Ухвала

від 04.12.2012 по справі 2-а-4114/09/1870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2012 р. м. Київ К-18102/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010 у справі № 2а-4114/09/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Буднафтогаз"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду із позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2008 № 0005681503/0/80137, від 10.11.2008 № 0000792305/0/85105, від 10.11.2008 № 0000802305/0/85106, від 10.11.2008 №0000812305/0/85107, якими державною податковою інспекцією позивачу визначено штрафні санкції на загальну суму 25 545,42 грн. за порушення узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість (далі -ПДВ).

Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.

Судові рішення обґрунтовано тим, що платнику податків при наявності в нього активів надано право самостійно визначати черговість погашення своїх зобов'язань.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для застосування фінансових санкцій до позивача слугував висновок контролюючого органу, викладений в актах невиїзних документальних перевірок від 10.10.2008 та від 24.10.2008, що Товариством порушено пп. 5.3.1, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме порушено граничний строк сплати суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2007 року та березень -травень 2008 року.

Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що 09.09.2006 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001362302/0/58261, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем -134 363,00 грн., та за штрафними санкціями - 22 552,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку. Постановою господарського суду Сумської області від 04.04.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 15.10.2007, було визнано нечинним вищезазначене повідомлення-рішення в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 45 104,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 22 552,00 грн.

16.11.2007 року позивач на підставі вказаних судових рішень прийняв нове повідомлення - рішення на суму 133 888,50грн., яка є безспірною і визнається позивачем. Частина суми зазначеного податкового зобов'язання у розмірі 44 005,00 грн. в добровільному порядку була сплачена Товариством, в результаті чого за позивачем обліковувався податковий борг у сумі 89 883,50 грн.

За результатами документальних перевірок від 10.10.2008 та 24.10.2008 Державою податковою інспекцією були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими донараховано фінансові санкції. В обґрунтування визначених фінансових санкцій Державна податкова інспекція зазначає, що Товариством самостійно задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень - грудень 2007 року, березень -травень 2008 року, але своєчасно не сплачені, що є порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ.

Судами також встановлено, що контролюючим органом кошти, що надходили від позивача у рахунок сплати поточних податкових зобов'язань, зараховувались на погашення податкового боргу, що виник раніше, тобто в рахунок погашення боргу згідно повідомлення -рішення від 16.11.2007, яким було визначено податкове зобов'язання у сумі 133 888,50 грн.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що податкові повідомлення -рішення є необґрунтованими і такими, що суперечать діючому законодавству.

Так, відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 вищезазначеного Закону встановлено, що декларації подаються при сплаті місячних (авансових внесків), -протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами позивач, у періоді, за який проводилися перевірки, своєчасно і в повному обсязі сплатив поточні задекларовані (узгоджені) податкові зобов'язання.

Згідно пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу, за винятком випадків примусового стягнення активів платника в рахунок погашення його податкових зобов'язань за рішенням суду (господарського суду).

Отже позивач, керуючись вищезазначеною нормою, самостійно визначив порядок погашення податкових зобов'язань, спочатку у визначені законодавством терміни, ним було сплачено повному обсязі поточні узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2007 року та березень-травень 2008 року, що підтверджується платіжними дорученнями та листами, якими Товариство інформувало відповідача про призначення здійсненого платежу, а заборгованість попередніх періодів погашав частково.

Натомість Державна податкова інспекція, в порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на власний розсуд безпідставно зарахувала поточні платежі ПДВ в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що п. 7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в якому вказано, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, не визначає коло осіб, яким надано право змінювати напрямок платежу і воно не встановлено для податкового органу іншим законодавством, а отже відповідач не мав права змінювати призначення платежу і тим більш зараховувати поточні платежі в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше поточних зобов'язань.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010 у справі № 2а-4114/09/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко