Рішення

від 18.12.2012 по справі 1519/9404/2012

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 1519/9404/2012

Провадження № 2/1519/6770/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

року Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Целуха А.П.,

при секретарі судового засідання Корнієнко Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Одеси клопотання позивача у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Житло -будівельного товариства «ТЕМП»третя особа, що не заявляэ самомтыйних вимог - територіальна Державна інспекція праці в Одеській області про поновлення на роботі, виплату заборгованості по заробітній платі, виплату компенсації та заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житлово-будівельного товариства «ТЕМП»про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі (аванс) за січень 2012року, заборгованості по заробітній платі (аванс) за лютий 2012року, компенсацію за 162 календарних дня невикористаної щорічної основної відпустки, заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 16.03.2012року. На обґрунтування заявленого позову зазначив, що при прийомі на роботу у ЖБТ «ТЕМП», керівництвом ОСОБА_1 було усно повідомлено про графік роботи сантехніка -один день на тиждень (вівторок). В порушення ст.29 КЗпП України його не було проінформовано під розписку про умови праці та не ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку. У такому графіку ОСОБА_1 працював з 2004 по 2012р. Виключенням з цього графіку були виклики на роботу у будь-який час з метою усунення аварійних ситуацій (у тому числі, у нічний час та у вихідні дні). Позивач також зазначив, що складання актів про відсутність його на робочому місці є незаконними та не можуть вважатися порушенням трудової дисципліни. Крім того, при його звільненні було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, а саме: не видано копію наказу про звільнення позивачу, не витребувано від позивача письмових пояснень, щодо причин порушення трудової дисципліни, при звільненні не виплачено всіх сум, які належать йому від підприємства, в порушення ст.29КЗпП України, ОСОБА_1 не було проінформовано під розписку про умови праці та не ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, робоче місце визначено не було.Таким чином, звільнення ОСОБА_1 відповідно до наказу №31-к від 15.03.2012р. з 16.03.2012року на підставі ст. 40 п. 4 КЗпП України вважає незаконним, необґрунтованим у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з проти задоволення позову заперечував, у судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях пояснив, що, працюючи на посаді сантехніка, позивач постійно грубо порушував трудову дисципліну, а саме: поява на робочому місці у нетверезому стані, а також невихід на роботу без поважних причин. На підставі зазначених порушень було складено акт встановлення факту появи на роботі співробітника в стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю від 29.01.2012р., наказ №К-26 від 30.01.2012р., акт від 30.01.2012р., від 14.02.2012р., 20.02.2012р., 21.02.2012р., 25.02.2012р., 27.02.2012р. Разом з тим, згідно правил внутрішнього трудового розпорядку для усіх працівників, у день заснування ЕВ ЖБТ «ТЕМП»був встановлений єдиний режим роботи: початок роботи -8:00; перерва -13:00 -14:00; кінець робочого дня -17:00. Згідно табелю обліку використання робочого часу ЕВ ЖБТ «ТЕМП»за лютий 2012р., сантехнік ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 21 (двадцять один день).Складаючи акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, керівництво ЕВ ЖБТ «ТЕМП»кожного разу жадало отримати від нього письмові пояснення щодо причин невиходу на роботу, але позивач відмовлявся це зробити. Таким чином, ОСОБА_1 було звільнено з посади сантехніка з 16.03.2012р. наказом К-31 від 15.03.2012р. у відповідності до п. 4 ст. 40 КЗпП. У відповідності до ст. 116 КЗпП України, у день звільнення ОСОБА_1 бухгалтером підприємства була нарахована належна звільненому працівникові сума грошових коштів, яка у той же день (16.03.2012р.) була перерахована позивачу на його особистий картковий рахунок.22.03.2012р. копія наказу про звільнення була рекомендованим листом направлена на адресу ОСОБА_1.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 20.11.2004р. прийнятий до ЖБТ «ТЕМП»на посаду сантехніка по обслуговуванню житлового будинку, на підставі розпорядження №4 від 20.11.2004р.

01.08.2007р. у зв'язку зі створенням експлуатаційного відділу ОСОБА_1 переведено на посаду сантехніка, на підставі розпорядження №7 від 01.08.2007р.

16.03.2012р. ОСОБА_1 звільнено у відповідності до ст. 40 п. 4 КЗпП України, на підставі наказу №К-31 від 15.03.2012р.

На підставі п. 2 ст. 30 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до п. 1.2. розділу 1. Загальні положення Положення про Експлуатаційний відділ Житлово-будівельного товариства «ТЕМП», відділ не є юридичною особою.

Таким чином, Житлово-комунальне товариство «ТЕМП»є належним відповідачем по даній справі.

Згідно п. 4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п.18,22 постанови № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів " при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом і перевіряти їх відповідність законові. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось правопорушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст. 40 і п.1 ст. 41 КЗпП України , чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 , 148 , 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.

Статтею 149 КЗпП України врегульований порядок застосування дисциплінарних стягнень, згідно з яким до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмового пояснення.

Таким чином, відповідачем було порушено вимоги ст. 149 КЗпП України , оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження вимоги про витребування пояснень від позивача, щодо причин та поважності прогулу.

Крім того, на підтвердження правомірності звільнення, представник відповідача надав наказ №К-26 від 30.01.2012р., що виданий на підставі акту про встановлення факту появи на роботі працівника в стані алкогольного сп'яніння внаслідок вживання алкоголю від 29.01.2012р.

Проте, стан алкогольного сп'яніння позивача 29.01.2012р. належним чином не встановлено, а саме, після відмови ОСОБА_1 пройти медичний огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння, відповідач не звернувся до працівників міліції про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не викликав швидку допомогу для виявлення стану алкогольного сп'яніння.

Таким чином, наказ №К-26 від 30.01.2012р. про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення є неналежним доказом по справі.

Суд бере до уваги, що докази роз'яснення позивачу його прав і обов'язків, ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку, визначення робочого місця відсутні.

Крім того, докази відправлення копії наказу про звільнення рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1, як на те в своїх запереченнях посилається відповідач, до суду не надано.

Відповідно до п. 4.3. положення про експлуатаційний відділ Житлово-будівельного товариства «ТЕМП»питання найму та звільнення працівників регулюються трудовим та цивільним законодавством.

Таким чином, положенням про експлуатаційний відділ Житлово-будівельного товариства «ТЕМП», повноваження керівника експлуатаційного відділу, щодо звільнення та найму працівників не визначено.

Відповідно до п.п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, запис в трудовій книжці позивача про звільнення мав бути здійснений саме керівником ЖБТ «ТЕМП», а не керівником експлуатаційного відділу ЖБТ «ТЕМП», так як повноваження останнього, щодо можливості звільнення працівників, не визначені.

Що стосується, вимог позивача про стягнення 162 календарних дня невикористаної щорічної основної відпустки, то такі вимоги не підлягають задоволенню, так як відповідачем надано відомості нарахування зарплатні та платіжні відомості, відповідно до яких ОСОБА_1 отримував виплати за використані дні відпустки у повному обсязі.

Разом з тим, відповідно до розрахунку невикористаних днів відпустки за 2010р., 2011р., 2012р. невиплачена сума у розмірі 836,47грн. була перерахована згідно відомості заробітної плати на СКР НОМЕР_2 ін НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 16.03.2012р., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Задовольняючи позов в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд керувався п. 9 Постанови Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року, який зазначає, що «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації…».

Оскільки у зв'язку з незаконним звільненням позивача, він не мав можливості купувати своїй сім'ї найнеобхідніші речі, продукти харчування та одяг, враховуючи втрачений час, емоційну напругу позивача та його родини, у відповідності до ст.ст. 23 , 1167 ЦК України , та на підставі вищенаведеного, керуючись засадами розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1 000 (однієї тисячі) гривень.

За наведених обставин суд вважає, що позивача звільнено з роботи із грубим порушенням трудового законодавства, а його вимоги є обґрунтованими та такими, що підтвердились у судовому засіданні.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України , ст.367 ЦПК України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Згідно ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від оплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 60 , 73 , 212 , 213 , 215 ЦПК України , ст.ст.40ч.4, 147, 149, 232, 235 КЗпП України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Житлово-комунального товариства «ТЕМП»- задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сантехніка Житлово-комунального товариства «ТЕМП».

Стягнути з Житлово-комунального товариства «ТЕМП»на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі (аванс) за січень 2012р. у розмірі 536 гривень 50коп.; заборгованість по заробітній платі за лютий 2012р. у розмірі 1073 гривень 00коп; заборгованість по заробітній платі за березень 2012р. у розмірі 562 гривень 05коп.; заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 16.03.2012р. у розмірі 9 983гривень 00коп., відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 гривень 00коп.

Стягнути з Житлово-комунального товариства «ТЕМП»на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

В задоволені ретшти позовних вимог - відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ