Рішення

від 08.01.2013 по справі 5023/5739/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2013 р.Справа № 5023/5739/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурс 2004", м. Харків; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетилен", м. Харків; до Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", м. Харків; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Харківську міську раду, м. Харків про визнання недійсними договорів іпотеки за участю представників:

позивача - Бондарчук С.Я., витяг АЖ № 125339;

3-ої особи на стороні позивача - не з"явився;

відповідача - Старченко Е.М., за довіреністю б/н від 29.12.2012 р.;

3-ої особи на стороні відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

12.12.2012р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоресурс 2004", звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", про визнання недійсним повністю іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. від 04 липня 2007 року, реєстраційний № 1985 та визнання недійсним повністю іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. від 15 серпня 2008 року, реєстраційний № 5135. В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 510, 511 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити позов.

Третя особа на стороні позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетилен") в судове засідання свого повноважного представника не направила, витребуваних судом документів не надала. Про причини неявки суд не повідомила. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про порушення провадження у справі від 13.12.2012р. за адресою ТОВ "Укрпінополетилен", визначеною в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав письмові заперечення на позов (вх.426), в яких, посилаючись на положення ст.ст. 6, 18 ЗУ "Про іпотеку" та ст.ст. 15, 415 ЦК України, вважає позов безпідставним та необгрунтованим, оскільки позивач звертається з позовом не у власних інтересах, а в інтересах інших осіб. Крім того, відповідач зазначає, що даний позов спрямований на затягування іншого судового процесу, провадження в якому зупинено до розгляду цієї справи. Також відповідачем надано суду клопотання про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог про визнання спірних договорів іпотеки недійсними.

Третя особа на стороні відповідача (Харківська міська рада) правом на участь свого повноважного представника не скористалась, витребуваних судом документів не надала, про причини неявки суд не повідомила. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 13.12.2012р.

Суд зазначає, що ухвала від 13.12.2012р., направлена на адресу тертьої особи на стороні позивача, повернулась на адресу господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані ними докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 04 липня 2007 року між ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" (ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" - правонаступник та відповідач по справі) та ТОВ "Біоресурс 2004" (позивач по справі) був укладений Іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 1985 (Далі - договір іпотеки 1).

Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки 1 цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя (відповідача) за Кредитним договором № 33-2007 від 04.07.2007р., укладеним між іпотекодержателем та ТОВ "Укрпінополіетилен" (позичальник, третя особа на стороні позивача), майновим поручителем якого є іпотекодавець (позивач), згідно з яким банк зобов"язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 700000,00 грн. під 22% річних з кінцевим терміном повернення кредиту - до 02.07.2009р.

Відповідно до п. 2.2. іпотечного договору 1 позивачем в іпотеку була передана нежитлова будівля літ. «Б-2», загальною площею 2164,4 кв.м., розташована за адресою м. Харків, вул. Академічна, № 1.

Дана будівля належить позивачу на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 03.03.2005р., виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі Розпорядження Харківського міського голови від 02.03.2005 року за № 539. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.03.2005р. Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризацій", номер витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 6708330 від 11.03.2005р. (п. 2.3. договору іпотеки 1).

В договір іпотеки неодноразово вносились зміни, в зв"язку із зміною строків повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, зміни ринкової вартості предмету іпотеки. (Договори про внесення змін від 04.07.2007р., 15.08.2008р. та 24.06.2010р. наявні в матеріалах справи).

15 серпня 2008 року позивачем та відповідачем був укладений Іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 5135 (Далі - договір іпотеки 2).

Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки 1 цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя (відповідача) за Кредитним договором № 25-2008 від 15.08.2008р., укладеним між іпотекодержателем та ТОВ "Укрпінополіетилен" (позичальник, третя особа на стороні позивача), майновим поручителем якого є іпотекодавець (позивач), згідно з яким банк зобов"язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 1000000,00 грн. під 22% річних з кінцевим терміном повернення кредиту - до 13.08.2009р.

Відповідно до п. 2.2. іпотечного договору 2 позивачем в іпотеку була передана нежитлова будівля літ. «Б-2», загальною площею 2164,4 кв.м., розташована за адресою м. Харків, вул. Академічна, № 1.

Дана будівля належить позивачу на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 03.03.2005р., виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі Розпорядження Харківського міського голови від 02.03.2005 року за № 539. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.03.2005р. Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризацій", номер витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 6708330 від 11.03.2005р. (п. 2.3. договору іпотеки 2).

В договір іпотеки неодноразово вносились зміни, в зв"язку із зміною строків повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами. (Договори про внесення змін від 30.08.2009р. та 24.06.2010р. наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п.п. 2.8. договорів іпотеки визначено, що іпотека буде поширюватися і на частину предмету іпотеки, яка не може бути виділена в натурі і була приєднана до предмету іпотеки після укладення цього договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Позивач в позовній заяві зазначає, що земельна ділянка, на якій розташовано нежитлову будівлю, що є предметом іпотеки за спірними договорами іпотеки, належить на праві власності Харківській міській раді.

Посилаючись на п. 2.8. договорів іпотеки, положення ст. 6 ЗУ "Про іпотеку" (в редакції від 15.50.2006р.) та ст.ст. 510, 511 ЦК України, позивач вважає, що уклавши договори іпотеки, сторони зобов'язали Харківську міську раду в разі звернення стягнення на предмет іпотеки, змінити орендаря, належно виконувати обов'язок орендодавця по відношенню до нового орендаря, з яким вона нічого не погоджувала і жодних зобов'язань не укладала.

Позивач вважає, що іпотека за цими договорами буде поширюватися і на частину предмету іпотеку, яка не може бути виділена в натурі і була приєднана до предмету іпотеки після укладення договорів без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, оскільки предметом іпотеки є винятково нежила будівля, визначена у п.2.2. договорів, а земельна ділянка, на якій розташована вказана будівля, відповідно до умов договорів предметом іпотеки не є.

Такі обставини на думку позивача свідчать про обгрунтованість позовних вимог про визнання іпотечних договорів недійсними.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Спірні іпотечні договори № 1985 та № 5135 укладені 04.07.2007р. та 15.08.2008р. відповідно.

Таким чином, позивач довідався про ті обставини, котрі стали на його думку підставою недійсності договорів іпотеки під час укладення цих договорів, а з позовною заявою позивач звернувся лише 12.12.2012р., тобто, з пропуском строку позовної давності.

Через канцелярію суду відповідачем надані письмові заперечення (вх.426) та клопотання (вх.425), в яких відповідач просить суд застосувати до заявлених позивачем вимог про визнання недійсними договорів іпотеки строк позовної давності.

Позивачем клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними не заявлено.

Таким чином, суд вважає строк позовної давності в даному разі пропущеним, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, суд зауважує, що у відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р.N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.

Отже, у даній справі необхідною умовою для визнання спірних договорів недійсними є встановлення норми права, котрій суперечить спірний договорі і доведення факту невідповідності змісту договору цій нормі.

Позивач у позові всупереч вимог п.5 ч.2 ст.54 ГПК України та в порушення вимог ухвали суду від 13.12.2012р. не вказав законодавство, на підставі якого подається позов, а саме не визначив конкретну частину статті 203 ЦК України, вимоги якої є, на його погляд, недодержаними. В силу принципу змагальності сторін суд не вправі виходити за межі своєї компетенції та за позивача наводити правове обґрунтування позовних вимог, а потім давати їм правову оцінку як суд. Відтак, в даному разі позовні вимоги не містять під собою правових підстав, що в свою чергу є додатковою підставою для відмови від позову.

Також, відмовляючи в позові суд зазначає позивачу, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх порушених прав та інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Водночас, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання. Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Передбачені законом способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Отже, суд не приймає до уваги доводів позивача в обгрунтування заявлених позовних вимог із посиланням на положення ст.ст. 510, 511 ЦК України та ст. 6 ЗУ "Про іпотеку" (в редакції від 15.05.2006р.) в частині можливості порушення в майбутньому прав та інтересів третіх осіб.

Суд також зазначає, що з матеріалів справи (заперечень відповідача та доданої до них ухвали суду) вбачається господарським судом Черкаської області розглядається справа № 03/5026/850/2012 за позовом ПАТ "Інноваційно-промисловий банк", м. Харків, до ТОВ "Біоресурс 2004", м. Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами № 1985 від 04.07.2007р. та № 5135 від 15.08.2008р. і в зв"язку з поданням клопотання ТОВ "Біоресурс 2004" розгляд справи № 03/5026/850/2012 зупинено до розгляду цієї справи про визнання зазначених договорів недійсними. Відповідач в своїх запереченнях вказує на те, що одночасно боржник за кредитним договором ТОВ "Укрпінополієтилен" заявив про припинення своєї діяльності, тобто подальшу ліквідацію.

Подання необгрунтованої позовної заяви та невиконання вимог ухвали суду від 13.12.2012р. можуть свідчити про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Діяльність позивача спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу у справі № 03/5026/850/2012, що порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні підтверджуватись певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених вище правових норм та на підставі матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 49 ГПК України судовий збір у даній справі покладається на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 54, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 11.01.2013 р.

Суддя Бринцев О.В.

Справа №5023/5739/12