника (пункт 2.1. Договору). Вартість прийнятого покупцем товару визначається в оформлених (в т.ч. підписаних сторонами) накладних (пункт 2.3. Договору).

Згідно пункту 3.1. Договору поставка товару здійснюється на умовах ЕХW, згідно з правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року (конкретне місце доставки товару визначається покупцем у замовленні на кожну партію товару). Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання накладної (пункт 3.2. Договору). Дата поставки товару зазначається в накладних на товар (пункт 3.3. Договору.).

В пункті 3.4. Договору сторонами погоджено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару останньому. Моментом передачі товару покупцю є підписання сторонами накладної на такий товар.

Зобов'язання постачальника з поставки партії товару вважається виконаним з моменту підписання покупцем видаткової накладної постачальника на такий товар (пункт 3.5. Договору).

Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника (або його філії), що вказані в даному Договорі, або шляхом внесення готівкових коштів в касу постачальника. Валюта розрахунків -гривня (пункт 4.1. Договору).

Покупець оплачує товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару від постачальника (пункт 4.2. Договору). Сума товарного кредиту покупця при оплаті товару з відстрочкою за даним Договором в будь -якому випадку не може перевищувати 40000 грн. При цьому, постачальник має право відмовити покупцю у поставці товару, якщо покупець має непогашену заборгованість за раніше поставлений товар (пункт 4.3. Договору).

У випадку порушення терміну (строків) оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої в строк вартості товару за кожен день прострочення до дати повної оплати товару, а також додатково 20% річних від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки до дати повного виконання зобов'язання (пункт 5.2. Договору).

Строк дії договору встановлено терміном на один календарний рік (пункт 8.2. Договору).

15 травня 2012 р. позивачем та відповідачем складено та підписано Додаток №1 до Договору №02/10/01 від 10.01.2012 р., в якому сторони погодили викласти п. 4.3. в наступній редакції: «Сума товарного кредиту покупця при оплаті товару з відстрочкою за даним Договором в будь -якому випадку не може перевищувати 120000 грн. При цьому, постачальник має право відмовити покупцю у поставці товару, якщо покупець має непогашену заборгованість за раніше поставлений йому товар».

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов Договору № 02/10/01 від 10.01.2012 р. позивач у період з 25.07.2012 р. по 03.08.2012 р. поставив відповідачеві будівельні матеріали -деревостружечну та деревоволокнисту плиту загальною вартістю 48687,04 грн., а саме: по видатковій накладній № СV-07/25/0013 від 25.07.2012 р. - на суму 13248,98 грн. (довіреність відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей БІС № 0234 від 25.07.2012 р., а.с. 13,15); по видатковій накладній № СV-07/27/0010 від 27.07.2012 р. - на суму 14750,19 грн. (довіреність відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей БІС № 0239 від 26.07.2012 р., а.с. 16,18); по видатковій накладній № СV-08/01/0012 від 01.08.2012 р. - на суму 8887,72 грн. (довіреність відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей БІС № 0241 від 31.07.2012 р., а.с. 19, 21); по видатковій накладній № СV-08/03/0004 від 03.08.2012 р. - на суму 11800,15 грн. (довіреність відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей БІС № 0247 від 03.08.2012 р., а.с. 22,24).

Також, позивачем надано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), з яких вбачається, що позивач надав відповідачеві транспортні послуги загальною вартістю 1320 грн., у тому числі: Акт № СV-07/25/0012 від 25.07.2012 р. на суму 470,00 грн. (а.с. 14), Акт № СV-07/27/0011 від 27.07.2012 р. на суму 300,00 грн. (а.с. 17), Акт № СV-08/01/0013 від 01.08.2012 р. на суму 250,00 грн. (а.с. 20), Акт № СV-08/03/0005 від 03.08.2012 р. на суму 300,00 грн. (а.с. 23).

За умовами п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах ЕХW згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року (конкретне місце доставки товару визначається покупцем у замовленні на кожну партію товару).

Відповідно до розділу 17 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної промислової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2000 р.) термін "франко-завод" (група Е, ЕХW (Франко-завод (… назва місця)) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад на заводі фабриці складі і т. ін.) без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий засіб

В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем позивачеві письмового замовлення на товар із зазначенням місця його доставки, як це передбачено Договором поставки і Правилами ІНКОТЕРМС. В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СV-07/25/0012 від 25.07.2012 р., № СV-07/27/0011 від 27.07.2012 р., № СV-08/01/0013 від 01.08.2012 р. та № СV-08/03/0005 від 03.08.2012 р. не зазначено, що вказані в них надані транспорті послуги є послугами з доставки відповідачеві товару по видаткових накладних № СV-07/25/0013 від 25.07.2012 р., № СV-07/27/0010 від 27.07.2012 р., № СV-08/01/0012 від 01.08.2012 р., № СV-08/03/0004 від 03.08.2012 р.

За датами надання транспортних послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідають датам поставки товару по видаткових накладних за період з 25.07.2012 р. по 03.08.2012 р. У наданих позивачем рахунках-фактурах на оплату транспортних послуг вказано, що вони надаються в межах договору № 02/10/01 від 10.01.2012 р. (а.с. 51-54), а відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СV-07/25/0012 від 25.07.2012 р., № СV-07/27/0011 від 27.07.2012 р., № СV-08/01/0013 від 01.08.2012 р. та № СV-08/03/0005 від 03.08.2012 р. транспортні послуги - це послуги з доставки позивачем відповідачеві товару, зазначеного у видаткових накладних № СV-07/25/0013 від 25.07.2012 р., № СV-07/27/0010 від 27.07.2012 р., № СV-08/01/0012 від 01.08.2012 р., № СV-08/03/0004 від 03.08.2012 р.

Як вбачається з актів та видаткових накладних, вони підписані одними і тими ж особами та скріплені відтиском печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинський індустріальний союз".

Відповідно до норм ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, виконання господарського договору підтверджується первинними документами, до яких відносяться також видаткові накладні. Для встановлення факту підтвердження виконання господарської операції за конкретним господарським договором на підставі видаткової накладної, остання, зокрема має бути складена у період дії договору, на виконання якого така накладна складається для підтвердження господарської операції, та містити інформацію, згідно якої ідентифікується здійснення господарської операції на виконання певного господарського договору.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, вказані видаткові накладні і акти здачі -прийняття робіт (надання послуг) є належними доказами, які засвідчують одержання відповідачем зазначених у них товару і транспортних послуг від позивача, оскільки відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Таким чином, з наведених вище доказів вбачається, що позивач відповідачеві в період з 25.07.2012 р. по 03.08.2012 р. в межах Договору поставки № 02/10/01 від 10.01.2012 р. поставив товару загальною вартістю 48687,04 грн. та надав транспортні послуги з доставки цього товару на загальну суму 1320,00 грн.

З банківської виписки по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" за 02.08.2012 р. вбачається, що 02.08.2012 р. відповідач здійснив оплату матеріалу і послуг згідно накладної від 24-25.07.2012 р. у сумі 9557,72 грн. (а.с. 29, 30), із вказаної суми кошти в розмірі 470 грн. позивач зарахував в рахунок оплати товару по видатковій накладній № СV-07/25/0013 від 25.07.2012 р., що не суперечить чинному законодавству і Договору поставки № 02/10/01 від 10.01.2012 р.

Доказів погашення решти боргу в сумі 49537,04 грн. (48687,04 грн. + 1320,00 грн. -470,00 грн.) відповідачем не подано.

4 вересня 2012 р. позивач з метою мирного врегулювання спору в досудовому порядку направив на адресу відповідача претензію № 75 з вимогою здійснити остаточний розрахунок за відвантажений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 вересня 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковинський індустріальний союз»скерувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Будмакс»гарантійний лист №250, в якому визнає борг та гарантує оплату товару на суму 49537,04 грн.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними. Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 49537,04 грн. заборгованості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 Договору поставки № 02/10/01 від 10.01.2012 р. передбачено, що у випадку порушення терміну (строків) оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої в строк вартості товару за кожен день прострочення до дати повної оплати товару, а також додатково 20% річних від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки до дати повного виконання зобов'язання.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 5.2. Договору поставки № 02/10/01 від 10.01.2012 р., крім основної суми боргу 49537,04 грн., нарахував відповідачу 730,89 грн. пені та 974,15 грн. двадцять процентів річних.

Як вбачається з розрахунку пені і 20% річних (а.с. 11-12), такі позивачем нараховані на неоплачену вартість товару вказаних у видаткових накладних № СV-07/25/0013 від 25.07.2012 р., № СV-07/27/0010 від 27.07.2012 р., № СV-08/01/0012 від 01.08.2012 р., № СV-08/03/0004 від 03.08.2012 р. і на вартість послуг з доставки товару згідно з актами актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СV-07/25/0012 від 25.07.2012 р., № СV-07/27/0011 від 27.07.2012 р., № СV-08/01/0013 від 01.08.2012 р. та № СV-08/03/0005 від 03.08.2012 р.

Проте, Договір поставки не містить умови про застосування пені і 20% річних у випадку несвоєчасної оплати вартості транспортних послуг з доставки товару і вартість цих послуг не входить до вартості товару, оскільки остання визначається згідно з видатковими накладними (пункт 2.3 Договору).

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстав для нарахування пені і 20% річних на прострочену заборгованість з оплати транспортних послуг з доставки товару немає, тому позовні вимоги щодо стягнення пені і річних мають бути задоволені у сумах відповідно 711,26 грн. та 948,34 грн.

В апеляційній скарзі не наведено конкретних обставин, які можуть слугувати підставою для скасування рішення місцевого господарського суду в порядку ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 20.11.2012 р. у справі № 5027/662/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинський індустріальний союз" без номера та без дати (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 364 від 03.12.2012 р.) - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5027/662/2012 повернути господарському суду Чернівецької області.

повний текст постанови підписано 09.01.2013р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.