Рішення

від 09.01.2013 по справі 5026/1607/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 року Справа № 02/5026/1607/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М., за участю представників: позивача: Смілянець В.Д. - за довіреністю; відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю, третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ) в особі Черкаського інституту банківської справи

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Черкаська міська рада,

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) торгівельного павільйону,

ВСТАНОВИВ:

Університетом банківської справи Національного банку України (м. Київ) в особі Черкаського інституту банківської справи заявлено позов про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 у 10-ти денний термін з дня набрання рішенням суду законної сили за власний рахунок відновити стан земельної ділянки позивача площею 22 кв. м. по АДРЕСА_1 шляхом знесення (демонтажу) торгівельного павільйону із вказаної земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до рішення Черкаської міської ради № 4-301 від 20.12.2007 позивачу затверджено проект відведення земельних ділянок та надано в постійне користування земельні ділянки під існуючий учбовий корпус та гуртожиток інституту, в тому числі і земельну ділянку загальною площею 3 801 кв. м., розташовану по АДРЕСА_1. Позивач отримав Державний акт від 02.04.2008 на право постійного користування вказаною земельною ділянкою, цільове призначення якої визначено як земля житлової забудови для використання під існуючий гуртожиток інституту. Однак відповідач на земельній ділянці площею 22 кв. м. по АДРЕСА_1, яка входить до складу земельної ділянки позивача площею 3 801 кв. м., без дозволу, без виділення земельної ділянки в натурі, без укладення договору розмістила торгівельний павільйон, в якому постійно цілодобово проводить торгівлю різними товарами, зокрема, продовольчими товарами, тютюновими виробами та алкогольними напоями. Договір оренди земельної ділянки від 03.03.1999 № 1446, який був укладений відповідачем із Черкаським міськвиконкомом, припинив свою дію у 2004 році. Вимоги та звернення позивача до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) торгівельного павільйону відповідач залишила без реагування. Оскільки торгівельний павільйон відповідача є тимчасовою спорудою, тому відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України він не є об'єктом нерухомості і відповідач не має в зв'язку з цим права на земельну ділянку, на якій знаходиться павільйон. Своїми діями відповідач порушує законні права позивача і створює перешкоди для виконання позивачем його статутних зобов'язань - забезпечення належних умов навчально - виховного процесу, підготовки фахівців з вищою освітою, виховання молоді, виконання вимог про заборону вживання алкогольних напоїв, тютюнових виробів у навчальному закладі, встановлених наказом Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України від 08.02.2012 №136 та наказом по інституту №24 від 13.03.2012, тому позивач звернувся до суду із даним позовом.

Заявою про уточнення позовних вимог від 09.01.2013 позивач просить винести рішення, яким зобов'язати відповідача - фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 у 10-денний термін з дня набранням рішенням суду законної сили за власний рахунок відновити стан земельної ділянки позивача по АДРЕСА_1, який існував до порушення права позивача, шляхом знесення (демонтажу) торгівельного павільйону із земельної ділянки позивача.

Відповідач не подала суду письмовий відзив на позов.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснив, що з березня 1999 року дана земельна ділянка була у тимчасовому користуванні попередника позивача на правах оренди, у 2002 році проведена грошова оцінка цієї земельної ділянки, право постійного користування земельною ділянкою у позивача виникло на підставі державного акту від 08.04.2008; відповідач не має законних підстав розміщувати свій торгівельний павільйон на земельній ділянці позивача; заперечив проти доводів відповідача, стверджуючи, що у рішенні господарського суду у справі № 16/3689 від 27.10.2005, на яке посилається відповідач, не встановлено факт наявності договору оренди земельної ділянки, у судовому засіданні подав кадастровий план земельної ділянки, у якому чітко позначено розміщення торгівельного ларька на земельній ділянці позивача;

- відповідач заперечила проти позову з тих підстав, що її торгівельний павільйон знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 на законних підставах, оскільки до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 16.02.1999 вона в установлений строк подала заяву в міськвиконком про продовження його строку і не отримала відмови, отже, дія договору оренди продовжена, що підтверджується в рішенні господарського суду Черкаської області від 27.10.2005 у справі № 16/3689, та тим, що відповідач систематично сплачує орендну плату за користування цією земельною ділянкою і міськвиконком приймає цю плату; представник відповідача, заперечуючи проти позову, підтримала позицію відповідача, просила відмовити позивачу в позові;

- представник третьої особи пояснив, що відповідач користується земельною ділянкою по АДРЕСА_1 без договору оренди земельної ділянки, оскільки саме по собі звернення із заявою про продовження його дії не тягне за собою автоматичного продовження дії договору.

У судовому засіданні оголошена перерва із 03.01.2013 по 09.01.2013 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін та третьої особи у судовому засіданні, суд встановив таке.

Рішенням четвертої сесії Черкаської міської ради від 20.12.2007 № 4-301 Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ) було надано в постійне користування земельні ділянки по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення Університет банківської справи Національного банку України отримав Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 348980, згідно якого він є постійним користувачем земельної ділянки площею 3801 кв. м. у межах згідно з планом, яка розташована у АДРЕСА_1, цільове призначення якої - землі житлової забудови під існуючий гуртожиток. Даний Державний акт зареєстровано 02 квітня 2008 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030877500006.

Згідно поданого позивачем Кадастрового плану земельної ділянки, складеного Черкаським міськрайонним відділом ДП "Центр державного земельного кадастру" у 2013 році, на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ) по АДРЕСА_1, розміщено торгівельний ларьок площею 0,0023 га.

Відповідач у судовому засіданні підтвердила факт знаходження належного їй торгівельного ларька по АДРЕСА_1 поблизу гуртожитка університету. За доводами відповідача цей торгівельний ларьок розміщується на вказаній земельній ділянці на підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 03.03.1999, укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та виконавчим комітетом Черкаської міської ради і зареєстрованого в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 03.03.1999 під № 1446, строк дії якого продовжений на підставі її письмової заяви, не запереченої міськвиконкомом.

Від імені Університету банківської справи Національного банку України, як законного користувача земельної ділянки по АДРЕСА_1, даний позов поданий Черкаським інститутом банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ), який діє від імені Університету на підставі Положення та директор інституту діє на підставі Довіреності від 21.03.2012.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення, з огляду на наступне.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 348980, зареєстрованого 02 квітня 2008 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030877500006, позивач є постійним користувачем земельної ділянки площею 3801 кв. м., яка розташована по АДРЕСА_1. На Кадастровому плану земельної ділянки позначено, що на цій земельній ділянці розміщений гуртожиток університету.

Статтею 95 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За приписом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Стаття 212 Земельного кодексу України передбачає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Судом встановлено, що Університет банківської справи Національного банку України є законним користувачем земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1 та на якій зокрема розташований гуртожиток університету.

Однак, із матеріалів справи вбачається і відповідачем не спростовано, що відповідач займає частину земельної ділянки, належної позивачу, розмістивши на ній торговий павільйон, по АДРЕСА_1, при цьому відповідач не має встановлених законом документів для його розміщення на цій земельній ділянці.

Доводи відповідача про те, що торговий павільйон розміщений законно, оскільки строк дії договору оренди від 03.03.1999 продовжений, суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що вказане відповідачем не підтверджене належними доказами та заперечено представником Черкаської міської ради у судовому засіданні, який стверджував про відсутність договору оренди вказаної земельної ділянки між міською радою та підприємцем ОСОБА_3. В пунктах 1.1., 1.2. договору на право тимчасового користування землею від 03.03.1999 вказано, що виконавчий комітет Черкаської міської ради надав в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 22 кв.м. згідно з планом землекористування, на строк до 16.02.2004 під розміщення існуючих торгових павільйонів громадського харчування (кафе "Бістро").

Суду не подано доказів поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк в установленому законом порядку. Самі по собі факти подання відповідачем до Черкаського міськвиконкому заяви про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, сплати коштів за користування нею, надання їй документів щодо фактичного користування земельною ділянкою під розташування існуючого торгового павільйону не можуть свідчити про поновлення на новий строк договору оренди землі від 03.03.1999, оскільки стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, діючій на момент закінчення договору оренди від 03.03.1999, не передбачала автоматичного продовження строку дії оренди земельної ділянки після закінчення строку, на який його було укладено.

Посилання відповідача на постанову господарського суду Черкаської області від 27.10.2005 у справі № 16/3689 за позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до Черкаської міської ради, Виконавчого комітету черкаської міської ради та до Черкаського міського управління земельних ресурсів про визнання недійсним рішень та зобов'язання вчинити певні дії, є безпідставним, оскільки судом було визнано недійсним оскаржуване підприємцем ОСОБА_3 рішення Черкаського міськвиконкому від 29.12.2003 з тих підстав, що вказане рішення було прийняте в процесі дії договору оренди, укладеного із підприємцем ОСОБА_3 без вилучення земельної ділянки у фактичного користувача.

Позивач же у спорі, що розглядається, є фактичним користувачем спірної земельної ділянки (на якій розміщується торгівельний павільйон відповідача) на підставі рішення четвертої сесії Черкаської міської ради від 20.12.2007 № 4-301 та Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 348980 від 02 квітня 2008 року. Тобто, позивач набув права постійного користування спірною земельною ділянкою після закінчення договору оренди від 03.03.1999, укладеного із підприємцем ОСОБА_3 та відсутності належних доказів його поновлення.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, торгівельний павільйон, що розміщується своєю основною частиною на земельній ділянці позивача, є тимчасовою спорудою, отже, відповідно до припису статті 120 Земельного кодексу України не є об'єктом нерухомості.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не має законних підстав на використання земельної ділянки по АДРЕСА_1, належної позивачу на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 02.04.2008, під розміщення торговельного павільйону.

Згідно статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. За приписом частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Позивач стверджує, що торгівельний павільйон відповідача своєю основною частиною розміщується на земельній ділянці позивача, він складає єдине ціле, тому технічно він не може бути демонтований чи знесений лише частково. Відповідач цих доводів позивача не спростувала.

З огляду на вказані норми законодавства та встановлені обставини і наявні докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з урахуванням заяви позивача від 09.01.2013.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 073 грн.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

Відповідно до частини 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про повернення судового збору з бюджету. На обов'язковість вирішення цього питання при складанні рішення звертається увага в пункті 4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином, позивачу належить повернути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 45 грн., сплачений по меморіальному ордеру № 1500000480 від 31 липня 2012 року, в зв'язку із сплатою судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) у 10 - денний термін з дня набрання даним рішенням законної сили, за власний рахунок відновити стан земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні Університету банківської справи Національного банку України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 1, 04070) та розміщується по АДРЕСА_1, шляхом знесення (демонтажу) належного їй торгівельного павільйону.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ) в особі Черкаського інституту банківської справи (18028, м. Черкаси, вул. Енгельса, 164, ідентифікаційний код 34818759) - 1073 гривні (одну тисячу сімдесят три гривні) судового збору.

4. Повернути Черкаському інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (18028, м. Черкаси, вул. Енгельса, 164, ідентифікаційний код 34818759) із Державного бюджету України 45 гривень (сорок п'ять гривень) судового збору, сплаченого по меморіальному ордеру № 1500000480 від 31 липня 2012 року, в зв'язку із сплатою в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.01.2013.

Суддя А.Д. Пащенко