Постанова

від 09.01.2013 по справі 2а/1270/9372/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9372/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства ВКФ «Алмакс» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001112310 форми «Р», яке винесене 19.06.2012 року Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС на підставі Акту перевірки від 30.05.2012 року №442/22-300/31212135, -

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2012 року Приватне підприємство ВКФ «Алмакс» (далі - позивач) звернулось з вказаним позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001112310 форми «Р», яке винесене 19.06.2012 року Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС на підставі Акту перевірки від 30.05.2012 року №442/22-300/31212135.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30 травня 2012 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП ВКФ «Алмакс» (код за ЄДРПОУ 31212135) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 31.03.11 по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567) та складений акт №442/22-300/31212135 від 30.05.2012 року.

22 червня 2012 року засобами поштового зв'язку позивач отримав податкове повідомлення - рішення №0001112310 форми «Р», яке винесено 19.06.2012 року та згідно якого ПП ВКФ «Алмакс» донараховано ПДВ за період березень 2011 року у сумі 47889,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 1 грн.

З зазначеним рішенням контролюючого органу ВКФ «Алмакс»повністю не згодне, бо на його думку перевірка проведена не об'єктивно, не професійно, упереджено та з порушенням норм діючого законодавства.

На підставі викладеного, позивач просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001112310 форми «Р», яке винесене 19.06.2012 року Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС на підставі Акту перевірки від 30.05.2012 року №442/22-300/31212135.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові та просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001112310 форми «Р», яке винесене 19.06.2012 року Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС на підставі Акту перевірки від 30.05.2012 року №442/22-300/31212135.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову (а.с.144-145) та просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, ПП ВКФ «Алмакс» зареєстроване у якості юридичної особи 03.11.2000 року виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області №1 384 107 0019 000586, на підтвердження чого було видане свідоцтво серії А00 №720583 (а.с.97).

На податковому обліку позивач перебуває з 07.11.2000 за №1006/10-147, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 30.08.2010 №239/29-0-76 (а.с.100), платником податку на додану вартість зареєстрований з 07.11.2000, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 312121312068, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.99).

У період з 14.05.2012 по 25.05.2012 Алчевською ОДПІ Луганської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП ВКФ «Алмакс» (код за ЄДРПОУ 31212135) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 31.03.11 по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567), результати якої оформлено актом №442/22-300/31212135 від 30.05.2012 (а.с.29-31).

За висновком перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України ПП ВКФ «Алмакс» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромсантехмонтаж» всього у розмірі 47889,00 року.

На підставі акта перевірки №442/22-300/31212135 від 30.05.2012 Алчевською ОДПІ Луганської області винесено податкове повідомлення - рішення від 19 червня 2012 року №0001112310, яким ПП ВКФ «Алмакс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 47890,00 грн., у тому числі 47889,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.32).

З акту перевірки та пояснень представника відповідача слідує, що господарські операції між ПП ВКФ «Алмакс» з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених ПП ВКФ «Алмакс» з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

Судом встановлено, що ПП ВКФ «Алмакс» укладений договір №04/03-1пр від 04.03.2011 із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», згідно умов якого ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконує визначені роботи (а.с.141-143).

В рамках здійснення господарсько - правових відносин за договором №04/03-1пр від 04.02.2011 складено податкову накладну (а.с. 111), рахунок - фактуру №660 від 31.03.2011 року (а.с.110), виписки по рахунку платника у банку (а.с. 107-109, 112), локальні кошториси (а.с.113-115), акти приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в (а.с.116-118), довідку про вартість виконаних робіт (а.с.119-120), підсумкову виписку (а.с.121-122).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

Первинні документи, надані позивачем у повному обсязі та складені з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ПП ВКФ «Алмакс» та ТОВ «Лугпромсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567) підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємство було належним чином зареєстроване як юридична особа - суб'єкт господарської діяльності, платник податку на додану вартість, має ліцензію на здійснення будівельних та ремонтних робіт (а.с.138-140), що також не заперечувалось представником відповідача під час судового розгляду, та з урахуванням вимог ст.198 Податкового кодексу України, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 14 січня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69 - 72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001112310 форми «Р» винесене 19.06.2012 року Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби на підставі Акту перевірки від 30.05.2012 року №442/22-300/31212135.

Стягнути на користь Приватного підприємства ВКФ «Алмакс» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 478,90 грн. (чотириста сімдесят вісм гривень 90 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 14 січня 2013 року.

СуддяЮ.Ю. Мазур