Постанова

від 29.11.2012 по справі 2а-12949/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2012 року № 2а-12949/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фортмаер» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0005432209 від 27 червня 2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортмаер»(надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0005432209 від 27 червня 2012.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2012 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №2а-12949/12/2670 до розгляду в судовому засіданні на 22.10.2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки №1566/22-9/37266055 від 30.05.2012 щодо порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Позивачем вказаних положень законодавства при збільшенні суми податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу зазначив, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини Позивача з ТОВ «Віп Трейд»(код ЄДРПОУ 37240770), яке, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. Зокрема, відповідач посилається на Висновки ГВПМ ДПІ №561 та №608 щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Віп трейд».

Справа розглянута в порядку письмового провадження з огляду на подане письмове клопотання сторін про розгляд справи в порядку ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Київа ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005432209 , яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 35 158,00 грн., в тому числі 33 699,00 грн. -за основним платежем та 1 459,00 грн -за штафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту №1566/22-9/37266055 від 30.05.2012 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Фортмаер»по відносинам з ТОВ «Віп Трейд», з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 та серпень 2011, якими встановлено порушення ТОВ «Фортмаер»п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 та серпень 2011 на суму 33 698,75 грн.

За наслідками адміністративого оскарження, податкове повідомлення-рішення №0005432209 від 27 червня 2012 залишено без змін.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС є таким, що підлягає скасуванню, приймаючи до уваги наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Обґрунтовуючи правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення, суб'єкт владних повноважень -податковий орган звертає увагу суду виключно на те, що співробітниками ГВПМ ДПІ у Печерському р-ні м. Києва надано Висновки №561 та №608 щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Віп Трейд».

Додатком до вказаних Висновків є службова записка від 06.02.2011 року за №1718/вн/26-06/30 та від 14.02.2012 за №1750/26-06/30 про здійснене опитування засновника та директора щодо його непричетності до господарської діяльності даного товариства.

Крім того, з Постанови від 02.11.2011 року про порушення кримінальної справи вбачається, що Прокуратурою Печерського р-ну. м. Києва 27.10.2011 порушено кримінальну справу №56-2981 за фактом фіктивного підприємництва, шляхом створення ТОВ «Віп Трейд»з метою прикриття незаконної діяльності, а саме незаконного формування податкового кредиту та валових витрат реально діючим підприємствам з метою їх подальшого ухилення від сплати податків до Державного бюджету.

Виходячи з вищенаведеного, контролюючий орган приходить до висновку, що угоди з поставки по ланцюгу ТОВ «Віп Трейд»- ТОВ «Фортмаер»є нікчемними, не спричиняють реального настання правових наслідків, а позивач позбавлений законного права на формування податкового кредиту по даним операціям.

Проте, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити , що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена Актом перевірки ТОВ «Фортмаер», Висновками ГВПМ ДПІ або випливати із опитування засновника та директора ТОВ «Віп Трейд»щодо непричетності до господарської діяльності даного підприємства.

Більш того, представником відповідача жодним чином не спростовано доводів позивача з приводу того, що взаємовіносини між ТОВ «Фортмаер»та ТОВ «Віп Трейд»здійснювались на підставі наступних договорів:

- Договору купівлі-продажу №21/02/11 від 21.02.2011, згідно якого ТОВ «Віп Трейд»є продавцем технічного обладнання для виробництва металоплатикових конструкцій та деталей до нього, а ТОВ «Фортмаер»є покупцем;

- Договору на технічне обслуговування та ремонт обладнання №18-0811 від 18.08.2011, за яким ТОВ «Віп Трейд»приймає на себе зобов'язання з виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту виробничого обладнання ТОВ «Фортмаер».

На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів, між сторонами підписано акти прийому-передачі, а позивачем отримано податкові накладні №19 від 01.03.2011 та №157 від 29.08.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фортмаер»сплатило на розрахунковий рахунок ТОВ «Віп Трейд»повну суму коштів, визначену відповідними договорами, а саме:

- 167 196,00 грн., в тому числі ПДВ 27 866,00 грн. (рахунок на оплату №90 від 01.03.2011);

- 34 996,50 грн., в тому числі ПДВ 5 832,75 грн. (рахунок на оплату №СФ-01/3129 від 29.08.2011).

Отже, розрахунок між ТОВ «Фортмаер»та ТОВ «Віп Трейд»за зобов'язаннями проведений у повному обсязі.

Крім того, вищевказані обставини щодо підтвердження господарських відносин між ТОВ «Фортмаер»та ТОВ «Віп Трейд»були встановлені Актом перевірки №1566/22-9/37266055 від 30.0.2012, що представником відповідача не спростовується, адже, як вже зазначалось, правова позиція контролюючого органу ґрунтується виключно на висновках ГВПМ ДПІ та опитуванні засновника та директора ТОВ «Віп Трейд»щодо непричетності до господарської діяльності даного підприємства.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту, однак таких фактів в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Окружний адміністративний суд м. Києва, вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Як вже зазначалось, за змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Відповідно до частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім наслідків, пов'язаних з його недійсністю

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України виключно вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою.

Отже, виходячи з наведеного, як на час проведення перевірки, так і станом на час розгляду даної справи, компетентним органом не було встановлено наявності умислу посадових осіб ТОВ «Фортмаер»та ТОВ «Віп Трейд»на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку.

Вказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»№ 3991/03, Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Судом не встановлено жодної обставини щодо нікчемності господарської угоди, укладеної між ТОВ «Фортмаер»та ТОВ «Віп Трейд», що позбавляє суд можливості погодитись з доводи податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками операцій з ТОВ «Віп Трейд», оскільки викладені доводи відповідача ґрунтуються саме на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окружний адміністративний суд м. Києва також вважає за необхідне звернути увагу на те, що товар, отриманий Позивачем, а також виконані на замовлення позивача роботи, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, дані операції самі по собі також не можуть бути визначені судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень Позивача, та не заперечувалось Відповідачем, на момент вчинення господарських правовідносин між Позивачем та Контрагентом, і на момент фактичного виконання даних господарських операцій, Контрагент позивача, як юридична особи був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податків, в тому числі і податку на додану вартість.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортмаер», в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1) Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортмаер»задовольнити повністю.

2) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС №0005432209 від 27 червня 2012

3) Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортмаер»(код ЄДРПОУ 37266055, адреса: 01133, м.Київ, Печерський район, вулиця Мечнікова, будинок 7, кв. 2) судові витрати в сумі 351 (триста п'ятдесят одну) грн. 58 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса:01011, м. Київ, вулиця Лєскова, 2).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.