Постанова

від 30.07.2012 по справі 2а-2040/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 30 липня 2012 року                             16:10          2а-2040/12/1070 м. Київ Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс»(далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000802300 від 20.04.2012 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 171888,75 грн. за основним платежем та на суму 42972,19 грн. за фінансовою санкцією; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000842300 від 20.04.2012 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 909080 грн. за основним платежем та на суму 161613,25 грн. за фінансовою санкцією (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, наведені в акті перевірки, є необґрунтованими, а вказані податкові повідомлення-рішення - протиправними. Позивач не погоджується із донарахованою сумою основного грошового зобов'язання в частині донарахування податку на прибуток у сумі 171888,75 грн. за господарськими операціями з виконання підрядних робіт з ТОВ «Дах майстер плюс», оскільки за цими господарськими операціями позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат за III квартал 2010 р. суму в розмірі 687555 грн., що підтверджується всіма необхідними первинними документами. Позивач не погоджується і з нарахуванням відповідачем суми основного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 909080 грн., що складається із 137511 грн. суми податку на додану вартість, віднесеного позивачем до податкового кредиту за вересень 2010 р. за господарською операцією з придбання позивачем у ТОВ «Дах майстер плюс»підрядних робіт, а також 771569 грн. податку на додану вартість, віднесеного позивачем до податкового кредиту за січень-грудень 2011 р., згідно з податковими накладними, які надійшли позивачу із запізненням, оскільки чинне податкове законодавство дозволяє відображати дані таких податкових накладних протягом 365 днів з моменту їх складання. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Пояснив, що кошти в розмірі 687555 грн. обґрунтовано віднесено до складу валових витрат за III квартал 2010 р., оскільки ці витрати понесені позивачем у зв'язку з придбанням будівельно-монтажних робіт у ТОВ «Дах майстер плюс»за контрактом підряду №19/08/10 від 19.08.2010. Вказав, що Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р. та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2010 р. є належними первинними документами, які підтверджують факт та обсяг господарської операції з придбання позивачем будівельно-монтажних робіт у ТОВ «Дах майстер плюс»і правомірно використані позивачем у податковому обліку власної фінансово-господарської діяльності. За наявною у позивача інформацією для виконання робіт за контрактом підряду №19/08/10 від 19.08.2010 ТОВ «Дах майстер плюс»залучало третіх осіб - субпідрядників. Оскільки договір був укладений між ТОВ НВП «Будтехносервіс»і ТОВ «Дах майстер плюс», а за умовами контракту останнє самостійно несло всю відповідальність за якість і строки виконання робіт, то позивач не вступав у відносини із субпідрядниками, яких залучало ТОВ «Дах майстер плюс». Зазначив, що підтвердженням економічної обґрунтованості контракту підряду №19/08/10 від 19.08.2010 є те, що його укладено позивачем для виконання будівельно-монтажних робіт на будівництві готельного комплексу на 255 номерів, що знаходиться в с.Поляниця Яремчанської міської ради Івано-франківської області, замовником яких для позивача є ТОВ «Зірка Буковелю». Ці роботи позивачем виконано і передано замовнику, що підтверджується належними первинними документами. З викладених вище підстав позивач вважає також обґрунтованим включення до складу податкового кредиту з ПДВ коштів у сумі 137511 грн., відображених в отриманій від ТОВ «Дах майстер плюс»податковій накладній №710 від 20.09.2010. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, у позові просив суд відмовити. У своїх запереченнях зазначив, що позивачем неправомірно до складу валових витрат віднесено витрати в розмірі 687555 грн., в т.ч. за III кв. 2010 р. в сумі 687555 грн., оскільки вони не пов'язані з господарською діяльністю, не направлені на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах; витрати у грошовій формі здійснені не в якості компенсації вартості товарів, які придбавались ним не для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Податковий орган вважає відсутнім факт наявності трудових ресурсів у контрагента ТОВ «Дах майстер плюс», а також вважає не доведеним виконання сантехробіт на об'єкті саме ТОВ «Дах майстер плюс». В ході перевірки встановлено, що акти виконаних робіт не відповідають вимогам п.1, п.2 ст.9 розділу III Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому надані до перевірки акти виконаних робіт не є підставою для відображення витрат в податковому обліку валових витрат. Відтак суму податку на додану вартість у розмірі 137511 грн. за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Дах майстер плюс»позивач не мав права включати до податкового кредиту відповідного звітного періоду. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами. На підставі направлень від 14.03.2012 №4/23-2, від 14.03.2012 №5/23-2, від 14.03.2012 №6/23-2 та від 14.03.2011 №9/17-2, виданих ДПІ у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено планову виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 10.04.2012 №410-22-01-20589354 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України №334), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 200025 грн.; п.п.7.2.4  п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон України №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1309645 грн. Так, перевіркою встановлено, що в порушення п.1.32 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334 товариство до складу валових витрат віднесло витрати в розмірі 687555 грн., в т.ч. за III квартал 2010 року в сумі 687555 грн. Податковий орган зазначає, що вказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю, не направлені на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах; витрати у грошовій формі здійснені не в якості компенсації вартості товарів, які придбавались ним не для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Перевіркою встановлено, що в м. Києві між ТОВ Науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс»та ТОВ «Дах майстер плюс»(код за ЄДРПОУ 34796678) укладено контракт підряду №19/08/10 від 19.08.2010. Надані до перевірки первинні документи, зокрема, договір, акти виконаних робіт, не підтверджують фактичного виконання саме ТОВ «Дах майстер плюс»цих послуг у зв'язку з тим, що відсутнє документальне підтвердження зв'язку проведених робіт з господарською діяльністю позивача, а саме: відсутній факт наявності трудових ресурсів, що підтверджує акт форми КБ-2 за вересень 2010 р.; не доведено виконання сантехробіт на об'єкті саме ТОВ «Дах майстер плюс». До перевірки не надано копію державної ліцензії, яка надає право підряднику виконувати роботи, що передбачені цим договором. Відповідно до даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інших баз даних встановлено, що ТОВ «Дах майстер плюс»зареєстровано в ДПІ у Деснянському районі м. Києва. Станом на дату складання Акта перевірки підприємство має стан - 9 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; із 28.09.2010 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість. Крім того, відповідно до зазначених баз даних встановлено, що остання податкова звітність з податку на прибуток підприємств ТОВ «Дах майстер плюс»(код ЄДРГІОУ 34796678) подавалась за 1 квартал 2010 р. У ході проведення аналізу розрахунку сум комунального податку (№ 82366 від 16.07.2010 року) встановлено, що на підприємстві числиться одна особа. У ході перевірки визнано, що зазначені акти виконаних робіт не відповідають вимогам п.1 ст.9, п.2 ст.9 розділу III Закону України № 996, оскільки не містять всю передбачену інформацію про підрядника. В акті №1 виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р. форми КБ-2 відсутня інформація в графі №10 (витрати по оплаті праці робітників - будівельників на обсяг робіт). Крім того, в цьому акті виконаних робіт відсутня інформація стосовно дати його підписання, ким та де саме на об'єкті будівництва виконувались роботи, зазначені в контракті. Тому відповідач визнав, що надані до перевірки акти виконаних робіт не є підставою для відображення витрат в податковому обліку валових витрат позивача. Відповідач вважає, що позивачем порушено п.1.32 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334 та протиправно включено до складу валових витрат кошти в сумі 687555 грн., в т.ч. за III квартал 2010 р. в сумі 687555 грн., тобто віднесено витрати, які не підтверджено первинними документами, не доведено їх фактичний зв'язок з господарською діяльністю, що призвело до завищення валових витрат на цю суму. Тому зроблено висновок, що позивачем занижено податок на прибуток підприємств у сумі 171888,75 грн. Із викладених вище підстав щодо взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Дах майстер плюс»відповідач зазначає про порушення позивачем п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168, у зв'язку з чим до складу податкового кредиту неправомірно віднесено суму ПДВ в розмірі 137511 грн., не підтверджену первинними документами, не доведено їх фактичний зв'язок з господарською діяльністю, в т.ч. за вересень 2010 р. в сумі 137511 грн. Податковий орган зазначає, що відповідно до даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ДПА України у вересні 2010 р. між ТОВ НВП «Будтехносервіс»га ТОВ «Дах майстер плюс»встановлено розбіжність між показниками податкових зобов'язань та податкового кредиту в сумі 137511 грн. У ході проведення контрольного заходу відповідачем встановлено, що в порушення вимог п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачем безпідставно задекларовано у складі податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 771569 грн., оскільки вказану суму ПДВ включено до податкового кредиту на підставі податкових накладних попередніх податкових періодів. На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 20.04.2012 №0000802300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 200025 грн. за основним платежем та на суму 50006 грн. за фінансовою санкцією, №0000842300, яким збільшено грошове зобов'язання товариства з податку на додану вартість на суму 1309645 грн. за основним платежем та на суму 161761 грн. за фінансовою санкцією. Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями в частині, позивачем їх оскаржено до суду. У судовому засіданні досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські та інші документи, якими підтверджується наявність та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Зірка Буковелю», а також між позивачем та ТОВ «Дах майстер плюс». Так, судом установлено, що між ТОВ НВП «Будтехносервіс»та ТОВ «Зірка Буковелю»укладено договори підряду №БК-40 від 14.06.2010 на виконання робіт з монтажу систем водопроводу, водопостачання, каналізації та водостоків і №БК-45 від 29.06.2010 на виконання робіт з монтажу систем опалення та вентиляції. Документи, що підтверджують вказані обставини, долучено до матеріалів справи і досліджено судом. Згідно з дослідженими судом документами установлено, що у подальшому до виконання частини цих робіт позивачем залучено ТОВ «Дах майстер плюс»як субпідрядника. Так, між позивачем та ТОВ «Дах майстер плюс»укладено у письмовій формі контракт підряду №19/08/10 від 19.08.2010, який містить всі суттєві умови, передбачені ст.ст. 837, 875 Цивільного кодексу України. Контракт підписано уповноваженими керівниками сторін. Відповідно до умов вказаного контракту позивач доручив ТОВ «Дах майстер плюс»виконання внутрішніх сантехнічних робіт систем опалення, вентиляції, водопроводу, гарячого водопостачання, каналізації і водостоків на будівництві готельного комплексу на 255 номерів, що знаходиться в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Зазначені будівельно-монтажні роботи було виконано ТОВ «Дах майстер плюс»і прийнято ТОВ НВП «Будтехносервіс»20.09.2010, про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р. за формою №КБ-2в, Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2010 р. за формою №КБ-3, а також видано податкову накладну №710 від 20.09.2010. Виконання позивачем вказаних в Акті перевірки будівельних робіт підтверджується також долученими до справи та дослідженими судом копіями первинних бухгалтерських та інших документів, які посвідчують факт придбання позивачем необхідних товарів, сировини, послуг для виконання умов укладених контрактів у інших контрагентів. Застосування актів форми №КБ-2в та довідок форми №КБ-3 при прийнятті робіт передбачено пунктами 4.1, 5.1, 5.2 і 6.1 вказаного контракту підряду. Складені сторонами Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року і Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2010 р. за своєю формою відповідають типовим формам акта приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві». Вказані акт і довідка містять всі реквізити, передбачені типовими формами, зокрема, назви замовника і підрядника, номер та дату договору, найменування будівництва та його адресу, містять кількісні та вартісні показники виконаних і прийнятих будівельних робіт, підписані представниками сторін, підписи яких скріплені печатками сторін. Результати підрядних робіт, які було придбано позивачем у ТОВ «Дах майстер плюс»за контрактом підряду №19/08/10 від 19.08.2010, використано ТОВ НВП «Будтехносервіс»у власній господарській діяльності для подальшої їх передачі ТОВ «Зірка Буковелю». Вказані господарські операції підтверджуються належними первинними документами, які досліджено судом. Факт оплати позивачем на користь ТОВ «Дах майстер плюс»в ціні придбаних послуг і суми ПДВ в розмірі 137 511 грн. підтверджується дослідженими судом копіями платіжних доручень №3863 від 20.09.2010 на суму 260000 грн., №3864 від 20.09.2010 на суму 320000 грн., №3865 від 20.09.2010 на суму 245066 грн. Факт отримання позивачем зазначених податковим органом окремих податкових накладних із запізненням підтверджується дослідженим судом журналом обліку надходження податкових накладних, отриманих позивачем після закінчення податкового періоду, у якому такі податкові накладні були виписані контрагентами. У судовому засіданні досліджено надані позивачем податкові накладні, отримані із запізненням, та документи, на підставі яких їх складено, а також виписки з рахунків, з яких вбачається факт оплати отриманих послуг/товарів позивачем на рахунки контрагентів на підставі цих накладних. Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.   Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 18.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України та іншим законодавством. Згідно з пунктом 5.1 статі 5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Згідно з пунктом 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пунктом 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Згідно з положеннями пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У цій справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат, податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування. Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Дах майстер плюс»підтверджується дослідженими доказами у справі: контрактом підряду та належним чином оформленими первинними документами у межах його виконання: Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року за формою №КБ-2в, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2010 року за формою №КБ-3, податковою накладною №710 від 20.09.2010, іншими доказами оплати вартості робіт та їх подальшого використання у власній господарській діяльності, зокрема доказами подальшої передачі робіт (послуг) іншому замовнику. Результати підрядних робіт, які було придбано позивачем у ТОВ «Дах майстер плюс»за контрактом підряду №19/08/10 від 19.08.2010, використано ТОВ НВП «Будтехносервіс»у власній господарській діяльності для передачі ТОВ «Зірка Буковелю». Вказані господарські операції підтверджуються належними первинними документами, які досліджено судом, що є підставою для віднесення витрат по оплаті підрядних робіт, здійснених позивачем на користь ТОВ «Дах майстер плюс»у сумі 687555 грн., до складу валових витрат у 3-му кварталі 2010 року відповідно до п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України №334. Судом досліджено наявну в матеріалах справи копію акта приймання виконаних робіт за вересень 2010 р. №1 та встановлено, що наведені у ньому відомості є достатніми для встановлення суті цієї господарської операції. Вказаний акт та інші первинні документи суд визнає належними та допустимими доказами, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Дах майстер плюс»та з ТОВ «Зірка Буковелю». Суд відкидає твердження відповідача про невідповідність контракту підряду вимогам частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним. Так, дослідженими судом первинними бухгалтерськими та іншими документами підтверджується реальне виконання умов укладених правочинів, зокрема, виконання ТОВ «Дах майстер плюс»робіт на об'єкті, оплата позивачем вартості наданих послуг, використання їх у власній господарській діяльності. Суд вважає, що у разі відсутності реального виконання цих робіт позивач не міг би виконати свої зобов'язання перед ТОВ «Зірка Буковелю», проте, як встановлено судом, позивачем передано виконані роботи замовнику - ТОВ «Зірка Буковелю». При цьому суд бере до уваги, що складовою частиною цих робіт були саме ті роботи, що виконувалися ТОВ «Дах майстер плюс». На думку суду, ці обставини свідчать про настання реальних наслідків, обумовлених правочином, як для позивача, так і для його контрагентів. Посилання податкового органу на те, що згідно з наявною у відповідача інформацією, отриманої із його власних баз даних, ТОВ «Дах майстер плюс»останню податкову звітність з податку на прибуток подав за 1-й квартал 2010 року, а на підприємстві числиться лише одна особа, не може свідчити про недійсність контракту підряду №19/08/10 від 19.08.2010, укладеного між ТОВ НВП «Будтехносервіс»і ТОВ «Дах майстер плюс», оскільки визнання недійсним договору з таких підстав не передбачено законом. Суд бере до уваги, що заборони на залучення ТОВ «Дах майстер плюс»інших субпідрядників укладений з позивачем контракт підряду №19/08/10 від 19.08.2010 не містить. Суд відкидає посилання відповідача на те, що в первинних документах по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Дах майстер плюс»допущено окремі неточності, оскільки з інших даних вбачається реальність контракту підряду, а наявні документи дозволяють встановити суть здійсненої господарської операції. Крім того, суд відкидає доводи відповідача про те, що доказом відсутності реального виконання господарських операцій та права на видачу податкових накладних є те, що у ТОВ «Дах майстер плюс»з 28.09.2010 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість. При цьому суд враховує, що податкову накладну цим контрагентом позивача видано ще 20.09.2010, тобто до анулювання вказаного свідоцтва. Суд вважає, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг знати про те, що ТОВ «Дах майстер плюс», можливо, порушує вимоги податкового законодавства. Не надано відповідачем і доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування. В той же час, суд бере до уваги, що на час отримання податкової накладної від ТОВ «Дах майстер плюс», останній був належним чином зареєстрованим платником ПДВ. Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит і валові витрати є безпідставним. Відтак, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкової накладної, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Дах майстер плюс». З урахуванням наведеного суд вважає доведеним правомірність та обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту коштів у сумі 137511 грн. та до складу валових витрат коштів у сумі 687555 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Дах майстер плюс»у зв'язку з наявними в матеріалах справи доказами добросовісності дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також встановленою судом реальністю усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та валові витрати за правочином, факт здійснення позивачем розрахунку за отримані послуги, в ціні яких включено податок на додану вартість. Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за контрактом підряду. Щодо віднесення позивачем сум податку на додану вартість за податковими накладними, які надійшли позивачу пізніше звітного періоду, в якому їх виписано, то п.198.6 ст.198 ПК України передбачено можливість платника податку на додану вартість  включити до податкового періоду суми ПДВ на підставі податкових накладних, які були отримані ним від продавця товарів/послуг протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Наявність у позивача всіх належним чином оформлених податкових накладних, які отримано із запізненням від контрагентів, є доведеним фактом, який не заперечується і відповідачем. З огляду це суд вважає правомірним включення позивачем до податкового кредиту коштів у розмірі 771569 грн. за вказаними податковими накладними, які отримано із запізненням, але не більше ніж на 365 днів. У зв'язку з цим суд визнає, що відповідачем за результатами перевірки необґрунтовано донараховано позивачу основний платіж зі сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 171888,75 грн. та основний платіж зі сплати податку на додану вартість у сумі 909080 грн. При цьому суд погоджується і визнає обґрунтованим здійснений позивачем на підтвердження позовних вимог відповідний розрахунок з питань визначення основного грошового зобов'язання з указаних податків та штрафних санкцій. Суд також бере до уваги, що позивач не погоджується з визначенням грошових зобов'язань лише в частині, оскільки в іншій частині правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень позивачем не оскаржується. Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень в частині здійснених нарахувань: по податковому повідомленню-рішенню №0000802300 від 20.04.2012 - в частині збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств на суму 171888,75 грн. за основним платежем та на суму 42972,19 грн. за фінансовою санкцією; по податковому повідомленню-рішенню №0000842300 від 20.04.2012 - в частині збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 909080 грн. за основним платежем та на суму 161 613,25 грн. за фінансовою санкцією. Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в частині відповідно до задоволених уточнених позовних вимог. Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в: Адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000802300 від 20.04.2012 в частині збільшення грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» із податку на прибуток підприємств на суму 171 888,75 грн. за основним платежем та на суму 42 972,19 грн. за фінансовою санкцією. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000842300 від 20.04.2012 в частині збільшення грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» із податку на додану вартість на суму 909 080,00 грн. за основним платежем та на суму 161 613,25 грн. за фінансовою санкцією. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» частину сплаченого судового збору у розмірі 1603 (одна тисяча шістсот три) грн. 06 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Журавель В.О. Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -  04 серпня 2012 р.