Ухвала

від 20.07.2012 по справі 2-н-376/12

КАМ’ЯНОБРІДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬКА

20.07.2012

№2н-376/2012р.

У Х В А Л А

20 липня 2012 року суддя Кам'янобрідського районного суду м. Луганська ТЕМНІКОВА А.О., розглянувши заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»в особі філії -Луганське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг з газопостачання, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 за надання послуг з газопостачання, відповідно до якої просив видати судовий наказ та стягнути з боржника ОСОБА_1 на користь заявника ПАТ «Луганськгаз»в особі філії Луганське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства (код 03340624, р/р 2603630110150, МФО 304665 у філії ЛОУ АТ «Ощадбанк») суму боргу за надання послуг з газопостачання за період з 1 січня 1996 року по 1 липня 2012 року в розмірі 17540,70 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 107,30 грн.

Вивчивши заяву, вважаю за необхідне відмовити в її прийнятті виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, заявник звертається до суду із вимогою про стягнення боргу за надання послуг з газопостачання за період з 1 січня 1996 року по 1 червня 2012 року, тобто за період, у продовж якого цивільні правовідносини регулювались як Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963р. із змінами, внесеними до нього (період з 01.01.1996р. по 31.12.2003р.), так і чинним Цивільним кодексом України (№435-ІV від 16.01.2003р.) (період з 01.01.2004р. по 01.06.2012р.)

Відповідно до ст. 71, ст. 75 ЦК України (1963р.), яким регулювалася частина із заявлених вимог, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки; позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України (2003р.), позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003р.), правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, подана до суду заява про видачу судового наказу містить в собі вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.01.1996р. по 31.12.2003р., строк пред'явлення частини з яких сплив до набрання чинності ЦК України (2003р.), у зв'язку з чим норми ч. 3 ст. 267 ЦК України про застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, не охоплюють всього періоду, за який заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості за надання послуг з газопостачання. Таким чином, із поданих до суду документів вбачається пропуск позовної давності в частині цивільних правовідносин, які регулювались Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963р. за період вимог з 01.01.1996р. по 31.12.2003р.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження»(далі -Пленум ВССУ №14 від 23.12.2011р.), якщо із доданих документів вбачається пропуск строку позовної давності, така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВССУ №14 від 23.12.2011р., ЦПК України не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.

Таким чином, у заявку із тим, що із доданих документів вбачається пропуск строку позовної давності за період з 01.01.1996р. по 31.12.2003р., та враховуючи неможливість часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, вимога щодо стягнення заборгованості з газопостачання за період з 1 січня 1996 року по 1 червня 2012 року не може бути визнана судом безспірною, та, як наслідок цього, не підлягає розгляду в порядку наказного провадження у зв'язку із наявністю спору про право.

Приймаючи рішення про неможливість часткового задоволення вимог, зазначених у заяві про видачу судового наказу, суд не находить підстав для застосування норм ч. 5 ст. 100 ЦПК України щодо можливості постановлення ухвали про відмову у прийняті заяви про видачу судового наказу лише в частині вимог, які не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, оскільки норми даної статті стосуються вимог, не передбачених ст. 96 ЦПК України, та не можуть бути застосовані при наявності спору про право.

Крім того, згідно п. 13 Постанови Пленуму ВССУ №14 від 23.12.2011р., якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Відповідно до п. 9 вищезазначеної Постанови Пленуму, наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.

Як убачається із тексту заяви та доданих до неї матеріалів, заявником не надано відповідних договорів про надання послуг з газопостачання, рішень стосовно затвердження Луганською міською радою відповідних тарифів на послуги, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг, документів, що вказують на правильність і безспірність розрахунків.

Дана обставина, позбавляє суд можливості зробити однозначний та безспірний висновок щодо виникнення у заявника та належності саме йому права вимоги за судовим наказом (частина 2 статті 95 ЦПК України) та викликає сумнів щодо відсутності спору про право.

Відповідно до п. 2 ст. 3 ст. 100 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку із тим, що із заяви про видачу судового наказу і поданих документів вбачається спір про право, у прийнятті заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»в особі філії -Луганське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг з газопостачання повинно були відмовлено.

Керуючись ст. 95, ст. 98, ст. 100 ЦПК України, ст. 267 ЦК України (2003р.), ст. 71, ст. 75 ЦК України (1963р.), суддя,-

У Х В А Л И В:

У прийнятті заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»в особі філії - Луганське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг з газопостачання -відмовити у зв'язку з наявністю спору про право .

Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Кам'янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: А.О. Темнікова