Постанова

від 27.12.2012 по справі 2а-3269/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2012 р. Справа № 2а-3269/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Мельничуку Є.С.

за участю: представника позивача - Небиловича А.М., представника відповідача Сендунь М.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Абсолют Інжиніринг Захід"

до відповідача: Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області

про визнання протиправними дій; визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000412300 та №0000422300 від 14.09.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Абсолют Інжиніринг Захід» звернулося в суд із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Галицькому районі про визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ у Галицькому районі щодо встановлення порушень у акті перевірки №706/2200/34658960 від 31.08.2012 року, визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000412300 та №0000422300 від 14.09.2012р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення податкового органу винесені з порушенням закону, базуються на безпідставних висновках про факт нікчемності правочинів укладених з контрагентами позивача ТОВ «Укрспецзовнішторг», ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Дак-Мастер», ТОВ «Будгерметик», внаслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та податок на прибуток. Вважає такі податкові повідомлення - рішення необґрунтованими.

30.11.2012 року позивачем подано суду заяву про уточнення позовних вимог, зокрема, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000412300 та №0000422300 від 14.09.2012р.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові та в межах позовних вимог зазначених у заяві про уточнення позовних вимог від 30.11.2012 року.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила з мотивів наведених у письмовому запереченні (т. 1 а.с. 171-174).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом встановлено наступне.

В період з 10.08.2012 року по 23.08.2012 року ДПІ у Галицькому районі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Абсолют Інжиніринг Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт за №706/2200/34658960 від 31.08.2012 року (т. 1 а.с. 85-131), у відповідності до висновків якого податковим органом серед інших встановлено порушення позивачем вимог законодавства:

- п. 198.2, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим податковим органом встановлено заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 246279,00 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в зв'язку з чим податковим органом встановлено заниження податку на прибуток за третій квартал 2011 року в розмірі 300718,00 грн.

За результатами проведеної перевірки в зв'язку з встановленими порушеннями, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000412300 від 14.09.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 307848,75 грн., в тому числі 246279,00 грн. за основним платежем та 61569,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення №0000422300 від 14.09.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок прибуток в розмірі 300718,00 грн. за основним платежем.

Щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0000412300 та № 0000422300 від 14.09.2012 року та встановлених фактів завищення сум податку на додану вартість, які позивачем віднесено до податкового кредиту в розмірі 246279,00 грн., а також завищення валових витрат, що призвело до заниження сум податку на прибуток на суму 300718,00 грн., слід зазначити наступне.

Висновки відповідача про наявність вказаних порушень ґрунтуються на тому, що відповідачем встановлено, що контрагенти позивача: ТОВ «Укрспецзовнішторг», БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Дак-Мастер», ТОВ «Будгерметик» на час проведення перевірки відсутні за своїм місцезнаходженням, а також у контрагентів відсутні об'єкти оподаткування. Крім того, щодо контрагентів позивача, проведеними перевірками органів державної податкової служби за їх місцем реєстрації зроблено висновки про відсутність у них основних засобів та умов для ведення господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від'ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, правомірність формування валових витрат та визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.11.2006 року. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.12.2006 року №100003433 з 01.12.2006 року по даний час.

Як встановлено судом, позивачем укладено ряд договорів із ТОВ «Укрспецзовнішторг», ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Дак-Мастер», ТОВ «Будгерметик».

Щодо господарських операцій із контрагентом ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» слід зазначити наступне.

ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» (надалі - ТОВ «Укрспецзовнішторг»), у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 158-160) 09 лютого 2000 року зареєстроване, як юридична особа. Станом на момент здійснення правовідносин із позивачем ТОВ «Укрспецзовнішторг», був зареєстрований, як платник податку на додану вартість у відповідності до свідоцтва про реєстрацію платника податку від 11.08.2003 року №37631367, що підтверджується довідкою ДПІ в Печерському районі «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Укрспецзовнішторг» від 30.01.2012 року (т. 1 а.с. 168-170).

Згідно укладених між позивачем та ТОВ «Укрспецзовнішторг» договорів підряду №0404 від 04 квітня 2011 року, № 2605 від 26 травня 2011 року та додаткової угоди до нього від 01 червня 2011 року, договору субпідряду №01/08 від 01 серпня 2011 року останнім виконано роботи по монтажу систем припливно-витяжної вентиляції, кондиціювання ТОВ «Абсолют Інжиніринг Захід».

Факт виконання робіт підтверджується первинною документацією, зокрема, довідками по формі КБ-3: №1 за липень 2011 року на суму 100000,00 грн., №2 за липень 2011 року на загальну суму 350000,00 грн., №1 за серпень 2011 року на загальну суму 240000,00 грн., №1 за вересень 2011 року на загальну суму 827312,01 грн., актами виконаних робіт по формі КБ-2В, податковими накладними (т.2 а.с. 1-41), вказані документи були представлені також і для перевірки, що висвітлено в акті перевірки від 31 серпня 2012 р. Крім цього, за виконані роботи здійснено оплату на загальну суму 1904358 грн., що не заперечується податковим органом та також висвітлено в акті перевірки.

За наслідками зазначених господарських операцій позивачем сформовано податковий кредит на суму сплаченого податку на додану вартість на підставі виданих податкових накладних №45 від 29.07.2011 року, №50, 52 від 04.08.2011 року, №53 від 05.08.2011 року, №57 від 19.08.2011 року, №58 від 22.08.2011року, №59 від 23.08.2011 року, №61 від 26.08.2011 року, № 66 від 31.08.2011 року (т.2 а.с. 33-41) на загальну суму 1875558,00 грн., в тому числі ПДВ - 312592,98 грн.

Однак, податковим органом з посиланням на акт ДПІ в Печерському районі від 15.05.2011 року №1335/22-3/30676525 зроблено висновок, що при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача було порушено ч. 3 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними по правочинах. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року.

Під час судового розгляду встановлено, що у акті перевірки на який посилається податковий орган, а саме акт ДПІ в Печерському районі від 15.05.2011 року №1335/22-3/30676525, зазначено, що за адресою вказаною, у свідоцтві про державну реєстрацію ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» підприємство не знаходиться, про що було складено відповідний акт. На момент проведення звірки за результатами вжитих заходів документи до перевірки не надано, тобто підтвердити правомірність формування податкового кредиту не є можливим.

На підставі зазначеного податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Укрспецзовнішторг» не мало можливості здійснювати операції з реалізації послуг контрагентам - покупцям.

В ході перевірки встановлено відсутність поставок послуг, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, відтак зроблені висновки, що зазначені договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що правочини вчинені ТОВ «Укрспецзовнішторг» та позивачем у липні-вересні 2011 року не спричинили реальне настання наслідків, самі правочини містять ознаки нікчемності і відповідно суми податку на додану вартість сплачені позивачем ТОВ «Укрспецзовнішторг» при здійснені операцій безпідставно включені позивачем до податкового кредиту, а сума податку на додану вартість за цей період підлягає відповідному збільшенню.

Такі висновки ДПІ в Галицькому районі є невірними, оскільки ґрунтуються на припущеннях осіб, які здійснювали перевірку, а також без врахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття.

Слід звернути увагу, що акт перевірки ДПІ в Печерському районі №1335/22-3/30676525 складений 15.05.2011 року. Відсутність за місцем знаходження контрагента позивача встановлена саме на дату складання акту та не свідчить про відсутність ТОВ «Укрспецзовнішторг» станом на момент здійснення господарських операцій, а саме у липні - вересні 2011 року. Крім цього, слід зазначити, що у відповідності до довідки ДПІ в Печерському районі «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Укрспецзовнішторг» від 30.01.2012 року було проведено перевірку ТОВ «Укрспецзовнішторг» щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Абсолют Інжиніринг Захід» за травень, червень та серпень 2011 року. У відповідності до висновків податкового органу не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими ТОВ «Абсолют Інжиніринг Захід». Зазначена довідка зафіксувала надання первинної документації, яка підтверджує здійснення господарських операцій із позивачем, та підписана посадовими особами ТОВ «Укрспецзовнішторг». Відсутність за місцем знаходженням вказаної юридичної особи податковим органом не встановлено.

Крім цього, податковим органом не враховано, що господарська діяльність із надання послуг, у відповідності до зазначених вище договорів, передбачає отримання ліцензії на право здійснення будівельної діяльності.

Слід зазначити, що ТОВ «Укрспецзовнішторг» на момент вчинення робіт по договорах, укладених із позивачем володів діючою ліцензією №356843 від 25 липня 2007 року на право здійснення будівельної діяльності згідно переліку, строком дії з 25.07.2007 року по 25 липня 2012 року (т. 2 а.с. 72).

У відповідності до п. 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 27.01.2009 № 47 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 р. за N 226/16242 господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, здійснюють суб'єкти господарської діяльності за дотримання певних умов, в тому числі дотримання установленого чинним законодавством порядку прийняття та оформлення громадян на роботу відповідно до вимог глави III Кодексу законів про працю України (укладання трудового договору з найманим працівником); виробничі приміщення, засоби виробництва повинні бути власні або орендовані, що підтверджується відповідними документами. Таким чином, є безпідставним твердження відповідача у акті перевірки (аркуш 13 акту) про відсутність реальної можливості надання послуг ТОВ «Укрспецзовнішторг» в зв'язку з відсутністю майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів.

За таких обставин, суд вважає безпідставними висновки ДПІ в Галицькому районі, викладені в акті перевірки №706/2200/34658960 від 31.08.2012 року щодо порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із ТОВ «Укрспецзовнішторг».

Щодо господарських операцій із контрагентом БВП «Строітель-Плюс» слід зазначити наступне.

Будівельно-виробниче підприємство «Строітель-Плюс» (надалі - БВП «Строітель-Плюс»), у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 164-166) 14 грудня 2000 року зареєстроване, як юридична особа. Станом на момент здійснення правовідносин із позивачем підприємство було зареєстроване, як платник податку на додану вартість у відповідності до свідоцтва про реєстрацію платника податку від 03.03.2011 року №100326353, що підтверджується актом №37/22/31263808 від 11.04.2012 року (т. 1 а.с. 204-228) та не заперечується відповідачем.

Згідно укладеного між позивачем та БВП «Строітель - Плюс» договору №3005/1049 від 30 травня 2011 року останнім виконано роботи по монтажу повітроводів для ТОВ «Абсолют Інжиніринг Захід» на об'єкті - Дитяча лікарня в м. Черкаси загальною вартістю 30270,00 грн.

Факт виконання робіт підтверджується первинною документацією, зокрема, локальним кошторисом №2-1-1 (форма №4) складеним 10.08.2011 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року по формі КБ -2В, довідкою по формі КБ-3 за серпень 2011 року на суму 30270,00 грн., податковою накладною №76 від 04.08.2011 року (т.2 а.с. 45-56), які були документи були представлені також і для перевірки, що висвітлено в акті перевірки від 31 серпня 2012 року (аркуш 14 акту). Крім цього, за виконані роботи здійснено оплату на загальну суму 24700,00 грн., що не заперечується податковим органом та також висвітлено в акті перевірки. Крім цього, як встановлено судом, на момент виконання робіт БВП «Строітель Плюс» володів чинною ліцензією №195347 від 22 грудня 2006 року на здійснення будівельних робіт згідно із переліком терміном дії з 22.12.2006 року по 22.12.2011 року.

Судом встановлено, що в акті перевірки, як на підставу визначення грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, ДПІ в Галицькому районі посилається на акт про неможливість проведення зустрічної перевірки БВП «Строітель Плюс» від 11.04.2012 року №37/22/31263808, в якому зазначено, що платник не знаходиться за податковою адресою. Вказаним актом перевірки встановлено порушення здійснення господарської діяльності по операціях БВП «Строітель Плюс» із рядом контрагентів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року серед яких є відсутнім ТОВ «Абсолют Інжиніринг Захід». На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем зроблено висновок, що БВП «Строітель Плюс» не мало можливості здійснювати операції з реалізації робіт позивачу.

Однак, з такими висновками відповідача суд не погоджується, оскільки позивачем підтверджено факт здійснення господарської операції наданими первинними документами. Крім цього, акт про неможливість проведення зустрічної перевірки БВП «Строітель Плюс» від 11.04.2012 року №37/22/31263808 щодо взаємовідносин із третіми юридичними особами, серед яких відсутній позивач, не свідчить про невиконання робіт згідно договору №3005/1049 від 30 травня 2011 року. Такі порушення, у випадку їх доведеності у встановленому порядку є підставою для настання негативних наслідків виключно для БВП «Строітель-Плюс», а не позивача.

За таких обставин, суд вважає безпідставними висновки ДПІ в Галицькому районі, викладені в акті перевірки №706/2200/34658960 від 31.08.2012 року щодо порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із БВП «Строітель Плюс».

Крім цього, аналізуючи взаємовідносини позивача із ТОВ «Укрспецзовнішторг» та БВП «Строітель Плюс», слід також звернути увагу, що свідченням фактичного здійснення робіт на об'єкті Обласна дитяча лікарня м. Черкаси є акти виконаних робіт по формі КБ-2В, складені позивачем, як підрядником та погоджені замовником ТОВ «Черкасиміськбуд», довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3), надані позивачем, та які містяться в матеріалах справи (т. 2 а.с.68-71, 74-78, 83-126, 129-154, 157-173, 176-206, 209-221,224-240).

Щодо господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ «Дак - Мастер» слід зазначити наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дак-Мастер», у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 161-163) 02 серпня 2010 року зареєстроване, як юридична особа. Станом на момент здійснення правовідносин із позивачем товариство було зареєстроване, як платник податку на додану вартість у відповідності до свідоцтва про реєстрацію платника податку від 13.08.2010 року №100297765, що підтверджується актом №649/23-7/37240807 від 14.02.2012 року (т. 1 а.с. 199-203) та не заперечується відповідачем.

Згідно укладеного між позивачем та ТОВ «Дак-Мастер» контракту №87М11 від 11 серпня 2011 року останнім виконано роботи по вогнезахисній обробці металевих конструкцій повітроводів на об'єкті - «Приміщення підземного гаражу-стоянки (паркінгу) в м. Івано-Франківську, вул. Мазепи 70-74» з метою досягнення межі вогнестійкості ЕІ 45 хвилин» загальною вартістю 26960,00 грн., в тому числі ПДВ - 4493,33 грн.

Факт виконання робіт підтверджується первинною документацією, зокрема, актом приймання виконаних робіт за серпень 2011 року з вогнезахисної обробки металевих конструкцій повітроводів на суму 26960,00 грн., в тому числі ПДВ - 4493,33 грн. (т. 2 а.с. 64), податковими накладними №30 від 16.08.2011 року та №47 від 31.08.2011 року (т.2 а.с. 62, 63), які були документи були представлені також і для перевірки. Крім цього, за виконані роботи здійснено оплату на загальну суму 26960,00 грн., що не заперечується податковим органом та також висвітлено в акті перевірки (аркуш 30 акту перевірки). Крім цього, як встановлено судом, на момент виконання робіт ТОВ «Дак-Мастер» володів чинною ліцензією №548667 від 05 листопада 2010 року на здійснення в тому числі робіт з поверхневого вогнезахисного обробляння на об'єктах з високим, середнім та незначним ступенем ризику щодо пожежної безпеки, виданої Державним департаментом пожежної безпеки МНС України, одержання якої передбачає наявність майна, трудових ресурсів, технічного персоналу необхідного для здійснення такої діяльності.

Судом встановлено, що в акті перевірки, як на підставу визначення грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, ДПІ в Галицькому районі посилається на акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Дак-Мастер» від 14.02.2012 року №649/23-7/37240807, в якому зазначено, про відсутність платника за адресою його місцезнаходження. Вказаним актом перевірки встановлено ненадання ТОВ «Дак-Мастер» первинних документів, які б підтверджували здійснення господарської діяльності останнім за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року. На підставі зазначеного акту перевірки з посиланням на ст.. 203, 215, 228 ЦК України, відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «Дак-Мастер» не мало можливості здійснювати операції з реалізації робіт позивачу.

Такі висновки відповідача є хибними з огляду на наступне. Ненадання ТОВ «Дак-Мастер» первинної документації для підтвердження господарських операцій із позивачем чи невідображення таких операцій у податковій звітності не є підставою для притягнення до відповідальності позивача, а може тягнути негативні наслідки виключно для платника податків, який таке порушення допустив. Слід зазначити, що на момент надання послуг та видачі податкових накладних, сам позивач та контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видано відповідні свідоцтва. Будь-яких доказів невиконання таких робіт контрагентами по договору відповідачем не надано, а висновки висвітлені в акті ґрунтуються виключно на відсутності ТОВ «Дак-Мастер» на момент вчинення перевірки (лютий 2012 року) за місцем реєстрації та, як наслідок, ненадання податковому органу первинних документів.

Така позиція, відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, суд вважає твердження ДПІ в Галицькому районі щодо порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із ТОВ «Дак-Мастер» необґрунтованими.

Щодо господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ «Будерметик» суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будгеметик», у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 155-157) 15 травня 2003 року зареєстроване як юридична особа. Станом на момент здійснення правовідносин із позивачем товариство було зареєстроване як платник податку на додану вартість у відповідності до свідоцтва про реєстрацію платника податку від 28.02.2010 року №100270980 (т.3 а.с. 7), що підтверджується також актом №1355/22-621-32378230 від 14.06.2012 року (т. 1 а.с. 219-227) та не заперечується відповідачем.

Згідно укладеного між позивачем та ТОВ «Будгеметик» договору №ТЕБГ-015-01-2011 від 01 січня 2011 року у відповідності до видаткової накладної № 460/1 від 25 серпня 2011 року ТОВ «Будгерметик» поставлено позивачу аерозоль «Чемпіон» загальною вартістю 460,00 грн., в тому числі ПДВ - 76,80 грн.

Факт реалізації товару підтверджується первинною документацією, зокрема, видатковою накладною № 460/1 від 25 серпня 2011 року (т. 2 а.с. 66) та податковою накладною №461/001 від 25.08.2011 року. Крім цього, за поставлений товар здійснено оплату на загальну суму 460,80 грн., що не заперечується податковим органом та також висвітлено в акті перевірки (аркуш 31 акту перевірки).

Судом встановлено, що в акті перевірки, як на підставу визначення грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій ДПІ в Галицькому районі посилається на акт ДПІ в Дніпровському районі від 14.06.2012 року №1355/22-621-32378230 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будгерметик». Вказаним актом перевірки встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 666216,00 грн. за червень, серпень 2011 року. Як встановлено судом із акту ДПІ в Дніпровському районі від 14.06.2012 року №1355/22-621-32378230, податковим органом проаналізовано операції ТОВ «Будгерметик» із рядом контрагентів, однак як і у випадку із БВП «Строітель-Плюс» операції позивача із контрагентом податковим органом не досліджувалися, а зв'язок висвітлених порушень із поставкою товару у відповідності до видаткової накладної № 460/1 від 25 серпня 2011 року відсутній.

Акт ДПІ в Дніпровському районі від 14.06.2012 року №1355/22-621-32378230 щодо взаємовідносин із третіми юридичними особами, серед яких відсутній позивач, не свідчить про те, що товар позивачу не поставлявся.

За таких обставин, суд вважає що ДПІ в Галицькому районі не доведено факт наявності порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із ТОВ «Будгерметик».

У всіх випадках аналізу господарських операцій позивача з вказаними вище контрагентами податковим органом зазначається про відсутність поставок товарів (робіт, послуг), що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, відтак зроблені висновки, що зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст.215, ст.216, 228 Цивільного кодексу України є такими, що порушують публічний порядок та є нікчемними.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані па використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває, під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, встановлених податковим органом, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з контрагентами, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності. Доказів вини посадових осіб позивача чи його контрагентів, яким є вирок суду, постановлений у кримінальній справі суду не надано.

Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин був Податковий кодекс України.

Відповідно до пп.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання договору та видачу податкових накладних, сам позивач та контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видане відповідні свідоцтва, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи, формування податкового кредиту відбувалось на підставі належно оформлених податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

При здійсненні перевірки податковим органом безпідставно не взято до уваги та не перевірено факт виконання угод між контрагентами. Висновки податкового органу щодо укладення угод без мети реального настання наслідків ґрунтуються виключно на припущеннях осіб, які здійснили таку перевірку.

Таким чином, за умови, що податковим органом не доведено, що відомості, які містяться в документах, які стали підставою для формування податкового кредиту, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також відсутності доказів, що відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, позивачем правомірно сформовано податковий кредит у періоді, що перевірявся, з врахуванням здійснених господарських операцій із ТОВ «Укрспецзовнішторг», ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Дак-Мастер», ТОВ «Будгерметик». При цьому, збільшення податковим органом грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість на суму 307848,75 грн. в тому числі 246279,00 грн. за основним платежем та 61569,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є необґрунтованим.

Щодо визначення податковим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток у відповідності до податкового повідомлення - рішення №0000422300 від 14.09.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок прибуток в розмірі 300718,00 грн. за основним платежем, слід вказати наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За правилами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки, в судовому порядку встановлено, що витрати позивача за договорами укладеними із контрагентами, які зазначені вище, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача не спростована відповідачем, то донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З врахуванням викладеного, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000412300 та №0000422300 від 14.09.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Інжиніринг Захід", код 34658960, сплачений судовий збір в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 29.12.2012 року.