Постанова

від 19.09.2012 по справі 2а-6537/12/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2012 р. (16 год. 12 хв.) Справа №2а-6537/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., секретар судового засідання Устінова І.В., за участю позивача Бакуліна В.В., представника відповідача Одобаші А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом (з урахуванням уточнень від 19.09.2012р.) до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052304 форми "В4" від 08.05.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 233/23-02/34582572 від 06.02.2012 про порушення позивачем ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України та п. 198.1., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що були покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України. Зокрема, позивач стверджує, що висновки акту перевірки про завищення ним за березень 2011р. суми податкового кредиту по контрагенту - постачальнику ФОП ОСОБА_5 у розмірі 241230грн. та завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 241230 грн. за березень 2011р. є безпідставними, адже усі дані, що заносились до податкової декларації та відображались у податковій звітності, базуються виключно на підставі договору, первинних та інших документах, що складались з дотриманням законодавства України.

Представник позивача у судовому засіданні на позовних вимогах наполягав, з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні. Обґрунтованість своєї позиції виклав у письмових запереченнях на позов (а.с. 89-93, 113-118).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби у зв'язку з прийняттям такого повідомлення -рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово" є юридичною особою, яка 29.09.2006 року зареєстрована Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується довідкою АА № 462544 з ЄДРПОУ (а.с.14-15), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 399941 (а.с.12-13) та Статутом (а.с. 5-11).

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово" взято на облік платника податків та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100023406 від 20.02.2007р. (а.с.16).

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

З 01.02.2012р. по 03.02.2012р. на підставі службового посвідчення від 01.12.2011 року №062946 серії УКР, виданого ДПІ у Сімферопольському районі, начальником відділу перевірок платників податків, управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Сімферопольському районі, радником податкової служби III рангу, Кукліним Олексієм Сергійовичем, згідно із ст. 20, п.п. 78.1.1, п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ. на підставі наказу ДПІ у Сімферопольському районі „Про проведення перевірки" від 31.01.2012 року № 101, наказу ДПА в АР Крим від 20 січня 2012 року №58 „Про призначення документальних позапланових невиїзних перевірок" в порядку контролю за діями посадових осіб ДПІ у Сімферопольському районі та здійсненням перевірки матеріалів документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МПК «Скворцово» за період з по 31.03.11 (довідка перевірки від 31.08.11 №1438/23-02/34582572), наказу ДПІ у Сімферопольському районі про проведення службового розслідування" №32 від 16.01.12, проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з Обмеженою відповідальністю «МПК Скворцово» (скорочена назва ТОВ «МПК «Скворцово»), ЄДРПОУ 34582572, юридична адреса Сімферопольський район, с. Скворцово, пров. Персиковий, 2 з питання достовірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з СПД ФО ОСОБА_5 (іпн НОМЕР_1) за березень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 233/23-02/34582572 від 06.02.2012р. (а.с.20-33).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «МПК «Скворцово» з СПД ФО ОСОБА_5;

- п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755 (зі змінами та доповненнями) ТОВ «МПК «Скворцово» завищено податковий кредит у сумі 241230 грн. за березень 2011р. та завищено залишок від'ємного значення ПДВ по ряд 24 Декларації з ПДВ за березень 2011р. у сумі 241230 грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0000032304 від 20.02.2012р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 241230,00 грн., та застосовані штрафна (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн. (а.с. 17).

Як свідчать матеріали справи, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «МПК Скворцово» надало первинну скаргу на нього, однак відповідно до рішення про результати розгляду скарги Державна податкова служба України в АР Крим від 26.03.2012р. скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ в Сімферопольському районі від 20.02.2012р. № 0000032304, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Скворцово», у частині визначення грошового зобов'язання у загальній сумі 1,00 грн. (штрафні санкції), а первинну скаргу - в інший частині не задовольнила (а.с. 74-80).

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, Державна податкова служба України за результатами розгляду скарги позивача (вх. 6058/6 ДПС України від 13.04.2012р.) з урахуванням рішення ДПС України в АР Крим відмовила у задоволенні скарги, а податкове-повідомлення рішення № 0000032304 від 20.02.2012р. залишила без змін.

Згідно вимог ст. 60 Податкового кодексу України позивачу було скероване нове податкове повідомлення-рішення № 0000052304 від 08.05.2012р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 241230,00 грн. (а.с.95).

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000052304 від 08.05.2012р., судом встановлено наступне.

Як слідує з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 241230,00 грн. по взаємовідносинам, які позивач мав у перевіреному періоді - березні 2011р. з контрагентом - ФОП ОСОБА_5 у зв'язку з тим, що у наданих товарно-транспортних накладних замовником послуг на перевезення є ТОВ «МПК Скворцово», проте такі накладні не мають відміток про авто перевізників, а отже не відповідають вимогам первинної транспортної документації, в зв'язку з чим платник податків не має підстав віднести таки витрати до складу валових витрат та складу податкового кредиту ПДВ.

В аті також зазначено, що у ході аналізу наданих документів відповідно до вимог листа ДПС України від 09.03.2011 №6465/7/23-4017/172 вбачається неможливість реального здійснення продавцем :н з урахуванням часу, місця знаходження майна з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів. А саме - згідно товарно-транспортних накладних АКК№323109 від 03.03.2011р., АКК№323112 від 15.03.2011р., АКК№323111 від 17.03.2011р., АКК323104 від 03.03.2011р., АКК№323114 від 25.03.2011р. товар (сало свиняче, м'ясо свине) масою від 15 т до 20 т було доставлено з м. Львова до с. Скворцово АР Крим в межах однієї доби. При цьому з урахуванням відстані в 1100 км між вказаними населеними пунктами та 8 годинному робочому дню не вбачається реальність здійснення вказаних поставок. Зазначені факти вказують на те, що наслідком діяльності СПД ФО ОСОБА_5 є формування валових витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності, а саме ТОВ „МПК „Скворцово". Тобто ТОВ „МПК „Скворцово" є вигодонабувачем. а СПД ФО ОСОБА_5 є посередником (підприємством - транзитером), при цьому характер угоди між ними має ознаки нікчемності.

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 29.03.2010р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МПК Скворцово» (Покупець) був укладений договір № 08/10 купівлі-продажу оптової партії товарів (а.с.52-54).

Фактичне здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджується:

- видатковими накладними зі зазначенням постачальника ФО-П ОСОБА_5 та покупцем ТОВ «МПК Скворцово», а саме: № 21 від 03.03.2011р. на суму 399600,00 грн., де ПДВ 66600,00 грн.; № 22 від 03.03.2011р. на суму 148500,00 грн., де ПДВ 24750,00 грн.; № 25 від 15.03.2011р. на суму 243600,00 грн., де ДПВ 40600,00 грн.; № 26 від 17.03.2011р. на суму 403200,00 грн., де ПДВ 67200,00 грн.; № 28 від 25.03.2011р. на суму 252480,00 грн., де ПДВ 42080,00 грн. (а.с. 60, 62, 64, 66, 68).

- податковими накладними із зазначенням продавця ФО-П ОСОБА_5 та покупця ТОВ «МПК Скворцово», а саме: № 14 від 03.03.2011р. на суму з ПДВ 399600,00 грн., де ПДВ 66600,00 грн.; № 16 від 03.03.2012р. на суму з ПДВ 148500,00 грн., д ПДВ 24750,00 грн.; № 18 від 15.03.2011р. на суму з ПДВ 243600,00 грн., де ПДВ 40600,00 грн.; № 20 від 17.03.2011р. на суму з ПДВ 403200,00 грн., де ПДВ 67200,00 грн.; № 22 від 25.03.2011р. на суму з ПДВ 252480,00 грн., де ПДВ 42080,00 грн. Загальна сума ПДВ за вказаними податковими накладними складає 241230,00 грн. (а.с.55-59).

В матеріалах справи є товарно-транспортні накладні АКК№323109 від 03.03.2011р., АКК№323112 від 15.03.2011р., АКК№323111 від 17.03.2011р., АКК323104 від 03.03.2011р., АКК№323114 від 25.03.2011р. (а.с. 61, 63, 65, 67, 69), а також ветеринарні свідоцтва (а.с.70-73).

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що податкові накладні № 14 від 03.03.2011р. на суму з ПДВ 399600,00 грн., де ПДВ 66600,00 грн.; № 16 від 03.03.2012р. на суму з ПДВ 148500,00 грн., д ПДВ 24750,00 грн.; № 18 від 15.03.2011р. на суму з ПДВ 243600,00 грн., де ПДВ 40600,00 грн.; № 20 від 17.03.2011р. на суму з ПДВ 403200,00 грн., де ПДВ 67200,00 грн.; № 22 від 25.03.2011р. на суму з ПДВ 252480,00 грн., де ПДВ 42080,00 грн. містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Також зауважень щодо їх невідповідності вимогам чинного законодавства в акту перевірки не наведено, та представником відповідача у судовому засіданні не зазначено.

Посилання відповідача на невідповідність вимогам первинної транспортної документації товарно-транспортних накладних АКК№323109 від 03.03.2011р., АКК№323112 від 15.03.2011р., АКК№323111 від 17.03.2011р., АКК323104 від 03.03.2011р., АКК№323114 від 25.03.2011р. суд не бере до уваги, оскільки з акту перевірки вбачається, що згідно довідки ДПІ у Жовківському району № 1451/17-0/27982117799 від 25.10.2011р. про результати звірки СПД ФО ОСОБА_5 щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «МПК Скворцово» перевезення товару за період, що перевірявся, проводилась силами та за рахунок продавця, тобто ФОП ОСОБА_5, а отже порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є саме податкова накладна.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Стосовно зазначення в акті перевірки, що характер угоди між ТОВ „МПК „Скворцово" та СПД ФО ОСОБА_5 має ознаки нікчемності суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 20 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_5 правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновки Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби, викладені в акті перевірки № 233/23-02/34582572 від 06.02.2012р. щодо порушення позивачем ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «МПК «Скворцово» з СПД ФО ОСОБА_5; та порушення п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755 (зі змінами та доповненнями) щодо завищення податкового кредиту у сумі 241230 грн. за березень 2011р. та завищення залишку від'ємного значення ПДВ по ряд 24 Декларації з ПДВ за березень 2011р. у сумі 241230 грн. не відповідають фактичним обставинам справи та є необґрунтованими.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0000052304 форми "В4" від 08.05.2012 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено платіжним дорученням від 03.05.2012р. № 8.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.09.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 24.09.2012 року.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0000052304 форми "В4" від 08.05.2012 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово" (97544, АР Крим, Сімферопольський район, с. Скворцове, провулок Персиковий, б. 2, ЄДРПОУ 34582572) судовий збір в розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.