Ухвала

від 24.09.2012 по справі 2а-2673/12/0170/12

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2673/12/0170/12

24.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Рузова А.О.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоенергомонтаж 2004" у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник відповідача - Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби - Ковенко Ілона Сергіївна, довіреність № 1/9/10-0 від 20.08.12 року;

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державна податкова служба на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 12.04.12 року по справі № 2а-2673/12/0170/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоенергомонтаж 2004" (вул. Будівельників, буд.9, с. Молодіжне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97501)

до Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби (вул. Белова, 2, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2012 року у справі № 2а-2673/12/0170/12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоенергомонтаж 2004" до Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 26.12.11 року №0001702304 про донарахування податку на додану вартість у сумі 113333,33 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28333,30 грн. Стягнено з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоенергомонтаж-2004»за рахунок коштів на утримання Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби 1416,67 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2012 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, грубо порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання 24.09.2012 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоенергомонтаж 2004" не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення на апеляційну скаргу представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоенергомонтаж-2004»(далі ТОВ «Ктем-2004») взято на податковий облік 29.12.2005 року у ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, з 04.02.2006 року є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ від 04.02.2006 року за № 724023, яке видано ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим.

З 28.11.11 року по 05.12.11 року посадовими особами ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ктем-2004»з питань відносин з ТОВ «Мертенс»(ЄДРПОУ 37102322) за період з 01.09.10 року по 31.10.10 року, в ході якої було встановлено порушення:

- п. 1, п. 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «КТЕМ-2004»з ТОВ «Мертенс»;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дані відображені у декларації з ПДВ: податковий кредит за період, що перевіряється - не є дійсними в частині завищення податкового кредиту за вересень 2010 року у сумі 58333,33грн. та жовтень 2010 року у сумі 55000,00грн.

За наслідками перевірки ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим 05.12.11 року було складено акт № 2269/23-01/33266863 (а.с. 9-16).

На підстави вищевказаного акту ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим стосовно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.11 року №0001702304, яким було нараховане суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 113333,33грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 28333,30грн. (а.с. 8).

05.01.2012 року ТОВ «КТЕМ 2004»оскаржило дане повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації в АР Крим.

27.02.2012 року рішенням про результати розгляду первинної скарги за вих. № 409/10/10-0223 ДПА в АРК первинну скаргу не задовольнило та залишила податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 № 0001702304.

Не погодившись з висновками ДПІ та ДПА в АРК, ТОВ «КТЕМ 2004»звернулось до суду із зазначеним адміністративним позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 № 0001702304.

Отже, з акту перевірки вбачається, що на підставі даних, отриманих при перевірці контрагента позивача - ТОВ «Мертенс»не встановлено місцезнаходження останнього за податковою (юридичною) адресою (01042, м. Київ, Печерський район, б-р. Марії Приймаченко, 5), в результаті чого встановлено, що ТОВ «Мертенс»та його посадові особи відсутні за фактичним місцезнаходженням підприємства, про що складено акт про відсутність підприємства за податковою адресою та фактичним місцезнаходженням від 25.03.10 року № 1908/23-6/37102322.

10.09.10 року між ТОВ «КТЕМ-2004»та ТОВ «Мертенс»був укладений договір субпідряду № 11/10, відповідно до якого підрядник - ТОВ «Мертенс», зобов'язувався виконати по замовленню замовника - ТОВ «КТЕМ-2004»роботи з ремонту основного та допоміжного обладнання на Сімферопольській ТЕЦ, К-Бурунській ТЕЦ, Сакських ТС, монтаж обладнання, теплоізоляція і фарбування трубопроводів ПГУ-20 Саксьских ТС.

Договірна ціна склала 1410000,00грн., в тому числі ПДВ - 235000,00грн. (а.с. 67-68).

На підтвердження формування податкового кредиту, ТОВ «КТЕМ 2004»були надані податкові накладні, виписані ТОВ «Мертенс», договори на виконання робіт, платіжні доручення про сплату вартості товару та послуг, акти приймання виконаних робіт, довідки вартості виконаних робіт, які свідчать про прийняття робіт від контрагентів позивачем (а.с. 27-54, 61-68).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 9 вищевказаного Закону встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1999 року затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі -Положення).

Пункт 2.1 Положення визначає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що формування податкового кредиту ТОВ «КТЕМ-2004»у вересні та жовтні 2010 року відповідає своїй господарській діяльності та підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Таким чином, податкова накладна повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальника - ТОВ «Мертенс», податкових накладних, які є належним чином оформленими.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що твердження відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість».

П.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону містить єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Проте, жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що послуги з ремонту турбін від ТОВ «Мертенс», позивач отримав, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, сплатив їх вартість, в тому числі ПДВ та використав їх в своїй господарській діяльності.

Згідно договору підряду від 09.04.10 року № 873, ТОВ «КТЕМ-2004», виступаючи у якості підрядника, здійснив послуги з ремонту парових котлів та турбогенераторів замовника - ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль», які були прийняті останнім, про що свідчать акти приймання виконаних робіт, і сплачені, що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та відповідними платіжними дорученнями (а.с. 116-176).

У зв'язку із тим, що всі ремонтні роботи проводяться тільки в період між опалювальними сезонами, на виробництво ремонтних робіт виділяється не більш 7 місяців. В силу зазначених обставин, власними силами без притягнення субпідрядних організацій позивач зміг забезпечити лише половину від необхідної виробничості, у зв'язку з чим, відповідно до п. 5.1 Договору підряду від 09.04.10 року №873, позивач поручив частину робіт ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль».

Крім того, згідно Акту про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль»щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09р. по 30.09.10р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09р. по 30.09.10р., не виявлено порушень ведення ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль»податкового обліку, в тому числі, по відносинам із ТОВ «КТЕМ-2004»(а.с. 177-184).

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку , що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно. Отже, позивачем, під час формування податкового кредиту, були дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було надано оцінку нікчемності договорів, укладених між ТОВ «КТЕМ 2004»та контрагентом -ТОВ «Мертенс». Відповідач зробив висновки про нікчемність договорів без їх фактичного дослідження або без посилання на відповідне рішення про визнання таких договорів нікчемними, оскільки ним було встановлено, що податковий кредит за вересень та жовтень 2010 року від постачальника ТОВ «Мертенс», який проведений на підставі нікчемних правочинів, підлягає зменшенню.

Отже, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

В акті перевірки ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим зроблені посилання на нікчемність правочину позивача внаслідок незнаходження його контрагента - ТОВ «Мертенс»за юридичною адресою.

Проте, вказані посилання не можуть свідчити про порушення ТОВ «КТЕМ 2004»вимог податкового законодавства, оскільки ним не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, що підтверджені податковими накладними, з підстав наявності у автоматизованих базах контролюючого органу відомостей про невизнання податкової звітності інших осіб, які не є контрагентами такого платника податку та відомостей про невстановлення місцезнаходження цих осіб.

Діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, визнання або невизнання податковими органами податкової звітності контрагентів «по ланцюжку», а також контролю за фактичним їх місцезнаходженням.

Також відповідачем був зроблений висновок про отримання податкових накладних без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, без посилання в акті перевірки та без оцінки будь-яких документів, у тому числі, податкових накладних, що свідчили б про цей факт.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що відповідачем, під час перевірки не досліджувались та не оцінювались первинні бухгалтерські документи позивача (з зазначенням їх номеру, назви, дати), на підставі яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державна податкова служба на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 12.04.12 року по справі № 2а-2673/12/0170/12, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 12.04.12 року по справі № 2а-2673/12/0170/12, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська