Постанова

від 09.01.2013 по справі 32/66-10-1903

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2013 р.Справа № 32/66-10-1903 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Картере В.І.,

суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.,

секретар судового засідання - Райлян І.Г.

за участю представників:

від ПП „Кабаре-Лідер" - Рубля О.С.,

від ТОВ „Немезида" - не з'явився, належним чином повідомлений,

від ПАТ „Дельта банк" - не з'явився, належним чином повідомлений,

від ТОВ „Штраус Україна" - не з'явився, належним чином повідомлений,

від ТОВ „ІЛК" „Рента" - не з'явився, належним чином повідомлений,

від ПАТ „ОТП Банк" - не з'явився, належним чином повідомлений,

від ПАТ „Родовід Банк" - не з'явився, належним чином повідомлений,

від арбітражного керуючого Одинцової Л.Б. - не з'явився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Кабаре-Лідер"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.12.2012р. про визнання вимог кредитора

у справі № 32/66-10-1903

за заявою боржника Приватного підприємства „Кабаре-Лідер"

кредитори :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Немезида"

Публічне акціонерне товариство „Дельта банк"

Товариство з обмеженою відповідальністю „Штраус Україна"

Товариство з обмеженою відповідальністю „ІЛК" „Рента"

Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк"

Публічне акціонерне товариство „Родовід Банк"

за участю арбітражного керуючого Одинцової Л.Б.

про визнання банкрутом Приватного підприємства „Кабаре-Лідер"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2010р. за заявою Приватного підприємства (далі - ПП) „Кабаре-Лідер" порушено провадження у справі №32/66-10-1903 про банкрутство ПП „Кабаре-Лідер".

Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду Одеської області від 26.05.2010р. (т.1, а.с.39):

- ПП „Кабаре-Лідер" зобов'язано подати в десятиденний строк оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПП „Кабаре-Лідер" з метою виявлення всіх кредиторів та можливих санаторів та надати докази подачі оголошення;

- введено процедуру розпорядження майном ПП „Кабаре-Лідер";

- розпорядником майном ПП „Кабаре-Лідер" призначено арбітражного керуючого Берліна В.О.;

- заборонено органам управління боржника та уповноваженим ним особам без згоди розпорядника майна вчиняти дії щодо реорганізації, ліквідації боржника, відчуження нерухомого майна та розпорядження ним будь-яким чином, у тому числі передавати в користування, оренду, заставу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2010р. вказану ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011р. постанову апеляційного господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення (ухвалу), якою припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.05.2010 р. в частині призначення арбітражного керуючого.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ПП „Кабаре-Лідер" опубліковано в газеті „Урядовий кур'єр" 12.06.2010р. №106 №4257 (т.2 а.с.129).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2011р. (т.5, а.с.79):

- припинено повноваження розпорядника майном ПП „Кабаре-Лідер" - арбітражного керуючого Берліна В.О.;

- розпорядником майном ПП „Кабаре-Лідер" призначено арбітражного керуючого Одинцову Л.Б.;

- зобов'язано арбітражного керуючого Берліна В.О. у десятиденний строк передати арбітражному керуючому Одинцовій Л.В. всю реєстраційну, бухгалтерську документацію банкрута та документацію, що стосується роботи ліквідаційної комісії, майна банкрута, яке належить йому на праві власності, печатки, штампи й інше;

- зобов'язано ліквідатора провести заходи щодо ліквідації банкрута відповідно до положень ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та надати суду звіт.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.07.2011р. (т.6, а.с.22) продовжено строк процедури розпорядження майном ПП „Кабаре-Лідер" та строк повноважень розпорядника майна боржника Одинцової Л.Б. до 20.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.10.2011р. (т.6, а.с.133) продовжено строк процедури розпорядження майном ПП „Кабаре-Лідер" та строк повноважень розпорядника майна боржника Одинцової Л.Б. на три місяці до 14.01.2012р.

01.11.2011р. до місцевого господарського суду надійшла заява (претензія) ПАТ „Родовід Банк" з вимогами до боржника, в якій останній просив визнати його грошові вимоги до боржника у сумі 717 508,09 грн., як заставні та включити їх у першу чергу вимог кредиторів боржника (т.7, а.с.5).

В обґрунтування своїх вимог ПАТ „Родовід Банк" посилався на положення договору застави майна №40/МІ-30.1-08-1, укладеного між ВАТ „Родовід банк" (перейменованого у подальшому в ПАТ „Родовід Банк") та ПП „Кабаре-Лідер" в забезпечення виконання зобов'язань позичальника ТОВ „Кабаре-Сервіс" по кредитному договору №40/м-030-08-1.

16.11.2011р. боржник надав відповідь на вимоги ПАТ „Родовід Банк" (т.7, а.с.65), відповідно до яких вимоги банку не визнав, посилаючись на те, що за наслідками розгляду господарським судом справи про банкрутство ТОВ „Кабаре-Сервіс" у справі № 2/144-09-6218, винесено ухвалу від 20.01.2011р., якою затверджено звіт ліквідатора, підприємство ліквідовано та вимоги, які не задоволені за недостатністю майна, визнано погашеними, зокрема і вимоги ВАТ „Родовід банк", які були заявлені банком та визнані судом у справі про банкрутство ТОВ „Кабаре-Сервіс".

18.01.2012р. ПАТ „Родовід Банк" надало пояснення до заяви (претензії) з вимогами до боржника (т.8, а.с.53), в яких наполягало на визнанні заявлених вимог, стверджуючи про те, що право застави відповідно до вимог закону не припинилося, незважаючи на ліквідацію боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2012р. (суддя Грабован Л.І.) визнано грошові вимоги ПАТ „Родовід банк" до ПП „Кабаре-лідер" у сумі 717 508,09 грн., як забезпечені заставою майна боржника; зобов'язано розпорядника майном боржника арбітражного керуючого Одинцову Л.Б. внести грошові вимоги ПАТ „Родовід Банк" до реєстру вимог кредиторів ПП „Кабаре-Лідер".

Визнаючи грошові вимоги ПАТ „Родовід Банк" до ПП „Кабаре-Лідер" у сумі 717 508,90 грн., місцевий господарський суд зазначив, що, виходячи з правової природи застави, припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, тягне за собою припинення застави лише в тому випадку, коли основне зобов'язання припинилося внаслідок його виконання (оплатою боргу).

Проаналізувавши норми ЦК України (ст. ст. 572,589,593,598, 609), Закону України „Про заставу" (ст.ст. 1, 28) та Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (ч.2 ст. 12), місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність обмежень права кредитора на отримання від майнового поручителя виконання зобов'язання, яке не було виконано боржником, що вже ліквідований.

Не погодившись з такими висновками місцевого господарського суду Приватне підприємство „Кабаре-Лідер" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про визнання вимог та відмовити ПАТ „Родовід Банк" у визнанні заявлених грошових вимоги до боржника у сумі 717 508,09 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ПП „Кабаре-Лідер" наводить доводи аналогічні тим, що зазначені у відповіді на вимогу ПАТ „Родовід Банк" до боржника від 16.11.2011р.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника апелянта, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1 Закону про банкрутство кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Грошове зобов'язання, згідно з приписами цієї норми - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2008р. між ВАТ „Родовід банк" та ТОВ „Кабаре-Сервіс" укладено кредитний договір №40/м-030-08-1 (т.7 а.с.11-15), згідно з положеннями якого встановлено процедуру (порядок) та умови надання (видачі) банком позичальнику кредитів в межах загальної суми 100 000 дол. США (п.1.1). Основним забезпеченням погашення заборгованості за кредитами, що надаватимуться в рамках цього договору, сплати процентів та пені є застава автомобіля згідно договору застави, який буде укладено між банком та майновим поручителем ОСОБА_6, та застава обладнання (кавових торгових автоматів) згідно з договором застави, який повинен бути укладеним між банком та майновим поручителем ПП „Кабаре-Лідер".

Відповідно до п.1 додаткової угоди до цього договору (т.7 а.с.16-19) банк зобов'язався згідно з умовами кредитного договору надати позичальнику кредит в сумі 100 000 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 16 процентів річних строком з 16.07.2008р. по 15.07.2011р.

Кредит у розмірі 100 000 дол. США надано банком позичальнику, про що свідчить виписка з особового рахунку ТОВ „Кабаре-Сервіс" з 15.07.2008р. по 09.02.2010р. (т.7 а.с. 30-43).

З метою забезпечення виконання ТОВ „Кабаре-Сервіс" зобов'язань перед ВАТ „Родовід Банк" за кредитним договором №40/м-030-08-1 від 15.07.2008р. та додатковою угодою до нього 15.07.2008р. між ВАТ „Родовід банк" (заставодержатель) (перейменованим в подальшому в ПАТ „Родовід банк") та ПП „Кабаре-Лідер" (заставодавець), яке є майновим поручителем за ТОВ „Кабаре-Сервіс" (позичальник), укладено договір застави майна №40/МІ-30.1-08-1 з додатком (т.7 а.с.20-27), посвідчений нотаріально 15.07.2008р., відповідно до умов якого, заставодавець передав в заставу заставодержателю належне йому на праві власності індивідуально визначене майно: обладнання (кавові торгові автомати), опис та розташування (місцезнаходження) якого відображені в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1).

У пункті 2.5 вказаного договору застави сторони домовились, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави в порядку, що передбачений розділом 3 цього договору та задовольнити за рахунок предмету застави в повному обсязі вимоги, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, тарифів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет застави, тощо.

Також, пунктом 2.1.8 договору застави майна №40/МІ-30.1-08-1 від 15.07.2008р. сторони договору погодили, що заставодержатель має право отримати відшкодування з майна заставодавця, яке не виступає предметом застави за цим договором, у випадку, якщо отриманих від реалізації заставленого майна коштів недостатньо для повного погашення майнових вимог заставодержателя, яке забезпечується цим договором.

Частиною 2 пункту 3.1.1 договору застави майна №40/МІ-30.1-08-1 сторони встановили, що при порушенні позичальником умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні заставодавцем умов цього договору та у випадках, встановлених законом у заставодержателя виникає право задоволення своїх вимог, шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до підпункту 3.1.2.1 договору застави майна №40/МІ-30.1-08-1 заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави на підставі рішення суду. У цьому випадку заставодержатель до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомляє всіх осіб, на користь яких встановлено зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження предмету застави, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Отже, з наведених вище умов, укладеного між ВАТ „Родовід банк" та ПП „Кабаре-Лідер", договору застави майна №40/МІ-30.1-08-1 від 15.07.2008р. вбачається, що ПП „Кабаре-Лідер", як майновий поручитель погодилося з тим, що у разі невиконання або неналежного виконання боргового зобов'язання за кредитним договором №40/м-030-08-1 право заставодержателя на звернення стягнення на майно майнового поручителя не обмежується можливістю звернення на заставлене майно, а й розповсюджується на інше майно заставодавця у разі недостатності коштів, отриманих від реалізації заставленого майна для погашення зобов'язань боржника.

Враховуючи положення ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України „Про заставу", до моменту звернення у встановленому законодавством порядку стягнення на майно заставодавця у останнього, як у майнового поручителя, відсутні грошові зобов'язання перед заставодержателем.

Водночас, необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог абзаців 3 та 7 ст. 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є наявність саме грошових зобов'язань.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2011р. по справі №7/355-10-3625.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП „Кабаре-Лідер" не є позичальником за кредитним договором №40/м-030-08-1 від 15.07.2008р. та не отримувало від ПАТ „Родовід Банк" грошових коштів, тобто не має зобов'язань по поверненню кредитних коштів, а виступає майновим поручителем позичальника - ТОВ „Кабаре-Сервіс". При цьому, апеляційний господарський суд виходить з того, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення ПАТ „Родовід банк", передбачених ст. 590 ЦК України дій, спрямованих на звернення стягнення на заставлене майно в порядку, встановленому Законом України "Про заставу".

За таких обставин у боржника - майнового поручителя за договором застави майна №40/МІ-030.1-08-1 від 15.07.2008р., відсутнє грошове зобов'язання перед ПАТ „Родовід Банк".

На вказані обставини місцевий господарський суд увагу не звернув, що зумовило помилковий висновок про наявність правових підстав для визнання заявлених ПАТ „Родовід Банк" вимог.

Крім того, апеляційний господарський суд не погоджується з викладеними в оскаржуваній ухвалі висновками суду першої інстанції стосовно того, що припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, тягне за собою припинення застави лише в тому випадку, коли основне зобов'язання припинилося внаслідок його виконання (оплатою боргу) та про відсутність обмежень права кредитора на отримання від майнового поручителя виконання зобов'язання, яке не було виконано боржником, що вже ліквідований.

Апеляційний господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2011 р. по справі № 2/144-09-6218 юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю „Кабаре-Сервіс" ліквідовано, як банкрута і 07.02.2011р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ „Кабаре-Сервіс" (код 34674448), тобто з 07.02.2011р. юридична особа ТОВ „Кабаре-Сервіс" є припиненою.

Відповідно до положень ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Чинне законодавство не містить норм, які б покладали боргові зобов'язання ліквідованої юридичної особи за кредитним договором на іншу юридичну особу.

Приймаючи до уваги наведені факти та положення ст. 609 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зобов'язання ТОВ „Кабаре-Сервіс" перед ПАТ „Родовід банк" за кредитним договором №40/м-030-08-1 від 15.07.2008р. припинено у зв'язку з ліквідацією товариства.

Відповідно до приписів ст. 593 ЦК України та ст. 28 Закону України "Про заставу" право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. При цьому, чинним законодавством не встановлено ніяких виключень, при застосуванні вказаної норми до зобов'язань, які згідно з законом є припиненими у зв'язку з ліквідацією боржника.

Правові позиції щодо припинення забезпечувального зобов'язання у зв'язку з припиненням основного зобов'язання наведені у постанові Вищого господарського суду України від 29.03.2010р. по справі №8/42, а також у постанові Верховного Суду України у від 07.11.2012р. по справі №6-129цс12.

Отже, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють припинення правовідносин з забезпечення зобов'язань, зокрема застави, що в свою чергу призвело до необґрунтованого визнання вимог ПАТ „Родовід Банк" в даній справі.

Враховуючи викладене, оскаржена ухвала підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви ПАТ „Родовід Банк" про визнання його грошових вимог до боржника у сумі 717 508,09 грн., як заставних та включення їх у першу чергу реєстру вимог кредиторів боржника, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 85, 99, 101-106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Кабаре-Лідер" - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.12.2011р. про визнання вимог кредитора по справі № 32/66-10-1903 - скасувати.

У визнанні грошових вимог Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" у сумі 717 508,09 грн. до Приватного підприємства „Кабаре-Лідер" - відмовити.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 14.01.2013р.

Головуючий суддя : В.І. Картере

Судді: Л.В. Лавриненко

В.Т. Пироговський