Рішення

від 11.12.2008 по справі 2/475-пд-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000,

м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У

К Р А Ї Н И

11.12.2008                                                             

  Справа №  2/475-ПД-08

Господарський суд

Херсонської області у складі судді

 Скобєлкіна С.В. при секретарі

Котенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за

позовом Фізичної

особи-підприємця  ОСОБА_1, м.Нова Каховка

до Відкритого акціонерного товариства

"Фірма "Херсоноблагробуд", м.НоваКаховка 

про   визнання договору оренди недійсним та

стягнення 6750,00 грн.

за

участю представників сторін:

від

позивача: ОСОБА_1., довіреність від 20.10.2008р.

від

відповідача: Подофа І.А., довіреність від 25.09.2008р.

                           Алексеєва Н.С.,

довіреність від 01.09.2008р.

в с т а н о в и в:

Приватний  підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з

позовом до відкритого акціонерного товариства "Фірма

Херсоноблагробуд" про визнання договору 

оренди  № 25/8-5 від 25.08.2005

року  недійсним з моменту його укладення.

Позовні вимоги ґрунтуються 

посилання  на ст.ст.139, 180, 207,

208, 283-285 ГК України, ст.ст.16, 638, 759, 760 ЦК України та ствердження про

неузгодженість умов спірного договору, порушення відповідачем  господарських 

зобов'язань у період орендних відносин сторін.

Без

будь-яких посилань на норми матеріального права, без викладення обставин, на

яких ґрунтуються позовні вимоги, без 

зазначення доказів, що підтверджують позов, без обґрунтування розрахунку

суми, що стягується, ПП ОСОБА_1також просить стягнути на її користь з

відповідача 5000,00 грн. моральної шкоди.

У

судовому засіданні представник позивача за довіреністю підтримав заявлені

вимоги до ВАТ "Фірма Херсоноблагробуд" в редакції пунктів 2-4

прохальної частини позовної заяви, з посилання на надані докази і матеріали

справи. В той же час, представником позивача підтверджено, що ПП

ОСОБА_1користувалась бетонним майданчиком № 200 виробничо-торгової бази ВАТ

"Фірма Херсоноблагробуд" по вул.Промисловій, 7 у місті Нова

Каховка  Херсонської області, загальною

площею 52,5 кв.метрів на протязі 2005-2008 років, сплачуючи обумовлену між

орендодавцем і орендарем плату за користування найманим майном.

Відповідач

- ВАТ "Фірма Херсоноблагробуд" позов не визнав, повідомивши про це

через своїх представників в судовому засіданні, вказуючи  на відсутність  правового обґрунтування підстав для задоволення

вимог позивача  та пропуск ним строку

позовної давності.

У

письмовому відзиві на позов ВАТ "Фірма Херсоноблагробуд" зазначає те,

що позивач не вказав правових підстав, з яких він просить визнати договір

оренди недійсним, а також те, що позов  подано

за межами процесуального строку позовної давності.  Відповідач просив відмовити  ПП ОСОБА_1у задоволенні заявлених вимог,

вважаючи  їх безпідставними.

Розглянувши

матеріали справи, дослідивши  докази і

правовідносини сторін, заслухавши їх представників, суд прийшов до висновку про

те, що позов приватного підприємця ОСОБА_1не підлягає  задоволенню з огляду на наступне.

Як

встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Новокаховським МВ УМВС

України в Херсонській області 22.09.2004 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно

наданої позивачем фотокопії документа, яким є Свідоцтво про державну реєстрацію

фізичної особи - підприємця НОМЕР_3, ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

місце проживання АДРЕСА_1, виконавчим комітетом Новокаховської міської ради

Херсонської області зареєстрована як фізична особа - підприємець. Дата  проведення державної реєстрації - 29 серпня

2005 року, номер запису про державну реєстрацію 2 501 000 0000 002034.

Зазначені вище дані, що містяться  у

свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1завірені

державним реєстратором  Т.О. Житковою,

скріплені круглою печаткою що належить особисто даній посадовій особі.

У

відповідності до положень пункту 2 

частини 2 статті 43 "Порядок 

проведення  державної

реєстрації  фізичної особи  - підприємця" Закону України № 755-ІV

від 15.05.2003 року "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб - підприємців",  дата внесення

до Єдиного державного реєстру  запису про

проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця є датою державної

реєстрації фізичної особи-підприємця.

Статтею

50 Цивільного кодексу України (частина друга) законодавчо закріплено, що

фізична особа може здійснювати  своє

право на підприємницьку діяльність лише за умови її державної реєстрації  в порядку, встановленому законом, а стаття 58

Господарського кодексу  України (частина

13) містить у собі застереження про те, що діяльність незареєстрованого

суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації забороняється.

Громадяни

України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до

закону  як підприємці, підпадають під

поняття "суб'єкт господарювання", тобто учасника господарських

відносин, який здійснює 

господарську  діяльність,

реалізуючі господарську компетентність (сукупність  господарських прав і обов'язків), що прямо

вказано у статті 55 ГК України.

З

вищенаведеного суд прийшов до висновку, що фізична особа ОСОБА_1мала розпочати  свою діяльність  як підприємець, з моменту  державної реєстрації, а саме з 29.08.2005

року.

В той

же час, з аналізу наданих ПП ОСОБА_1до позовної заяви документів, які

досліджені в судовому засіданні, суд встановив наступне.

Із

заявою до ВАТ "Фірма Херсоноблагробуд" про  надання в оренду бетонного майданчика

під  облаштування тимчасового

спорудження, з гарантією оплати робочого проекту 20.06.2005 року звернулась

фізична особа - ОСОБА_1, про що свідчить її особиста письмова заява.

Згідно

наданого позивачем у якості доказу та оспорюваємого ним Договору оренди №

25/8-5 від 25 серпня 2005 року, також вбачається, що він укладений ВАТ

"Фірма Херсоноблагробуд" з фізичною особою - ОСОБА_1Акт

прийому-передачі бетонної площадки, що здається в оренду від 01.09.2005 року

теж  склали з одного боку - ВАТ

"Фірма Херсоноблагробуд", а з іншої сторони - фізична особа -

ОСОБА_1.

При

цьому слід зауважити, що Договір  оренди

№ 25/8-5 укладено між сторонами, однією з яких є фізична особа, 25.08.2005

року, а позивач ОСОБА_1набула статус 

приватного підприємця пізніше, а саме 29.08.2005 року.

При

цьому також слід зауважити, що усі додаткові угоди до Договору оренди № 25/8-5

від 25.08.2005 року, якими є Додаткова 

угода № 1 від 30.10.2006 року, Додаткова угода б/н від 12.02.2007 року,

Додаткова угода № 3 від 06.09.2007 року теж укладені між юридичною особою (ВАТ

"Фірма Херсоноблагробуд") і фізичною особою ОСОБА_1Будь-яких  доповнень або уточнень зазначені  документи в частині того, що за умовами

договору  від імені орендаря фактично

діє  приватний підприємець ОСОБА_1

(період 2005-2008 років), у собі не містять.

До

того ж, суд звертає увагу на наступні невідповідності.

У

позовній заяві приватний підприємець ОСОБА_1стверджує, і це підтримано її

представником в судовому засіданні, що саме між 

нею - ПП ОСОБА_1 та ВАТ "Фірма Херсоноблагробуд" 25.08.2005

року був укладений  Договір оренди №

25/8-5, який вона просить визнати недійсним. В той же час, із змісту тексту

зазначеного договору спливає, що відповідач уклав цю угоду не з ПП ОСОБА_1., а

з фізичною  особою ОСОБА_1. В Акті

прийому-передачі бетонної площадки від 01.09.2005 року також зазначено, що

об'єкт оренди переданий не позивачу, а фізичній особі - ОСОБА_1.

Даними

про вказану особу суд на час розгляду справи не володіє, а позивач відносно

відомих йому та встановлених судом суперечностей ніяких роз'яснень як у

позовній заяві, так і у письмових особистих поясненнях по суті справи від

10.12.2008 року не надав.

Оскільки

позивач стверджує, що Договір  оренди №

25/8-5 від 25.08.2005 року укладено саме між ним та відповідачем, ним особисто

підписаний, як і інші додаткові угоди до нього, то з цього суд  робить висновок про  те, що 

станом на 25.08.2005 року ПП ОСОБА_1була знайома  з текстом цієї угоди, умовами викладеними у

ній, а також з усіма іншими обставинами, які знайшли своє відображення  у змісті цього документа обов'язкового для

виконання кожною із сторін.

В той

же час, як свідчать матеріали справи. приватний підприємець ОСОБА_1звернулась

до суду за захистом порушених, на її думку, відповідачем прав і інтересів

майнового і немайнового характеру лише 26.11.2008 року (рег.№ 6065, дата на

позовній заяві - 25.11.2008р.), тобто за межами 

трьох річного строку позовної давності, передбаченого положеннями статей

256-268 Цивільного кодексу України, з урахуванням того, що  позивач заявив вимоги щодо визнання

недійсним  Договору оренди № 25/8-5 від

25.08.2005 року  саме з дати (моменту)

його укладення. 

Відповідно

до частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг 

позовної давності починається  від

дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення  свого права або про особу, яка його порушила.

Зі

змісту позовної заяви не вбачається, в чому 

саме полягає  порушення будь-якого

права або інтересу  ПП ОСОБА_1., та коли

позивач дізнався  про це. Але, якщо

прийняти до уваги твердження позивача про те, що договір оренди має бути

визнаний недійсним у зв'язку з його невідповідністю вимогам закону, то про цю

обставину позивачу мало бути відомо під час його укладання у серпні 2005 року.

Позивач

вказану обставину до уваги не прийняв, при поданні позову, а також в ході  розгляду справи заяви про поновлення

пропущеного процесуального строку  не

надав, обґрунтування поважності пропуску строку позовної  давності не вказав і не довів.  В той же час, відповідач  у відзиві на позов вказує на те, що з

урахуванням норм діючого законодавства, він вважає, що в даному випадку має

місце сплив позовної давності до вимог про визнання договору оренди № 25/8-5

від 25.08.2005 року недійсним.

При

цьому суд також зазначає, що у відповідності до положень ч.4 ст.267 ЦК України

сплив позовної давності, про застосування якої 

заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ставлячи

вимоги викладені у позові, позивач - ПП ОСОБА_1в особі свого представника наполягаючи

на задоволенні позову в редакції 

прохальної  його частини, не

враховує при цьому норми діючого законодавства, а саме § 2 Правові наслідки

недодержання сторонами при вчиненні 

правочину вимог закону Глави 16 Правочини розділу  ІV Цивільного кодексу  України. Положення статті 236 ЦК України

передбачає, що нікчемним  правочин або

правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо

за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє,

можливість настання їх у майбутньому припиняється. В даному випадку, оскільки

спірний договір за своєю правовою природою є договором найму, сторони  не можуть бути приведені у стан, що

перебував  до укладення договору, а тому

такий договір може бути визнаний недійсним лише на майбутнє. Вищезазначене

підтверджується ще й тим, що на протязі 2005-2008 років позивач використовував

орендоване майно, за що сплачував відповідні орендні  платежі. При цьому необхідно також

враховувати те, що якщо угода господарським судом визнається недійсною лише на

майбутнє, то слід  виходити з того, що у

відповідних випадках порушені (оспорюванні) права і охоронювані законом

інтереси сторони за угодою, які виникли до визнання її недійсною, підлягають  судовому захистові  на загальних підставах.

Відповідно

до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою 

недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину

стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою

та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтями

першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України встановлені загальні

вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1.          Зміст правочину не може суперечити

цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства.

2.          Особа,   яка  

вчиняє   правочин,   повинна  

мати   необхідний   обсяг  

цивільної дієздатності.

3.          Волевиявлення   учасника  

правочину   має   бути  

вільним   і   відповідати  

його внутрішній волі.

5.          Правочин має бути спрямований на

реальне настання  правових наслідків, що

обумовлені ним.

6.          Правочин,   що  

вчиняється  батьками   (усиновлювачами),  не 

може  суперечити правам та

інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною

3 ст.215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не

встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує

його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути

визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У

позовній заяві ПП ОСОБА_1 не вказує, з яких саме правових  підстав спірний договір  слід визнати недійсним. Цього також не  було зроблено представником  позивача в судовому засіданні, у якому

представник позивача лише стверджує, що договір не містить у собі  вартості переданого в оренду майна, а тому на

його думку, в договорі не визначено предмет договору, що може привести до

порушення прав  ПП ОСОБА_1Посилання  позивача на те, що відповідачем неналежно

виконано свій обов'язок по розробці  робочого

проекту тимчасового магазину, суд  до

уваги та як доказ не приймає, оскільки оспорюваний  ним договір - 25.08.2005 року є договором

оренди, предметом якого є бетонний майданчик, а не договір підряду на проектні

роботи.

Частиною

1 ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського

договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою

на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені

сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору

відповідно до законодавства.

Відповідно

до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між

сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх

його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні

для договорів даного виду, а також 

умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута

згода.

Аналогічну

норму містить ст.638 Цивільного кодексу України.

Згідно

ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані

у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно

до ч.8 ст.181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли  згоди 

з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним

(таким, що не відбувся).

Відповідно

до вимог п.3 ч.1 ст.3, ст.6 та ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є

вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з

урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного

законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони, підписанням договору оренди прийшли до згоди та врегулювали свої

відносини на власний розсуд з урахуванням положень цивільного законодавства.

Якщо

у будь-якої  із сторін виникають питання

щодо розширення тлумачення деяких 

положень та умов  договору оренди,

то вона керуючись  ст.ст.641-646 ЦК

України повинна на стадії 

погодження  умов  договору внести свої  пропозиції для розгляду їх іншою стороною до

моменту укладення договору. В подальшому, після того, як договір вже укладено,

він набирає  обов'язкової  сили для кожної  із сторін і має виконуватись ними належним

чином.

Позивач

стверджує, що при укладення договору в тексті угоди, а потім і під час виконання

сторонами умов угоди, він не в повній мірі 

був освідчений про предмет оренди, а саме про вартість орендованого

бетонного майданчика, що є підставою для визнання договору оренди недійсним,

оскільки не всі істотні умови були  в ній

викладені.

Зазначене

спростовується тим, що в Договорі оренди № 25/8-5 від 25.08.2005 року чітко

визначено, що предметом договору є оренда бетонного майданчика № 200

виробничо-торгової бази ВАТ "Фірма Херсоноблагробуд" по

вул.Промисловій, 7 у м.Нова Каховка Херсонської області загальною площею 52,5

кв.метрів під тимчасову споруду. Підписанням 01.09.2005 року Акту

прийому-передачі майна в оренду позивач підтвердив  свою обізнаність, яке  саме майно він прийняв в оренду від

відповідача, тобто в предметі  договору

оренди. За таких обставин посилання позивача про не досягнення між сторонами

згоди за істотною умовою - предметом договору оренди від 25.08.2005 року є

безпідставними.

Щодо

вартості орендного майна, то відповідач - ВАТ "Фірма

Херсоноблагробуд" в судовому засіданні 

в особі  своїх  представників надав пояснення, що це питання

є комерційною тайною, але для позивача вона може бути відкрита у будь-який час.

В той же час, положення  статей 36, 162

Господарського кодексу України передбачають право суб'єкта господарювання на

комерційну тайну щодо відомостей, пов'язаних 

з виробництвом, технологією управління, фінансовою та іншою його

діяльністю. Склад і обсяг відомостей, що 

становлять комерційну тайну визначаються самим господарюючим суб'єктом.

Розглядаючи

дану справу по суті, суд при цьому врахував й те, що відповідно до  абзацу 2 п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного

суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з

визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999р. вирішуючи спори про

визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих

обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання

відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону;

додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому

конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають

значення для правильного вирішення спору.

Відповідно

до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи

заперечень.

Позивач

не надав доказів, які б підтверджували, що на момент вчинення спірного

правочину сторонами не було дотримано загальних вимог, дотримання яких є

необхідним для чинності правочину.

Позивач

не довів обґрунтованість заявлених вимог про визнання спірного договору

недійсним, на підставі статті 203 та ст.215 ЦК України, не вказав якому закону

спірний договір суперечить, тобто не виконав вимог ст.33 ГПК України, у зв'язку  з чим суд прийшов до висновку про

відсутність  правових підстав для

задоволення позову приватного підприємця ОСОБА_1, а тому й про безпідставність

заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору оренди  майна з моменту його укладення.

Пункт  3 

прохальної частини позовної заяви ПП ОСОБА_1містить у собі вимогу  про стягнення з ВАТ "Фірма

Херсоноблагробуд" на її користь 5000,00 грн. моральної шкоди. Але у

самому  тексті позовної заяви відсутні як

обґрунтування  вказаної вимоги з

розрахунком визначеної суми, так і будь-яке посилання на норми матеріального

права, які є підставою для пред'явлення таких вимог.

Відповідно

до положення п.2 Роз'яснень ВАСУ від 29.02.1996 року "Про деякі питання

практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди"

моральною визнається шкода, заподіяна організації порушенням її законних

немайнових прав.

Позивач

- ПП ОСОБА_1та її представник  не надали

суду доказів порушення  відповідачем  немайнових 

прав приватного підприємця та не визначили коли це мало місце. Докази

того, що  внаслідок  протиправних дій ВАТ "Фірма

Херсоноблагробуд" ПП ОСОБА_1були завдані 

моральні страждання і переживання, порушився її звичайний спосіб життя,  виникли додаткові фінансові витрати,

погіршився психічний і душевний стан потерпілої, в  матеріалах 

справи відсутні. Ці питання з'ясовувались  в судовому засіданні відповідно до положено

п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про

судову практику по справам про відшкодування 

моральної (немайнової) шкоди". Суду взагалі не було надано

жодних  доказів  заподіяння позивачу моральної шкоди.

З

огляду на викладене, за обставин відсутності елементів складу цивільного

правопорушення або господарського зобов'язання, вимога  позивача про стягнення з відповідача 5000,00

грн. моральної шкоди не підлягає 

задоволенню. Для цього також відсутні будь-які правові підстави.

Судові

витрати по справі у відповідності до положень ст.49 ГПК України суд

покладає  на самого позивача, чий

позов  суд  залишає без задоволення.

При

цьому суд звертає увагу ПП ОСОБА_1на те, що надані до позовної  заяви 

матеріали не засвідчують факт оплати нею 

наданих юридичних  послуг. До того

ж, договір від 15.10.2008 року виконавцем укладено з ОСОБА_1як фізичною особою,

а не підприємцем.

Довіреність

на представництво  від 20.10.2008

року  теж надана суду не від імені

приватного підприємця ОСОБА_1, а від імені фізичної особи.

На

підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст.82-85 ГПК

України, суд -

в и р і ш и в:

1.

У задоволені позову відмовити.

2.

Рішення направити сторонам по справі.

         Суддя                                                                                     

С.В.Скобєлкін

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК

України                      12.01.2009р.