Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а/2370/4451/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

17 грудня 2012 року Справа № 2а/2370/4451/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Орленко В.І.,

при секретарі -Яремич В.І.,

за участю представника позивача приватного підприємства «Транзит-Черкаси»Татаринова О.С. -за довіреністю від 14.12.2012р.,

представника позивача приватного підприємства «Транзит-Черкаси»Волошенко Н.В. -за довіреністю від 05.12.2012р.,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби Левенець А.М. -за дорученням від 28.03.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Транзит-Черкаси»до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось приватне підприємство «Транзит-Черкаси», в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби №0001612301 від 10.04.2012 р., №0001632301 від 10.04.2012 р.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, обґрунтовуючи їх тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта позапланової невиїзної перевірки від 27.03.2012 р. № 255/23-2/33283192, яким встановлено заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року на 13 333 грн. 32 коп. та заниження податку на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 15 333 грн. 33 коп., внаслідок безпідставного відображення у податковому обліку господарських операцій за договором транспортного експедирування вантажних перевезень з приватним підприємством «Лаб».

Представники позивача зазначають, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами та даними господарської діяльності приватного підприємства «Транзит-Черкаси», з огляду на те, що згідно вимог Податкового кодексу України нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право. Факт надання приватним підприємством «Лаб» послуг з організації перевезень та експедиції у серпні 2011 року в повній мірі підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Щодо висновку відповідача про протиправність угод позивач вважає, що нікчемними є угоди, недійсність яких встановлена законом та підтверджується рішенням суду, а не актом податкової перевірки. Посилання відповідача на відсутність у контрагента умов для здійснення основного виду діяльності, трудових ресурсів, основних фондів та обладнання є необґрунтованим, оскільки вказані обставини не є підставою для визнання правочинів нікчемними, а чинним законодавством обов'язок позивача перевіряти майновий стан контрагентів не встановлений. З огляду на вказані обставини вважає спірні податкові повідомлення-рішення незаконними.

Представник відповідача заперечує проти заявленого адміністративного позову, мотивуючи це тим, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість не підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Зокрема, на товарно-транспортних накладних відсутні коди перевізника, вантажовідправника, відсутня адреса пункту навантаження, відсутні дані про посаду того, хто дозволив відпуск, хто здавав його для перевезення, а відтак товарно-транспортні накладні не відповідають змісту первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вимогам Типової форми товарно-транспортної накладної №1-ТН, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 р. № 488/346. Договір транспортного експедирування вантажних перевезень № 2907/11 від 29.07.2011 р. та заявки до нього, що є його невід'ємною частиною, не містять таких істотних умов договору транспортного експедирування, як вид послуги експедитора, розмір плати експедитору.

При проведенні перевірки позивача були використані Довідка відповідача від 16.11.2011 р. №353/23-2/35274499 «Про результати зустрічної звірки приватного підприємства «Лаб»(код за ЄДРПОУ 35274499) щодо документального підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 та з 01.08.2011 по 31.08.2011»та Довідка від 07.12.2011 р. № 485/23-2/35274499 «Про результати зустрічної звірки приватного підприємства «Лаб»(код за ЄДРПОУ 3527499) щодо документального підтвердження господарських відносин постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 р.», якими встановлено, що господарські операції за червень 2011р., серпень 2011р., вересень 2011 р. щодо придбання приватним підприємством «Лаб»товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу підприємством товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Вказане свідчить, що приватне підприємство «Лаб»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь таких осіб у червні, серпні, вересні 2011 року без реального здійснення господарських операцій.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Транзит-Черкаси»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради як юридична особа - 07.12.2004 року, ідентифікаційний код 33283192 (довідка АА № 602326 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 18.05.2012 р.), взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15.12.2004 р. за № 1213. Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.01.2005 р. №32151517 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість за №332831923015.

В судовому засіданні з'ясовано, що з 19.03.2012 по 23.03.2012 посадовими особами державної податкової інспекції у м. Черкаси проведено позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Транзит-Черкаси»з питань взаємовідносин з приватним підприємством «Лаб»(код ЄДРПОУ 35274499) за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 27.03.2012 р. №255/23-2/33283192 (далі по тексту -акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення:

- п. 198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 13 333 грн. 32 коп.;

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року в сумі 15 333 грн. 33 коп.

На підставі акта перевірки державна податкова інспекція у м. Черкасах прийняла податкове повідомлення-рішення №0001612301 від 10.04.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 13 334 грн., в тому числі за основним платежем 13 333 грн., за штрафними санкціями 1 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001632301 від 10.04.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 15 333 грн., в тому числі за основним платежем 15 333 грн.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що протягом останніх років позивач укладав ряд договорів із клієнтами на перевезення вантажів автомобільним транспортом, договорів на транспортне-експедиційне обслуговування при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом, згідно з якими позивач (Перевізник, Експедитор-Перевізник) зобов'язувався доставити вантаж до пункту призначення, брав на себе зобов'язання по своєчасному і безпечному перевезенню довірених йому Замовником вантажів автомобільним транспортом. Під час судового розгляду справи з'ясовано, що приватне підприємство «Транзит-Черкаси»за цими угодами надавало послуги з організації перевезень, надання диспетчерських послуг.

На виконання вищезазначених договорів, 29.07.2011 р. між приватним підприємством «Транзит-Черкаси»(Експедитор-1) та приватним підприємством «Лаб»(Експедитор-2) укладено договір (Е) транспортного експедирування вантажних перевезень № 2907/11 (далі по тексту -Договір), відповідно до якого приватне підприємство «Лаб»приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України (п. 2.1. Договору). Строк дії Договору 1 рік.

Судом встановлено, що за Договором позивач придбав у приватного підприємства «Лаб»послуги з організації перевезень, диспетчерські послуги.

Згідно з п. 2.2. Договору перевезення вантажів виконується лише на підставі заявок, що подає Експедитор-1 за узгодженою формою факсом чи іншим способом у письмовій формі після укладення за таким дорученням договору на перевезення вантажу з Експедитором-2. Заявка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до розділу 5 Договору Експедитор-1 та Експедитор-2 узгоджують вартість перевезення після надходження заявки, після чого Експедитор-2 виставляє Експедитору-1 рахунок -фактуру.

Експедитор-1 сплачує рахунки Експедитора-2 на умовах відстрочки платежу -5 банківських днів з дати подання Експедитору-1 оригіналів всіх наступних документів, оформлених належним чином: заявки, акту виконаних робіт, податкової накладної, рахунку та товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів та дійсного договору (підпис, дата, час, відбиток печатки).

Порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом та оформлення вантажів для перевезень врегульовано Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р №363 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила).

Відповідно до пункту 11 Правил товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до підпункту 11.5 пункту 11 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписами і при необхідності печаткою (штампом).

Типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346 , згідно з якою:

- у пунктах навантаження та розвантаження товарно-транспортної накладної зазначається адреса цих пунктів;

- здача вантажу замовником (вантажовідправником) підтверджується підписом посадової особи із зазначенням її посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом;

- прийом вантажу водієм-експедитором підтверджується підписом водія-експедитора із зазначенням його прізвища, ім'я та по-батькові;

- здача вантажу водієм-експедитором вантажоодержувачу підтверджується підписом водія;

- прийом вантажу вантажоодержувачем підтверджується підписом посадової особи вантажоодержувача із зазначенням посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом.

Відтак, при здійсненні господарських операцій з купівлі-продажу (поставки) товарів за умови їх перевезення автомобільним транспортом первинним документом бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна, оформлена відповідно до вимог вказаних Правил та типової форми ТТН №1-ТН.

Крім цього, товарно-транспортна накладна повинна бути складена з урахуванням загальних вимог встановлених для первинного документу згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Дослідивши надані позивачем копії товарно-транспортних накладних, суд встановив, що у них відсутні коди перевізника, вантажовідправника, відсутня адреса пункту навантаження, відсутні дані про посаду того, хто дозволив відпуск, хто здавав його для перевезення та хто одержав вантаж.

Згідно із заявками до Договору на копії товарно-транспортних накладних обов'язково зазначається печатка перевізника. Проте, останні окрім печаток приватного підприємства «Лаб»не містять інших печаток.

Таким чином, надані позивачем товарно-транспортні накладні не відповідають змісту первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , та вимогам Типової форми товарно-транспортної накладної №1-ТН, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 р. № 488/346, оскільки не містять обов'язкових реквізитів первинних документів,

Також в судовому засіданні встановлено, що Договір та заявки до нього, що є його невід'ємною частиною, не містять всіх істотних умов договору транспортного експедирування, передбачених ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність». Зокрема, вид послуги експедитора, розмір плати експедитору.

З'ясовуючи фізичні, технічні та технологічні можливості приватного підприємства «Лаб» до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, суд враховує наступне.

Відповідно до Довідки відповідача від 16.11.2011 р. № 353/23-2/35274499 «Про результати зустрічної звірки приватного підприємства «Лаб»(код за ЄДРПОУ 35274499) щодо документального підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 та з 01.08.2011 по 31.08.2011»та Довідки від 07.12.2011 р. № 485/23-2/35274499 «Про результати зустрічної звірки приватного підприємства «Лаб»(код за ЄДРПОУ 35274499) щодо документального підтвердження господарських відносин постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 р.»(далі по тексту -Довідки зустрічної звірки) приватне підприємство «Лаб»зареєстроване 13.07.2007 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 35274499; взято на податковий облік в державній податковій інспекції у м.Черкаси 16.07.2011 р. за № 2180; зареєстрований як платник податку на додану вартість за №352744923016 (свідоцтво від 29.12.2010 р. № 100317662).

Довідками зустрічної звірки встановлено, що господарські операції за червень 2011 р., серпень 2011р., вересень 2011 р. щодо придбання приватним підприємством «Лаб»товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу підприємством товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

За висновками довідок зустрічної звірки, приватне підприємство «Лаб»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь таких осіб у червні, серпні, вересні 2011 року без реального здійснення господарських операцій.

Під час судового розгляду справи також з'ясовано, що відповідно до Реєстру отриманих приватним підприємством «Лаб»податкових накладних, та Детальної інформації відповідача по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення за серпень 2011 р., приватне підприємство «Лаб»не мало взаємовідносин з перевізниками, зазначеними в товарно-транспортних накладних, а відтак операції з придбання послуг по організації перевезень та експедиції мали нереальний характер.

Договори приватного підприємства «Лаб»з перевізниками під час перевірки та в судове засідання не надані, а відтак суд вважає недоведеним наявність господарських відносин між ними.

Оцінивши вказані обставини, суд вважає доведеними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій з надання експедиторський послуг, послуг з організації перевезень приватним підприємством «Лаб»на загальну суму 80 000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 13 333 грн. 00 коп.

Відсутність фактичного здійснення господарської операції позбавляє юридичної значимості податкові накладні, виписані на їх виконання і, як наслідок, не надає право платнику податків на формування податкового кредиту за такими податковими накладними, відтак внаслідок віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту за серпень 2011 року за господарськими операціями з приватним підприємством «Лаб»позивачем порушено вимоги пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Встановленими у судовому засіданні обставинами підтверджується, що податкове повідомлення-рішення №0001612301 від 10.04.2012 р., №0001632301 від 10.04.2012 р. про збільшення приватному підприємству «Транзит-Черкаси»грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13 334 грн., та податку на прибуток на суму 15 333 грн. є законними та обгрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко

Повний текст постанови виготовлений 21.12.2012 р.