Ухвала

від 04.12.2014 по справі 2а-2040/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2040/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Безименної Н.В., Мамчура Я.С.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року у справі за адміністративним Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000802300 від 20.04.2012 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 171888,75 грн. за основним платежем та на суму 42972,19 грн. за фінансовою санкцією; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000842300 від 20.04.2012 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 909080 грн. за основним платежем та на суму 161613,25 грн. за фінансовою санкцією (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, , перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі направлень від 14.03.2012 №4/23-2, від 14.03.2012 №5/23-2, від 14.03.2012 №6/23-2 та від 14.03.2011 №9/17-2, виданих ДПІ у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено планову виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 10.04.2012 №410-22-01-20589354 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України №334), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 200025 грн.; п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон України №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1309645 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 20.04.2012 №0000802300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 200025 грн. за основним платежем та на суму 50006 грн. за фінансовою санкцією, №0000842300, яким збільшено грошове зобов'язання товариства з податку на додану вартість на суму 1309645 грн. за основним платежем та на суму 161761 грн. за фінансовою санкцією.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кореспондуються із Податковим кодексом України.

Згідно вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та (або) суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ НВП «Будтехносервіс» та ТОВ «Зірка Буковелю» укладено договори підряду №БК-40 від 14.06.2010 на виконання робіт з монтажу систем водопроводу, водопостачання, каналізації та водостоків і №БК-45 від 29.06.2010 на виконання робіт з монтажу систем опалення та вентиляції. Документи, що підтверджують вказані обставини, долучено до матеріалів справи і досліджено судом.

У подальшому до виконання частини цих робіт позивачем залучено ТОВ «Дах майстер плюс» як субпідрядника. Так, між позивачем та ТОВ «Дах майстер плюс» укладено у письмовій формі контракт підряду №19/08/10 від 19.08.2010, який містить всі суттєві умови, передбачені ст.ст. 837, 875 Цивільного кодексу України. Контракт підписано уповноваженими керівниками сторін. Відповідно до умов вказаного контракту позивач доручив ТОВ «Дах майстер плюс» виконання внутрішніх сантехнічних робіт систем опалення, вентиляції, водопроводу, гарячого водопостачання, каналізації і водостоків на будівництві готельного комплексу на 255 номерів, що знаходиться в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області.

Зазначені будівельно-монтажні роботи було виконано ТОВ «Дах майстер плюс» і прийнято ТОВ НВП «Будтехносервіс» 20.09.2010, про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р. за формою №КБ-2в, Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2010 р. за формою №КБ-3, а також видано податкову накладну №710 від 20.09.2010.

Виконання позивачем вказаних в Акті перевірки будівельних робіт підтверджується також копіями первинних бухгалтерських та інших документів, які посвідчують факт придбання позивачем необхідних товарів, сировини, послуг для виконання умов укладених контрактів у інших контрагентів.

Застосування актів форми №КБ-2в та довідок форми №КБ-3 при прийнятті робіт передбачено пунктами 4.1, 5.1, 5.2 і 6.1 вказаного контракту підряду. Складені сторонами Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року і Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2010 р. за своєю формою відповідають типовим формам акта приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві». Вказані акт і довідка містять всі реквізити, передбачені типовими формами, зокрема, назви замовника і підрядника, номер та дату договору, найменування будівництва та його адресу, містять кількісні та вартісні показники виконаних і прийнятих будівельних робіт, підписані представниками сторін, підписи яких скріплені печатками сторін.

Результати підрядних робіт, які було придбано позивачем у ТОВ «Дах майстер плюс» за контрактом підряду №19/08/10 від 19.08.2010, використано ТОВ НВП «Будтехносервіс» у власній господарській діяльності для подальшої їх передачі ТОВ «Зірка Буковелю». Вказані господарські операції підтверджуються належними первинними документами.

Факт оплати позивачем на користь ТОВ «Дах майстер плюс»в ціні придбаних послуг і суми ПДВ в розмірі 137 511 грн. підтверджується дослідженими судом копіями платіжних доручень №3863 від 20.09.2010 на суму 260000 грн., №3864 від 20.09.2010 на суму 320000 грн., №3865 від 20.09.2010 на суму 245066 грн.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні контрагентом, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційної інстанцій, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 11.12.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Безименна Н.В.

Мамчур Я.С