Ухвала

від 09.04.2012 по справі 2а-16124/11/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-16124/11/0170/5

09.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.

за участю сторін:

представник позивача - Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АР Крим - Яркіна Яна Ігорівна, довіреність № 1 від 31.01.11 року;

представник відповідача - Кримського інституту курортної індустрії "Лігма" у судове засідання не з'явився, проте до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність;

розглянувши апеляційну скаргу Ліквідатора Кримського інституту курортної індустрії "Лігма" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 24.01.12 року по справі № 2а-16124/11/0170/5

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Гагаріна, буд.14-А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95026)

до Кримського інституту курортної індустрії "Лігма" (вул. Студенчеська, буд. 14 к.4, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

про стягнення заборгованості 669,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.12 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим до Кримського інституту курортної індустрії "Лігма" про стягнення заборгованості 669,65 грн., задоволено.

Стягнуто з Кримського інституту курортної індустрії "Лігма" (ЄДРПОУ 30541710, Р/Р № 26003440110670 В КРФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 324010) на користь Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим (р/р 25606010045501 в КРУ ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 20727038) заборгованість відшкодування витрат на виплату різниці між сумою пенсії, призначеною науковим робітникам відповідно Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, у розмірі 669,65 грн.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.12 року та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, грубо порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання 09.04.2012 року відповідач не з'явився, проте до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши заперечення на апеляційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 07.09.1999 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Кримського інституту курортної індустрії «Лігма», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 434468 від 07.09.1999 року та довідкою з ЄДРПОУ станом на 11.05.2011 року.

Відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим за № 13022546.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон).

Згідно із ст. 1 Закону (в редакції Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Розмір пенсії науковим працівникам, умови її виплати та доставки окрім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначаються також Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 13.12.1991 року № 1977-XII (далі по тексту - Закон № 1977-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1977-XII держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Відповідно до Закону № 1977-XII різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується у тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, згідно з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 372 «Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи»за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів (п. 5 Порядку).

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Відповідно до п. 8 Порядку у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на адресу Кримського інституту курортної індустрії «Лігма»02.11.2011 року було направлено повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково технічну діяльність»та виплаченої науковому співробітнику ОСОБА_3, і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

Відповідно до вказаного повідомлення сума, що підлягає відшкодуванню за листопад 2011 року становить 669,65 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідачем не надано доказів того, що позивачем невірно визначено суму заборгованості з відшкодування витрат на виплату різниці між сумою пенсії, призначеною науковим робітникам відповідно до Закону України «Про наукову і науково технічну діяльність»та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за листопад 2011 року, а також доказів сплати ним зазначеної заборгованості у повному обсязі.

Крім того, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача стосовно того, що інститут не може виступати відповідачем по справі, оскільки його ліквідовано, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про Державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 цього Закону державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України відомості про внесення такого запису.

Отже, внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) про припинення юридичної особи є лише початковою стадією процесу реєстрації відомостей про припинення юридичної особи. При цьому, не слід ототожнювати державну реєстрацію запису про рішення засновників щодо припинення юридичної особи та запису про припинення юридичної особи.

На підтвердження наведених доводів ліквідатором Кримського інституту курортної індустрії «Лігма»було надано довідку з ЄДРПОУ серії АЄ № 794359 від 12.12.2011 року, відповідно до якої 08.08.2011 року державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим внесено до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого органу щодо припинення юридичної особи.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

У порушення вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано доказів щодо внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 669,65 грн.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ліквідатора Кримського інституту курортної індустрії "Лігма" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 24.01.12 року по справі № 2а-16124/11/0170/5, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 24.01.12 року по справі № 2а-16124/11/0170/5, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська