Постанова

від 09.11.2011 по справі 2а-5514/11/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2011 р. (15:10) Справа №2а-5514/11/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Іванової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

до Приватного акціонерного товариства "Євпаторійський міський молочний завод"

про стягнення,

за участю:

представник позивача - Бостаніді З.О., довіреність № 97/10/10-0 від 10.01.2011,

представник відповідача - Потапов П.Г., довіреність № 658 від 12.08.2011,

Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим (надалі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Євпаторійський міський молочний завод» (надалі - відповідач), у якому позивач просить стягнути з відповідача на користь держави кошти, отримані за нікчемним правочином в сумі 643100,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ в м. Євпаторії була проведена позапланова виїзна перевірка відповідача щодо взаємовідносин з Приватним підприємством «Вектра-некст» за грудень 2010 року. Зазначеною перевіркою встановлено, що у дослідженому періоді відповідач мав взаємовідносини з ПП «Вектра-некст», а саме: між відповідачем та ПП «Вектра-некст» укладено договір поставки, відповідно до якого у грудні 2010 року відповідачем отримано від ПП «Вектра-некст» матеріали на загальну суму 643100,74 грн. На поставлений товар ПП «Вектра-некст» виписані податкові та видаткові накладні, які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним декларації за відповідний період. Суми ПДВ за накладними включено до складу податкового кредиту. Оплату за продукцію відповідачем здійснено взаємозаліком шляхом відвантаження молочної продукції. За результатами перевірки відповідача встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ПП «Вектра-некст» з відповідачем. Позивачем була проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Вектра-некст» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ фірмою «Юквар». Зазначеною перевіркою встановлено відсутність у ПП «Вектра-некст» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберіганні та відвантаженні товарно - матеріальних цінностей, а також ПП «Вектра-некст» не доведено факт транспортування продукції. Позивач також зазначив, що ПП «Вектра-некст» не здійснювало операції, що відповідають КВЕД, а отже безпідставно сформувало податкові зобов'язання. Наслідком діяльності ПП «Вектра-некст», на думку відповідача, є переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту для контрагентів. Позивач зазначив, що при проведенні перевірки «Вектра-некст» встановлено, що ДПІ в Суворовському районі м. Одеси проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ фірми «Юквар», за результатами якої встановлено, що господарські операції ТОВ фірми «Юквар» та ПП «Вектра-некст» також не містять у суті своїй розумних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів. Таким чином, за актами проведених перевірок ДПІ в м. Євпаторії встановлено наявність наміру здійснення нікчемного правочину у ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод», зобов'язання платником виконано, тому в доход держави за рішенням суду стягується все одержане сторонами за договором поставки в сумі 643100,74 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» надано до суду відгук на адміністративний позов (а.с. 73-78). Відповідач зазначає, що при проведенні перевірки позивачем не враховані положення чинного законодавства та необґрунтовано зроблені висновки щодо не проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, в результаті чого зроблені неправомірні висновки про нікчемність правочину, та як наслідок неправомірно вказано на порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завишення податкового кредиту з ПДВ. Позивач вказує, що ним під час перевірки були надані всі документи, які свідчать про реальність вчинення правочину, а також документи на підставі яких він мав право формувати податковий кредит з ПДВ.

Представник відповідача, у судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні.

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, встановлених законом. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку, визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 30890009), що зареєстрована 04.05.2000 року Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 358637 (а.с. 6).

ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» знаходиться на обліку в ДПІ у м. Євпаторії з 19.05.2000 року за № 28-01/152, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 11.04.2011 року № 129/29-045 (а.с. 7).

Відповідач зареєстрований як платник податку на додану вартість - індивідуальний податковий номер 308900001050 у ДПІ в м. Євпаторії, про що свідчить свідоцтво № 100336428 від 18.05.2011 року (а.с. 89).

Відділом статистики у м. Євпаторії ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» включений у реєстр підприємств та організацій України, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ серії АБ № 407845 (а.с. 5).

Згідно зазначеної довідки відповідач має право здійснювати наступні види діяльності за КВЕД:

15.51.0 Перероблення молока та виробництво сиру;

51.33.0 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами;

52.27.1 Роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями;

31.10.2 Ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів і трансформаторів.

Приватне підприємство «Вектра-некст» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 32679402), що зареєстрована 24.09.2003 року Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим, про свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 32679402 (а.с. 45).

ПП «Вектра-некст» знаходиться на обліку в ДПІ у м. Євпаторії з 15.10.2003 року за № 19-02/245, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 29.04.2008 року № 162/29-0 (а.с. 46).

Таким чином, ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» та ПП «Вектра-некст» є суб'єктами господарювання, юридичними особами, зобов'язані виконувати обов'язки, покладені на них законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкти, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1,3 ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (надалі - Закон № 509) встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція в м. Євпаторії АР Крим у відносинах з платниками податків, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України є суб'єктом владних повноважень.

Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 29.03.2011 року № 389 (а.с. 8) та відповідно до Наказу від 29.03.2011 року № 455 (а.с. 9) з 30.03.2011 року по 06.04.2011 року ДПІ в м. Євпаторії проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Вектра-некст» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 12.04.2011 року № 676/23-2/30890009 (а.с. 10-44) (надалі - акт 1).

Так, згідно з Актом перевірки 1 були встановлені взаємовідносини ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» з ПП «Вектра-некст» у грудні 2010 року з постачання обладнання, запчастин, матеріалів на загальну суму 643100,74 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 107183,46 грн.

Відповідно до Акту перевірки 1 при перевірці використані наступні документи: податкова звітність згідно ПК «Бест-Звіт» for Oracle - декларація з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.12.2012 року, розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації), установчі документи, реєстр отриманих податкових накладних, податкові та видаткові накладні, головна книга, журнали - ордера по рахункам 282 «Товари на складі», 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 311 «Розрахунковий рахунок», журнали - ордера по 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 70 «Доходи від реалізації», 641 «Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», журнал реєстрації доручень, договір постачання від 01.01.2010 року № 1, акт від 28.03.2011 року № 558/23-2/32679402 позапланової виїзної перевірки фінансово - господарської діяльності ПП «Вектра-некст» з питань підтвердження відомостей від платника податків ТОВ фірмою «Юквар» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2010 року (надалі - акт 2) та дані акту від 15.03.2011 року № 1067/23-1/37222683 невиїзної позапланової перевірки ТОВ фірми «Юквар» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами - постачальниками та з контрагентами - покупцями за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року (надалі - акт 3).

Зазначеними актами перевірки 2,3 встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Вектра-некст», ТОВ фірмою «Юквар» господарських операцій через відсутність майнових та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з надання послуг по автоперевезенню вантажів; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів; порушення ч. ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Вектра-некст» з постачальником ТОВ фірмою «Юквар» та покупцем «вигодонабувачем» ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод»; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3,4,7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

На підставі наведеного, перевіркою ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» за грудень 2010 року встановлено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV в результаті чого сума заниженого податку на додану вартість за грудень 2010 року склала 107184 грн.; п. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст.ст. 626,629,650,655,658,662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» з зазначеним у акті перевірки постачальником.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що договір, укладений між ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» та ПП «Вектра-некст» був виконаний реально, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного Положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З метою встановлення факту реальності здійснення господарської операції та наявності господарської мети при здійсненні відповідних дій, судом досліджені документи, які були складені під час здійснення господарських операцій з контрагентами за перевіряємий період та на підставі яких були сформовані данні податкового обліку, а саме: акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 31.03.2011 року (а.с. 129), накладна від 21.12.2010 року № 1730 на суму 103000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 17166,67 грн. (а.с. 128), звіт (а.с. 127), накладна від 15.12.2010 року на суму 139000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 23166,67 грн. (а.с. 126), акт на списання металопрокату, матеріалів, ГСМ та запчастин за грудень 2010 року (а.с. 125), накладна від 27.12.2010 року № 103347 на суму 15001,67 грн. (а.с. 124), матеріальний звіт за грудень 2010 року (а.с. 123), матеріальний звіт за грудень 2010 року (119-122), накладна від 31.12.2010 року № 103388 на суму 1536,00 грн. (а.с. 118), накладна від 13.12.2010 року № 103340 на суму 9527,27 грн. (а.с. 117), накладна від 27.12.2010 року № 103358 на суму 1464,14 грн. (а.с. 116), накладна від 27.12.2010 року № 103356 на суму 10603,14 (а.с. 115), накладна від 30.12.2010 року № 103370 на суму 19346,83 грн. (а.с. 114), накладна від 20.12.2010 року № 103351 на суму 3616,31 грн. (а.с. 113), накладна від 30.12.2010 року № 103368 на суму 2138,90 грн. (а.с. 112), матеріальний звіт за грудень 2010 року (а.с. 110-111), акти на списання металопрокату, матеріалів, ГСМ та запчастин за грудень 2010 року (а.с. 106-109), накладна від 17.12.2010 року № 103342 на суму 111296,80 грн. (а.с. 105), накладна від 27.12.2010 року № 103239 на суму 40932,92 грн. (а.с. 104), матеріальний звіт за грудень 2010 року (а.с. 102) та інші.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з положеннями абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з положеннями п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних контрагентами позивача, приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту було дотримано положення Закону України «Про податок на додану вартість», що вказує на правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Стосовно висновків про порушення ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Частинами 1,5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

При цьому, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення частин 1,5 ст. 203 ЦК України не є безумовною підставою визнання правочину нікчемним, а є лише підставою для визнання його недійсним.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте, суд зазначає, що в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Як зазначається у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, ця норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Також в зазначеному листі Вищого адміністративного суду України встановлено, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Суду не надано доказів звернення до суду з метою визнання вказаного правочину недійсним.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагента за правочином, який відповідач вважає нікчемним, суд дійшов висновку щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків.

Суд критично ставиться до висновків відповідача щодо відсутності у контрагента позивача - ПП «Вектра-некст» ознак господарської діяльності та існування з метою створення транзитних фінансових потоків для штучного створення податкового кредиту третім особам, оскільки такі твердження мають бути підтверджені у встановленому законом порядку, оскільки мають ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Доказів щодо вжиття вище перелічених заходів органами державної податкової служби суду не надано. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків кримінальних справ не розпочато, вироків суду не прийнято за результатами розгляду таких справ в судовому порядку, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність з порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані, свідоцтво платника податку на додану вартість, як на час здійснення торгової операції з поставки товарів, так й на час розгляду справи у обох сторін є дійсним, інших доказів суду під час розгляду справи не надано.

Так, згідно акту перевірки 1, відповідачем неправомірно та безпідставно зроблений висновок, що угода, укладена позивачем з контрагентом, суперечить інтересам держави та суспільства, не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемною.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Позивач доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що відповідач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч. 4 ст. 71 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З акту перевірки 1 вбачається, що відповідач при проведенні перевірки та визначені суми завишення податкового кредиту позивачем, керувався наданими позивачем фінансово - господарськими документами, що підтверджують передачу товарів за вчиненим правочином, укладеним між позивачем та ПП «Вектра-некст», а також податковими накладними, які внесені до реєстру податкових накладних, видатковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Суд також зазначає, що позивач, звернувшись до суду з позовом просить стягнути з відповідача в дохід держави суму, одержану за нікчемним правочином.

Суд зазначає, що законом не передбачено такий спосіб захисту прав як стягнення коштів в дохід держави за нікчемним правочином з підстав, на які посилається податковий орган, а саме: укладання правочину без мети настання реальних наслідків та порушення інтересів держави та суспільства.

За наслідками розгляду справи суд не знайшов підстав для визнання правочину недійсним або нікчемним, оскільки він повністю виконаний сторонами та за всіма ознаками є дійсним.

Крім того, факт виконання договору постачання також підтверджується позивачем у акті перевірки 1.

Таким чином, виходячи з викладеного позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 09.11.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 11.11.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.